У старих рукописах
ти загубив суть
своєї сьогоднішньої поезії,
а тепер риєшся в них,
аби віднайти. Думка
чи образ вилетіли з голови,
як таємничий птах.
Старі рукописи
стали аномальною зоною,
Бермудським трикутником,
який затягує нові ідеї.
Рукописи не горять,
але вони давно згоріли
на дні твоєї свідомості.
Не можна відпускати з рук
птаха поезії, інакше він
вилетить у небезпечну
аномальну зону, із якої
немає вороття.
Його неповторність ніщо
не зможе замінити.
Не можна відволікатися
ні на що, інакше
твоя особистість розпадеться,
пазли не складуться,
елементи кросворду Всесвіту
будуть утрачені.
І лише вітер гуде
порожньою кімнатою,
розкидаючи рукописи.

8 січня 2022