ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.

Віктор Кучерук
2026.11.13 06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.

хома дідим
2026.11.12 23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні

Артур Сіренко
2026.11.12 22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,

Юрій Гундарів
2026.11.12 11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас… 4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських

Віктор Кучерук
2026.11.12 07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.

Ірина Вовк
2026.11.12 06:54
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»

(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Боговик Владислав Боговик Владислав - [ 2026.11.16 16:29 ]
    Лист до Вірджинії
    Бліде, як тальк, тіло студене наниз по річці
    течія тягнула, і облипала сукня напівпрозора;
    криваве сонце, мовчали дерева, зморщені лікті;
    книги, перо, рукописи чекали на тебе вдома.

    Вдома вітер замінював присутність людської душі;
    здмухував дотики з поверхонь; природа
    починала заносити в дім болотні сліди;
    Господь про тебе забув (чому?),
    бо, певно, була субота.

    Я шукаю твій голос між речень-хвиль,
    я в думках малюю портрет у рамі вікна,
    але він постійно тягучий, гливкий,
    віки його тягнуть — лишається лиш борозна.

    Я не знав, я не знала, не знали ми,
    що кохання являється плодом духу,
    що краще воно буде глухонімим,
    бо голосне й крикливе кохання — пилюка.

    Тепер ти там не у своїй кімнаті,
    де пишеш нескінченне «Від маяка».
    Усі листи приречені бути в шухляді,
    як думки про оте я-її-так-кохав.

    Тепер тебе не злякає кривавий «Бліц»,
    не пектиме душа, не стискатиме скроні.
    Я сподіваюся, колись дійде моя вість,
    що ти в текстах залишилась, в морі і мові.

    16 листопада 2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. В Горова Леся - [ 2026.11.14 13:06 ]
    Мушлі
    То так сумно, як знову торкається подихом
    Неминуча зима, що почином бентежила,
    Як губилася поміж циклонними межами,
    Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
    Щоб вернути мене за зимовими мештами
    Від порогу, де біле узрію я з подивом.

    То так прикро, коли крижаніють підсушені
    Нерозквітлі бутони троянди кармінної.
    Загаптовані нитками першого інею,
    Обернуться ципреї коштовними
    мушлями,
    Та заснуть до весни в сподіванні наївному,
    Що стеблини замерзлі відчують пробудження.

    Не відчують. Зчорніють, обсиплються потрухом,
    Із усім, що ховали в бутон нерозпущений.
    Може, знаючи те і пелюстки заплющили,
    Як зима несподівано вразила дотиком?
    Обернулися фарфором, мушлею скрученим,
    Де крізь устя ще видно кармінові вогники,
    Як затаєні думи.
    То так сумно...



    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.97)
    Коментарі: (4)


  3. Борис Костиря - [ 2026.11.14 10:47 ]
    Травень
    Не віриться, що зараз травень
    Отак неждано підійшов.
    І музика крізь свіжі трави
    Вливається крізь біль і шок.

    Нові надії пробивають
    Жорсткі заслони небуття.
    Зупиниться новітній варвар
    Перед красою, мов дитя.

    Циклічність у житті й природі
    Звучить гармонією в нас.
    Вона ж бо геніїв народить,
    Мов золотий забутий час.

    Стоїть стоїчно, як спартанець,
    Могутній травень у чоті.
    Він вічний мученик-повстанець,
    Що не здається самоті.

    1 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  4. Ярослав Ковальчук - [ 2026.11.12 16:26 ]
    ДОБРОГО РАНКУ, ЛЮБОВЕ МОЯ …
    Доброго ранку, Любове моя!
    Тільки Тобою оздоблений я,
    бо загадкові усмішки твої –
    це благосяйні перлини мої!

    Доброго ранку, Любове моя!
    Тільки Тобою окрилений я,
    бо енергійні обійми твої –
    це срібнопері лелеки мої!

    Доброго ранку, Любове моя!
    Тільки Тобою озвучений я,
    бо полум’яні цілунки твої –
    це ніжнострунні кіфари мої!

    Доброго ранку, Любове Моя!
    Тільки Тобою освячений я,
    бо променисті зіниці твої –
    це златоглаві собори мої!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Борис Костиря - [ 2026.11.08 14:07 ]
    Письмо
    Чи буду далі я писати
    Лиш кров'ю у сумних листах,
    Які долатимуть пасати?
    І з клітки визволиться птах.
    Чи буду я писати ранок,
    Чудовий виснажений день
    І присмерк, як відкрита рана,
    Як приспів зболених пісень?
    Я напишу поему ночі
    І сагу любощів палких.
    Так спогади закровоточать.
    Вогнем палатимуть думки.
    Я допишу романи болю
    І првість сумнівів, страждань,
    Пройшовши грані мимоволі
    У царство ночі і жадань.

    30 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  6. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.08 14:44 ]
    Сонет ХІІ, «На певне»
    Довіра близиться до тебе.
    Зіхóдить каламýть з нутрá,
    Коли, приніживши вуста,
    Розписуєш моє зелене

    Юнацтво доторком тепла.
    Та висвітли думки на певне —
    Хотів би знати, чи доречне
    [Узятись разом до весла]?

    Що догребе до океану,
    В купель святу, багатогранну,
    Де бовванітиме вінець,

    Котрий на помилку укаже,
    Як жиється удвох, покаже —
    Чи варто ставити кінець?

    31.01.2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  7. Борис Костиря - [ 2026.11.07 16:26 ]
    * * *
    Мені часу постійно бракує.
    Я не хочу втрачати на сон
    Цілу вічність. Стоїть одесную
    Невблаганний, жорстокий клаксон.

    Океан промовляє безмежно
    Уві сні, наче сага сторіч.
    Я навшпиньках іду обережно
    Лезом в сяйві провісницьких свіч.

    Мені часу постійно не стане
    Прокричати на вістрі сум'ять
    Ту поему глибоку, жадану,
    Як відлуння далеких заклять.

    Так спадають краплини, години,
    Відраховують нам реченець
    До Великого Суду, до днини,
    Де зійдуться початок й кінець.

    29 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  8. Борис Костиря - [ 2026.11.06 12:46 ]
    Слова
    Нехай мене засиплять листям
    І вкриють мулом забуття.
    Осяє істина столика
    Мої шляхи в нове буття.
    Приїду в сонячну столицю
    Для перемоги й каяття.

    Нехай це листя заговорить
    Із небуття, з тісних полиць.
    Проллються невідомі твори
    Із сотень благородних лиць.
    Вони прорвали заборони
    У сяйві збуджених зіниць.

    Слова прорвуться крізь толоку,
    Крізь глей і глицю, вартових,
    Здолавши ґрати і мороку,
    І увірвуться до живих
    Неждано, ніби жест пророка,
    До строку невідомих лих.

    27 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  9. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.04 19:53 ]
    Сонет IX, «Леґéйда»
    Усе ж таки твій погляд бачу —
    Холодним. Холодом бере.
    І це пригнічує мене…
    Але найперший, що згадаю,

    Безмовно ніжністю пече.
    Одного лиш не доклемаю:
    Чому так бісівськи побрало?
    «А нісенітниці верзе-e…

    Спіткала йолопа такого,
    Од леґéйди се відмовлю», —
    На думку спало так, мабуть.

    А я вчепивсь, бо думав — доля,
    І помилившись, не второпав,
    Яку вчинив безглузду дурь.

    08.11.2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  10. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.04 17:40 ]
    Сонет XIII, «Ото сподобалась очима!»
    Ото сподобалась очима!
    Втопивсь розніжено у ті,
    До біса ваблячі, святі
    Зіниці ясного творіння,

    Зіниці, інколи сумні.
    І вибором не будеш винна,
    Для мене він і не причина,
    Щоб розкохати мовчазні

    Вуста, сотворено бешкетні,
    І навіть притьмом, в шкереберті,
    Любов до них в собі таю.

    А як сподобатись не чáю,
    Себе з тобою не вбачаю.
    Люблю тебе, та вже мовчу…

    05.11.2025

    • «Притьмом» — дуже виразне прислів'я, що означає «раптом», «неодмінно», «дуже швидко» або «наполегливо». Тут воно підкреслює стихійність почуття.
    • «В шкереберті» (від шкереберть / догори дриґом) — коли все перевертається, ламається, йде шкереберть.
    • «Не ча́ю» (від чаяти) — не сподіваюся, не чекаю, не маю надії, не знаю («А як сподобатись не знаю...»).


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  11. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.04 17:53 ]
    Сонет VII, «Мовчиш?»
    Мовчиш? — Мовчи, як необхідно,
    Тебе кохатиму й таку,
    Дай Бог, у часі доведу
    І не полишу жалюгідно,

    Бо я тебе люблю. Люблю.
    Хіба поводжусь трохи дивно —
    По бевзенськи та несміливо,
    І враз окликнишся — мовчу.

    Та я старатимуся, мила,
    Далебі, в чесності є сила —
    Для мене натяк залиши,

    Чи стріти ще мене волієш?
    Чи брудом все-таки обіллєш?
    Відверто хоч мені скажи…

    25.10.2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  12. Катерина Савельєва - [ 2026.11.04 16:01 ]
    Осенi краса (квартон)
    Журлива осенi краса,
    Пробiглася босонiж небом.
    Можливо, нам того не треба,
    Що на дворi бринить роса.

    Кружляє листя над землею –
    Журлива осенi краса,
    Мов позолочена коса,
    Яка спадає за межею.

    Слiд меланхолiї на вiкнах:
    У небi гримає гроза.
    Журлива осенi краса –
    Сповзає холодом по стiнах.

    Можливо плачуть небеса?
    Тепло повернеться вже скоро,
    Життя крокує далi вгору.
    Журлива осенi краса.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (2)


  13. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.04 16:36 ]
    Сонет VI, «Там моя!»
    У неї усмішка вродлива,
    Хіба ж я їй не усміхнусь?
    У відповідь не посміюсь?
    Вона ж бо йде така щаслива,

    Коли на зустріч я іду!
    Чи то вона така людина,
    Що в серці є настільки світла, —
    Не заздрити лиш маяку!

    Бо ж він указує дорогу
    В імлистім морі мореходцю,
    Аби був певен: «Там земля!»

    Отож і я біжу очами,
    Шукаю радості причали,
    Спогляну й раптом — «Там моя!»

    16.10.2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  14. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.04 15:29 ]
    Сонет V, «В літа свої…»
    В літа свої таке не зрів –
    Мовляв, миліше споглядання!
    Або ж мальоване кохання
    У погляді її втопив?

    Та в серці дивне шкутильгання…
    Забракло духу чи то сил
    Довести діло до краси,
    А винне, гейби, хвилювання.

    Дурне я ще, отож впустив,
    На кшталт розкішної роси —
    Незвичне спразі втамування.

    О, ніжна радосте, не йди,
    Якби ж тебе я не зустрів –
    Ясніш не стало б існування.

    08.10.2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  15. Борис Костиря - [ 2026.11.02 14:57 ]
    Цвинтар
    Тепер він частий гість у цьому місці,
    У краю суму, болю і молінь.
    Ніхто не подарує добрі вісті,
    Мов шлейфи від минулих поколінь.

    Схиляються тополі міднодзвонно.
    Щось клени прошепочуть у пітьмі.
    І спогади, немов сумні ікони,
    Видніються у розсипах зими.

    Цей чоловік іде після роботи
    У край скорбот, щоб перелити сум
    В дерева, і щоденності турботи
    Не подолають невигойних дум.

    Як відшукати залишки епохи,
    Окрайці слів і жестів, мов туман,
    Того, що відшуміло за пороги,
    За марення невигаслих оман?

    22 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  16. Борис Костиря - [ 2026.11.01 15:15 ]
    Кава
    Цей важливий ковток, ніби чашу цикути,
    Я прийму перед стратою, в лати закутий.

    І у нім я розкрию великі сонати
    Перед тим, як піти у небесні пенати.

    В цім важливім горнятці відкрию поеми,
    Неповторні трактати, рядки, теореми.

    У гірчинці відкриється мелос кохання,
    Колообіг світів, маяки сподівання.

    Так імла небуття обернеться пророком,
    Мудрим старцем із посохом, в сяйві пороку.

    У бездонності кави іде споконвічне
    Розуміння життя, мов намолені свічі.

    В теплоті філіжанок роздягнеться діва,
    Що увірветься в ніч, так омріяно дивна.

    Меса ночі здійсниться в суворім законі,
    Розриваючи давні залізні закови.

    15 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  17. Віталій Татленко - [ 2026.10.31 23:08 ]
    Останній танець
    Останній поцілунок, останній подарунок
    Останній мій дзвінок, мов спроба порятунку
    Останнє спілкування, мов спроба відшукати
    Причину, щоб не танцювати цей останній танець
    Останній шоколад, остання спільна кава
    Останній букет квітів, останнє сподівання
    Прогулянка остання, говорить тільки місто
    Останній наш з тобою фільм нічого вже не змінить
    Останній день, остання ніч і наш останній ранок
    Тобою приготовлений останній наш сніданок
    У моїх снах завжди лиш ти, тому ця ніч безсонна
    Ранкова постіль стала вже мені така холодна
    Остання посмішка твоя мене вже не врятує
    Моя закохана душа тебе вже не хвилює
    Останній раз так гаряче мене ти поцілуєш
    Як сильно я тебе люблю востаннє ти почуєш
    Стоїмо в світлі ліхтаря і ми обоє плачем
    І сльози ці останній шанс почати все спочатку
    Але твоя рука в мої руці й нехай світ почекає
    Коли кохання дотанцює свій останній танець

    Artist 25.12.2025р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. В Горова Леся - [ 2026.10.31 15:52 ]
    Хризантемове
    Вже листопадно нічому і впасти,
    І дню короткому хмизиною горіти.
    Здимає перепріле листя вітер,
    А холоду прошилася срібляста
    Тремтяча нитка поміж голі віти
    Й упала в біле:

    Ніяковіють пізні хризантеми
    Від того, що так схожі на замети,
    І обростають пуп'янками вперто,
    Чекаючи від хмар похмуротемних
    Хоча би люмен ультрафіолету.
    Та сонце сіло.


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.97)
    Прокоментувати:


  19. Борис Костиря - [ 2026.10.31 13:45 ]
    Монолог безпритульного
    Я забутий під снігом далеких часів.
    Мене звати ніяк. Я - минулого тінь.
    Я полишив життя, мов задавнений гнів,
    Ніби голос у гулі земних голосінь.
    Я здійнявся у небо і вмить занімів,
    Не знайшовши опору благань і спасінь.

    Мене викреслив світ з електронних мереж,
    Із розумних комп'ютерів, списків, молитв.
    Я позбувся знайомих затертих одеж,
    Тих, що фатум колись для убогих створив.
    Я позбувся умовностей, ланців і меж.
    Тільки думка пульсує, мов світлий порив.

    Я не знаю, навіщо прийшов у цей світ,
    Де коріння моє, де джерела мої.
    Опадає минулого зранений цвіт
    У розлуці сумних і самотніх гаїв.
    Передам на той світ ностальгічний привіт,
    Як поранений спів голосних солов'їв.

    14 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (9)


  20. Борис Костиря - [ 2026.10.28 17:09 ]
    Творчість
    Колись перегорнуть останню сторінку
    Великої творчості, гулу життя,
    Фатальної флейти чумного століття,
    Яка уповільнює серцебиття.
    Великі події і твори великі
    Злились в цьому місці, немов контрапункт.
    Зібрались актори і блазні столикі
    На площі, щоб звершить роковану путь.
    Колись переллється потужне творіння
    У море безкрайнє, до вічних основ.
    Ростуть крізь папіруси ніжні пагіння,
    Які надихають велику любов.

    10 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  21. Борис Костиря - [ 2026.10.27 13:10 ]
    Самотня вишня
    Самотня вишня край паркану
    Цвіте, та цвіт її новий.
    Мов наречену з-за туману,
    Її украв неситий змій.

    Краса беззахисна, могутня
    І пробиває мур тюрми.
    Самі криваві, люті гуни
    Списи зупинять, мов німі.

    Краса тендітна, швидкоплинна,
    Вразлива, трепетна живе
    В жорстокім світі понад млином
    Нагадуванням про нове.

    Її беззахисна самотність
    Укрилась цвітом навесні.
    І відступає хижий морок
    Перед красою у вогні.

    10 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  22. Борис Костиря - [ 2026.10.26 13:02 ]
    Лик безсоння
    Лягаючи о третій ночі,
    Уже не виспишся ніяк,
    Вдивляючись у сни пророчі,
    Шукаючи чужий маяк.

    Подивишся у лик безсоння,
    В його пропечене чоло,
    Шукаючи в гаю осоння
    І корінь, де чаїться зло.

    Цей лик пронизує століття
    Зі зморшками старих рядків.
    І опадатиме суцвіття
    В долини дорогих листів.

    Він пропікає до основи,
    Вкриває тернами віків,
    Ламаючи міцні закови,
    Потужність замків і мостів.

    6 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  23. В Горова Леся - [ 2026.10.24 18:17 ]
    Абрикосове
    Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
    Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
    Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
    Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.

    Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
    Посвітліли і мокра дорога і чорна земля.
    Те, що з літа узяв теплий вересень, все мені вишептав:
    Листям пружним і травами ніжними день звеселяв.

    Та змарніло зело, а за мить пожовтіло в піднесенні.
    Вітру втіха була - розв'язати з дощами міхи.
    Намокали листи і ставали усі безадресними,
    Устеляли дорогу й ріллю, не відкриті ніким.

    І відразу буріли на тлін послання листопадові.
    Абрикоса трималась до вчора у затишку туй.
    У вікно заглядала: там слоїки повні цукатами.
    - Бачиш свій урожай? Ну а листя скидай, не жалкуй!

    Пробачай міжсезоння капризи - вдоволення вітрові.
    Хай сьогодні минуща калюжа відчує кураж.
    Ти осінню негоду і зиму безжалісну витримай,
    Зацвітай навесні! Та за листям опалим не плач.



    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.97)
    Коментарі: (2)


  24. Марія Дем'янюк - [ 2026.10.23 21:24 ]
    На рученьки хоче
    Стукає промінчиком сонце у віконечко:
    — Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!

    Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
    Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.

    Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
    Білки в гості поспішають на смачні горішки.

    Беркут в небі вже кружляє, гору колом огортає —
    Ніхто не зуроче.

    А гора сміється радо, тягнеться до неба щиро —
    На рученьки хоче.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  25. Марія Дем'янюк - [ 2026.10.20 17:52 ]
    Чарівно
    Як тут чарівно, мамо, як чарівно,
    У жовте листя увібралася царівна!
    Кленовий лист, тонкі вербові віти,
    Вільха і буки прагнуть золотіти.
    Краплини срібла на багрянім листі,
    Думки прозорі, стишені і чисті...
    Мережки хмар - тендітне павутиння,
    І павучками сонячне проміння...
    Як тут прекрасно, мамо, як прекрасно!
    Карпатська осінь усміхнулась красно...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  26. Борис Костиря - [ 2026.10.20 14:15 ]
    * * *
    Підійде понеділок, і для битви
    Здійматися напружено пора.
    Запеклим бути в боротьбі й молитві.
    Під натиском розсиплеться гора.
    У круговерті боротьби і смутку,
    Тріумфів, катаклізмів і невдач,
    У круговерті радощів і муки
    Заглянь у серце, зрозумій, пробач.
    У круговерті розуму й безумства,
    Кохання, пристрасті і німоти
    Здіймайся на висоти вільнодумства
    І зрозумієш душу висоти.
    А в понеділок на арену битви
    Під шум юрби і вереск ворогів
    Ти вийдеш гладіатором молитви
    Так, як ріка виходить з берегів.

    29 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (8)


  27. Борис Костиря - [ 2026.10.19 13:50 ]
    Море
    Я в море заходжу, у розум кипучий
    Для вищого смислу і вічних благань.
    Заходжу у задум потужний, сліпучий,
    У поле безмежне надсадних волань.

    Візьму у долоні солоні печалі,
    Солоні розлуки, солоні гріхи.
    В цю мить у затоці невтомно кричали
    Минулі тривоги, забуті роки.

    Візьму у долоні самотню безмежність,
    Фатальну приреченість, подвиг і крах.
    Потоне у хвилях стійка обережність,
    Сп'янівши в далеких запеклих гріхах.

    Візьму у долоні невтілені вірші,
    Які протікають між пальців униз.
    Їх легіт несе, як невтомлена вічність.
    Ці вірші допишуть самотність і бриз.

    28 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  28. Вячеслав Руденко - [ 2026.10.19 13:05 ]
    Смуток калиновий
    Палісандрами прикрашений,
    За часів доби гнітючої,
    До прихованого простору
    Віднеси мій барельєф!

    Там співати стану голосно
    Міфи давнього блискучого
    Для забутого півострова —
    Кантилени між дерев.

    В надрах марення і злагоди,
    Над нудьгою неосуджений,
    Полином у руті з м’ятою,
    Як непевний конокрад,

    Смуток свій з калини-ягоди
    Занесу,як слід засушений
    Сліз під стріхою кирпатою
    У дівочий виноград…


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  29. Борис Костиря - [ 2026.10.18 16:34 ]
    Юнак у сивині
    Такий посивилій юнак передчасно,
    Самотній мислитель, творець і поет.
    Так брили віків напосіли, мов гасло
    Забутих, але невиправних прикмет.

    Юнак молодий весь укрився снігами
    Важезних страждань і глибоких думок.
    Він жертву віддав перед злими богами,
    Але не засвоїв пекельний урок.

    В соліднім костюмі, доцент чи професор,
    Іде коридором у гулі понять.
    Попереду шум демонічних процесій
    І галас невпинних, запеклих проклять.

    Його стереже костомаха з косою
    На всіх перехрестях, незнаних шляхах.
    Чоло укривається млосно росою.
    Мислитель іде, як поранений птах.

    27 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  30. Катерина Савельєва - [ 2026.10.18 11:08 ]
    Пустеля
    Там, де очi закритi вiд свiту,
    Замурованi всi почуття,
    Я iз сонцем могла говорити,
    Як маленьке, наївне дитя.

    Нiч i день зупинилися в часi,
    На годиннику стрiлка стоїть.
    Бились хмари i свiтло в екстазi,
    Щоб вiдчути емоцiї мить.

    Затремтiла схвильовано стеля:
    Не витримує зболений дах.
    Озирнувшись навколо - пустеля..
    Я її залишила у снах.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  31. Борис Костиря - [ 2026.10.17 13:35 ]
    Спокійне кохання
    Спокійне кохання у зрілому віці
    Тече, як ріка повноводна і тиха,
    Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
    Ховаючи у позапросторі лихо.

    Спокійне кохання прийнятне людині
    Таке, як є. Не потрібні прикраси.
    Пливуть, як човни, тихоплинні години
    І тонуть у плесі, далекі від маси.

    Та раптом на рифи любов наштовхнеться,
    І човен здригнеться, покинувши розум.
    Постануть, як сіті, натягнені нерви
    На сцені, де правлять безглуздя і розмах.

    27 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)