Дякую, пане Іване, за позицію. Бродського я читав мало, але те, що читав, дивувало в хорошому значенні. Але коли прочитав "На независимость Украины", не міг повірити, що це належить йому. Ну яке йому діло там, за океаном, що Україна стала незалежною? Мав би радіти, що рухнула імперія, яка його скривдила, вислала з країни. А він злобою захлинається. Як поет, він - величина, але як громадянина його важко зрозуміти.

Яскравий приклад того, як Матроскінська Росія взуває і випихає на Олімп талановите безголов"я.

...імперія - підла штука - перше що робить - задерає носа... а коли стане в г-но, ніколи не гляне під ноги - куди там - сам бог на носі сидить! Так і ходить та смердить - великий карлик.

все ж таки цікаво, чого це повадились інтелігентики переписувати один в одного сльозливе "нас не люблять і зневажають", якщо власне той текст Б. - крик відкинутої любови, коли автор все ще вірить у покаяння і чекає повернення? Б. безперечно належав до імперської культури, зрештою, "коль суждено в империи родится" - таке може бути предметом аналізи, наприклад про єдність США та СССР яко імперій і вчасну доречність Б. в обох, але не побутовий шовінізм, текст але не особа

Шановний пане Андрію, мабуть, Ви дивитесь тільки путінські передачі по телевізору. Про яку любов може йти мова? Хто має каятись? Невже українці,що нарешті вилізли з імперського болота? Бродському-українофобу йдеться про відновлення імперії. Річ не в тім, що народився він в імперії, а що всотав її мислення і не соромиться говорити про це вголос.
Можна б говорити про багато речей, але краще вчитайтесь в пасквіль Нобелівського лауреата.