ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.10.29 07:30
Змалечку любов'ю оповитий
Жінки найріднішої на світі,
Маминою ніжністю зігрітий,
Почуваюсь восени, як літом.
Сонечко сіяє яскравіше,
Бо про мене думає найбільше,
Клопотами втомлена матуся, -
Я за це їй низько уклонюся,

хома дідим
2026.10.28 23:27
когось тобі нагадує сей труд
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва

М Менянин
2026.10.28 19:37
Круг*, рампа, зал,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.

За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,

Борис Костиря
2026.10.28 17:20
Колись перегорнуть останню сторінку
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з

Артур Курдіновський
2026.10.28 15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)

Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,

Вячеслав Руденко
2026.10.28 13:56
Ламає розум полум’яний
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.

В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,

Володимир Бойко
2026.10.28 11:55
Московитам нічого втрачати окрім кайданів, наготованих на інших. Хтось ділить останню скибку хліба, а хтось ділить світ. Людяними можуть бути і люди з невисоким інтелектом і, на жаль, навпаки. Із ворогами розстатися важче, ніж із друзями. «Де

Юрій Гундарів
2026.10.28 11:54
Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.

Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "

Віктор Кучерук
2026.10.28 07:07
За гроші ніколи не змушуй
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.

хома дідим
2026.10.27 23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей

С М
2026.10.27 21:41
Свій, чужий
Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий

Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська

Світлана Пирогова
2026.10.27 21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.

Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св

Вячеслав Руденко
2026.10.27 17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.

Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,

Ігор Шоха
2026.10.27 15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,

Борис Костиря
2026.10.27 13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.

Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни

Віктор Кучерук
2026.10.27 06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Віталій Татленко
2026.10.28

Микола Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Результати голосування
Якої поезії не вистачає нині укр.літературі?
1. глибшої, за нинішнє розуміння
 
  43 % (210)
2. української традиційної
 
  22 % (108)
3. камертональної, що творить обрії
 
  12 % (59)
4. європейського верлібру
 
  10 % (48)
5. практичної, що наводить лад
 
  9 % (43)
6. поезія нині не актуальна
 
  4 % (17)
Всього голосів: 485  | Проголосувати

Інші рейтингові голосування:

• Всі актуальні голосування на "ПМ"

Коментарі
Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-11-20 14:12:40 ]
Пропонуємо взяти участь в голосуванні і обговоренні теми.
Кількість відповідей - до 3 включно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2014-11-20 16:53:23 ]
бракує майстерної. власне поезії, а не римованих рядків.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-11-21 14:45:00 ]
А отже, значить, бракує зрілих авторів? Це якщо поезія правдива, а не ілюзорна річ... )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2014-11-21 18:50:16 ]
я неточно висловилася. спробую ще раз.
але для початку хочу вияснити. що вважати українською літературою. якщо брати укрсучліт, то тут є різне - і справжнє і так зване. наприклад, є гарні автори, але поряд з тим високі державні премії отримують інші, у відзнаки різних рейтингів теж попадають не ті, що мали б. як Ви висловилися. тобто поезія існує і поряд з нею чомусь на рівні існує непоезія. ось це я і хотіла сказати. тепер друге. зараз багато пишуть неримовану поезію, ніби верлібри. але на справді то не верлібри, а бозна що. і воно теж існує на рівні з поезією і римованою і на рівні з добрими верлібрами. отже, як на мене, то укрсучліту бракує, мабуть , не аме поезії як такої, а відсіву полови від зерна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2014-11-21 18:52:39 ]
а, ще додам - нинішній літературі бракує нових імен, які творять власне поезію, а не те друге, що існує собі зараз паралельно, і які є, але чомусь вперто ігноруються усталеними літтусівкуами :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-11-24 13:37:43 ]
Яно, в цілому згідний.
Напевно й слід розуміти під поезією взагалі три такі напрямки для узагальнень і деталювання -
1) поезія, як теорія,
2) поезія, як практика,
3)поезія, як річ у собі, як магічне дійство із ключами (відмичками) з потаємного ходу трансцендентального доступу до всіх і до кожного. )
Останнє, скажімо, як на мене, вимагає лише автора, котрий навіть не публікується, а просто існує десь у цьому світі, мислячи і творячи, в т.ч. і в царині поезії...
Хоча, коли нас цікавить "поетичний" результат на початкових рівнях розвитку особи і суспільства, то це, нмсд, дещо інше, аніж результат для більш розвинутих суспільств чи персоналій.
Можна відразу зауважити, що в Україні з розвитком наразі вельми і вельми посередня ситуація. Тобто, суспільні потреби ще досить грубі й простуваті з огляду на кількість грубої і досить важкої (початково-примітивної) роботи для упорядкування ситуації в державі.
Тому в українському суспільстві, нмсд, в цілому і спостерігається нині широкий культурологічний запит на вмілих сантехніків, асенізаторів, значно вищий, аніж, так би мовити, на композиторів, на творців нового. Асенізаторам народ готовий хоч якось платити, а композиторів, у кращому випадку, слухати. І в цьому бачиться певна справедливість - кожному своє.
У цьому, думається, і є вища справедливість поезії в цілому.
Але нам, думаю, важливо, аби мистецькі потреби автора і його читача, мали би бути справді мистецькими, себто, добротними, здоровими, цілющими, і т.д. )
Як на мене, тут лише одна проблема - із розумінням означень. А в такій справі потрібно йти від Початків, і той автор, котрий некритично сприйматиме твердження різних авторитетів, в т.ч. світових, наперед програмується на особисту творчу поразку, бо шкала цінностей річ не відносна, а абсолютна.
Зрозуміло, що все це про не спинений алкоголем онтогенез, як автора, так і читача. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2014-11-21 22:29:44 ]
Устимко Яна сказала гірку і велику правду про верлібри... Дайте мені папір і олівець, зачиніть мене в якійсь кімнатці, і за добу я напишу сотню верлібрів. Їх вистачить на цілу поетичну збірку... Чесно... Якість "творів" буде приблизно така, як у тих, що друкуються в ПМ і навіть у друкованих виданнях України.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2014-11-21 22:37:11 ]
На мій погляд, верлібрами низького художнього рівня захоплюються ті, для кого широко відчинені двері у виданнях, а віршів римо-ритмічних вони не мають. Через брак часу вони штампують "верлібри".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-11-24 13:54:08 ]
Власне, проблема, думаю, і не лише в тому, що хоче сказати (написати) сам автор, а в тому, як все це гармонізовано з безкінечністю (життя) над нами. Ясно, що гармонізація може бути лише в явищі "добротності", "добра". І що автор або вміє гармонізувати простір, або ж не вміє.
Верлібрування теж є наслідком - "уміє чи не вміє"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Генрі Матіас (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-13 21:08:32 ]
...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Генрі Матіас (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-13 21:17:23 ]
Вірші повинні бути римованими. Для того існує поєзія...
Поєзія - музика і вібрації, які несуть гармонію життя.
Все інше - демагогія і ні до чого тут дискусії на цю тему. Якщо не вірете, то спитайте про це Великих поєтів, наприклад Ліну Костенко, та ін. видатних...
Але, по великому рахунку, всі твори мають право на життя і авторів треба поважати і не дивитись на когось зверхньо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дарина Гладун (Л.П./Л.П.) [ 2015-03-04 21:08:39 ]
Бракує українцями освіти, а не поезії. Прикро, що й досі є люди, які називають верлібри "новими" або "непотрібними". Чеслав Мілош писав Верлібри й отримав Нобелівську премію (1985). Верлібри писала Віслава Шимборська (Нобелівська премія з літератури 1996). Верлібри пише Драч.
Що писати кожен вирішує для себе і що читати - також. Але говорити, що твори, за які дають Нобеля з літератури - шлак лише тому, що там немає рими - то, як мінімум, дивно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Іванчук (Л.П./Л.П.) [ 2015-05-06 09:45:33 ]
Хай кожен пише те, що у душі.
Чи про любов, чи про розлуку може.
Про те, що звеселяє і тривожить.
Живими що були його вірші.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Петро Дем'янчук (Л.П./Л.П.) [ 2015-06-30 18:41:34 ]
На мій погляд ми повинні як ніколи звернутися сьогодні до почуття гідності , і любові до ближнього . Підкреслювать цінності які піднімають патріотизм і духовність нації...Любімо Україну і її героїв...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Маляр (Л.П./Л.П.) [ 2015-10-05 19:19:34 ]
Байдуже, про що людина пише: про кохання, про любов до Батьківщини, про побут, про владу,про звірят і рибок, синє небо, золоті поля чи старі, напівробочі трактори...Головне, щоб це було "смачно". Ось, тільки - но глянув на назву твору і відразу захотілося скуштувати, з'їсти, насититися до останнього слова, задовільняючи свою "голодну душу"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Маляр (Л.П./Л.П.) [ 2015-10-05 19:23:56 ]
Нам потрібні справжні кулінари слова!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-02-08 09:37:37 ]
На мій погляд, українській поезії бракує думки--цікавої, нестандартної, розкутої і грамотної.Все є -- художність, образність, а от оригінальний зміст знайти важко. Якщо є поети змісту, то вони "елітарні". Їхні вірші потрібно "розшифровувати", на що у більшості читачів просто немає часу. Десь прочитала вираз, який мені сподобався: поет повинен писати не тоді, коли йому хочеться щось сказати, а тоді, коли він має що сказати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніна Виноградська (М.К./М.К.) [ 2016-04-02 01:58:27 ]
Для декого поезія - це те, без чого людина не може жити, бо її погляд на світ є особливим і сама людина є тим неповторним всесвітом особистості. Тому цікава думка кожного, хто висловлює свої почуття і світосприймання саме поетичними творами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніна Виноградська (М.К./М.К.) [ 2016-04-02 02:07:00 ]
Верлібри - це поезія прози і ніякого відношення не мають до поезії класичної. Римування завжди мало значення саме в українській народній пісні, бо яка пісня без римованих рядків. Це вже опера. Спробуйте проспівати пісню верлібрами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-04-02 12:59:32 ]
ну чого. он, "Пісні для Мертвого Півня" - цілком співані верлібри


1   2   3    Переглянути все