Автори /
Борис Костиря (1983)
Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу
•
Маски
•
Мене занесла віхола...
•
Викинутий кнопочний телефон
•
Якщо нема собаки, то кого вигулювати...
•
"Втома культури початку століття..."
•
Мовчання
•
"Я шукаю інформацію в Інтернеті..."
•
Могила майстра
•
"Я відчуваю, як руйнується мій світ..."
•
"Вицвілі фотографії осені..."
•
Частини і ціле
•
* * *
•
Ентропія
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Ніний автовокзал
•
Океан
•
Автобус
•
Чорна кішка
•
Дерева
•
Телефонні дзвінки
•
* * *
•
* * *
•
Гарматні очі
•
Сонце в крові
•
Горе моєї коханої
•
Старий годинник
•
* * *
•
Трояндовий голос
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Шкода, що це медичні маски,
а не театр но і кабукі,
а не театр но і кабукі,
Мене занесла віхола
Безсніжної зими.
Безсніжної зими.
Викинутий кнопочний телефон ―
Немов старий язичницький ідол.
Немов старий язичницький ідол.
Якщо нема собаки, то кого вигулювати
під час карантину? Тугу, печаль,
під час карантину? Тугу, печаль,
Втома культури початку століття,
Остеохондроз застарілих ідей,
Остеохондроз застарілих ідей,
Твоє мовчання проростає з голосу
Втомленої ночі у субтропіках плоті.
Втомленої ночі у субтропіках плоті.
Я шукаю інформацію в Інтернеті,
Ніби в морі, сповненому піску.
Ніби в морі, сповненому піску.
На могилу майстра приходять, ніби на прощу,
Вічні пілігрими тіла і душі.
Вічні пілігрими тіла і душі.
Я відчуваю, як руйнується мій світ,
Які удари завдають по ньому.
Які удари завдають по ньому.
Вицвілі фотографії осені
Наповнюють нас жовтогарячим смутком,
Наповнюють нас жовтогарячим смутком,
Я піднімаюсь із попелу,
Я відроджуюсь із уламків,
Я відроджуюсь із уламків,
На березі ріки я очікую мрію,
Немов спалах наднової зірки.
Немов спалах наднової зірки.
Електроенергія покидає телефон,
Ніби серця покидає надія.
Ніби серця покидає надія.
Зима прийшла, і давить танками душу
Своєю непеможною мерзлотою,
Своєю непеможною мерзлотою,
Зимові дерева летять
У свій зимовий космос,
У свій зимовий космос,
Тепла колиска моїх снів
Несе мене до твоє хати, кохана,
Несе мене до твоє хати, кохана,
Коли ти йдеш і розхлюпуєш
Свою вроду направо і наліво,
Свою вроду направо і наліво,
Я висадився о третій ночі
На безлюдний автовокзал.
На безлюдний автовокзал.
Ми з тобою стоїмо
По різні береги океану темної ночі.
По різні береги океану темної ночі.
Мчить автобус
Із одного виміру буття
Із одного виміру буття
Ти – моя чорна кішка.
Маниш і ведеш у глибини
Маниш і ведеш у глибини
У мені ростуть дерева,
У мені ростуть
У мені ростуть
Телефонні дзвінки пронизують мене
Середньовічними кинджалами.
Середньовічними кинджалами.
Космос плаче
на зелені груди Землі
на зелені груди Землі
Дівчинка йде стежиною,
Одягнена в платтячко з місячного серпанку.
Одягнена в платтячко з місячного серпанку.
Гарматні очі
Цілими роями
Цілими роями
Моя кров заклято вибухає сонцем,
Сонце заклято вибухає моєю кров’ю.
Сонце заклято вибухає моєю кров’ю.
Я хочу випити все твоє горе, кохана,
Я здатен його помістити в душі.
Я здатен його помістити в душі.
Старий годинник
Тишу колише.
Тишу колише.
Я впився поглядом у небо,
Пооране фіалковим плачем.
Пооране фіалковим плачем.
Голос троянди хоче мене доторкнутися,
А я хочу його поцілувати.
А я хочу його поцілувати.