ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2020.02.24 23:41
Так сталося у житті двох поетів у 2011 році, що вони стали королем і королевою рими на одному із дійств поетичного фестивалю «Уманьфест», започаткованого знаною поетесою, уродженкою славного гайдамацького міста Софією Кримовською. Поетичні читання відбува

Володимир Бойко
2020.02.24 20:27
Ти збудила в мені те, що довго у серці дрімало,
Розпалила вогонь, що під попелом тихо жеврів.
Ти була весняна, як грайливі очиці конвалій,
Все було без умов, без вагань, без стрічань і без слів.

Та минула весна, літо й осінь, мов в казці, злетіли,

Галина Сливка
2020.02.24 20:08
Зимі давно весінні сняться сни,
А в них маляток в'яже волосінню
Пташина, що із променя-струни
Сяйливі бризки сипле ластовинням.
Мережить сонця променем душа
Розвою і любові серенади
І ллється із небесного ковша
Нове вино з отого винограду,

Євген Федчук
2020.02.24 17:42
Таволга колюча спину обпекла,
Каторга проклята сили відняла.
Важко від незвички це весло тягти.
Та наглядачеві – спробуй не гребти!
Налетить, як яструб. Таволга в руці,
Закривавлять спину рванії рубці.
- Звідки узялася таволга оця?
Молодий п

Олексій Кацай
2020.02.24 16:25
Вгрузаючи у простір швидкостями,
змиваючи промінням шкіру, я
переплітаю відстані з часами
минулими й майбутніми. Земля,
обточена й розплескана до диска,
тримається трьома китами над
усім що разом віддалік і зблизька
акваріума трьох координат

Олександр Бобошко Заколотний
2020.02.24 15:59
Бургомістр починає нараду з переліку вад.
Він бурмоче про сором – і склянка тремтить у руці.
Промовляє подяку тому,
хто його лікував;
проклинає того,
хто слідкує за ним у приціл.

Новин

Олександр Панін
2020.02.24 13:04
Міцніє гріховна навала
Нечистих моральних калік,
Ув’язнення жінка обрала
У скиті духовнім навік.
Чатують ікони тривожно,
Формують кордон заборон,
Щілинка захрещена кожна,
Упав на минуле заслон.

Сергій Губерначук
2020.02.24 11:05
Є висока гора Химера,
на піку якої крах,
в ній, мов прірви, – печери,
де змії
мріють
у черепах,
де плекають надії
і вирощують перли,

Олександр Сушко
2020.02.24 09:54
Читач від насолоди крекче "Ах!"
(терзало недаремно ніч натхнення).
Он там - пейзаж в рожевих кольорах,
А ось - любов, солодка як варення.

Невже цей мед вподобуєш і ти,
Збираєш поміж строф солодку піну?
Доллю у барви сірий наратив

Віктор Кучерук
2020.02.24 08:06
Я маю бути молодим
І мушу стати терпеливим
І перед дзеркалом кривим,
І з безнадійно юродивим.
Потрібно, зрештою, дійти
Лукавству й совісті до згоди,
Але не втратить чистоти
Душі, утісі на догоду.

Микола Соболь
2020.02.24 06:42
Портрет поцілувала: «Здрастуй, тату,
Я стала старшою на рік,
Себе, на жаль, ти не вберіг,
Хотіла про одне спитати –
У спокою на небесах,
Чи бачиш ти мене у снах?
Посивіла геть зовсім мати.
Твого не вистача тепла,

Ярослав Чорногуз
2020.02.24 01:04
А вечір тихо морщив лоба,
В ріденьких складочках між хмар.
Зими розвіялась подоба
Мов сивий чаклував мольфар.

Так не хотілося морозу
І ожеледиці в льодах…
Лише з трояндою – мімозу

Аліна Майстер
2020.02.23 22:07
Священик УГКЦ із Немирова Іван Кипріян у Сибіру замерз разом із засудженими дітьми.
Вже помирали діти у Сибіру,
Бо для держави були вороги.
Не виросли, не квітли, не любили,
А тільки промовляли: «…Ми самі.
Прийди до нас,
Дай слово, дай молитву,
Поб

Володимир Ляшкевич
2020.02.23 21:24
Видихів наших атоми, наче птахи в повітрі.
і перед ними далечі - вільні, пастельні, світлі.
Що їм тепер легені, крові гарячі ріки,
жили, сердець пориви, мудро-важкі повіки?

Видихів наших виливи хмарам подібні, хвилі,
човникам під вітрилами, що не

Ніна Виноградська
2020.02.23 20:13
Коли слова збираються у зграю,
Це не потік, а це - стрімка ріка,
Що русло вже собі не обирає,
І напролом ідуть її війська.

І все тоді для неї незначуще -
Ламає, трощить, осідає в мул.
У цій словесній зграї, словогущі,

Євген Федчук
2020.02.23 19:49
Говорила мати єдиному сину:
‘’Ой, у чисте поле не ходи дитино.
В полі тім русалка тебе залоскоче
І додому, синку, вертатись не схочеш.’’
А він синьоокий тільки посміхався,
Вродою у батька-козака удався.
Де би там русалка не залоскотала,
Як дівки пр
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Тарас Ріль
2020.01.18

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Критика | Аналітика

 Люди с базара, а Назар - на базар (имперский взгляд Иосифа Бродского на Украину)


«С кого они портреты пишут?
Где разговоры эти слышат?
А если и случалось им,
Так мы их слышать не хотим...»
М.Лермонтов «Журналист, читатель и писатель»


Ни чревовещателю Кремля - сыну Адвоката, ни небесталанному исполнителю роли кота Матроскина и не снилось, каких вершин ненависти к Украине, в особенности к независимой, достиг их бывший соотечественник Иосиф Бродский.
Скажут: «На то же он и Нобелевский лауреат…»
Если судить по книге «Язык есть Бог (заметки об Иосифе Бродском)» Бенгта Янгфельдта, безусловно талантливый поэт поверил в свою конгениальность после того, как средства массовой информации на Западе воспроизвели позорное судилище в Ленинграде, начав переводить и публиковать его стихи.
Особенно преуспели в этом шведы благодаря автору упомянутой книги, что открыло известному тогда немногим любителям поэзии автору прямой путь к Нобелевской премии. Кажется, прозорливая Анна Ахматова предугадала этот взлет Бродского, когда еще во время судилища заметила: «Какую биографию делают нашему рыжему».
Раскрученный до невменяемости, Нобелевский лауреат решил, что ему теперь все позволено по части высказываний и оценок не только в литературе, но и в политике. И прежде всего изложил свой имперский взгляд на Украину и ее народ.
Обратимся к упомянутой книге.
«Летом 1989- го,- пишет Янгфельдт,- по пути на остров Торе в машине, которую Иосиф взял напрокат. Он сидит за рулем. В дороге он весьма непроизвольно отзывается о «хохлах». Вроде того, что все человечество можно разделить на «хохлов» и прочих. Его оценки утрированные, смешные, но в них есть доля серьезности. Вдруг он останавливается и говорит со смехом: «Если бы члены Шведской академии меня слышали сейчас…»
Спустя два года, осенью 1991-го, он позвонил мне, кажется, из Италии и спросил, не объясняя причины любопытства, почему Карл Хii пошел на Полтаву, а не на Москву. Я ответил, что, скорее всего, из-за погоды, из-за русской зимы. Он был недоволен ответом, который, наверное, не рифмовался с какой-то его мыслью или строчкой. Только потом я понял, что он был занят сочинением стихотворения «На независимость Украины», начинающегося словами: «Дорогой Карл Двенадцатый, сражение под Полтавой,/слава богу, проиграно...»
Я читал его впервые летом 1992-го – оно принадлежало к урожаю того года. Стихотворение это – раздраженный, злобный выпад против тех, кто не понимает, что украинская культура ниже русской и что глупо украинцам рвать с Россией ( которая к тому же в эти годы, казалось, еще развивалась в сторону демократии).
Тон был агрессивный, и я ему посоветовал исключить стихотворение из подборки, которую племянник моей жены, посетивший в это время Швецию, должен был взять с собой в Россию. Иосиф сразу согласился (помню точно его слова:«Вы, пожалуй, правы»), что говорит о том, что он и сам сомневался насчет целесообразности обнародования этого стихотворения. Оно до сих пор не опубликовано. Версии, распространяемые в Интернете, базируются на аудиозаписях выступлений Бродского – он несколько раз читал стихотворение публично – и содержат много ошибок».
Странно как-то получается у Янгфельда: «Сомневался насчет целесообразности обнародования» и... «несколько раз читал стихотворение публично». Вместо того, чтобы уничтожить или же не показывать его больше никому....Но ненависть к Украине и украинцам так глубоко укоренилась в сознании Бродского.что не мог он предать огню то, что наверняка носил сызмальства.
Такой себе имперский взгляд даже в условиях крушения большевистской империи.
А насчет того, что якобы много ошибок в аудиозаписях, то их практически нет по сравнению с тем источником, который приводит Наталья Горбаневская, заявляя, что это «точный текст, полученный от самого Иосифа».
Тому, кто прикоснется к этому «шедевру», придется только удивляться, как Нобелевский лауреат – мастер слова, мог обращаться к постигающим русскую литературу американским студентам языком блатарей:
«Скажем им, звонкой матерью, паузы метя строго:
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога.
Ступайте от нас в жупане, не говоря о мундире,
по адресу на три буквы на все четыре
стороны. Пусть теперь в мазанке гансы
с ляхами ставят вас на все четыре кости, поганцы.
Как в петлю лезть – так сообща, путь выбирая в чаще.
Прощевайте, хохлы, пожили вместе – хватит.
Плюнуть, что ли в Днипро, может, он вспять покатит...
А курицу из борща грызть в одиночку слаще».

А финал стихотворения воистину к лицу первостатейному поэту:
«С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса».

«Я считаю ниже своего достоинства человеческого оказываться в положении, когда государство тобой распоряжается,- заявляет не без гордости Бродский.- Ни при каком раскладе меня это не устраивает. Ни при героическом, ни при комическом, ни при трагическом».
Похвально, но почему же при этом отказывать в этом праве многомиллионному народу Украины решать свою судьбу. Ведь с той поры, как , спасаясь от порабощения, украинцы объединились с Московией, тотчас попали в новое рабство. Любое движение в сторону самостоятельности жестоко подавлялось. Так называемый «союз нерушимый республик свободных»советская Россия считала вечным. Так, к сожалению, смотрит на это и тот, кого империалистический большевистский режим вышвырнул за пределы родины.
«Казахи пишут по-русски не хуже, чем русские»,- замечает Бродский в связи с притоком молодых людей из провинции..Кроме Олжаса Сулейманова, называются киргиз Чингиз Айматов, кабардинец Кайсым Кулиев.Что же касается наших соотечественников, то они заслужили только лишь удивление Мастера: зачем они пишут по-украински, когда есть такой богатый русский язык. А то, что насаждение русского языка в так называемых союзных республиках вредит национальным – признанному поэту не приходит в голову.
Накануне 50-летия СССР я был в Таджикистане и услышал сетования молодых людей на то, что они не могут читать в оригинале своих классиков, так как их труды изданы кириллицей, а не древнеперсидским.
...Так что и сыну Адвоката, и не бесталанному исполнителю роли кота Матроскина, и главковерхам самозванных ДНР и ЛНР в ненависти к Украине , как говорила моя знакомая, нужно было бы полы мыть обладателю Нобля .
Жаль, конечно, что не выродок-украинец, каковых хватает в Московии, а чистокровный иудей ополчился против самостоятельной Украины. Но в приступе ненависти кто об этом вспоминает, когда все средства хороши, чтобы оскорбить народ, до недавнего времени почему-то называвшийся братом.
P.S.
Ненависть к другому народу, как можно похлестче поиздеваться над ним без должного знания его истории и культуры еще никого не возвышала. Не принесла она дополнительной славы и Бродскому. Но не в пример новоявленным витиям , всеми способами пытающимся угодить Кремлю в его имперских амбициях и таким образом приблизиться к государственному корыту,поэт был искренним в своем заблуждении.
«Смотри на себя не сравнительно с остальными, а обособляясь,- писал Бродский летом 1965 года Якову Гордону из ссылки.- Обособляйся и позволяй себе все, что угодно. Если ты озлоблен, то не скрывай этого, пусть оно грубо , если весел – тоже, пусть оно и банально. Помни, что твоя жизнь – это твоя жизнь. Ничьи – пусть самые высокие – правила тебе не закон. Это не твои правила».
По этому образцу написано и стихотворение «На независимость Украины». Вопреки тенденции бывших республик СССР выйти из рабской зависимости от России, говорить и творить на своем, а не на языке межнационального общения, Бродский не может отрешиться от имперского взгляда на естественный ход истории. Вот уж поистине: «Люди с базара, а Назар – на базар».
Но почитататели таланта Бродского в Украине, умеют отделять шедевр от плевел , черпая из богатого наследия Мастера Слова то, чем он обогатил мировую литературу. Не только читают, но и переводят.








Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-09-11 21:30:13
Переглядів сторінки твору 2493
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.958 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.046 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.761
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2020.02.24 11:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-09-11 22:03:28 ]
Дякую, пане Іване, за позицію. Бродського я читав мало, але те, що читав, дивувало в хорошому значенні. Але коли прочитав "На независимость Украины", не міг повірити, що це належить йому. Ну яке йому діло там, за океаном, що Україна стала незалежною? Мав би радіти, що рухнула імперія, яка його скривдила, вислала з країни. А він злобою захлинається. Як поет, він - величина, але як громадянина його важко зрозуміти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2015-09-12 16:56:07 ]
Яскравий приклад того, як Матроскінська Росія взуває і випихає на Олімп талановите безголов"я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2015-09-13 10:16:51 ]
...імперія - підла штука - перше що робить - задерає носа... а коли стане в г-но, ніколи не гляне під ноги - куди там - сам бог на носі сидить! Так і ходить та смердить - великий карлик.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2015-09-13 10:33:58 ]
все ж таки цікаво, чого це повадились інтелігентики переписувати один в одного сльозливе "нас не люблять і зневажають", якщо власне той текст Б. - крик відкинутої любови, коли автор все ще вірить у покаяння і чекає повернення? Б. безперечно належав до імперської культури, зрештою, "коль суждено в империи родится" - таке може бути предметом аналізи, наприклад про єдність США та СССР яко імперій і вчасну доречність Б. в обох, але не побутовий шовінізм, текст але не особа


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2015-09-13 13:39:30 ]
..."коль суждено в империи родится" - вельми доречно - слід лише додати таке зауваження - може й недоречне - Ха! А зАщо Бродському дали Нобелівську ? - Чи не за те, що він інколи дивився собі під ноги! - Яка іронія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2015-09-14 11:48:43 ]
Шановний пане Андрію, мабуть, Ви дивитесь тільки путінські передачі по телевізору. Про яку любов може йти мова? Хто має каятись? Невже українці,що нарешті вилізли з імперського болота? Бродському-українофобу йдеться про відновлення імперії. Річ не в тім, що народився він в імперії, а що всотав її мислення і не соромиться говорити про це вголос.
Можна б говорити про багато речей, але краще вчитайтесь в пасквіль Нобелівського лауреата.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-29 18:56:52 ]
Протилежний погляд на цей вірш - у моїй статті «Незалежність України по-бродському»: http://maysterni.com/publication.php?id=140627