Має теща моцне вміння
"Діставати" до «кипіння».
Зять, доведений до «точки»,
Підізвав умить синочка:

-Глянь, у бабці губа трісла.
Збігай, крем візьми на кріслі
В кухні. То – найліпший бренд.
Називається «Момент»!

18. 11. 2024

Спав неборак у затишному наметі
І прийшло до нього видіння смерті
Стало руба одне важливе питання
Для чого жив, коли є кінець натальний

Коли буде кінець усього, кінець життя
Куди подіти всі спогади й почуття
Куди подіти та що робити з цією любов'ю
До жінок, що ділились з тобою своєю журбою

Що робити із навичками й професійним ростом
Коли ляжеш горизонтально усім зростом
Для чого працював на лікарство та добру їжу
І весь час говорив “колись у відпустку з'їжджу”

Дні були однакові, відрізнялись ночі
Він робив все за правилами, як тамагочі
Життя бентежне, та не у всіх і не у кожного
Емоції помирають так само, правда Господи?

Дітей наплодив, розбіглись по всьому світу
Людей не любив і пропив всю свою макітру
Роки підступають, посивіла його борода
А життя не нажився, от така от велика біда

Лежить неборак, не стуляє повіки
Хоче дуже сильно аби було повіки
Початок життя й існування живого
Без кінця, без кінця і фіналу сумного.

Спав неборак у затишному наметі
І прийшло до нього видіння смерті
Стало руба одне важливе питання
Для чого жив, коли є кінець натальний

Коли буде кінець усього, кінець життя
Куди подіти всі спогади й почуття
Куди подіти та що робити з цією любов'ю
До жінок, що ділились з тобою своєю журбою

Що робити із навичками й професійним ростом
Коли ляжеш горизонтально усім зростом
Для чого працював на лікарство та добру їжу
І весь час говорив “колись у відпустку з'їжджу”

Дні були однакові, відрізнялись ночі
Він робив все за правилами, як тамагочі
Життя бентежне, та не у всіх і не у кожного
Емоції помирають так само, правда Господи?

Дітей наплодив, розбіглись по всьому світу
Людей не любив і пропив всю свою макітру
Роки підступають, посивіла його борода
А життя не нажився, от така от велика біда

Лежить неборак, не стуляє повіки
Хоче дуже сильно аби було повіки
Початок життя й існування живого
Без кінця, без кінця і фіналу сумного.

***
Тяжкий діагноз цього віку...
бацила сказу у кремлі
вбиває нації малі
і поки бісяться великі,
на цілу голову каліки,
не буде миру на землі.

***
Ані менші брати, ані більші,
ні сусіди, ні ближні по вірі
не навчилися жити у мирі,
бо одні, як було і раніше,
по Завіту ще люди, а інші
по теорії Дарвіна – звірі.

***
Ми є на тій землі, яка свята.
Її не поміняють посполиті
на вічну мерзлоту і болота,
тому і завойовує міста,
і суне рило у чуже корито
не золота, а засрана орда.

***
Виють сирени, вовки і собаки
і не завадити цьому ніяк,
поки лютує плішива макака,
що в зоології має ознаки
найскаженішої серед макак.

***
Молилися віками на землі,
на суші і на морі, у печері
своєму небу божі фантазери,
та... їхню віру вбили москалі
та ідоли з Ареєм на чолі
язичницької тьми цієї ери.

***
Немає розуму і ради
на те ніякої нема...
зате усюди, зокрема,
ні опоненти чорнозаді,
ні їхні офіційні леді
не мають горя від ума.

Нарація
Віками крали московити
собі чужу історію
руками царських фаворитів,
та й нині діють у краю
колаборанти і рашисти,
не винищені у бою.

10/24

І.
Скачуть з «русского» болота
В українські патріоти,
Лиш срібляники блищать
Й вуха путіна стирчать.

ІІ.
Закортілося Макару
Віднайти для себе пару.
Тільки от незрозуміло –
Хоче душу він чи тіло?

ІІ.
Їздять втомлені ведмеді
В цирку на велосипеді.
Але спробуй не поїдь –
Ти назавтра не ведмідь.

Є на сайті в нас Херой
.
Ходить в лайноступах --

Це -- ходячий геморой --

Самосвал З.лупа.


Желіпає він щодня

Мов товче у слупа*,

Що не слово, то х.йня -

Самосвал З.лупа.


Поучатель-виєб.й

Надриває пупа --

Сам у себе смокче .уй

Самосвал З.лупа.


Українофоб страшний

Путі лиже дупу

Це поріддя Сатани --

Самосвал З.лупа.
.

Йокогере** Соболя

Впало нижче пупа

Імпотентом став він, бл. --

Самосвал З.лупа.


Самосвал З.лупа гля --

Друг це, хлопці, вати.

Став заручником Кремля --

Євнух п.здуватий.


Цей падлючий чоловік --

Довбень ох.єнний.

Вже новий у нього нік --

Полікарп Смиренний.


Це лайном з-за рогу він

Цвіркає вам в супа.

Гонореїстий це свин --

Полікарп З.лупа.


Залупастий ти гандон

І кремлівський рупор.

Геть із сайту, Путі в схрон

Сра.и йди, З.лупо!

__________________________________________________________19 серпня 2024 р.
*Слуп — стовп.

**Йокогерє — удар ногою в карате.

***
А вова пу... з цепу зірвався,
на іншого – все гав та гав!
Зе не злякався,
бо... попався
давно у шоу для забав.

***
А моровому іроду росії
наснилася історія Русі,
де чародії,
урки і злодії
його номінували у князі.

***
А місія печальної коняки –
очікувати вирок роковий,
але пиляє ще́ одну гілляку,
де і його повість як собаку
і двійника... якщо іще живий.

***
А в голові медведа час від часу
посилюється ядерний маразм.
Від цього сказу
не буває спасу
як це було і буде ще не раз.

***
А на раші усюди й завжди́
промишляли розбоєм ватаги
і повія орди
замітає сліди
на єдиній путі до Гааги.

***
А пацієнтам шостої палати
у марафоні впарюють ІПСО,
що їхньому ґаранту
треба стати
найвищою фігурою Тюссо*.

Наразі
А, таки, московія мала,
що усе шукає свого краю,
де її і досі називають
п’яною імперією зла
світу, хрестоносцями пуйла,
на яких давно хреста немає.

06/24

Я написав до конкурсу квартон
І заварив собі ранкову каву.
Та змістом перейматись - не цікаво,
Бо я і так вже справжній еталон!

Я - майстер! Щоб мене не забували,
Я написав до конкурсу квартон.
Амбіцій в мене - майже на мільйон,
Про це я прочитаю вам зухвало.

Вигадую слова нові та дивні,
Впроваджую новаторський канон.
Я написав до конкурсу квартон,
Там хибний ритм, а рими - дієслівні.

Створіть мені зручний, спокійний фон!
Спаліть свої поеми та сонети!
Зустріньте геніального поета!
Я написав до конкурсу квартон.

***
А на росії у законі вори
аж від окраїн до кремлівських веж
і у Європі їм немає меж...
нема межі агресії мордо́ру
і мародеру в Україні теж.

***
А контрибуції не буде,
якщо освоять капітал
не те, що люди,
а приблуди
із бутафорії «квартал».

***
А пропаганди є іще багато
і копіює гебельса вона...
якщо не гнати
в шию окупанта,
поїде і Європою війна.

***
А Europe не має довіри
до сутяг, що обсіли казну
як банкіри...
лукаві касири
балагану годують шпану.

***
А саміт миру – це не шапіто,
але і там оказія така, –
а від росії хто?
Не кінь в пальто,
бо бачимо на фото єрмака.

***
А декого до світової слави
веде незамінимий на язик,
що... ловить ґави
на чолі держави,
та... біс їх знає, хто кому двійник.

Мотивація
А я ніде не сію ворожнечу,
хіба-що... викриваю ворогів.
А це не те, що...
парія у френчі,
як дещо зайве помежи чинів.

06.2024

Труїв я тарганів, але не всіх.
Лише дорослих, жирних та зухвалих.
Комах огидних зустрічав навалу
Та розділяв на чистих та брудних.

Купивши пляшку сильної отрути,
Труїв я тарганів, але не всіх.
Я не чіпав маленьких та слабких,
Бо не хотів жорстоким катом бути.

Беззахисні, хай бігають тихенько!
На них підняти руку - справжній гріх!
Труїв я тарганів, але не всіх...
Та дуже швидко виросли маленькі.

Квартиру все ж таки продати встиг!
Новим господарям бажав удачі!
За гуманізм історія віддячить!
Труїв я тарганів, але не всіх.

(толерантний вірш з дієслівними римами)

Хлопчик неслухняний
Харків обстріляв.
Випустив ракету
І рахує ґав.
Як так можна, хлопче?
Ти ж бо чийсь синок!
Я тебе, хлопчисько,
Ставлю у куток.

Хлопчик неслухняний
Бучу розірвав.
Зґвалтував дівчисько,
Потім розстріляв.
Ой, ти, хлопче, хлопче!
Так не можна! Брись!
Ми ж з тобою - браття!
Краще помолись!

Хлопчик-розбишака
Унітази вкрав.
Золоті сережки
З мертвих познімав.
Ти навіщо, хлопче,
Граєш у війну?
Це ж так некрасиво,
Хлопче! Ну-ну-ну!

Хлопчик-забіяка
По кафе вгатив.
У полон потрапив,
Очі опустив.
- Ой, даремно, хлопче,
Ти прийшов сюди!
- Больше так нє буду!
- Ну то й добре! Йди!..

Оце похмілля.
Ніби півночі слухав
Пісні Джері Хейл.

***
Синекура має привілей
і сама повірити готова
у казки із тисячі ночей,
на які купились безголові.
Логіку включаємо, панове,
і спаде полуда із очей.

***
Із чого виливає кулі
витіюватий марафон –
відомо. Їхній фараон
котурни має за ходулі
і узаконює закон,
як горобцям давати дулі.

***
У актора завше роль така,
що суфлера свого повторяє,
і тому ще іноді, буває,
легітимний рупор єрмака
як по писаному промовляє.

***
Із писаною торбою... за мир...
ще носиться улюблений кумир
від імені совкового народу,
який не помічає до сих пір –
вилуплюється ще один упир,
а біля нього урки та уроди.

***
Що світом управляє сатана –
доказано в історії сучасній,
а от байки, що ми усі нещасні.
поширює триваюча війна.
Гадаємо... але холера ясна –
юрма жадає чути брехуна.

***
Мусимо ще довго воювати,
поки уникаємо у суть
того, що союзники дають...
у бездонну яму біля влади
у людей виманюють донати,
а ченці мільйони украдуть.

А ля комедія
Описую комедію сумну
і на таке уже немає ради
у жодній із казок Шехерезади,
але ще уповаю на одну
не дуже запізнілу новину,
що фейкові реалії позаду.

Московська плюшко! (Пам’ятаю:
Колись ми звали так тебе),
Шматочку втраченого раю,
Перлино всього АТБ!
Померла ти раптово, люба,
І для усіх тяжка ця згуба,
Бо плачуть навіть вороги,
Що за москальство проклинали –
Язичні воїни й вандали, –
Гіркі всім стали пироги…

Усі боролися за назви,
Забувши про солодку суть,
І гоїли московські язви,
Поки роки її беруть.
Та перед булкою мертвою
Уже не тягне нас до бою,
Бо плюшку добру кожен їв,
Хоча б «московська» чи «паризька»,
«Міланська» та, чи навіть «ризька»;
І їли ми її без слів.

Та й бог з усякими містами!
Начхав на них з дитячих літ!
Та не досипати цукрами
І менше тіста всипать – ніт!
Таке не можна пробачати,
І мало винуватцям страти!
У пеклі зачиніть козлів,
Най біси їх товчуть киями,
До смоляної кинуть ями
І не жаліють хай котлів.

Як було, що я плюшку гамав,
Читаючи книжки в тіні;
Як обкрадав батьківський гаман
Аби змакнути у вині
Наступну плюшку після школи!
Та більше плюшок я ніколи
Таких не спробую смачних!
І вам таких не куштувати,
Хоч віддали би всі палати
І всі скарби земні за них.

А все тому, що чорт паскудний
Свою копійку поберіг:
Дав кухарям рецепт облудний,
А ті, вклонившися до ніг,
Пішли пекти погані плюшки;
І не тремтять у них же душки
Робити булочки малі,
Без цукру, на дешевім тісті
Та продавати їх у місті
За ту ж ціну, що і незлі!

Підступні! генії насилля!
Такий потворний глум чинить!
Нема душі, ні богомілля!
Вам зникнути б у ту же мить!
Та ви все робите злочинства,
Позбавили дітей дитинства
І плюшку нашу передчас
Згубили певно й безсумлінно...
Її! невинну, злотоцінну
Землі віддали – й світ загас!

І разом з тим народ убили,
Його на відчай обрекли;
Підняли бідних нас на вили,
Всадили задом на коли!
Бо плюшка – запорука щастя!
Так; не Наталка і не Настя –
Солодка плюшка та вино!
І хто би з нас, як обирати
Між булочкою та дівчати,
Дівчат не кинув би в вікно?

Та смерть найкращих забирає,
Й узяла зрештою її
У Царство Божеє безкрає
На вічні мири й спокої!
Вона ж у пам’яті навіки,
Хоч не розплющить вже повіки...
Та, смерте ця, не будь пуста:
Веди людей, повчай нащадків,
Онукам будь найтяжчим спадком,
Що їм не усладить уста.

***
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.

***
А злодієві інше не дано
як бути у компанії поганій.
Але якщо воно
іде на дно,
то виринає у зеленій твані.

***
А куцому до зайця є одна
дорога, що веде його угору,
але вона
ось-ось досягне дна
і поведе до унтера мордору.

***
А в Україні зайві генерали
або верховний офісу – двійник,
тому й міняло,
що надиктували,
бо десь-то мало того, що не втік.

***
А ми, таки, плазуємо до миру
і, може, Україні повезе,
якщо кумири
хоч на йоту щирі,
як менеджери, у обоймі ze.

***
А нашу дорогу «еліту»
в Америці за дурнів мали,
бо танцюристу
і туристу
на сцені кеди заважали.

Реляція
А у Європу нам іти не пізно –
і Томос є, і армія в бою,
і декому забороняють... візу,
і... ні на яку голову не лізе
те, що обрали люди на свою.

03/24

Ми ще пізнаємо уповні
зачаєне комічне зло,
що вивертається назовні
як явне ще одне пуйло.
Є паралелі історичні,
але реакції нема...
рішає, нібито, величний
і не відповідає, звично,
за скоєне біля керма.
Чому немає перемоги?
А, може, не туди веде
оманське чучело двоноге?
Чому немає допомоги?
Тому... що офіс украде?
А на московії ще видно:
її лакея єрмака,
колаборацію совка...
і ошкіряється огидне
чудовище вурдулака,
тому що пізно, очевидно,
його утнути до пенька.
Але за кого... ні, не дуже
іспанський сором опече,
коли почуємо іще,
чому Америці байдуже
як тій калоші у калюжі,
що протікає і... тече.

03/24

На просторах Інтернету
Скаче Галя, мов кобила.
Звідки в неї тая сила,
Дошкуляти всім поетам?

Норовиста і скажена,
Загордилась критиканка.
Їй би чвари, навіженій,
Бо смакує, ніби манну.

Зранку скаче і до ночі:
То алюром, то галопом.
Бережися, - можеш лопнуть!
Жаба давить, сліпнуть очі,

Бо в поетів є сонети,
Акровірші, тавтограми,
А у Галі - "вінегрети",
Наче з дуба впала "дама".

Доскакалась на порталах,
Видаляють язикату,
Заборонені їй батли.
Іподром чекає Галю.

***
Ще галасують недобиті зомбі,
чому вони у себе, мов чужі,
ховаються і досі в катакомби,
або... за що русня метає бомби
туди, де їй немає ще межі.

***
Міняються лакеї як угодно,
а так як подобає – аж ніяк
і памороки неуку-народу,
який не голосує за свободу,
напевно, добиває... р-нєрмаки.

***
На Банковій триває параноя,
але альтернатива цьому є –
або ума немає у героя,
якого обирали як плейбоя,
або кроти взялися за своє.

***
ОПе працює, наче... Мата Харі
та апробує заданий сценарій,
що як на зло не реалізував,
але хоч показово налякав
царя із агентурою у парі,
аби було... що босу обіцяв.

***
Величний бреше іноді затято,
що слуги у народу є одні
і їм немає місця на війні,
тому як подобає ухилянту,
репрезентує витрішки дурні.

***
У рейтингу не кожному дано
лукавити і дибати угору,
а як реально, то – іти на дно
до рівня унтерфюрера мордору.

Мораль
Якщо багате бідному на зло
як хижа птиця набиває воло
своє або володаря престолу,
то буде як не раз уже було,
коли його у небо підняло
і гепнуло наопашки додолу.

03/24

До смурного віршаря
Знов прийшло нещастя…
Бо напала й «витворя»
Слова швидка Настя.

Із породи він ослів,
Хлопець не ледачий.
І летять кавалки слів
Далі, ніж він бачить.

В цій купається «красі»,
Як в земному раю.
Розміри віршові всі
Достеменно знає.

Вилами він по воді
Пише. Їде «стріха».
Застосовує тоді
Наш братан – пірихій!

Раптом жінка в стилі «ню»
Промайне по хаті.
Він – хореєм – хорейню –
Почина писати.

Курячий лунає сміх –
Писало погнуте.
Він – сатирик. Може всіх
Ямбом ямбонути.

А як схоче хтось за то
Та послати з даху,
Прикриває, мов щитом,
Звично амфібрахій.

Всіх повчать писати – це
Найлюбіше діло.
І регоче нам в лице
Дактиль оскопілий.

Зрозуміло вже й коню,
Чом не дмуть пасати…
Ямбонутий хорейнюк
Знов сіда писати.

13 листопада 7527 р. (Від Трипілля) (2019)

Сатирою нікого не уб’єш,
тому її боятися не хоче
ні поц із булавою, ні... авжеж
отой, із росіяндії без меж –
з якого вікіпедія регоче,
сахається, але таки, ірже...
так само із дебелої коняки
у галіфе, але без фаберже
отамечки... оба у негліже –
вагомі кандидати на гілляку.
Нема чого розчулюватися,
якщо наразі плакати охота,
аби не очаровуватися
і не ліпити ангела із чорта.
Як не хитруй, а лихо не мине
ані шута, ані царя Гороха
і казочка кінчається потроху,
якщо усім лишається одне, –
через поріг пересадити Оха.

03.2024

Сонце підняло́ся,
тане чоколяда...
У Маруськи мої
Скінчилась помада.

- Любчику, рятуй ня!
Що маю робити?
Не буду ж я з варгом
Тріснутим ходити...

- Є над нами Воля!
Зате будеш знати.
І для поцілунків
Рот лиш відкривати...

2010

Мізки мої шкварчать, мов грінки:
Ну й вередуля - вереда!
Така прекрасна зовні жінка
Мою печінку доїда.

Нехай вона тобі смакує,
Бенкет минає весело -
Ти ж непроста є вередуля -
Міс Вередуля Всесвіту!

Багато в мене ще смачненьких
Лишилось нутрощів - гуляй!
Кохаю так тебе, маленька,
Я не за апетит - за драйв.

2011

На росії в Україні
всі – багатії
і тому брати повинні
знищити її,
історично поховати,
і в аналах написати, –
на росії Україну
хочуть москалі...

Головує ще у Раді,
ніби, не свиня,
та у ОПі на нараді
никає русня.
Дуже хоче рулювати
і нікому не казати,
як гальмує все у Раді
головна свиня...

А на самій верхотурі
геній на коні
копіює у натурі
вивихи русні.
Україну поховав,
всьому світу показав,
як планує верхотура
зраду на війні...

02/24

***
Не пишуться вірші.
Лякає ЧаПе –
чим гірше, тим ліпше
ерзацу ОПе.

***
Якщо і ніяке
тасує війська,
тоді у вояки
корона тяжка.

***
Триматися влади,
причина одна –
ніякої зради
не спише війна.

***
Та годі лякати,
що буде майдан,
якщо винуватий
один отаман.

***
Якщо обираєш
паяца-цабе,
чому не вважаєш
виною себе?

***
Останні етапи
цієї війни –
урізати лапи,
що біля казни.

Інклюзія
Готові до бою
майбутні герої
своєї одної
Вітчизни сини,
якщо переможе-
мо плем’я вороже,
тоді уже, може,
не буде війни.

02/24

Як побачить, що Остап
Хоче йти до нього, –
Головою крутить цап
Й виставляє роги.
Задирає грізно хвіст,
Зводиться на дибки, –
Закипає в ньому злість
На Остапа швидко.
Бо довів його до сліз
Той минулим літом,
Як старався крім двох кіз
Цапа подоїти.
01.02.24

***
На раші не чекають миру,
їм знову, – Київ подавай!
Але і цьому буде край,
коли вампіра і кумира
евакуюємо у рай.

***
Ще воюємо і треба
кожному солдату,
типу зелі і кулеби,
видати лопату.

***
І ми побачимо здаля
вперед ногами москаля,
хоча і... може бути,
червона мафія кремля
своя зеленій хунті.

***
У офісі на підлу зраду
(чию?)
позакладало вуха,
але тримаються за владу
свою
як воші за кожуха.

***
Війна ніколи не дає
нікому те, що треба,
хвалити Бога, є своє,
а зайве армія доб’є
і на землі, й у небі.

***
Не уживається совок
у хаті малороса,
тому й отримує урок –
лише осиковий кілок
укоськає барбоса.

Кульмінація
А філософія рече, –
усе минає і тече,
міняється і чахне,
коли у світі гаряче́
або оскомина пече –
московією пахне.

01/24

Тоненькі пальці, мов у піаністки
заплетені короткі КІСКИ
з бантами в стилі сюр…
ВОНА носить гузно от кутюр!

А може вона балерина колишня?
Колишня… ЗАЙВА айва… лишня…

Мінус НОГА – уже не балерина!
Нога колишня
привіталася в метро з дверима…

Антрактом вітер ГРИМА…

2023

***
Росія визволяє три віки
від нації Бандери українців.
Але навіщо ми, сякі-такі,
у відповідь на бомби по столиці
поцілили у їхні літаки?

***
Не лікар я, та маю на увазі –
у хворої совкової сім’ї
діагноз є... поїхали по фазі.
Вертаємося на круги свої
у просторі, у психіці, у часі.

***
Немає репутації у гнид,
а рейтинги – лише більмо на оці.
Лишається єдине – суїцид
і харакірі у новому році...

***
Кілок на лобі декому теши,
усе одно у нього чорне – біле.
Та хоч собі сьогодні не бреши,
навіщо вчора обіляв дебіла.

***
Не жадібні бувають москалі
у ейфорії і на епатажі –
все під ялинку: сушки, кораблі,
ракети, батальйони, екіпажі.

***
Руїною окопана земля
готова до чергової атаки,
аби плюгаве пугало кремля
як шишку почепити на гілляку.

Ітоґо:
Уже на носі високосний рік.
Колядники із офісу активи
украдені пакують на Мальдіви,
омани, емірати, в інший бік...
злодійкувата партія базік
очікує на новорічне диво.

Педі Ем на ПМ

Все лайниськом дрище,

Він не пише поем,

Весь у гнойовищі.


В нього збочень інтим

Він ЛГБТище.

Просто заздрить він тим,

Хто від нього вище.


Хто поезії є

Справжня тут окраса.

Того враз обплює

Заздрість підараса.



Педі Ем на ПМ

Скліщився, собака

Йди ти за кораблем -

Х.й тобі у сраку.

Педі Ем на ПМ

Все лайниськом дрище,

Він не пише поем,

Весь у гнойовищі.


В нього збочень інтим

Він ЛГБТище.

Просто заздрить він тим,

Хто від нього вище.


Хто поезії є

Справжня тут окраса.

Того враз обплює

Заздрість підараса.



Педі Ем на ПМ

Скліщився, собака

Йди ти за кораблем -

Х.й тобі у сраку.

          І
Елліни ідіотами вважали
далеких від політики людей,
які ніколи і не воювали,
і не ішли тому у генерали
як нині найвеличніший Мойсей,
який веде уже чотири роки
(утомлений, небритий, одинокий)
до перемоги. Не було ідей,
то виліпили ідола, що нині
хіба-що, не розп’ятий. Та єдиний
месія цього світу... не єврей.

          ІІ
І в Україні є позеленілі
мутації ідіотичних рас,
які воліють зупинити час
і бути паразитами на тілі
у нації, як це було не раз
в історії, у кого чорне – біле,
а суща правда, нібито, брехня,
кого оберігає кацапня,
аби не переводились дебіли,
які – за владу і її бабло.
То й маємо собі царівну-жабу,
у голову якої не дійшло,
що біля неї діють їй на зло
агенти штибу офісного штабу.
Анциболи Талмуду й Каббали
боялися агенції Сіону
і не опам’яталися, коли
у піку явно що Наполеону
героя часу нашого найшли.

          ІІІ
Не угадаю із якого разу
ці шукачі угадують себе –
і загребуще, що усе гребе,
і те, що єресь квакає до сказу,
і той невиліковний ідіот,
якому ніколи зашити рот,
хоча і треба... та немає часу
і нікому лічити цю заразу,
аби не лікувати весь народ.

11/23

Що це за дивний випа́док:
йде у листо́паді – дощ!
«Дуже потужна нови́на!» –
всі повторяють разо́м...

Людоньки! Ви́падок – звичний;
місяць у нас – листопа́д;
й ра́зом із тим – у «шашличній»
є новина́ для нарад:

Вождь не буває потужний.
І не потужні слова.
І не народ... Й не Залужний...
Трактор потужний, бува.

(листопад 2023)

Пріючи зупиняюсь посеред дороги
Тягну сумки у місце де крапка на моєму смартфоні
Новий хостел, авжеж, ну хоч не на дворі
Не забути спитати від вайфаю паролю.
Зупиняюсь перед залізним парканом
Зухвалість пропала
Мрію про сигарету
Нарешті приймає мене якась дама
Потягало її життям напевно.
Жалкую, невдовзі, що не слухав ту жінку
З повним мішком шукаю вбиральню
Вриваюсь в кімнату, де є добрі люди
Схоже завадив їм, та все ж підказали.
Пройшовся районом, в такому не був ще
Не був як жилець, а так звісно ходив
Всюди лиск автівок, акуратні газони
Відчував себе злодієм серед тих хто це життя приручив.
Кімната забита, всі сплять перед працею
Гори сумок під столом і ліжками
Веду себе тихо, лягаю на нижню
Яка дивна удача, не люблю високо спати
День другий, 12-та, не дихаю носом
З вакансією мене таки намахали
Читаю дурниці що пише куратор
Не довга зупинка, час знову речі збирати.

ІГасити маяки не маю права,
бо їм видніше, поки на межі
землі і неба сяють міражі...
отак і виникає... дута слава,
фальшиві друзі, бестії лукаві,
і гонорові екс-товариші,
і віршомази запасної лави,
які на зло наївної душі
не помічають опуси чужі,
зате своєму репетують, – браво!

ІІСвоє гіпнотизує читача,
моє і коле очі, і лякає...
«нема пророка у своєму краї».
Та є кому тримати на плечах
неповторимі образи натури,
рекламою оперення фігури
зозулі біля півня-павича...
.............................................
у мене мотивації не більше
до римування, ніж у будь-кого,
але і нині, як було раніше,
немає ради чого і... чого
вигадувати неймовірні вірші.
Та муза апріорі ще живе
і ніжний лірик ще пиляє роги,
коли його оцінює небога,
показуючи дзеркало криве,
і коронує автора інверсій,
які до куп не туляться ніяк,
зате у чудака є купа версій
подумати, чим думає дивак,
коли блукає «мислію по древу»,
ну... як бояни, може... на печі
описує оголену Мінерву
і білобрисе чудо уночі.

ІІІУсе – як є. Та ось у чому фокус:
уміла рима – це не чудеса,
важливіше явитися на показ,
аби клював народ на тілеса.
Цінуємо і посмішку, і усміх,
і декольте, і... горе не біда,
коли відома фабула – вода,
але навіщо той шалений успіх,
якщо у тебе фікція у вусі,
а кульчики шліфує тамада.

08/23

Кораблик сів на мілину.
Й не просто сів, а зрісся з нею.
Пустив коріння. Затісну
дали посудину Енею.
Тож він утік. Дав драпака.
Чкурнув на лайнер більш мобільний.
А ця конструкція хистка
тирчала з обмілі безцільно.
Але ж пристанок, як-не-як.
Знайшлися судну постояльці,
на мілизні торують шлях
по найбурхливішій з дистанцій.
Співають, п’ють, шукають дно,
підперезаються вітрилом,
богам звітують, голосно
ганяють вітерець кадилом.
Човен пливе. Той самий вид.
і береги, чомусь, ті самі.
Хтось з подорожніх трохи зблід,
застрягнувши в болотній гамі.
І ледь порипують боки
й попутників обридли лиця.
Увесь маршрут самі крапки.
Їх хтось наставив. Для годиться.

19.03.23

Мені сусід набив, пробачте, пику
(я нащось в очі зазирнув йому),
у льосі зіпсував діжницю шпику
та потрощив у гірці хохлому.

    А я культурно так відповідаю:
    «Я патріот, між іншим, вашу мать!»
    І дуже імпозантно виглядаю,
    ще й українські титри миготять.

Коли, дивлюсь, – летять ворожі дрони;
не можу зрозуміти: звідкіля?..
Та в мене – є кіно для оборони!
Хоча від них – горить уже земля...

    І я потужно так відповідаю:
    «Культура – це важливо, вашу мать!»
    І дуже імпозантно виглядаю,
    ще й українські титри миготять.

І раптом – люди, люди, всі сердиті...
Але – це, певно, боти та тролі.
На мітинги ж не можна їм ходити, –
так само, як і тим, що на «нулі».

    І я культурно всім відповідаю:
    «Я ж – уряд ваш, забули, вашу мать?!»
    І дуже імпозантно виглядаю,
    ще й українські титри миготять...

20.07.2023

У кожного уявлення своє,
чому на раші дивні еківоки.
Не кожен урка має свого кока,
який його кувалдою уб’є.

Не ясно, чи ридати, чи радіти.
У генерали повару пора...
і граються з вогнем великі діти,
бо убивати – це цікава гра.

Але і їсти треба... не лопуцьки...
і пити, і закушувати теж...
і бацька тут надійніший від пуцьки,
якого «на коня» не переп’єш.

Оце і вся біда перевороту.
У ящик не зіграє карапуз,
бо черті – за, а баба йошка – проти.
У бункері керує інший туз.

Бо це тобі не гра на балабайці,
аби дурити дику кацапню.
На караулі павуки у банці,
не вистачає кожному меню.

У грі на виліт правила забуті.
І фальш-акорди арії почуті –
на шельму Бог рукою показав,
та схоже, гаму буде інший дути,
бо увертюру вичищення путі
не тільки композитор починав.

06/23

ІЄ такі в історії моменти,
що не гірше за армагеддон
діють із війною в унісон,
наближаючи кінець планети.

А планета діє навпаки...
.........................................
На парад готується агресор
і хоча скасовані полки
невмирущі, на чолі процесу
за свої щурячі інтереси
виступають інші мудаки.

ІІНа арені явна параноя...
мацає московію Китай,
симбіоз рептилії й ізгоя
(зайві тварі у ковчезі Ноя)
вирішили будувати рай.

Ну, а де? Звичайно, на руїні.
А за що? Оказія була –
обирати жертвою козла
і за те, що нині в Україні
нація висміює пуйла.

Гуманоїд цей у мавзолеї
має місце... наче, фараон...
мумія його займає трон...
мітить кров’ю володіння Геї
як усі помішані пігмеї
і його двійник Наполеон.

ІІІУкраїнофобія не казка.
Дурнику закони не указ
і воно не визнає поразки.
Перемога не рятує нас...
бестія за згодою Європи
буде воювати до потопу
в чорний день...
але у той же час
є надія на Ілона Маска,
що усе вирішує за раз...
може, побудує зорельоти
і невиліковні ідіоти
полетять освоювати Марс.

05/23

квітень. дуже багато курю. на гілках вже бруньки. в макітрі кудлатій заграли любовні блюзи... білет за лаштунки. довкола усі кохаються дуже ніжно. я ж полюбив медузу. мов камінь наріжний.
місто пахне кавою.
потяги - пилом.
вона
мовила,
що
читаючи
керуака
я
здаюся
їй
милим.
тане останній сніг, а із ним мої руки. звуки спадають стокато. і почуття стікають безжально. на. сірі. картаті. брюки. люди яскраві відстукують марші бруківкою в модних тренчах. не заступив поріг як прощались - просто втупився в плечі.
ввечері в душу немов насипали гору вугілля:
я згадав,
як
зображав
наше
весілля.
губи
майже дорослі -
обвітрені.
і роздерті.
- я не міг
уявити,
що
це
кохання
не
до
самої
смерті.
квітень. дуже багато курю. як інакше?
та, що робила мене щасливим, жалить, не можучи м'якше.

2.V.MMXXIIIp.

Вже найвища пора підійшла,
Аби дати тягла для пуйла,
Щоб згубився навіки і слід
За поріддям чухонських боліт.

Аби все генероване зло
У могилу забрало пуйло.

Я сам не свій,
бо у мені
то сяк, то так,
то так, то ні.

Вони в мені
і я у них,
а ті та інші –
не з таких.

Вона і він –
це не воно,
а ти і ви –
не те й не то.

17.04.2023 р.

На Воду хтось бомагу в суд подав,
що буцім то вона такеє виробляє
що у ріці ніхто життя не мав -
то яму вириє, то виром закружляє,
то рибок до півсмерті поганяє,
то раптом течію свою́ зупинить;
а одним словом, всім і всюди свинить...

За прокурора тут була́ Лисичка,
що за парфумами не видно було личка.
- Водичка ж її плавати навчила
і з її роду ще нікого не втопила...
Сказала Лисонька таку промову:
- Я Воду добре знаю, чесне слово!
І б"є себе хвостом у груди:
- Чи довго ще таке чинитись буде!?
Я пропоную кляту засудить
і після суду в річці утопить!

Та головний суддя Ведмідь
сказав:- Е ні!
Кидай, Кумасю, тут мені крутить
і голову морочити мені!
Я пропоную також засудить
і стратити на лЕгкому вогні...

На цей раз не послухались Лисички
і Воду вкинули до пічки...

Ще більш незрозуміла ситуація –
Забув суд відмінити конденсацію.

1978

ІПарафія убога має рай,
де є вовки, ягнята, божі вівці,
попи... владика й нелюди-убивці,
звільняють їм обітований край.

ІІВертаються каліґули й нерони
із ядерною бомбою в руках
і кожному бажається корони,
хоча тоді усіх чекає крах.

Всі люблять... або Богу помолитись,
або мамоні... знає піп і дяк,
кого, чому і за що трафить шляк...
від мене може й легко відхреститись,
а від своєї совісті – ніяк.

Все очевидне легко подолати.
Імперії роковані щезати...
не визначені тільки-но часи,
коли усі дебелі супостати
потоншають... позбудемось яси
і піде в ад черговий імператор.

ІОстанній бастіон – улус... увесь
уже окупував один балбес
і з ним його оточення огидне:
воєнні, штатні і церковні гниди,
гундяй – під боком, сатана небес,
а в Києві у лаврі – мерседес,
насильники, злодії... і не видно
нікому атріцатєльний прогрес.

04.2023

Три ноги ножиць краяли край долу долівки,
поруч два гризлі гризли вірша задню кінцівку,
вулики вулиць плутали пута у Афродіти,
в мою макітру маку насипте, хай і не зійде,
та задарма матиму я чим торохтіти.

14.03.2023 р.

Любов сліпа.... а ось – по розрахунку,
буває, витворяє чудеса,
коли його за емоційні муки
а заодно її – бабуню-юнку
поезія несе у небеса.

Що їхало, то те йому і пара,
і здибає такого не одна,
однакові, що він і що вона –
володарі сізіфового дару
вилазити і падати до дна.

Затягує дуети у болото
його(її) спокусливий вампір.

Найлегше переводити папір,
малюючи незаймані висоти.

Уміють оперетні патріоти
самі себе підносити до зір.

03/23

Люди не відрізняються від рослин.
Не вірите? Просто придивіться на них.
Маленькі діти, підлітки, дорослі -
Всі вони шукають благ земних -
Так само, як і рослини!..
І для кожного свій клімат,
І своє місце під сонцем.
І в кожного своє ім'я,
І в кожного свій соціум.
Тому можливо рослиною є людина?!.

Люди, наче, рівні... а рівніші
виросли як дощові гриби
у зеленій ніші
для афіші
слави, марнослів’я і ганьби.

Карли обіймають п'єдестали,
їхні шкапи зайняли суди...
щук піймали,
трохи налякали
і... сухими вийшли із води.

Алібі засвідчила лисиця –
є така посада у ОПе...
для годиться
навіть і тупиця
зовні не таке уже й тупе.

Не біда, що трохи ще зелені
і не можуть обійти пуйла,
на арені
файні теревені –
вища гладіатору хвала.

Показові не одні реформи,
всьому є прописана ціна:
яйця в нормі,
вояки у формі,
що украли, списує війна.

Росія вірує в царя
Довіку й без ума.
Тому і трощить все підряд
Великоро́сівський вар’ят,
Бо вибору нема.

Така паскудна рабська суть,
Гнилий менталітет.
Коли ж чортяки їх візьмуть
І їхні душі упадуть
В клозет на букву зет.

зелено я хлопець зелений
є капуста добра у мене
зелену капусту насічу
і волам хвоста я накручу

зелено я хлопець зелений
є капуста добра у мене
зелену капусту заслужив
кума із комою запросив

зелено я хлопець зелений
є капуста добра у мене
зелено мені і ти повір
скоро зеленітиме весь двір

зелено я хлопець зелений
є капуста добра у мене
маю я далеко всі жалі
бо не лох а ґазда на селі

8 Листопада, 2019

Поки молодий,
Доти спритний.
А як постарієш,
Вже не бігаєш!