Автори /
Борис Костиря (1983)
Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу
•
Рання зима
•
* * *
•
Криниця
•
Замок
•
Пам'ять
•
Старий календар
•
Вітер часу
•
Жива і мертва вода
•
Я хочу загубитися в лісі...
•
Вогнище
•
Незмінність
•
Зазирнути в потойбіччя...
•
Руїни
•
Озеро
•
Тіло ночі
•
Джунглі
•
Посуха виснажує землю...
•
Посуха виснажує землю...
•
Жебрак на землі просить на хліб...
•
Жебрак
•
Пророк
•
Маски
•
Мене занесла віхола...
•
Викинутий кнопковий телефон
•
Якщо нема собаки, то кого вигулювати...
•
"Втома культури початку століття..."
•
Мовчання
•
"Я шукаю інформацію в Інтернеті..."
•
Могила майстра
•
"Я відчуваю, як руйнується мій світ..."
•
"Вицвілі фотографії осені..."
•
Частини і ціле
•
* * *
•
Ентропія
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Ніний автовокзал
•
Океан
•
Автобус
•
Чорна кішка
•
Дерева
•
Телефонні дзвінки
•
* * *
•
* * *
•
Гарматні очі
•
Сонце в крові
•
Горе моєї коханої
•
Старий годинник
•
* * *
•
Трояндовий голос
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Крижане царство сну,
де під дією холоду
де під дією холоду
Дерева облисіли, і крізь них
Ми бачим сутність світу первозданну.
Ми бачим сутність світу первозданну.
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
глибинних сил буття.
Замок, який ти споруджував
багато років, остаточно
багато років, остаточно
Старий цвинтар із надгробками,
які майже розвалилися.
які майже розвалилися.
Я здираю старий календар,
як старі спогади,
як старі спогади,
Вітер часу змітає мене.
Листя опадає з дерев,
Листя опадає з дерев,
Я іду у глибину
смарагдового лісу.
смарагдового лісу.
Я хочу загубитися в лісі,
я хочу доторкнутися
я хочу доторкнутися
Я спалюю свою пам’ять.
Я спалюю свої спогади.
Я спалюю свої спогади.
Цей садок ― як острів у вічності.
Стоїть, незмінний, непідвладний
Стоїть, незмінний, непідвладний
Зазирнути в потойбіччя
на дні глибокого океану,
на дні глибокого океану,
Зачаровані споруди мовчання,
Загадкові руїни сподівань.
Загадкові руїни сподівань.
Кам’яний голос тиші
ліг на гладінь озера.
ліг на гладінь озера.
Пошрамоване тіло ночі
відкрилося свою оголеністю.
відкрилося свою оголеністю.
Я розгубився у джунглях
нескоримих питань,
нескоримих питань,
Посуха виснажує землю,
Посуха випалює думки.
Посуха випалює думки.
Посуха виснажує землю,
Посуха випалює думки.
Посуха випалює думки.
Жебрак на землі просить на хліб.
Падати далі нікуди.
Падати далі нікуди.
Жебрак несе на горбу крик,
він пронизує тишу мечем страху.
він пронизує тишу мечем страху.
Пророк у лахмітті
зайшов у місто,
зайшов у місто,
Шкода, що це медичні маски,
а не театр но і кабукі,
а не театр но і кабукі,
Мене занесла віхола
Безсніжної зими.
Безсніжної зими.
Викинутий кнопковий телефон ―
Немов старий язичницький ідол.
Немов старий язичницький ідол.
Якщо нема собаки, то кого вигулювати
під час карантину? Тугу, печаль,
під час карантину? Тугу, печаль,
Втома культури початку століття,
Остеохондроз застарілих ідей,
Остеохондроз застарілих ідей,
Твоє мовчання проростає з голосу
Втомленої ночі у субтропіках плоті.
Втомленої ночі у субтропіках плоті.
Я шукаю інформацію в Інтернеті,
Ніби в морі, сповненому піску.
Ніби в морі, сповненому піску.
На могилу майстра приходять, ніби на прощу,
Вічні пілігрими тіла і душі.
Вічні пілігрими тіла і душі.
Я відчуваю, як руйнується мій світ,
Які удари завдають по ньому.
Які удари завдають по ньому.
Вицвілі фотографії осені
Наповнюють нас жовтогарячим смутком,
Наповнюють нас жовтогарячим смутком,
Я піднімаюсь із попелу,
Я відроджуюсь із уламків,
Я відроджуюсь із уламків,
На березі ріки я очікую мрію,
Немов спалах наднової зірки.
Немов спалах наднової зірки.
Електроенергія покидає телефон,
Ніби серця покидає надія.
Ніби серця покидає надія.
Зима прийшла, і давить танками душу
Своєю непеможною мерзлотою,
Своєю непеможною мерзлотою,
Зимові дерева летять
У свій зимовий космос,
У свій зимовий космос,
Тепла колиска моїх снів
Несе мене до твоє хати, кохана,
Несе мене до твоє хати, кохана,
Коли ти йдеш і розхлюпуєш
Свою вроду направо і наліво,
Свою вроду направо і наліво,
Я висадився о третій ночі
На безлюдний автовокзал.
На безлюдний автовокзал.
Ми з тобою стоїмо
По різні береги океану темної ночі.
По різні береги океану темної ночі.
Мчить автобус
Із одного виміру буття
Із одного виміру буття
Ти – моя чорна кішка.
Маниш і ведеш у глибини
Маниш і ведеш у глибини
У мені ростуть дерева,
У мені ростуть
У мені ростуть
Телефонні дзвінки пронизують мене
Середньовічними кинджалами.
Середньовічними кинджалами.
Космос плаче
на зелені груди Землі
на зелені груди Землі
Дівчинка йде стежиною,
Одягнена в платтячко з місячного серпанку.
Одягнена в платтячко з місячного серпанку.
Гарматні очі
Цілими роями
Цілими роями
Моя кров заклято вибухає сонцем,
Сонце заклято вибухає моєю кров’ю.
Сонце заклято вибухає моєю кров’ю.
Я хочу випити все твоє горе, кохана,
Я здатен його помістити в душі.
Я здатен його помістити в душі.
Старий годинник
Тишу колише.
Тишу колише.
Я впився поглядом у небо,
Пооране фіалковим плачем.
Пооране фіалковим плачем.
Голос троянди хоче мене доторкнутися,
А я хочу його поцілувати.
А я хочу його поцілувати.