ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2025.11.29 11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.

Артур Сіренко
2025.11.29 10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття

С М
2025.11.29 09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не

Віктор Кучерук
2025.11.29 07:11
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.

Тетяна Левицька
2025.11.29 01:38
Боже, Боже, як це страшно
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!

Іван Потьомкін
2025.11.28 22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,

М Менянин
2025.11.28 21:41
Кровний брате мій, повір,
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.

+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +

Артур Курдіновський
2025.11.28 19:39
ВІДПУСКАЮ (діалог з Лілією Ніколаєнко)

***

Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…

В Горова Леся
2025.11.28 17:51
Маленька пташко, диво легкотіле.
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.

І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!

Тетяна Левицька
2025.11.28 10:02
Журбою пахне жінка —
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.

Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі

Віктор Кучерук
2025.11.28 06:14
Таїться тиша в темряві кромішній
І чимось марить напівсонний двір,
А я римую безнадійно вірші,
Написаним дивуючи папір.
Допоки тиша вкутана пітьмою
За вікнами дрімає залюбки, -
Я душу мучу працею нічною,
Верзіннями утомлюю думки.

Кіхно Мар'ян Кіхно Мар'ян
2025.11.28 03:57
І Юда сіль розсипавши по столу
узяв той хліба зболений шматок
і вийшов геть і ніч така вже тепла
така вже зоряна була остання ніч
і йшов гнівливо машучи рукою
і згадував той тон і ті слова

не чуючи спішить він мимоволі

Світлана Пирогова
2025.11.27 19:09
В білих смужках, в смужках чорних,
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.

Євген Федчук
2025.11.27 18:12
Поляки – нація страшенно гонорова.
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво

Борис Костиря
2025.11.27 12:41
Він вискакує з двору
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.

Кіхно Мар'ян Кіхно Мар'ян
2025.11.27 10:13
Я у душі, мов Іов серед гною,
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Пекун Олексій
2025.04.24

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Критика | Аналітика

 Люди с базара, а Назар - на базар (имперский взгляд Иосифа Бродского на Украину)


«С кого они портреты пишут?
Где разговоры эти слышат?
А если и случалось им,
Так мы их слышать не хотим...»
М.Лермонтов «Журналист, читатель и писатель»


Ни чревовещателю Кремля - сыну Адвоката, ни небесталанному исполнителю роли кота Матроскина и не снилось, каких вершин ненависти к Украине, в особенности к независимой, достиг их бывший соотечественник Иосиф Бродский.
Скажут: «На то же он и Нобелевский лауреат…»
Если судить по книге «Язык есть Бог (заметки об Иосифе Бродском)» Бенгта Янгфельдта, безусловно талантливый поэт поверил в свою конгениальность после того, как средства массовой информации на Западе воспроизвели позорное судилище в Ленинграде, начав переводить и публиковать его стихи.
Особенно преуспели в этом шведы благодаря автору упомянутой книги, что открыло известному тогда немногим любителям поэзии автору прямой путь к Нобелевской премии. Кажется, прозорливая Анна Ахматова предугадала этот взлет Бродского, когда еще во время судилища заметила: «Какую биографию делают нашему рыжему».
Раскрученный до невменяемости, Нобелевский лауреат решил, что ему теперь все позволено по части высказываний и оценок не только в литературе, но и в политике. И прежде всего изложил свой имперский взгляд на Украину и ее народ.
Обратимся к упомянутой книге.
«Летом 1989- го,- пишет Янгфельдт,- по пути на остров Торе в машине, которую Иосиф взял напрокат. Он сидит за рулем. В дороге он весьма непроизвольно отзывается о «хохлах». Вроде того, что все человечество можно разделить на «хохлов» и прочих. Его оценки утрированные, смешные, но в них есть доля серьезности. Вдруг он останавливается и говорит со смехом: «Если бы члены Шведской академии меня слышали сейчас…»
Спустя два года, осенью 1991-го, он позвонил мне, кажется, из Италии и спросил, не объясняя причины любопытства, почему Карл Хii пошел на Полтаву, а не на Москву. Я ответил, что, скорее всего, из-за погоды, из-за русской зимы. Он был недоволен ответом, который, наверное, не рифмовался с какой-то его мыслью или строчкой. Только потом я понял, что он был занят сочинением стихотворения «На независимость Украины», начинающегося словами: «Дорогой Карл Двенадцатый, сражение под Полтавой,/слава богу, проиграно...»
Я читал его впервые летом 1992-го – оно принадлежало к урожаю того года. Стихотворение это – раздраженный, злобный выпад против тех, кто не понимает, что украинская культура ниже русской и что глупо украинцам рвать с Россией ( которая к тому же в эти годы, казалось, еще развивалась в сторону демократии).
Тон был агрессивный, и я ему посоветовал исключить стихотворение из подборки, которую племянник моей жены, посетивший в это время Швецию, должен был взять с собой в Россию. Иосиф сразу согласился (помню точно его слова:«Вы, пожалуй, правы»), что говорит о том, что он и сам сомневался насчет целесообразности обнародования этого стихотворения. Оно до сих пор не опубликовано. Версии, распространяемые в Интернете, базируются на аудиозаписях выступлений Бродского – он несколько раз читал стихотворение публично – и содержат много ошибок».
Странно как-то получается у Янгфельда: «Сомневался насчет целесообразности обнародования» и... «несколько раз читал стихотворение публично». Вместо того, чтобы уничтожить или же не показывать его больше никому....Но ненависть к Украине и украинцам так глубоко укоренилась в сознании Бродского.что не мог он предать огню то, что наверняка носил сызмальства.
Такой себе имперский взгляд даже в условиях крушения большевистской империи.
А насчет того, что якобы много ошибок в аудиозаписях, то их практически нет по сравнению с тем источником, который приводит Наталья Горбаневская, заявляя, что это «точный текст, полученный от самого Иосифа».
Тому, кто прикоснется к этому «шедевру», придется только удивляться, как Нобелевский лауреат – мастер слова, мог обращаться к постигающим русскую литературу американским студентам языком блатарей:
«Скажем им, звонкой матерью, паузы метя строго:
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога.
Ступайте от нас в жупане, не говоря о мундире,
по адресу на три буквы на все четыре
стороны. Пусть теперь в мазанке гансы
с ляхами ставят вас на все четыре кости, поганцы.
Как в петлю лезть – так сообща, путь выбирая в чаще.
Прощевайте, хохлы, пожили вместе – хватит.
Плюнуть, что ли в Днипро, может, он вспять покатит...
А курицу из борща грызть в одиночку слаще».

А финал стихотворения воистину к лицу первостатейному поэту:
«С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса».

«Я считаю ниже своего достоинства человеческого оказываться в положении, когда государство тобой распоряжается,- заявляет не без гордости Бродский.- Ни при каком раскладе меня это не устраивает. Ни при героическом, ни при комическом, ни при трагическом».
Похвально, но почему же при этом отказывать в этом праве многомиллионному народу Украины решать свою судьбу. Ведь с той поры, как , спасаясь от порабощения, украинцы объединились с Московией, тотчас попали в новое рабство. Любое движение в сторону самостоятельности жестоко подавлялось. Так называемый «союз нерушимый республик свободных»советская Россия считала вечным. Так, к сожалению, смотрит на это и тот, кого империалистический большевистский режим вышвырнул за пределы родины.
«Казахи пишут по-русски не хуже, чем русские»,- замечает Бродский в связи с притоком молодых людей из провинции..Кроме Олжаса Сулейманова, называются киргиз Чингиз Айматов, кабардинец Кайсым Кулиев.Что же касается наших соотечественников, то они заслужили только лишь удивление Мастера: зачем они пишут по-украински, когда есть такой богатый русский язык. А то, что насаждение русского языка в так называемых союзных республиках вредит национальным – признанному поэту не приходит в голову.
Накануне 50-летия СССР я был в Таджикистане и услышал сетования молодых людей на то, что они не могут читать в оригинале своих классиков, так как их труды изданы кириллицей, а не древнеперсидским.
...Так что и сыну Адвоката, и не бесталанному исполнителю роли кота Матроскина, и главковерхам самозванных ДНР и ЛНР в ненависти к Украине , как говорила моя знакомая, нужно было бы полы мыть обладателю Нобля .
Жаль, конечно, что не выродок-украинец, каковых хватает в Московии, а чистокровный иудей ополчился против самостоятельной Украины. Но в приступе ненависти кто об этом вспоминает, когда все средства хороши, чтобы оскорбить народ, до недавнего времени почему-то называвшийся братом.
P.S.
Ненависть к другому народу, как можно похлестче поиздеваться над ним без должного знания его истории и культуры еще никого не возвышала. Не принесла она дополнительной славы и Бродскому. Но не в пример новоявленным витиям , всеми способами пытающимся угодить Кремлю в его имперских амбициях и таким образом приблизиться к государственному корыту,поэт был искренним в своем заблуждении.
«Смотри на себя не сравнительно с остальными, а обособляясь,- писал Бродский летом 1965 года Якову Гордону из ссылки.- Обособляйся и позволяй себе все, что угодно. Если ты озлоблен, то не скрывай этого, пусть оно грубо , если весел – тоже, пусть оно и банально. Помни, что твоя жизнь – это твоя жизнь. Ничьи – пусть самые высокие – правила тебе не закон. Это не твои правила».
По этому образцу написано и стихотворение «На независимость Украины». Вопреки тенденции бывших республик СССР выйти из рабской зависимости от России, говорить и творить на своем, а не на языке межнационального общения, Бродский не может отрешиться от имперского взгляда на естественный ход истории. Вот уж поистине: «Люди с базара, а Назар – на базар».
Но почитататели таланта Бродского в Украине, умеют отделять шедевр от плевел , черпая из богатого наследия Мастера Слова то, чем он обогатил мировую литературу. Не только читают, но и переводят.







      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-09-11 21:30:13
Переглядів сторінки твору 4076
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.038 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.227 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.761
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.11.28 22:16
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-09-11 22:03:28 ]
Дякую, пане Іване, за позицію. Бродського я читав мало, але те, що читав, дивувало в хорошому значенні. Але коли прочитав "На независимость Украины", не міг повірити, що це належить йому. Ну яке йому діло там, за океаном, що Україна стала незалежною? Мав би радіти, що рухнула імперія, яка його скривдила, вислала з країни. А він злобою захлинається. Як поет, він - величина, але як громадянина його важко зрозуміти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2015-09-12 16:56:07 ]
Яскравий приклад того, як Матроскінська Росія взуває і випихає на Олімп талановите безголов"я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2015-09-13 10:16:51 ]
...імперія - підла штука - перше що робить - задерає носа... а коли стане в г-но, ніколи не гляне під ноги - куди там - сам бог на носі сидить! Так і ходить та смердить - великий карлик.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2015-09-13 10:33:58 ]
все ж таки цікаво, чого це повадились інтелігентики переписувати один в одного сльозливе "нас не люблять і зневажають", якщо власне той текст Б. - крик відкинутої любови, коли автор все ще вірить у покаяння і чекає повернення? Б. безперечно належав до імперської культури, зрештою, "коль суждено в империи родится" - таке може бути предметом аналізи, наприклад про єдність США та СССР яко імперій і вчасну доречність Б. в обох, але не побутовий шовінізм, текст але не особа


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2015-09-13 13:39:30 ]
..."коль суждено в империи родится" - вельми доречно - слід лише додати таке зауваження - може й недоречне - Ха! А зАщо Бродському дали Нобелівську ? - Чи не за те, що він інколи дивився собі під ноги! - Яка іронія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2015-09-14 11:48:43 ]
Шановний пане Андрію, мабуть, Ви дивитесь тільки путінські передачі по телевізору. Про яку любов може йти мова? Хто має каятись? Невже українці,що нарешті вилізли з імперського болота? Бродському-українофобу йдеться про відновлення імперії. Річ не в тім, що народився він в імперії, а що всотав її мислення і не соромиться говорити про це вголос.
Можна б говорити про багато речей, але краще вчитайтесь в пасквіль Нобелівського лауреата.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (М.К./М.К.) [ 2019-07-29 18:56:52 ]
Протилежний погляд на цей вірш - у моїй статті «Незалежність України по-бродському»: http://maysterni.com/publication.php?id=140627