ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.27 23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей

Світлана Пирогова
2026.10.27 21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.

Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св

Вячеслав Руденко
2026.10.27 17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.

Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,

Ігор Шоха
2026.10.27 15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,

Борис Костиря
2026.10.27 13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.

Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни

Віктор Кучерук
2026.10.27 06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Микола Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / С М (2025) / Вірші

 Альбукерке (Neil Young)
Образ твору  
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке
 
Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке
 
Зупинюся без порад, візьму яєчню і шинки шмат
Візьму в тих, яким до лямпи, хто я там
О, Альбукерке
Альбукерке
 
 
 
 
 
 
 


 
 
 
оригінальний текст можна знайти через Google
вказавши у шпальті пошуку Neil Young Albuquerque lyrics
 
 
дисклеймер:
оригінальний арт, музика, текст оговорюються як матеріали,
права на які є відповідно застереженими, а їх використання
на цій сторінці як таке, котре не має комерційного характеру.

 
 
 





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-06-29 17:16:15
Переглядів сторінки твору 2583
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.023 / 5.5  (5.408 / 5.85)
* Рейтинг "Майстерень" 5.023 / 5.5  (5.409 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.10.27 21:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Герман (Л.П./М.К.) [ 2025-06-29 17:34:08 ]
Хочеться іноді цієї незалежності. А коли її отримуємо, через якийсь час хочеться назад в рутину. Таке замкнуте коло...
Дякую за чудовий переклад!

З повагою

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-06-29 18:05:53 ]



дякую, так само . . . .

Нійл Янґ персонаж мабуть навіть
не сильно заглиблювався, але навіть на позір, там-таки наявна якась травматика
& суперечливий характер, і гороскоп у свому роді

цілком імовірно, що більш-менш гармонійні особистості не дуже прагнуть тої сцени
щоби потім шукати від неї незалежності, хоча якщо приблизно оцінювати повоєнне покоління середини минулого століття
то вони якось простіше до цього ставилися, чом би і не кар’єра
щось таке, як люди на переході ХІХ і ХХ століття часто йшли в художники, чому би ні

тепер це все звісно генерує ШІ, і ніхто вже не хоче такої кар’єри



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Герман (Л.П./М.К.) [ 2025-07-01 00:33:26 ]
Безперечно, творчі люди загалом більше невротизовані, ніж інші, але й серед робітничих та ремісничих професій вистачає травми ( не фізичної, звісно). Та коли сцена - ремесло, то від неї хочеться втекти так само, як від верстату чи з офісу. Це всім притаманно, я гадаю.
ШІ ніколи не згенерує чогось шедеврального. Це здебільшого середнє по базі даних і поки що досить криве.
О, згадав одного австрійського художника початку ХХ століття. Краще б справді живописом займався)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-07-01 09:08:29 ]



"Tonight’s the Night" досить нетиповий студійний альбом щодо звучання
записаний наміром нашвидкуруч, задля спонтанності & "сирості" (rawness)
– антиперфекціонізм у свому роді, як арт
пісні на теми залежності, блюзу, смерті, оплакування близьких друзів-музикантів
котрі надто рано загинули через зловживання героїном, розставання із минулим
але ось, тим не менше, "Альбукерке"
річ, котра у власний спосіб заперечує зазначену музичну контекстуальність
ну і меланхолійна атмосферність, звісно, доповнює мінорність усього дійства

я не певний, що тут йдеться саме про вигоряння
це є подорожній настрій, радше кантровий, аніж рок-н-рольний
& сам Янґ, хай відомий нонконформіст, усе ж таки прагне відстоювати
відвоювати якесь-ще життя
та й виступає досі, що би там хто не думав, хоч йому вже 79
щось не віриться, що його можна якось зупинити)