Таню, ця поема - твій крок уперед на шляху поетичної майстерності. Тобі підкорився непростий жанр - поема-драма - написано дуже добре, легко читається, від першої частини до останньої зберігається інтрига - а що ж буде далі. Тобто закручений сюжет, як кажуть. Все подано в розвитку, в дії, неповторно-образно описано силу кохання. Я вражений, і як учитель, пишаюсь тобою.

Хай тобі і надалі так плідно твориться, бажаю щастя в особистому житті, здоров'я і натхнення невичерпного.

Дуже потужний твір! Цікаво, захоплює; техніка на дуже високому рівні! І є про що подумати...

Боронь Боже когось засуджувати... Особисто я, якщо чесно, зраду б не пробачив. Сам я людина грішна, але жодного разу в житті "наліво" не ходив. Це неповага не тільки до жінки - ще й до себе: адже це мій вибір. Якщо я його зробив, то це апріорі краща жінка в світі!! А якщо іншої шукати, кращої - то з ким я тоді у стосунках?? Ні, якщо вже дійшло до критичного якогось розчарування, то потрібно чинити по-людськи: закрити гештальт, так би мовити, а далі вже щось нове будувати. І життя неодмінно за це подарує винагороду - щось нове і краще. А за нечесність покарає.

А от пробачити точно б не зміг... Нехай краще душа б поболіла, наче у м'ясорубці.

Та і не тільки фізична зрада може змусити хрест на стосунках поставити. Якщо ти починаєш відчувати систематичну неповагу, зневагу, якщо видно, що людина ставиться до тебе споживацьким чином, якщо щось приховує чи бреше, стосунки ці не міцнішими робить, а наче випробовує на міцність, відношення демонструє на рівні сторонніх людей, намагається іншим себе демонструвати вільною від стосунків, починає "губитися" під слушними приводами - там зрада це справа часу, нічого хорошого з такого вже не буде. Щоб щось змінилося - це справді інколи чудо потрібне...

А що до всіляких таких мольфарок, то тут, звичайно, все залежить від розважливості. От я пригадую - чудово казав Іван Золотоустий; на жаль, під рукою лише російський переклад, але, думаю, все ж варто процитувати:

«Любовь не есть дело необходимости; никто не любит по необходимости, а по своему произволению и доброй воле. Иметь совокупление – это, может быть, и необходимость; но любить ту или другую – это уже не есть дело необходимости» (Коментар на Еф., 2.3)

"Да как же это, – скажешь ты, – возможно? Любить ведь не от меня зависит". А от кого же, скажи мне?.. Противься страсти. "Но я не могу", – скажешь ты. Ну, тогда и мы первым делом скажем тебе, что твоя страсть произошла от твоего нерадения... Скажи мне, что заставляет прелюбодеев прелюбодействовать – желание ли себе бед, или любовь? Очевидно, что любовь. Что же, должно ли их поэтому извинять? Никак. Почему же? Потому что этот грех зависит от них. "Но для чего мне такие умствования, – скажешь ты, – я сознаю в себе желание освободиться от этой страсти, но не могу, потому что она сильно нападает на меня, терзает и жестоко мучит меня". Согласен, что ты желаешь освободиться от этой страсти, но не то делаешь, чем бы можно было отогнать ее; ты делаешь то же, что делает одержимый горячкою, когда пьет холодную воду, и так же говорит: сколько я ни придумываю средств избавиться от горячки, не только ничего не успеваю, напротив, еще более усиливаю в себе жар» (Коментар на 2 Кор. , 7.6)

І я вважаю, що він правий. Але можу помилятися, звичайно)

А взагалі життя без помилок - це як фортепіано без чорних клавіш) Але все ж є помилки різного ґатунку...

Тут можна писати і писати. Бо твір такий, що не просто просто прочитав і забув! Це неабияке творче досягнення!

Дякую Вам, пані Тетяно!