ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу

Вероніка В
2026.01.28 19:15
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...

і в птеро лиш одна турбота

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле

Ігор Терен
2026.01.26 18:45
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.

***
А лінія життя, що на долоні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Козинець (2012) / Вірші

 Київ. Весна...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-11-02 14:12:47
Переглядів сторінки твору 5197
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.810
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Іронічний неореалізм
Спейс-Арт - Поезія відкритого Космосу
РОНДО!
Автор востаннє на сайті 2025.05.28 12:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-11-02 20:07:05 ]
Ваша весна особлива)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Козинець (Л.П./Л.П.) [ 2013-11-02 20:26:55 ]
дякую за відгук )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-11-02 20:29:06 ]
Люблю Київ... якось так, мов по душі вдарило -
Тут менше снігу, чорніші душі
Але на те поезія і поет і його бачення...
А чорні душі не від місцини,Вони повсюду, де є людина...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Козинець (Л.П./Л.П.) [ 2013-12-28 13:36:03 ]
Я також дуже люблю Київ! І правда, душі чорні є скрізь. Просто за рахунок більшої кількості людей у столиці вони впадають в очі частіше. Але Київ від того не стає менш прекрасним у своїй величі та благодаті!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Віра (Л.П./Л.П.) [ 2013-11-02 20:30:44 ]
"Я до весни учора ввечері
Заходив з кавою, круасанами..."-гарно, образно, цікаво. Успіхів вам!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Козинець (Л.П./Л.П.) [ 2013-12-28 13:36:30 ]
дякую вам за відгук! )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-11-02 20:53:33 ]
Люблю Київ... якось так, мов по душі вдарило -
Тут менше снігу, чорніші душі
Але на те поезія і поет і його бачення...
А чорні душі не від місцини,Вони повсюду, де є людина...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2013-11-02 21:23:02 ]
Коли-небудь місто перетравить, фігурально висловлюючись, те село (у значенні народу, який суне звідти), і, можливо, ваші діти матимуть більш світлі враження.
Особисто мені подобалась столиця. Щоправда, нині вона втрачає свій образ, відомий мені з дитинства.
Архітектури-градобудівники з провінції або з тих місць, які пересувались за копальнями степом-степом-степами східної частини України, скоріше за все, не мають якогось духовного чи родинного зв'язку зі столицею, і вона для них - це нью-донецьк або якісь інші васюки.
Не писали б Ви про чорніші душі.
Це, нмсдд, не так.
Вони не місцеві.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Козинець (Л.П./Л.П.) [ 2013-12-28 13:40:29 ]
Я написав стан, емоцію, яку впіймав на вокзалі. Так, ви праві, що Київ зараз втрачає свій образ. Однак добре, що все ж Хранителі, які бережуть його духовність і світле обличчя. А душі й тіла, які мандрують містами, все рівно не приживуться там, де їм не місце.
Дякую вам за вашу позицію і роздуми.
І так, пошукаю себе і прозі, і в більш світлих віршах!
Спасибі за увагу! І світла кожному з нас у наших душах!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2013-11-02 21:25:07 ]
І що це за така поезія, яка пригнічує?
Може, пошукайте себе у прозі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-11-02 22:38:09 ]
вЛягає=вДягає?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Козинець (Л.П./Л.П.) [ 2013-12-28 13:41:42 ]
дякую, що помітили! Вже поправив))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Буруто (Л.П./Л.П.) [ 2022-01-20 12:45:05 ]
Вітаю)
"І що це за така поезія, яка пригнічує?
Може, пошукайте себе у прозі?"-
Байрон здригнувся на ці слова.