Автори /
Наталя Боровик (1991)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
притча
•
кавалочок експериментальної поезії))
•
10 ночей до весни
•
***
•
дівчина з холодними руками
•
вулицями наших міст (майже акровірш)
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
широко закритими очима
•
***
•
диктатура
•
****
•
шопопало для щастя 2))
•
знання
•
зимове сонцестояння
•
найдовша ніч у році
•
***
•
***
•
шопопало для щастя)
•
***
•
***
•
п*яні рими
•
холод
•
щось дуалістичне
•
***
•
***
•
передчуття
•
***
•
***
•
не скучила
•
***
•
шахова
•
***
•
вночі
•
***
•
погляд
•
***
•
я буду
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
кіт
•
моїй чорнетці
•
місто
•
***
•
***
•
***
•
***
•
лист
•
обійми мене
•
***
•
життя таке..воно бентежне
•
***
•
чекаю смс
•
на пам'ять?.напам'ять!.пам'ятати..я та ти..ти..
•
утопічний
•
я люблю ранню осінь:в цей час здається,що все ще буде гаразд..
•
особиста інтернаціональність
•
тримайся правди
•
молюся на дощ
•
щось важливе
•
Бандерштадт
•
Геральт
•
***
•
навек
•
правда
•
***
•
про вибір
•
Хиросима
•
***
•
***
•
***
•
таткові
•
справедливость?
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Ведьмак
•
До дня перемоги
•
***
•
***
•
***
•
vs Ліна Костенко
•
поету
•
***
•
***
•
радісно
•
імпровізація
•
повертайся
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Зустрів я на дорозі сивого дідуню,
шо дибцяв собі із ковінькою
шо дибцяв собі із ковінькою
Коли у вікно заглядає сонце
ти прокидаєшся. Сон - це
ти прокидаєшся. Сон - це
коли зранку приходить усвідомлення,
що до весни зосталося тільки 10 ночей
що до весни зосталося тільки 10 ночей
сьогодні можна продати все, починаючи від цноти
і завершуючи нирками свого родича хворого.
і завершуючи нирками свого родича хворого.
дівчина з холодними руками
навчить тебе світло бачити,
навчить тебе світло бачити,
вікна ллють своє світло, мов апельсиновий сік,
у ньому купається листя кольору стиглої вишні.
у ньому купається листя кольору стиглої вишні.
на замерзлі пальці дихаю
відігрітись хоча б на хвилинку.
відігрітись хоча б на хвилинку.
босими ногами стояти на снігу
аж поки стане нестерпно гаряче.
аж поки стане нестерпно гаряче.
серце б'ється в шаленому леті
хоче слід лишити на зимовому сонці.
хоче слід лишити на зимовому сонці.
вигадай із мене собі ідеал.
виліпи образ із глини думок своїх.
виліпи образ із глини думок своїх.
по битому склу твого болю
я дістанусь гіркої правди,
я дістанусь гіркої правди,
насправді з закритими очима видно краще.
а якщо затулити вуха - почуєш мелодію серця.
а якщо затулити вуха - почуєш мелодію серця.
коли ти в тапках в четвертій ранку
йдеш у цілодобовий за колою і коньяком
йдеш у цілодобовий за колою і коньяком
я встановлюю диктатуру щастя
в межах свого проживання.
в межах свого проживання.
пам'ять судомами котить по тілу,
вганяється голками по живому.
вганяється голками по живому.
в очах золотяться бенгальські вогники,
хоча за вікном іще трохи й розквітне акація.
хоча за вікном іще трохи й розквітне акація.
здається тепер я знаю, що відчувала Либідь,
коли її раптово затопили холодним бетоном.
коли її раптово затопили холодним бетоном.
найдовша ніч у році плаче гіркими, як вчорашній чай, думками.
підбирає тебе сонного та безпам'ятного на плече
підбирає тебе сонного та безпам'ятного на плече
найдовша ніч у році плаче гіркими, як вчорашній чай, думками.
підбирає тебе сонного та безпам'ятного на плече
підбирає тебе сонного та безпам'ятного на плече
відколи ми познайомились, я стала частим гостем у рентген-кабінетах,
мене там приймають без черги, вітаються, ніби з рідною.
мене там приймають без черги, вітаються, ніби з рідною.
історія наших взаємин описується трьома словами
і "Поглядом" Грушина.
і "Поглядом" Грушина.
а я б закохалася в музиканта,
щоби грав він мені на нервах.
щоби грав він мені на нервах.
люди думають, що ми божевільні,
бо ангелів впізнають лиш по крилах.
бо ангелів впізнають лиш по крилах.
вони були такі щирі, коли сварилися
світились вогнями, а потім водою лилися.
світились вогнями, а потім водою лилися.
в голові хтось постійно шепоче: "пиши.пиши.
записуй правду (ту,що ти звеш любов'ю).
записуй правду (ту,що ти звеш любов'ю).
часом тепла буває замало
для нормальних стосунків.
для нормальних стосунків.
від тебе пахне сонцем,любистком і спокоєм
і для мене за щастя цитувати тобі Тополю.
і для мене за щастя цитувати тобі Тополю.
за дві хвилини скінчиться Вона
повії помирають рано
повії помирають рано
Якщо треба пройду Росію по дві сторони Уралу,
а потім, ще інші п'ять шостих суші,
а потім, ще інші п'ять шостих суші,
скоро, скоро запахне ялинкою,
снігом вкриються всі дахи
снігом вкриються всі дахи
я через твої помилки
замінила серце протезом.
замінила серце протезом.
він повернувся десь аж надвечір,
не цілував і не обійняв за плечі.
не цілував і не обійняв за плечі.
в синій твоїй піжамі лягаю спати,
замість тебе почала книжку писати.
замість тебе почала книжку писати.
обережно і тихесенько, навшпиньках,
схиливши голову, мов до причастя.
схиливши голову, мов до причастя.
мапи наших ходів,мов кардіограми,
там кожній фігурі вготована своя роль.
там кожній фігурі вготована своя роль.
ми тримаємось разом,бо так спокійніше
і, добиваючи ближніх , забуваємо,
і, добиваючи ближніх , забуваємо,
а вночі вже зовсім по-спражньому пахне зимою.
вітер і тіні самотніх дерев розтинають навпіл
вітер і тіні самотніх дерев розтинають навпіл
наніч кава з молоком
солонуватого щастя присмак.
солонуватого щастя присмак.
непевний, як вранішнє море,
гострий, як влучне слово,
гострий, як влучне слово,
я так люблю прокинутись рано,
запорпатись носом в тепло подушки
запорпатись носом в тепло подушки
плакати.цілуватися.
обіймати.вибачатися.
обіймати.вибачатися.
бути поряд з тобою - це, як веселку тримати в жменях,
або висівати квіти на засолених попелищах.
або висівати квіти на засолених попелищах.
до твого серця коротка дорога
вистелена римами пристойними
вистелена римами пристойними
хтось нечемний образив літнє небо
і тепер воно жаліється холодною зливою.
і тепер воно жаліється холодною зливою.
я далеко живу від нудної реальності,
емоцій завжди вистачає сповна.
емоцій завжди вистачає сповна.
задивляючись в твої очі,
заслуховуючись твоїм сміхом,
заслуховуючись твоїм сміхом,
все зберу, що тобі належало,
поки ще не вросло корінням.
поки ще не вросло корінням.
я знову порізалась об тебе сьогодні,
а ти навіть не помітив.
а ти навіть не помітив.
я дихаю не киснем - твоїми словами,
світ відчуваю твоїми пальцями.
світ відчуваю твоїми пальцями.
осінь.ранок.темна кімната.
тихе дихання під м'ятою ковдрою,
тихе дихання під м'ятою ковдрою,
ти єдина мене бачила справжньою
з тобо щиро ділюся усім,що маю.
з тобо щиро ділюся усім,що маю.
здається прийшов час валити з цього міста
тікати десь на дикий-дикий захід.
тікати десь на дикий-дикий захід.
коли ж це все закінчиться?коли?
сльози,біль,образи,муки.
сльози,біль,образи,муки.
ты ищешь везде подвох,
каждый лень начиная войну.
каждый лень начиная войну.
жага затопила по саму ватерлінію
все більше вимагає снаги для супротиву,
все більше вимагає снаги для супротиву,
я спитала "що значить жити?"
і почула купу думок:
і почула купу думок:
вибач,я не напишу тобі сонетів,
ні пісень, ні поем, ані романів.
ні пісень, ні поем, ані романів.
коли тебе огортає втома німа
і з очей,як із засідки,виглядає зима,
і з очей,як із засідки,виглядає зима,
ти так давно не давав про себе знати,
постійно знаходишся поза зоною доступу,
постійно знаходишся поза зоною доступу,
"не відходьте далеко від правил
не судіть,але слухайте суддів"
не судіть,але слухайте суддів"
мы рождались каждый день заново,
мы стояли друг за друга стеной.
мы стояли друг за друга стеной.
навела манікюр малиновим,
заварила пахучої кави,
заварила пахучої кави,
ти так давно не дивився мені у очі,
а в них,між іншим,і досі живуть твої бісики.
а в них,між іншим,і досі живуть твої бісики.
солдат завжди говорить прямо
влучно і коротко,як удар в щелепу.
влучно і коротко,як удар в щелепу.
так щімливо чимось рідним пахне осінь...
до неї терпким медом тягнеться душа
до неї терпким медом тягнеться душа
моя ніжність,вона,як російська нафта-
її стане всім,але не надовго.
її стане всім,але не надовго.
і хай там що,а ти тримайся правди.
не здайсь підлóтам і обрáзам днів.
не здайсь підлóтам і обрáзам днів.
молюся на дощ сьогодні. молюся на дощ.
звідусіль оточена кілометрами сонячних променів.
звідусіль оточена кілометрами сонячних променів.
Загратили очі собі і вуха,
у рамки вписались,в закони і правила.
у рамки вписались,в закони і правила.
Вузькими вуличками,кілометрами бруківки,
Напівпорожніми трамваями та смаком медівки.
Напівпорожніми трамваями та смаком медівки.
я без страха иду в подземелье-меня уже ждут.
василиск или жряк,или даже упырь.
василиск или жряк,или даже упырь.
думки збиваючи в порох,
зцілувавши до крові губи,
зцілувавши до крові губи,
без арафаток,сладких мелочей,
без слова "зайка","солнышко" и "котик",
без слова "зайка","солнышко" и "котик",
Вона, мов отрута, у вени пірнає ,
А потім тебе потихеньку вбиває.
А потім тебе потихеньку вбиває.
Біжать хвилини за годинами
І роки непомітно летять
І роки непомітно летять
Що таке наше життя ? - суцільний вибір…
Як жити, для кого і з ким.
Як жити, для кого і з ким.
Утро. Поднимается солнце над дельтой реки
Люди в городе давно уж спешат на роботу
Люди в городе давно уж спешат на роботу
Ще літо в очах у дітей і батьків,
Ще поля за вікном зеленіють,
Ще поля за вікном зеленіють,
Боль…Мерзкая, гадкая, противная боль-
Это все что осталось от встречи с тобой
Это все что осталось от встречи с тобой
Дивно бачити світло, як навколо лиш смерть
Дивно бачити в пеклі поета.
Дивно бачити в пеклі поета.
Сложно, наверное, всегда быть первым,
Но ты можешь жить только так.
Но ты можешь жить только так.
Тебе в детстве говорили про справедливость - забудь
Это просто чтоб было в что верить
Это просто чтоб было в что верить
Ми випадково з тобою зустрілись
Й закономірно розійдемось ми
Й закономірно розійдемось ми
Що може бути краще волі?
Чи треба нам життя, любов
Чи треба нам життя, любов
Око за око і кров за кров -
Закон на війні один…
Закон на війні один…
Завтра в бій нам по першому снігу-
Його кров’ю розшити, як шовком…
Його кров’ю розшити, як шовком…
Інакшою бути не можу я-
Себе не зламати ніяк
Себе не зламати ніяк
Коли треба за діло-бий,
Як не можеш дивитись-спи,
Як не можеш дивитись-спи,
За рахунок чужого плачу хто живее.
Хто не має ні жалю,нісліз,ні душі
Хто не має ні жалю,нісліз,ні душі
Ты был благороден и честен
За друга мог горы свернуть,
За друга мог горы свернуть,
Ми йдемо на свято-поряд ветерани
Вже мало залишилось тих,
Вже мало залишилось тих,
Я вічності прагну для нашої мови
ЇЇ, мов дитину, плекали роками
ЇЇ, мов дитину, плекали роками
Ти сам казав, щоб я ішла від тебе,
Щоб я ішла і залишалась там.
Щоб я ішла і залишалась там.
Мовчить пісок ,і вітер заміта сліди,
Дві пари босих ніг залишили на спомин
Дві пари босих ніг залишили на спомин
Дев’ятий вал
І день, і ніч, і мить, і вічність,
І день, і ніч, і мить, і вічність,
Поет, ти в кожен вірш свій
Часточку душі вкладаєш.
Часточку душі вкладаєш.
Що можна в Україні об’єднати?
Безкрайній степ, журливий плач трембіт,
Безкрайній степ, журливий плач трембіт,
Цих слів гіркої правди волю
Не вбити каменем, ні огнем.
Не вбити каменем, ні огнем.
як то буває радісно - вертатись додому босою
після всіх негараздів робочого дня.
після всіх негараздів робочого дня.
я та мої знайомі,рідні і друзі,
ті, що зі мною ходять в життєвому крузі.
ті, що зі мною ходять в життєвому крузі.
коли тобі лишається кілька подихів
до межі, за якою вже не пробачають.
до межі, за якою вже не пробачають.