ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.04.29 10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.

Тетяна Левицька
2026.04.29 10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.

Віктор Кучерук
2026.04.29 07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Результати голосування
Якої поезії не вистачає нині укр.літературі?
1. глибшої, за нинішнє розуміння
 
  43 % (209)
2. української традиційної
 
  22 % (108)
3. камертональної, що творить обрії
 
  12 % (59)
4. європейського верлібру
 
  10 % (48)
5. практичної, що наводить лад
 
  9 % (43)
6. поезія нині не актуальна
 
  3 % (16)
Всього голосів: 483  | Проголосувати

Інші рейтингові голосування:

Всі актуальні голосування на "ПМ"

Коментарі
Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-11-20 14:12:40 ]
Пропонуємо взяти участь в голосуванні і обговоренні теми.
Кількість відповідей - до 3 включно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2014-11-20 16:53:23 ]
бракує майстерної. власне поезії, а не римованих рядків.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-11-21 14:45:00 ]
А отже, значить, бракує зрілих авторів? Це якщо поезія правдива, а не ілюзорна річ... )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2014-11-21 18:50:16 ]
я неточно висловилася. спробую ще раз.
але для початку хочу вияснити. що вважати українською літературою. якщо брати укрсучліт, то тут є різне - і справжнє і так зване. наприклад, є гарні автори, але поряд з тим високі державні премії отримують інші, у відзнаки різних рейтингів теж попадають не ті, що мали б. як Ви висловилися. тобто поезія існує і поряд з нею чомусь на рівні існує непоезія. ось це я і хотіла сказати. тепер друге. зараз багато пишуть неримовану поезію, ніби верлібри. але на справді то не верлібри, а бозна що. і воно теж існує на рівні з поезією і римованою і на рівні з добрими верлібрами. отже, як на мене, то укрсучліту бракує, мабуть , не аме поезії як такої, а відсіву полови від зерна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2014-11-21 18:52:39 ]
а, ще додам - нинішній літературі бракує нових імен, які творять власне поезію, а не те друге, що існує собі зараз паралельно, і які є, але чомусь вперто ігноруються усталеними літтусівкуами :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-11-24 13:37:43 ]
Яно, в цілому згідний.
Напевно й слід розуміти під поезією взагалі три такі напрямки для узагальнень і деталювання -
1) поезія, як теорія,
2) поезія, як практика,
3)поезія, як річ у собі, як магічне дійство із ключами (відмичками) з потаємного ходу трансцендентального доступу до всіх і до кожного. )
Останнє, скажімо, як на мене, вимагає лише автора, котрий навіть не публікується, а просто існує десь у цьому світі, мислячи і творячи, в т.ч. і в царині поезії...
Хоча, коли нас цікавить "поетичний" результат на початкових рівнях розвитку особи і суспільства, то це, нмсд, дещо інше, аніж результат для більш розвинутих суспільств чи персоналій.
Можна відразу зауважити, що в Україні з розвитком наразі вельми і вельми посередня ситуація. Тобто, суспільні потреби ще досить грубі й простуваті з огляду на кількість грубої і досить важкої (початково-примітивної) роботи для упорядкування ситуації в державі.
Тому в українському суспільстві, нмсд, в цілому і спостерігається нині широкий культурологічний запит на вмілих сантехніків, асенізаторів, значно вищий, аніж, так би мовити, на композиторів, на творців нового. Асенізаторам народ готовий хоч якось платити, а композиторів, у кращому випадку, слухати. І в цьому бачиться певна справедливість - кожному своє.
У цьому, думається, і є вища справедливість поезії в цілому.
Але нам, думаю, важливо, аби мистецькі потреби автора і його читача, мали би бути справді мистецькими, себто, добротними, здоровими, цілющими, і т.д. )
Як на мене, тут лише одна проблема - із розумінням означень. А в такій справі потрібно йти від Початків, і той автор, котрий некритично сприйматиме твердження різних авторитетів, в т.ч. світових, наперед програмується на особисту творчу поразку, бо шкала цінностей річ не відносна, а абсолютна.
Зрозуміло, що все це про не спинений алкоголем онтогенез, як автора, так і читача. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2014-11-21 22:29:44 ]
Устимко Яна сказала гірку і велику правду про верлібри... Дайте мені папір і олівець, зачиніть мене в якійсь кімнатці, і за добу я напишу сотню верлібрів. Їх вистачить на цілу поетичну збірку... Чесно... Якість "творів" буде приблизно така, як у тих, що друкуються в ПМ і навіть у друкованих виданнях України.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2014-11-21 22:37:11 ]
На мій погляд, верлібрами низького художнього рівня захоплюються ті, для кого широко відчинені двері у виданнях, а віршів римо-ритмічних вони не мають. Через брак часу вони штампують "верлібри".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-11-24 13:54:08 ]
Власне, проблема, думаю, і не лише в тому, що хоче сказати (написати) сам автор, а в тому, як все це гармонізовано з безкінечністю (життя) над нами. Ясно, що гармонізація може бути лише в явищі "добротності", "добра". І що автор або вміє гармонізувати простір, або ж не вміє.
Верлібрування теж є наслідком - "уміє чи не вміє"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Генрі Матіас (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-13 21:08:32 ]
...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Генрі Матіас (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-13 21:17:23 ]
Вірші повинні бути римованими. Для того існує поєзія...
Поєзія - музика і вібрації, які несуть гармонію життя.
Все інше - демагогія і ні до чого тут дискусії на цю тему. Якщо не вірете, то спитайте про це Великих поєтів, наприклад Ліну Костенко, та ін. видатних...
Але, по великому рахунку, всі твори мають право на життя і авторів треба поважати і не дивитись на когось зверхньо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дарина Гладун (Л.П./Л.П.) [ 2015-03-04 21:08:39 ]
Бракує українцями освіти, а не поезії. Прикро, що й досі є люди, які називають верлібри "новими" або "непотрібними". Чеслав Мілош писав Верлібри й отримав Нобелівську премію (1985). Верлібри писала Віслава Шимборська (Нобелівська премія з літератури 1996). Верлібри пише Драч.
Що писати кожен вирішує для себе і що читати - також. Але говорити, що твори, за які дають Нобеля з літератури - шлак лише тому, що там немає рими - то, як мінімум, дивно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Іванчук (Л.П./Л.П.) [ 2015-05-06 09:45:33 ]
Хай кожен пише те, що у душі.
Чи про любов, чи про розлуку може.
Про те, що звеселяє і тривожить.
Живими що були його вірші.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Петро Дем'янчук (Л.П./Л.П.) [ 2015-06-30 18:41:34 ]
На мій погляд ми повинні як ніколи звернутися сьогодні до почуття гідності , і любові до ближнього . Підкреслювать цінності які піднімають патріотизм і духовність нації...Любімо Україну і її героїв...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Маляр (Л.П./Л.П.) [ 2015-10-05 19:19:34 ]
Байдуже, про що людина пише: про кохання, про любов до Батьківщини, про побут, про владу,про звірят і рибок, синє небо, золоті поля чи старі, напівробочі трактори...Головне, щоб це було "смачно". Ось, тільки - но глянув на назву твору і відразу захотілося скуштувати, з'їсти, насититися до останнього слова, задовільняючи свою "голодну душу"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Маляр (Л.П./Л.П.) [ 2015-10-05 19:23:56 ]
Нам потрібні справжні кулінари слова!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-02-08 09:37:37 ]
На мій погляд, українській поезії бракує думки--цікавої, нестандартної, розкутої і грамотної.Все є -- художність, образність, а от оригінальний зміст знайти важко. Якщо є поети змісту, то вони "елітарні". Їхні вірші потрібно "розшифровувати", на що у більшості читачів просто немає часу. Десь прочитала вираз, який мені сподобався: поет повинен писати не тоді, коли йому хочеться щось сказати, а тоді, коли він має що сказати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніна Виноградська (М.К./М.К.) [ 2016-04-02 01:58:27 ]
Для декого поезія - це те, без чого людина не може жити, бо її погляд на світ є особливим і сама людина є тим неповторним всесвітом особистості. Тому цікава думка кожного, хто висловлює свої почуття і світосприймання саме поетичними творами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніна Виноградська (М.К./М.К.) [ 2016-04-02 02:07:00 ]
Верлібри - це поезія прози і ніякого відношення не мають до поезії класичної. Римування завжди мало значення саме в українській народній пісні, бо яка пісня без римованих рядків. Це вже опера. Спробуйте проспівати пісню верлібрами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-04-02 12:59:32 ]
ну чого. он, "Пісні для Мертвого Півня" - цілком співані верлібри


1   2   3    Переглянути все