Автори /
Олена Пашук (1982)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
цей дотик
•
жінка-фугу
•
А я щоранку спалюю мости
•
не буди її
•
метелики-одноденки
•
Ну хіба так можна жити упів сили, упів голосу?
•
як я тебе неандертальцю
•
...
•
...
•
...
•
кохана скажи
•
шахівниця
•
Полюбити того
•
квітка ховає в бутоні своє ім’я
•
шерше ля фам
•
Мені б дотягнутись до тебе
•
бумеранг
•
Дніпро Дністер Дунай Десна
•
тиха неначе сніг у сплячці
•
Я не Тетяна
•
Вони бояться
•
не бачиш
•
писати влітку про ялинки щонайменше не модно
•
просто обмовка скажи до чого тут Фройд
•
ех ви коні дерев’яні коні
•
А музи більше не хочуть мати з ним діла
•
старість застала її зненацька
•
Чи згодні Ви, містер Н
•
дощі немов сомалійські пірати
•
коли цей потяг перетне екватор
•
...
•
Крізь сухожилля дерев крадуться апачі
•
як мало місця на планеті
•
Хіба чоловік – це твоя половина?
•
Вони кращі друзі, куди вже краще
•
вона тобі сказала йди
•
колись дерева вростали в небо
•
Ой дівчатка
•
Цить!
•
а знаєш друже
•
Іде блондинка у центрі Риму
•
ми часто наспіх розірвавши руки
•
...
•
а я не кажу тобі що кохаю
•
у лісі хата на ніжках Буша
•
щоранку
•
в новому році є щось архаїчне
•
а ночі теж старіють мовчки як вино
•
дорога немов кіноплівка засвічена
•
ну де та планета
•
у передмісті осінь косить
•
стихійне
•
///
•
...
•
///
•
...
•
...
•
///
•
солоні гнізда
•
Це ти?
•
...
•
їх було восьмеро
•
ти у серці маєш камінь
•
в піщанім годиннику сиплеться осінь
•
силіконова долина
•
опісля всього
•
пустіть у гарячі точки
•
Поминальна субота
•
Проте...
•
Урбаністичне
•
без назви
•
без назви
•
неначе дощу чекаєш дзвінка у двері
•
ЖІНКИ
Цей дотик виною усім землетрусам,
цей подих ураган спричинив.
цей подих ураган спричинив.
Нептуне, жінка-фугу завчасно прорвала навколоплідні води.
Зрадила власних сестер, позбавила їх права голосу,
Зрадила власних сестер, позбавила їх права голосу,
А я щоранку спалюю мости,
а я щоночі спалююсь достоту.
а я щоночі спалююсь достоту.
не буди її чуєш вона ходить ночами
і пише вірші на пергаменті неба
і пише вірші на пергаменті неба
Жити треба так, наче ти метелик-одноденка, якому начхати на анамнез, ламані лінії долі і різні там ДНК; краще мітити кожну квітку, причащатися фарбами, і засинати під вологе дихання Лари Фабіан; збивати із ніг перехожих, вони ж бо як стáтуї, пливуть на гондолах тіней своїх по асфальтові, і хоч би хтось посміхнувся на всі тридцять два немолочні, сьогодні у земнонебоводних – це злочин; посадять тебе за ґрати – власні ковані вії, не полетиш більше в небі бездомним повітряним змієм, будеш сидіти в своєму кріслі – цмудити осінь, келих дощу сухого, розлита ніч на підносі; і ніхто, і ніщо, тільки вершини твого недосяжного тіла пам’ятатимуть, які альпіністи їх підкорили, і зірвалися вниз, і зникли, мов метелики-одноденки, розчинились у кислотних очах твоїх лише деякі…
Ну хіба так можна жити упів сили, упів голосу?
Застрахувати себе на усі можливі поліси.
Застрахувати себе на усі можливі поліси.
хтось відігнав гієни снів
пішли в атаку губи пальці
пішли в атаку губи пальці
з корабля що тоне
першим тікає привид
першим тікає привид
народжені з ротом зашитим
в країні твердої руки і глевкого сонця
в країні твердої руки і глевкого сонця
а вона біжить за тобою
біжить падає збиває коліна
біжить падає збиває коліна
кохана скажи як він посмів намалювати тебе?
тіло яке до цього знало лиш дотик матерії
тіло яке до цього знало лиш дотик матерії
шахівниця
бій
бій
Полюбити того, хто за крок від тебе, так важко,
хто сніги розфарбовує в чорне, хто дихає криком.
хто сніги розфарбовує в чорне, хто дихає криком.
квітка ховає в бутоні своє ім’я
дівчина носить в очах світлину коханого
дівчина носить в очах світлину коханого
шерше ля фам
Мені б дотягнутись до тебе
але ти зникаєш
але ти зникаєш
живе собі дівчинка-бумеранг
скільки не відсилай - все одно повертається
скільки не відсилай - все одно повертається
Дніпро Дністер Дунай Десна
перегризлися між собою
перегризлися між собою
тиха неначе сніг у сплячці
хоч тобі спиці в тіло
хоч тобі спиці в тіло
Я не Тетяна, листів не писатиму, не поцілую два рази на здачу. Може, хіба що в житті дев’ятому тебе я пробачу. Бачиш: пачка, пуанти, озеро сцени, на воді танцюю під музику Баха, а знаєш, напевно, у тебе в генах відсилати усіх ...в Айдахо. Або ще й далі – до Оклахоми, де як завжди нікого вдома, і тільки вітер цензурним матом пише піщану історію штату.
Не Пенелопа, чекати не буду, я не маяк для гульвіси-баркаса із Амстердама або із Лурду, самотність мені протипоказана. Самотність викручує мізки і руки, вбиває тіло цвяхом у ліжко, коли ж я сліпцем іду на звуки, вона щосили притримує віжки...бо я не звикла сама і надовго, хоч крила відріж серпом веселки – равликом вилізу з тіла свого й полізу шляхом з варяг у греки...
Не Пенелопа, чекати не буду, я не маяк для гульвіси-баркаса із Амстердама або із Лурду, самотність мені протипоказана. Самотність викручує мізки і руки, вбиває тіло цвяхом у ліжко, коли ж я сліпцем іду на звуки, вона щосили притримує віжки...бо я не звикла сама і надовго, хоч крила відріж серпом веселки – равликом вилізу з тіла свого й полізу шляхом з варяг у греки...
Вони бояться ходити під мотузками і чорних котів; вони бояться абортованих відер, протягів і потягів поготів…Зеленого змія, вроків на віях і крутять дулі; слухають Баха, підкупають янголів-охоронців: гулі-гулі. Із власних нервів в’яжуть потай сорочки для неї або для нього, за гороскопом типові квочки. Міми без гриму, волосся непофарбоване, округлий животик – ще місяць-півтора до повені. І кожна могла би позувати для картини да Вінчі – так само посміхаються, пролазять кадром у вічі. Пливуть вздовж будинків, неначе кити блакитні; вигляд розумний, наче б то знаються на івриті. Бояться, щоб їх не роз’їхало колесо диму; деякі (важко повірити) бояться навіть інтиму. Їм все дозволено, червоний килим простелено; для них висячі сади, вакантні сліди попід стелею…
…а потім зникають по черзі: то одна, то друга…з’являються інші – і так далі по кругу…і доки в одних очах лампадка гасне – Бог пробиває когось (три п’ятсот) на касі.
…а потім зникають по черзі: то одна, то друга…з’являються інші – і так далі по кругу…і доки в одних очах лампадка гасне – Бог пробиває когось (три п’ятсот) на касі.
не бачиш а поряд на небі вродили іриси
й волошки
й волошки
писати влітку про ялинки щонайменше
не модно
не модно
просто обмовка скажи до чого тут Фройд
просто сни еротичні
просто сни еротичні
ех ви коні дерев’яні коні
заберіть-но мене з полону
заберіть-но мене з полону
А музи більше не хочуть мати з ним діла
бо одній він присвятив вірша а іншій поему
бо одній він присвятив вірша а іншій поему
старість застала її зненацька
у формі шкільній
у формі шкільній
Чи згодні Ви, містер Н, кохати її все життя?
Так!
Так!
дощі немов сомалійські пірати
взяли у полон вимагають викуп
взяли у полон вимагають викуп
коли цей потяг перетне екватор
заїде до країни снігу Кавабати
заїде до країни снігу Кавабати
Облизують діти сонце на палці,
як вату солодку.
як вату солодку.
Крізь сухожилля дерев крадуться апачі,
в колчані отруйні стріли і блискавиці.
в колчані отруйні стріли і блискавиці.
як мало місця на планеті
для тих що вчора ще кохали
для тих що вчора ще кохали
Хіба чоловік – це твоя половина?
Чи може дитина? Питання відкрите.
Чи може дитина? Питання відкрите.
Вони кращі друзі, куди вже краще.
Самураї нового тисячоліття.
Самураї нового тисячоліття.
вона тобі сказала йди
і показала напрям руху
і показала напрям руху
колись дерева вростали в небо
мов нігті в шкіру при кожному кроці
мов нігті в шкіру при кожному кроці
Ой дівчатка, інкубатори комплексів.
Ви не вірте кривим дзеркалам,
Ви не вірте кривим дзеркалам,
Цить! Не закочуй тупих істерик,
не бігай Мінотавром по сотах.
не бігай Мінотавром по сотах.
а знаєш друже
буде завтра
буде завтра
Іде блондинка у центрі Риму,
підбори, міні-спідниця (до рими).
підбори, міні-спідниця (до рими).
ми часто наспіх розірвавши руки
дверима грюкнувши
дверима грюкнувши
а знаєш
все що було між нами
все що було між нами
а я не кажу тобі що кохаю
бо ти - вода повітря і вірші
бо ти - вода повітря і вірші
у лісі хата на ніжках Буша
там відьма варить зупу чи зілля
там відьма варить зупу чи зілля
щоранку гостриш ніж і шаблю
втопивши думку-кішку в чаї
втопивши думку-кішку в чаї
в новому році є щось архаїчне
прабаби снігові у зморшках ночі
прабаби снігові у зморшках ночі
а ночі теж старіють мовчки як вино
з одного келиха смакуємо потрохи
з одного келиха смакуємо потрохи
дорога немов кіноплівка засвічена
не видно слідів сорок третього розміру
не видно слідів сорок третього розміру
ну де та планета
куди йдуть вмирати старці
куди йдуть вмирати старці
у передмісті осінь косить
усіх підряд
усіх підряд
а двері до мене завжди відкриті
щоб ти міг зайти непомітно як протяг
щоб ти міг зайти непомітно як протяг
самотня траса швидке авто
водій на душу взяв грам сто
водій на душу взяв грам сто
по правді
зовсім не модні ми
зовсім не модні ми
дай арбалет я поцілю у сонце
виграю може бонусні ночі
виграю може бонусні ночі
натщесерце ніч солодка
і тягуча мов іриска
і тягуча мов іриска
вечеря
їх дванадцятеро
їх дванадцятеро
сонце –
це переднє колесо
це переднє колесо
вогонь натщесерце розкушує дрова
і нічка за п’яти лоскоче хвацько
і нічка за п’яти лоскоче хвацько
Це ти садівник кам’яних плантацій?
А може це ти дегустатор мускатних істин?
А може це ти дегустатор мускатних істин?
старі хати пішли вмирати до води
закрила річка їм скляні повіки
закрила річка їм скляні повіки
їх було восьмеро
вісім крикливих дітей
вісім крикливих дітей
ти у серці маєш камінь
я ж ношу з дощів намисто
я ж ношу з дощів намисто
в піщанім годиннику сиплеться осінь
гербарій хвилин до стінок прилип
гербарій хвилин до стінок прилип
похрещено сонце
заховано крижму
заховано крижму
відсутність неба перевтома
душа гноїться у бинтах
душа гноїться у бинтах
пустіть у гарячі точки
на фронт чи в кратер вулкану
на фронт чи в кратер вулкану
ці вірші виросли на кладовищі
на могилі близької людини
на могилі близької людини
зламаю вітер об коліно
підкину хмизу у вогонь
підкину хмизу у вогонь
прокинься благаю дитино міста
півнів напевно марно чекати
півнів напевно марно чекати
ти любиш блукати світами іншими
шукати потойбіч собі подібних
шукати потойбіч собі подібних
в лабіринті мого тіла
збуджений вулкан клекоче
збуджений вулкан клекоче
неначе дощу чекаєш дзвінка у двері
хтось має прийти або ж пролізти у вічко
хтось має прийти або ж пролізти у вічко
жінки чомусь приходять мов дощі
без стуку
без стуку
Огляди