ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Олег Герман
2025.09.13 17:17
Передмова

Вітаю! Нещодавно я відкрив для себе нове хобі, в якому намагаюся поєднувати приємне з корисним, а саме написання есе психологічної тематики. Деякі стали підсумком багаторічних спостережень в ході роботи з пацієнтами, інші є інсайтами, що вини

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,

Іван Потьомкін
2025.09.10 21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова

"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...

Олег Герман
2025.09.10 20:27
Частина І. Народження порожнечі

Я прокинувся. Здавалося б, цей день нічим не повинен був відрізнятися від попередніх та наступних: трохи домашньої рутини, робота протягом більшої частини дня і вечір перед телевізором. Але цього разу все було інакше. За

Леся Горова
2025.09.10 19:54
Проведи мене, Боже, між краплями чорної зливи,
Між осколками горя, уламками трощених доль.
Слід молитви моєї - лелечим курсивом тужливим
У осінньому небі над піками жовтих тополь.

Обійми мене, Боже, дитину свою малосилу.
І рукопис провин незумисних

Віктор Кучерук
2025.09.10 05:41
Чому зі мною так зробилося,
Донині ще не зрозумів, –
То знемагаю від сонливості,
То важко мучуся без снів.
То йду незнаною стежиною,
То знову битий шлях топчу,
Себе картаючи провиною
За те, що досі досхочу

Володимир Бойко
2025.09.09 22:42
Любити ближнього краще здаля. Ворог ворогові ока не виклює. Забреханий москаль гірше забрьоханої свині. Диктатор наділяв себе правом наліво й направо. Надія вмирає останньою, а першою хай вмирає безнадія. Найважливіше у житті - не розминут

Борис Костиря
2025.09.09 21:38
Іти в поле
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні

Олександр Сушко
2025.09.09 20:39
Я за Христом несу свого хреста,
Заточуюся, падаю у ями.
А бог сказав: - "Ти грішний. Аз воздам.
До раю зачинив для тебе браму.

Не плач, не вий, пощади не проси!
Твоя судьба - казан! Чортячі вила!
Не бачити тобі ранкових зір

Юрій Гундарєв
2025.09.09 19:59
Неймовірно актуальний проект - поетичні перлини українських класиків у рок-інтерпретації! Супер сучасно все - і вокал, і саунд, і аранжування. А найголовніше, напевно, те, що вкотре переконуєшся в тому, що справжня класика не має жодних часових меж. Нав

Сергій Губерначук
2025.09.09 15:31
Можна, я не буду нічого "употреблядь",
а не "використовувати"?
Ви всі читали Сковороду?
У нього то мова чи язик?
Як язик, то куди ж той язик зник?
Зараз декому з вас
на 1000 років менше, як мені.
Цікаво, ви такі ж дурні?

Світлана Пирогова
2025.09.09 15:28
Вітри, мов сховані в невидимі домівки.
Безмовні зорі у просторах неба.
Лиш пам'ять дістає не стерту часом плівку.
Роки скоріш пливуть човнами в невідь.
Прислухався, неначе йде...зашурхотіло.
Ні, ні! Вона, як ластівка, летіла б.
Її політ легкий, йог

М Менянин
2025.09.09 13:53
Від Бога залежні,
в цей час обережні,
їх вчинки належні,
до праці не лежні
краї де безмежні.
раби мо? – Авжеж ні!
зачахлі мо? – Теж ні!

Юрій Гундарєв
2025.09.09 09:24
Відійшов у засвіти Патрік Хемінгуей, єдиний із трьох синів славетного американського письменника, який дожив до сьогодення. Він помер на 97-ому році життя у своєму будинку в Бозмені, штат Монтана.
Патрік присвятив все своє довге життя популяризації спадщ

Віктор Кучерук
2025.09.09 05:55
Чагарі покрили схили
Круч високих над Дніпром, –
У гущавинах могили
Загубилися кругом.
Лиш виблискує зелінка
І побиті черепки,
Де в дрібненькому барвінку
Ледве видимі горбки.

Борис Костиря
2025.09.08 22:04
Тиша шепоче вночі,
тиша заплітає темні коси ночі.
Тиша і музика нерозривно
пов'язані між собою,
вони не можуть існувати
один без одного, як інь і ян.
Із тиші народжується музика.
Із тиші народжується грім душі.

Іван Потьомкін
2025.09.08 16:20
Плакучі верби припиняють плач,
Сором’язливо віття одгортають,
Коли берізки, кинувшись у скач,
«Метелицею» кола пролітають.
...Мабуть, веселі люди садовили їх,
Мабуть, пісні позагортали в лунки,
Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
І жарти з чаркою

С М
2025.09.08 08:50
Ось хліба взяв у батька і вийшов на дорогу
Вийшов на дорогу
Узяв що міг і вийшов на дорогу
Виходячи у світ де зна лиш Бог
Все щоби справуватися якось

Оце витратив усе що мав був у краю голод
Був у краю голод

Віктор Кучерук
2025.09.08 08:04
Свого домігся чоловік
Від любої дружини, -
Тепер йому та гладить бік
І масажує спину.
Не покладає жінка рук
По вечорах не всує,
Раз щодоби хропіння звук,
Як щиру дяку, чує...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Леся Горова - [ 2025.09.13 22:48 ]
    Сливи
    Синьоока осінь, охролиста.
    Як мені ти мила! Гойда-да:
    Сливи лазуритове намисто
    Вітру обірвати не шкода.

    Він давно вже яблука обшморгав
    Із вершків, що підпирають синь,
    Груші обірвав, лише угорка,
    Сріблена осугою, висить.

    І меди збирає із осоння.
    Крепко учепилася в гілки!
    Ніби сню: бабуся на ослоні,
    Сливи у долонях шкарубких.

    На Покрову теплу, мирну, тиху
    Виметений двір, цебро нове
    На криниці білій. Храм - то втіха,
    На столі готове храмове.

    Гості на підході. В мисці сливи,
    Вимиті для гамірних внучат.
    І бабуся стомлена й щаслива.
    Бо Покрова. Бо рідню стрічать.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2025.09.05 16:05 ]
    Найбільше диво
    Зелен-листя поволеньки в'яне,
    Опадає додолу, сумне.
    Затужу за тобою, кохана,
    Щем осінній огорне мене.

    Наших зустрічей, Боже, як мало --
    Світлих днів у моєму житті.
    Наче кинутий я на поталу
    Безпросвітній жахній самоті.

    Забуття п'ю гіркущого трунок,
    І тону в тихій сліз пелені.
    Все віддав би за твій поцілунок,
    За обійми гарячі хмільні.

    Марю зустріччю аж до знемоги,
    І жадаю почуть наяву
    Твій жагучий пронизливий стогін,
    Я для цього на світі живу!

    Я живу, щоб була ти щаслива,
    Щоб у пестощах мліла моїх.
    Бо кохання - найбільше це диво,
    Лік найкращий від горя і лих!

    5 вересня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  3. Юрій Гундарєв - [ 2025.09.04 09:35 ]
    Першорух
    Притулюся до твого живота вухом,
    щоб розчути далекі звуки,
    як божественну музику, буду слухати
    грядущого серця стукіт…

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2025.08.31 19:37 ]
    Пора поезії
    Пора поезії щемлива
    Уже ступає на поріг.
    І ллється віршів буйна злива,
    І злото стелиться до ніг

    Непрохано-медовим смутком,
    Жалем за літечком ясним...
    Що ніби квітка незабудка --
    Вертає в чарівливі сни.

    Де солов'ї і павутина,
    Волошки в житі на полях.
    Блакить липнева, мов картина,
    Лелечих крил широкий змах,

    І пісня жайвора у висі,
    Вінки купальські на воді...
    Чому од нас ви одреклися --
    Літа прекрасні молоді?!

    Ці ностальгії стоголосі --
    Минуть, немов одна із віх.
    І злотокоса зріла осінь
    Раптово зачарує всіх.

    Комусь кінцем життя це здасться,
    Комусь - тріумфом осяйним...
    По різному приходить -- щастя --
    Весною, влітку, восени...

    А декому, буває, взимку,
    Всміхнеться доля, далебі!
    Як радість увірветься стрімко --
    Чи варто нидіти в журбі?!

    Поету осінь -- Муза, неня.
    Сестра голубонька-рідня.
    Спасибі, мила, за натхнення,
    Красою рими хай дзвенять!

    31 серпня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  5. Юрко Бужанин - [ 2025.08.31 14:08 ]
    ***
    Люба, уяви лише
    розмах крил птаха Рух –
    Це частинка лиш розмаху
    мого кохання...
    Не відпускати б довіку
    мені твоїх рук...
    Твоє ложе встелю
    простирадлом – Праною.


    І укрию тебе
    безмірністю дотиків
    Всіх флюїдів душі,
    що для тебе розкрилась;
    Моє серце пестливим,
    пухнастим котиком,
    Муркотінням
    жаги випромінює силу.


    Сон наповню твій, рідна,
    осяйними барвами,
    Потік райських блаженств
    тебе всю огорне.
    А на ранок дістанеш
    з-під подушки – нірвани
    Оберемок троянд
    – привітання земне.
    2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  6. Борис Костиря - [ 2025.08.25 21:40 ]
    * * *
    Я хочу затьмарити мозок,
    Я хочу пірнути в імлу,
    Я хочу дивитися в морок
    І падати в сон-ковилу.

    Вино простягає долоні
    Для радості і забуття.
    Відчую в космічному лоні
    Усю повноту каяття.

    Та розум згасити не здатні
    Всі пекла потуги страшні.
    Впаде переможений зрадник
    На полі в палкій боротьбі.

    Кулак підійматиме розум
    З руїн, із уламків цеглин.
    Він здатен розширити розмах
    З кутка до вселенських вершин.

    Отрута для тіла і духу
    Відступить, як військо німе.
    Лише для чутливого слуху
    Безодня відкриє себе.

    29 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  7. Борис Костиря - [ 2025.08.23 21:06 ]
    * * *
    Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
    Так пробирає до самих глибин.
    Реальність відчувається, як голод,
    Як море без коралів і рибин.

    Ідеш у парк віддалений, забутий
    У цю зимову пору, мов чернець,
    Встромивши ніж у нестерпимий будень,
    Який виходить, як поважний жрець.

    Тут голос розчиняється у ваті
    Невизначеності і німоти.
    Ідеш у невідомість, як заклятий,
    Без жодної вагомої мети.

    28 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  8. Борис Костиря - [ 2025.08.22 21:57 ]
    Посмішка скелета
    У кожній посмішці є посмішка скелета.
    У кожному початку є кінець.
    Усе потопить невблаганна Лета,
    Наблизивши нежданий реченець.

    Ця посмішка скелета нам розкриє
    На дні надії голі черепки,
    Шпилі високі, хижі чорториї,
    Куди впадуть незлічені роки.

    Ця посмішка - завершення процесу,
    Округлість долі, кпини небуття.
    Як вияви фатального ексцесу,
    Це буде крапка в сяйві каяття.

    27 серпня 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2025.08.21 23:09 ]
    Поет Музики
    Сюїти сумовиті і веселі,
    Симфонії яскраві, мов яса.
    І навіть сонцесяйні акварелі
    І пензлями, і нотами писав.

    Чарують досі і його балади,
    І скерцо нас вражають вогняні.
    І трелі віртуозні і рулади...
    Але найбільш за все - його пісні.

    ПРИСПІВ:
    На київській горі ми стоїмо.
    І відчуваєм небувалий злет.
    Мелодія прекрасна від Шамо --
    Цей композитор - Музики Поет.

    З Луценка дивовижними словами,
    Фіоритур сліпучих срібна нить.
    І "Золото осіннє" поміж нами
    Цвіте і щемом ніжним нас п'янить.

    У фантастичні сплетені сполуки
    Ці ноти, що дарують благодать.
    Витають у повітрі диво-звуки
    "Про щастя" пісню хочеться співать.

    ПРИСПІВ:
    На київській горі ми стоїмо.
    І відчуваєм небувалий злет.
    Мелодія прекрасна від Шамо --
    Цей композитор - Музики Поет.

    21.08.7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  10. Борис Костиря - [ 2025.08.19 21:52 ]
    * * *
    Природа виявила геніальність
    У тому, що створила цей шедевр, -
    Твою красу, не схожу на банальність,
    У миготінні первісних дерев.

    Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
    Як і твоя небачена краса,
    Яка мене заглибила у щастя,
    Немов у незбагненні небеса.

    І твій талант на сцені чи у битві
    Покаже незвичайну гостроту.
    Коли заходить сонце у молитві,
    Світи проходять через німоту.

    13 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2025.08.19 14:57 ]
    Тільки вір, кохана
    Не думай люба і кохана,
    Я не забув про тебе, ні.
    Життям придавлений і гнаний,
    Я вірю, вірю в кращі дні.

    Я вірю в те, що все печальне,
    Облишить нас хоча б на мить.
    Хоч горе тисне так навально,
    Його все важче зупинить.

    Навколо нелюди, мерзота
    Наживи тчуть павучу сіть.
    І треба дати бій сволоті,
    Й не замаститися у гидь.

    Дай лиш оговтатися, серце,
    І прилечу, немов орел.
    Від слабкостей і від інерцій.
    Їм гнів мій пащі роздере.

    Не сумнівайся ні на хвильку,
    Ти сяй душею, як завжди.
    Ще буде в нас кохання стільки,
    Як в океанові води.

    Люби мене і вір у мене,
    Так, як у тебе вірю я.
    Й натхнення нам від Гіппокрени
    Прийде і сонцем засія.

    І прийде щастя так неждано,
    Як цвіт весни воно прийде.
    Запахне враз благоуханно
    Живло любові молоде!

    17.08.7533 р. (Від Трипілля) (2025


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  12. Борис Костиря - [ 2025.08.18 21:27 ]
    * * *
    Іду у ліс розбійницький, таємний
    Там, де чекає лезо і клинок.
    І тільки так досягнеш цілей певних
    Без жодних перепонів і морок.

    Приймає ліс екзамен доленосний,
    І винесе він вирок, як тиран.
    А ти ітимеш крізь серпанок млосний
    У безгомінності кривавих ран.

    Ініціація німого лісу -
    Це найжорстокіший шлях у нікуди.
    А листя сиплеться у горло бісу
    І залишає трепетні сліди.

    8 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  13. Борис Костиря - [ 2025.08.17 22:08 ]
    * * *
    Я лезом ножа в невідомість іду,
    Пірнаю у ризик, немов у безодню.
    Жену я наосліп епох череду,
    Які зазирнули в спустошену бодню.

    У грі випадковостей знак впізнаю,
    Простягнутий в полі, як посох прадавній.
    В бутті я побачив стрімку течію,
    Яка промовляє, як мудре видання.

    У ризику є повноцінне життя.
    Над прірвою ти пізнаєш найповніше
    Ціну існування і сенс небуття,
    Які ти вливаєш в розпечені вірші.

    8 листопада 2023


    Рейтинги: Народний 0 (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2025.08.17 21:30 ]
    Проміння золоте
    Маестро, Вашу музику люблю,
    Пливу в її казковім океані.
    Круїзи відкриваю кораблю,
    В країни чарівливо-несказанні.

    Вона мов обіймає нас усіх,
    Зворушує душевною красою,
    Неначе захищаючи від лих,
    Пречистою вмиваючи росою.

    Народу нашого це -- кров і плоть,
    Глибинний сум і радість неокрая.
    Це -- сила духу, котру не збороть,
    Краса, що з цілим світом розмовляє.

    В ній Україна сонечком цвіте,
    Болить і плаче і рида піснями.
    Єство її -- проміння золоте,
    Повінчане із квітами-словами.

    17.08.7533 (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  15. Борис Костиря - [ 2025.08.16 22:27 ]
    Перевтілення
    О, скільки масок, лиць, гримас, личин!
    Для перевтілення немає меж.
    Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
    Ти роль нову, як душу, обереш.

    Ти входиш у новий потік буття,
    Змішавши Бога й біса у собі.
    І кров тече у ріку каяття,
    Яка зірвала голос у клятьбі.

    Лише б у зміні ролей і облич
    Не втратити себе, єдину вісь.
    Не падати у зміні рамп і свіч
    Перед кумиром, що глаголить вість.

    Тоді заглиблення у сотні лиць
    Не здатне стерти первісне, твоє.
    Перед мамоною не впавши ниць,
    Писатимеш ти небом житіє.

    6 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати: