ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Василь Кузів
2026.06.11

всеволод паталаха
2026.04.09

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

С М
2025.01.25

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Поеми

 Божевільний маестро




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-04-16 11:04:11
Переглядів сторінки твору 3382
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.252 / 7  (5.635 / 6.27)
* Рейтинг "Майстерень" 6.252 / 7  (5.715 / 6.36)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.744
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.20 13:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-04-17 00:28:46 ]
Таню, ця поема - твій крок уперед на шляху поетичної майстерності. Тобі підкорився непростий жанр - поема-драма - написано дуже добре, легко читається, від першої частини до останньої зберігається інтрига - а що ж буде далі. Тобто закручений сюжет, як кажуть. Все подано в розвитку, в дії, неповторно-образно описано силу кохання. Я вражений, і як учитель, пишаюсь тобою.

Хай тобі і надалі так плідно твориться, бажаю щастя в особистому житті, здоров'я і натхнення невичерпного.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-04-17 07:45:29 ]
Дуже дякую, дорогий Ярославе, за зворушливі слова та високу оцінку моєї творчості! Я дуже рада, що у мене є такий наставник, як ти з чистою душею та щирим серцем, який безкорисно допомагає зростанню іншим. Дай Боже тобі нових досягнень, невичерпного натхнення, безмежного щастя, світлої любові! Обіймаю!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-23 15:47:07 ]
Дуже потужний твір! Цікаво, захоплює; техніка на дуже високому рівні! І є про що подумати...

Боронь Боже когось засуджувати... Особисто я, якщо чесно, зраду б не пробачив. Сам я людина грішна, але жодного разу в житті "наліво" не ходив. Це неповага не тільки до жінки - ще й до себе: адже це мій вибір. Якщо я його зробив, то це апріорі краща жінка в світі!! А якщо іншої шукати, кращої - то з ким я тоді у стосунках?? Ні, якщо вже дійшло до критичного якогось розчарування, то потрібно чинити по-людськи: закрити гештальт, так би мовити, а далі вже щось нове будувати. І життя неодмінно за це подарує винагороду - щось нове і краще. А за нечесність покарає.

А от пробачити точно б не зміг... Нехай краще душа б поболіла, наче у м'ясорубці.

Та і не тільки фізична зрада може змусити хрест на стосунках поставити. Якщо ти починаєш відчувати систематичну неповагу, зневагу, якщо видно, що людина ставиться до тебе споживацьким чином, якщо щось приховує чи бреше, стосунки ці не міцнішими робить, а наче випробовує на міцність, відношення демонструє на рівні сторонніх людей, намагається іншим себе демонструвати вільною від стосунків, починає "губитися" під слушними приводами - там зрада це справа часу, нічого хорошого з такого вже не буде. Щоб щось змінилося - це справді інколи чудо потрібне...

А що до всіляких таких мольфарок, то тут, звичайно, все залежить від розважливості. От я пригадую - чудово казав Іван Золотоустий; на жаль, під рукою лише російський переклад, але, думаю, все ж варто процитувати:

«Любовь не есть дело необходимости; никто не любит по необходимости, а по своему произволению и доброй воле. Иметь совокупление – это, может быть, и необходимость; но любить ту или другую – это уже не есть дело необходимости» (Коментар на Еф., 2.3)

"Да как же это, – скажешь ты, – возможно? Любить ведь не от меня зависит". А от кого же, скажи мне?.. Противься страсти. "Но я не могу", – скажешь ты. Ну, тогда и мы первым делом скажем тебе, что твоя страсть произошла от твоего нерадения... Скажи мне, что заставляет прелюбодеев прелюбодействовать – желание ли себе бед, или любовь? Очевидно, что любовь. Что же, должно ли их поэтому извинять? Никак. Почему же? Потому что этот грех зависит от них. "Но для чего мне такие умствования, – скажешь ты, – я сознаю в себе желание освободиться от этой страсти, но не могу, потому что она сильно нападает на меня, терзает и жестоко мучит меня". Согласен, что ты желаешь освободиться от этой страсти, но не то делаешь, чем бы можно было отогнать ее; ты делаешь то же, что делает одержимый горячкою, когда пьет холодную воду, и так же говорит: сколько я ни придумываю средств избавиться от горячки, не только ничего не успеваю, напротив, еще более усиливаю в себе жар» (Коментар на 2 Кор. , 7.6)

І я вважаю, що він правий. Але можу помилятися, звичайно)

А взагалі життя без помилок - це як фортепіано без чорних клавіш) Але все ж є помилки різного ґатунку...

Тут можна писати і писати. Бо твір такий, що не просто просто прочитав і забув! Це неабияке творче досягнення!

Дякую Вам, пані Тетяно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2024-04-23 23:20:04 ]
Сердечно дякую, дорогий Поете, за розлогий коментар! Мені цікаво було читати ваші світлі, правдиві думки. Звичайно було б ідеально, якби люди не зразжували одне одному і не оскверняли любов, але інколи через помилки і спокусу ми розуміємо, кого любимо насправді і кого цінуємо, бо втрата кохання і каяття очищають душу. Жінці простіше пробачити зраду, якщо кохає донестями ніж чоловіку, бо їй закладено природою бути милосердною. А загалом це залежить від характера і обставин.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-24 01:33:45 ]
Так, пані Тетяно, це Ви дуже слушно зауважили. Як Гомер писав:

Інша людина й утіхи у іншому ділі шукає.
(Одіссея, XIV.228)

І реакції на вчинки та явища у різних людей різні. І це чудово, що сучасний світ не зумів нівелювати індивідуальність) Хоча інколи він здається таким собі Прокрустом душ...

Ви дуже праві щодо цієї складової жіночності. Певно, природи чоловіча та жіноча досить відмінні, щоб і кохання пізнавалося своєрідним діалектичним процесом. Єдність - безумовно. Конфлікт - на жаль, і це присутнє, бо в цілому людська природа недосконала... На щастя, поезія - це те, що, хочеться вірити, потроху працює над її удосконаленням.