Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Удвох, саме так, як в часи стародавні,
Життя розпочавши, чому б не сидіти
На парковій лавці у травні?
Тримавшись за руки, плекати надію...
Коли ледь за двадцять - це дуже можливо!
Ось сонце за обрієм вже червоніє...
Іду спокійно і шукаю смислів,
Яких не знайдеш у густій ріллі.
Шалена спека розтопила мислі.
У цій пустелі у самотині
Чи станеш ти іще одним пророком,
Який розтане десь у далині,
Вернувся зразу початковий зміст,
Як тільки дикий смерч війни пронісся
Над сивим ранком зціпенілих міст .
У "до" залишив кожен того ранку
Все надбання раніш прожитих літ-
Хто захід свій, хто щемну мить с
оте не гірше за оксюморон
чи дати вдруге шанс тому, хто зрадив,
або убивці ще один патрон?
Спокійно перетнув я без турбот,
Зустрів раптово знижечку на ціну
Рашистського я джерела скорбот –
То пряник був із яблучним начинням,
Якого разом кинув я у рот.
Які - головні? Які - командири?
Звичайно, У - моя Україна.
Звичайно, М - буква Мами і Миру.
БЕТ
Знову лунає сирени набат -
І молодіє від надій,
Що не пустими будуть мрії
В незмінній вірності своїй.
Вони, рожеві та блакитні,
Хмільні й цілющі, як бальзам, -
Тебе охоплюють помітно
Своїм гарячим почуттям.
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.
Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -
Гроші-товар… І з коханням щось схоже, як звісно.
Так, особистого ніц, але це не біда.
Бізнес, дівчатка і хлопчики, все тільки бізнес.
В щире кохання повірять хіба в дитсадку.
То є казки, актуальні, можливо, в
рельєфом скелястих гір
на шкірі рожевій
подих сплітається
з рухами грудної клітини
сльози-кришталь
стікають у море
мандрівниця в тісноті
Ллються пахощі меліси, м*яти.
І малини аромати у долонях,
Трави поглядом небес прим*яті.
Подих літа із спекотної Трезени,
І думки у нас тепер синхронні,
Бо закоханість ураз біжить по венах,
Найкраще не знати, ні хто він, ні звідки, ні пристань
З якої відправилось слово у море зітхань
Піднявши вітрило з малюнком сліпучого сонця.
Найкраще не знати яким він насправді був.
то розумію, які ми неповноцінні,
хтось просто, до болю, вторинним бути звик
і тягне у ярмо прийдешні покоління,
нате, їжте Єсеніна, Блока натще,
або ковтайте Бодрова збочені фільми.
Цікаво, що треба суспільству дати
Уже не видно так, як слід,
Хоча продовжує жаріти
З останніх сил весняний цвіт.
Він ще повсюди погляд гріє
І трохи пахне на зорі,
Але менш зроджуються мрії
Біля цвітінь цих у дворі.
Сьогодні з'явилась нова
Сторінка злочинної книги,
Яку написала москва.
Софійка. Чернігів. Шість років.
Ракетний удар. Тільки мить.
Вивчати багато уроків
Він впорає бізнес; розкрутить занедбаний блог.
З ним точно не в'яжуться «дурість» або «вузьколобість».
А в мене життя – послідовність дурних помилок.
У нього душа - наче Оз, там суцільні смарагд
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
РУЛЕТКА
26.09.2008
Ярослав
на жаль мова - ще не все...
20:32
Панна
Для мене - все. Розумієш, учені вже довели, що різні мови в мозку в різних ділянках. І коли людина говорить однією – иявляються одні риси х- у,другою - інші. Я й сама відчуваю, що коли говорю рос., я одна, а укр. - інша, справжня. Розумієш? Слова кохання для мене звучать лише українською.
20:34
-----------------
28.09.2009
Ярослав
і в якому пункті ти знизила свої вимоги?
11.16
Панна
в найтупішому. він мені все гальмував!!!!!
11.07
я подивилася на життя реальними очима і зрозуміла, що чоловікові не обов"язково треба бути україномовним, щоб його любили! це реалії Києва. а я до цього жила вигаданими реаліями.
11.19
... тут треба було вибирати - або абстаркта нац. гордість, або реальне жіноче щастя. я вже зробила свій вибір.
11.27
... і хай на мене образиться вся Україна... краще я відмовлюся від тих дурних ідеалів... я й так їм присвятила 40 років свого життя.
11:29
На зáболонях райдуг,
на оболонях Гольфстріму
я тебе вже не знáйду,
я тебе вже не стріну.
Не прийму твого вірша
рафіноване зéрно,
не шукатиму більше
загадкову Inverno.
У завмерлому серці
не розтоплю крижинку -
не зробила ти, прецінь,
довгожданного вчинку.
І ти теж не окликнеш,
навіть десь пострічавши -
вже не буде, як звикло,
вже не буде, як завше.
Не поділишся фальшем,
не поплачеш в жилетку -
ну і грай собі дальше
у російську рулетку...
осінь 2009
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)