Дорога Таню, прочитавши прозовий горе-опис пані Залізняк, просто тонеш у морі бруду і брехні. Я зрозумів одне, що їй головне - не істина і правда, не висока література, яка кличе до краси, добра і справедливості, а свої дрібненькі амбіції, роздуті нею самою до розмірів уже земної кулі, як мінімум.
Чого варта тільки ота брехня про мою заяву у спілці письменників на її вечорі, що я без фуршета не виступатиму... Насправді, я спершу виступив на вечорі у пані Залізняк, заспівав пісню під бандуру про її славного предка Максима Залізняка ( мимоволі згадується Шевченкові слова "славних прадідів великих правнуки погані"), а вже аж тоді дізнався про те, що у фуршеті організаторам відмовлено. Тоді я, використав весь свій авторитет члена НСПУ, відомого письменника, домігся у директора в будинку літераторів дозволу на фуршет, та ще й уклав у це свої кошти - 200 гривень, свідок - Микола Соболь, який купував на ці кошти міцні напої, замість того, щоб вимагати від Залізняк гонорару за виступ, як зробили б мої колеги-артисти. Але я не тільки артист, а ще й літератор, і проявив письменницьку солідарність до пані Залізняк, за що тепер маю її "глибоку" вдячність у вигляді брехливого наклепу на її сторінці, доступу до якої я не маю.
А голослівне звинувачення нас усіх у донощицтві?
Я більш, ніж певен, якби ми жили у сталінські часи, нас би всіх названих розстріляли, або репресували за доносами Залізняк, бо хто ж вивертає на люди приватне спілкування у месенджері, тільки вона!