ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Пашук (1982) / Вірші

 ...
старі хати пішли вмирати до води
закрила річка їм скляні повіки
в селі порожньому на гілочці верби
повісилось від туги кукуріку

старий Сірко усі дороги стереже
зв’язав докупи щоб не розповзлися
скажене сонце вперто лізе на рожен
і палить сірником торішнє листя

набило небо об старий паркан синці
лишень коли в устах криниці смеркло
прийшла босоніж з костуром в руці
з сусіднього села на поміч церква




Найвища оцінка Оксана Бандрівська 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Ретро Лю 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-06-06 12:19:33
Переглядів сторінки твору 4713
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.622 / 5.44  (5.028 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 4.411 / 5.25  (4.921 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.708
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.10.16 16:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Бандрівська (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 21:22:32 ]
Virsh vrawajychuj! Ja pobachula cjy kartuny sercem: samotnje, zabyte selo... Hochetsja sistu tam bilja tuny i mrijatu.
Djakyjy za chydovuj nastrij.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2008-06-06 21:48:18 ]
Дуже Вам дякую, Оксано , за такі щирі слова. Приемно, що хтось зрозумів той настрій приреченого села.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Семенко (Л.П./М.К.) [ 2008-06-06 21:37:38 ]
Так лірично, образно про долю неперспективних, небригадних сіл.А церква з костуром - неймовірно
сумно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2008-06-06 21:50:23 ]
І Вам ,Вячеславе,дякую. Село не те що б неперспективне, а як я вже писала вище, приречене. Дещо навіть використано із власних спогадів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-06-07 13:26:57 ]
ходила навколо вірша купу днів, а надумала сказати тільки от що: Оленко, я вражена. вірш із тих, проходячи повз які, треба знімати капелюха, а читаючи - тримати свічку. у мене не те, щоб мороз по шкірі, у мене цілі льодовики жилами дрейфували... а було і інше: один момент, що мені вибився з загального настрою і якось наче розрідив його (а це для такого сильнющого вірша не є бажано). то я про "кукуріку" :) – от, і тут не втрималась від смайла… контекстно образ класний і зрозумілий, але зрозумілий – вже потім. спочатку – дисонуючий (нмд). виходить певна підміна смислів у образі, ну, це наче образ квітенятка, що пробилось крізь асфальт, який ніби має викликати відчай і акцентувати урбаністичні мотиви, а натомість викликає добру посмішку і надію на те, що скоро понаростає отаких квітенят ціла торба, і потрощить усі бетони-асфальти до ляхіття.
а взагалі я дуже вболіваю за цей вірш, мов за свій, їй-доле. аж ніби якість такі дівчачі сентименти прорізаються... йой :)
з.і. пардона ме за мегабалакучість…
тисну руку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2008-06-08 12:10:48 ]
Ой дякую, Нікусю. Люблю я твою мегабалакучість, яка не те що просто балакучість, а ще й змістовна балакучість. Насолоджуюсь твоїм коментом більше ніж своїм віршем, а руку, чи то б пак лапку не митиму три дні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2008-06-09 00:48:31 ]
Додати ще щось до Нікіного коментаря важко.. Тому я просто.. Оте ваше "кукуріку" та "церква із костуром" якось зовсім інакше забарвлюють вашу творчість, із якою я мигцем знайома. Якось дуже дорослий філософський твір вималювався. Несподівано дорослий. Несподівано не для вас, - для мене. Оленко, а ходіть до нас у гості :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2008-06-09 12:55:46 ]
Велике Вам дякую, Оксано. Навіть не очікувала такої позитивної реакції на твір трирічної давності. Хоча, напевно, вірші не мають віку, вони безсмертні. А у гості до Вас сходжу з превеликою роадістю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2008-06-11 11:28:51 ]
Щиро Вам дякую, пані Людмило. Будемо надіятися, що ситуація в селах зміниться на краще, а разом з тим і настрій віршів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2008-06-11 11:35:27 ]
Дякую, Сашко (можна я так? бо Олександр -дуже довго). А лізти на рожен - це фразеологізм, у східних слов'ян спочатку означало йти на вірну смерть, пізніше - на всяку ризиковану дію взагалі.Рожен - довга палиця з загостреним кінцем.