дякую, Таню! :)))))
я хотіла написати таку легку жартівливу казочку, бо щось засіли мені ті двері в голову, носилася з ними, як дурень з писаною торбою… :))

головне, як казав Чехов, має вистрілити)

дякую, Гаррі! :)) розсмішили і підкинули чудову ідею. Спробую колись написати детектив-мелодраму з скелетами у шафі.
До речі, у моїх улюблених Дяченків в одному з романів теж був скелет у шафі, правда, то був магічний скелет - він охороняв добро. Треба придумати скелету ще якесь нетрадиційне застосування :)))

НМСДД, скелет у шафі - це приблизно те ж саме, що рояль у кущах або мухи в голові.
Я сподіваюсь на нові комбінації :)
Треба тільки уявити - і фантазія відступить за обрії уяви.

ну, ще важливо де та шафа стоїть, – тут теж політ для фантазії необмежений :))
… і заіскриться дорога під копитами славного Росіната!

то я від пафосу жартами прикриваюся :))
дякую, Чо!

дякую, Оленко! не турбуйтеся за оцінки. Я знаю, що це від щирого серця - і то найкраща оцінка.

ох, уявляєте, Терцинко, що вони понаписують? :)) ще не дай Боже еталон якийсь придумають і почнуть збирати податки з усіх відхилень :)) їм лиш подай ідею…

дякую дуже! рада, що сподобалось.

доведеться придумати нову казочку :))
дякую, Ксеню!

дякую, Василю! :)
я зовсім недавно почала писати, то все, що роблю - ради того, щоб повчитися. Дуже хочу, щоб у мене не було ривків і спадів - така спокійна, розмірена робота, де не чекаєш натхнення :) це буде найкраще.
Дякую за Маркеса!