Вона, мов отрута, у вени пірнає ,
А потім тебе потихеньку вбиває.
Заснути щоночі тобі не дає
Ти навіть не знаєш чи вона справді є.
Вона між злом і добром на тонкій межі,
Вона серце крає сильніше, ніж срібні ножі.
Вона на тонкій межі між світлом і тьмою
І це найбільше щастя, коли вона поряд з тобою.
Правда гірка, та без неї не можна жити,
Правда-творець добра і можливість любити.
Вона в кожного своя-це природно
Кажуть, що правди нема-зараз це модно
Але вона є…
Щебетанням пташини ранкової,
Тихим співом вечірнім маминої колискової,
Солов’їною мовою в душах плекається -
Правда кометою в життя наше вривається…
Її не хочуть знати-її бояться,
Мало хто хоче мати таке багатство.
Всім досить лише хитрих видумок
Ніхто не наважиться взяти у правди урок.
Так. Правда строга,
Але вона справді створена для того,
Щоби можна було відрізнити
Сіре лахміття від золотої ниті.
Правда дарує щиро
Кожному в душу краплинку миру.
А ця краплинка всі народи ріднить.
І дає нам можливість майбутнє творить.
2007