•  Ирій

Виходжу в світ, пробуджена зі сну,
Сягаю зором тихе верховіття.

•  Діалоги

Здається, все оце колись було –
Той самий стіл і розчерк на папері,

•  Зіткнення

Колір твоїх очей – трава.
Запах твоїх слідів – гіркий.

•  Зірниці

Та як, скажи мені, зірнице,
Далека і незнана,

•  Мороз

Криється за Карпатами
У кожусі картатому.

•  Дирижаблі

Мені снилися тої ночі
Дирижаблі над тихим морем

•  Небо над містом

Небо над містом таке присоромлене!
Очі ховає за віями з променів.

•  Грудневий фон

Ну от, саме час написати чудовий вірш
Про те, що людина пішла і не прийде більш,

•  В снігах

Прикро, коли вогні
Тонуть межи вогнів.

•  Передсвяткове

Вже блимають вогні старих гірлянд,
Вже джаз стає мотивом невід'ємним

•  Листопад запізнілий

Листопад запізнілий приходить додому, як в гості,
Роззувається чемно і одіж скидає в кут.

•  Pop Kuzinatry*

Ніхто не читає маленької Кузі,
Її листів.

•  Червоний светр

Що ж, якщо ви вже тут присутні
І на вас – ваш червоний светр,

•  Світанки

Пломенить.
Так спалюють фенікса або ж останню чаклунку.

•  Штрих

Ти кажеш: неначе в казці! А я киваю.
Ці ночі на перше пробуджують в нас художників.

•  Блакитна пташка

Блакитна пташка не помічає моєї втоми.
Блакитній пташці усюди тепло, усюди – вдома.

•  Що ти знаєш про осінь цю

Що ти знаєш про осінь цю? Золото, молоко?..
Для грабіжників сховок – ранкові її тумани.

•  Маестро

Про що Ви марите
У світлі осені,

•  В погідну днину

Ну навіщо тобі ці записки? – Скрутив, підкинув...
Я коханка твоя улюблена – цілуй нестримно!

•  Осінній вітер

Ти вимагаєш: золота! Золота! Направду немовби циган,
Та ж я восени крутився, мов дзига, зриваючи урожай.

•  Поруч вітру

І осінь... Осінь...
І листя... Листя...

•  Жовтий метелик

Жовтий метелик кружляє, кружляє у моєму сні.
Я не впізнаю тебе, метелику, як проснуся.

•  Мова риб

Я – мова риб –
Німію від власних хиб.

•  Поєдинок

Зважніла з квіткою рука.
Короткий рух.

•  Серпневий дощ

Спроквола ступить на підвіконня,
Збентежить тишу,

•  Митець

Ви любили поезію і передвечірню даль.
Ви різьбили по дереві обриси незнайомки.

•  Осінній сад

А літо сяде на ослоні і зів'яне.
Осінній день. Осінній листопад.

•  Весна молодиця

А далі, як далі – весна піддається літу,
Зриває сновиддя із сонних галузок світу.

•  Вишні в січні

А вишні в січні такі морозні!
А груди – білі, як плахта снігу.

•  Вікно навпроти

Буває, – день докотиться до ночі
І так собі безжурно позіхне!

•  В повноті себе

Душе моя, мій полудневий промене,
Осяйно так у ці святкові миті!

•  Крапом кроку

На чистих сторінках нового дня
Все – вперше, несміливим крапом кроку.

•  Про паперового змія

Що ти, літуне, видів за горизонтами –
Грізними швами двох неосяжних твердей?

•  На вітер слова злетять

Богине моя, не плач! Я гину в твоїх сльозах.
Сніги мерехтять на знак величчя твого і гніву.

•  Стань у мені молитвою

Небо таке, наче Бог простягає руку
І відкидає локон з людських очей.

•  Трохи музики

Доки осінь байки тріскоче і морозить незграбні руки –
Цуцик злизує з шовку носа прілі ягоди, що дощі.

•  Це не дощ

Це не дощ, це не дощ, це освячення душ!
Пробуди і мою, – попрошу.

•  Цвітуть матіоли поночі

Я вечорію, п'янію, я розтікаюсь димкою.
Це поєдинок на гойдалках, вибрики сойки,

•  Ніжності

Ніжносте, перепроси!
Стань мені за осу –

•  Надщерблене небо

Надщерблене небо літеплом повного горизонту,
Як медом у молоці, напоює змучений день.

•  Ароматом півоній

В привідкрите вікно крадеться вечірня свіжість,
Околяса одежі торкає рельєфи шкіри,

•  Циганська королева

Ще мить і зникну в мареві, як в сонця полум'ї.
Пекуча манить синява очей притомлених.

•  Плине по небу пташечка

Плине по небу пташечка,
Ріже вітрилом борозни.

•  Свободі

А я їй: свободо, осьо я! Не минай мене!
Огорни мене, синьоокая, доки небо плахтою не згорнулося!

•  Прекрасне в руці

Смійтеся з мене, зимові мої страхіття!
Я у зело увібралася – пишне, квітчасте.

•  І не вірші

Нехай не день,
Нехай не ніч,

•  Амортизація весни

Ця сіра смуга нескінченних днів
І незліченних поворотів долі

•  Васильки

А потім із мене посходили васильки.
Вже сон добігав кінця, як гроза насунулась.

•  Медоносні

Досить безглуздо, здавалося б, зважувати думки.
Димкою мисль розстилається з домішками квітковими.

•  Найкращі люди

А скільки тої правди поміж нами!
А скільки облюбованих речей!

•  Музика зими

Бачиш, зима квітує блідо,
Та аромат різкіший на морозі

•  Соколиним позирком

Ти тільки поглянь, крилатий мій,
Безмежжя взялось окрайцями.

•  Мій світе

Мій світе безгранично чарівливий,
Це ти мене чи я тебе творила?

•  А я тебе взуваю у кришталь

А я тебе взуваю у кришталь,
Осінній день, не квапся по бруківці!

•  Що нам боятися вітру

Що нам, боятися вітру чи проливних дощів?
Трощені, вже й перетрощені перенасичені душі.

•  Спалахи

Спалахи. Іскри. Спалахи.
Хочеш, мене зігрій

•  Крізь жовтолистий осип

Осиротілосте моя, о осене!
Осоння душ засмагою орошене,

•  Осіння ритміка

Досить холодних поглядів! Помахів скутих рук
Промахи досить впевнені. Подумки і навпаки

•  Цілована, мальована, маніжна

Цілована, мальована, маніжна,
Леліяна, то сонячна, то сніжна,

•  Я спадала додолу

Я спадала додолу вологою томного, бляклого літа,
Проникала промінням крізь шиби у ваші суворі доми,

•  Паперовий літавець

Бам-бам-бам.
Добре бути нам

•  Наготою душі

І нехай то не я воскресатиму тут під світанки,
І нехай не мене чаруватимуть співи пташат –

•  Несумне літо

Пахло бузком й покосом.
Вибились з сил гризоти.

•  В тиші тиш

В тиші тиш – шелестіння любові.
Шумом, шурхотом крил, мій янголе,

•  Як трепетно у тиші громіздкій

Як трепетно у тиші громіздкій
Цієї ночі помислоп'янкої

•  На одній галузі

Отак на одній галузі сиділи з тобою вдвох,
І ти мені пісню співав, і слухав цю пісню Бог.

•  Віриш чи ні

Віриш чи ні, та у нас тут такі світанки!
Бачив колись, як у паренім молоці

•  Весняному

Подув так звично, з заходу. Привіт!
Ввесь світ розбурхав? Як воно – без мене?

•  Лебедина туга

Це лебедина туга
Понад захланним морем.

•  Заспівайте мені

Заспівайте мені, музиченьки, про дорогу у світ далеку,
Сумовитої, тихої пісні скорботно мені заспівайте,

•  Небо вляглося

Небо вляглося в маленькі мої долоні.
Небо сповите пеленкою із молитов.

•  Несумна весна

Крок, два –
Вчора була зима.

•  Радуйся

Ти – серця мого надія.
Я – серця твого покров.

•  Кришталем

Кришталем, дзвоном його невагомим
З першим снігом розталим у душі ввійшли спогорда,

•  Скрапує ніжність

Ні, не буває так!
Серце з грудей – додолу.

•  Ось перелічую

Ось перелічую сонця зернята,
Сію в серця. Чи зійде із них слово?

•  Засяяла

Засяяла!
Дивись, як високо і як недосяжно!

•  Білішає

Я малюю ногою, мов пензлем, за слідом слід,
Заплітаю у косу світло нічних ліхтарів.

•  І мрії чужі

І мрії чужі твоїх доторкаються вій.
І вії твої завертаються ввись від мрій.

•  Крихтами хліба

Крихтами хліба, небесною манною
Землю вкриває сніг.

•  Заздрість пройме

Заздрість пройме до чужого таланту,
Ревність пробудить в тобі голоси.

•  Збивала краплини

Збивала краплини сльози і роси
Заточеним кінчиком слова-коси.

•  Колисанки лунають

Колисанки лунають з-під стелі, з роззявлених шпар,
Проростають під вікнами, стіни окутують хмелем

•  Я б порізала осінь

Я б порізала осінь, як халву, на великі шматки
Й роздавала злиденним: смакуйте, солодка ж!

•  Маленьке дитя

Я – маленьке дитя, позавчора дощами народжене.
Серце в п’ятах дрімає, воно ще тремтливе, несходжене.

•  Дрібненький слід

Дрібненький слід відбитком золотим –
лю-

•  Виключно незряча

Маленька планета однієї маленької людини.
З її серцевини струменить блакитна лава.

•  Очі

Ох, не ховай лиш очей своїх,
Срібно-ясних, сяйливих!

•  Кізкоріг

До життя нове причастя –
Це січневий кізкоріг.

•  Бігом василіска

Скрашую тишу цим незбагненним дивовижжям.
Стишую голос. Ш! Мовчу умисно.

•  Маленькому принцу

Впізнаєш? – Це слона проковтнула змія.
Намалюю, хоча й не вмітиму.