Ти в'язнеш у снігу
разом зі свідомістю
і підсвідомістю,
разом із парадоксами буття.
Усе в'язне у снігу,
він полонить
всеохопністю, тотальністю,
безмежністю, він бере
у свій бездонний полон,
у свій нескінченний космос.
Сніг нагадує про перспективу
згасання навколишнього буття.
Він свідчить про мерзлоту
людських стосунків.
Сніг говорить про кволість
самої картини світу,
можливостей пізнання.
Споруджене людськими руками
розвалюється, як сніговик.
Конструкції з розуму
руйнуються, як фігури з льоду.
Ковзанка схожа на поле
філософських ідей
із безліччю варіацій,
на якій легко впасти
від необачного руху.
В'язкість снігу
є в'язкістю космосу,
який ми не бачимо,
але який завжди поряд.
Із нього ми черпаємо ідеї,
але в ньому ж вони
так само безнадійно тонуть.

5 січня 2022