Ценепроблема,але я не знала)))

Тема п'ята, фаталістична

---

V.Дамська опінія

Що чоловіче вам, зрештою, речення -
раціо досвіду, зважене судження,
дотик до подиху духу латентного,
вічне питання бажання відчутного,
тембру мелодія, ждана прелюдія,
стримані муки нового Овідія?..
Чи, як завжди́, тільки словосполучення
для перекручення "Цезаре-Фідія"...

У відповідь на дещо вільне трактування

Гірки ще ті – надспокусливі гірочки...
Дáмська опінія???!!! Дух чоловíчий тут.
Гірки не ті надспокусливі гірочки:)
(чи зрозуміти зумієш ти, зрештою,
нас, чоловіче, щоб думкою правити
в полі баталій нового Овідія).
Слово_озвучення думки жіночої?
Даймоне_Цезарю_Юлію_Фідію -
Два:один, жінці в догоду, влаштує?
***
(хоча, традиційне один_на_один,
певно, більше до п’єси пасує:)
..................................................................
прозою:
гірочок - це, звісно знахідка, і мені сподобалася,
хоча я мала на увазі (розумію думку висловлено не
зовсім відповідно) інші гірки:),
життя поруч з жінкою - ще ті гірочки, в різних значеннях,
але чоловіки (вкрай рідко ні) спокушаються і готові
на подвиги
***
останні два рядочки за милозвучністю,
у вашому варіанті чуть програють оригіналу, тому (2:1), жартую (чи фліртую, неважливо)
може,
рок Клеопатри чи Скарлет О'Хари
***
опінія дам - фаталізм Ніагари)

Тема шоста, містерійна

Вони лиш вітряні барвисті кульки -
зігріті спраглим чоловічим сонцем,
злітають високо, і звуться щастям.
Та мить одна і вихолола кулька. (
Стрибай, лети, тягнися чи стелися,
лише б вона реалій не торкнулась,
не вибухнула, викинувши все! -
таке колись надихано-прекрасне… (

Тема сьома: релігійна!

Так сяє сідничок світильник у стрінгах,
і небо в медових зринає хмаринках!
Ти яра і світла, ще поки, місцями,
як жаль, що затьмариться все це роками!
О юні тому нас і тягнуть доріжки -
мужчині ж важливі не просто ж бо ніжки! -
красуні, це вище за флірт і нестями! –
крізь ваше єство стаємо ми богами.

Не всі жінки темні крижинки )

Хай все менше жінок, за якими нутром тремчу,
і бентежать діоптрії досвіду ті ще речі
на поличках тонких і крилатих колись плечей,
що й не хочеться далі, аніж за одеж парчу,
тільки хмелю в крові, і з усохлого глузду течі, -
знаю, глибше, у кожної, світиться Божий слід,
і, буває, що блиску його ані попіл не шкодить,
ні лід.

Тема 9: літературна )

Чоловіче

Пиши лише рядки магічних слів,
аж доки не потане смуток днів -
пиши себе собі собою, й не жінкам,
бо їм це - як безодні фіміам,
бо все в співмірності – і хто б хотів
знести донизу з високості храм,
купляючи так чи інакше крам.