ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Проза

 Драмо-казочки. Порошенко і миші в тирсі
Миші в тирсі обрали порошенка, порошенко здавався їм добрим господарем, не те, що янукович, якого миші в тирсі також обирали, але страшенно помилилися з його справжніми намірами щодо їхньої тирси, та й самих мишиних прав на традиційне вовтузення в тирсі...
Януковича, зрештою, вигнали інші миші, котрі відмовилися бути мишами в тирсі, але справжнім патріотичним мишам у тирсі таке не дуже сподобалося, бо як би чого не вийшло! А таки вийшло! Бо сусідські коти, очолювані особливим котом під іменем "Х..ло", що давно вже паслися побіля тирси, вирішили, що після всього, що сталося, порошенко ніхто і звати його ніяк, і ті, котрі скинули януковича, зовсім не миші, а просто якісь виродки-фашисти, бо хіба миші так можуть себе вести? та й уся порошенкова сметана контролювалася котами, тож і нічого гратися в самостійність із такими фашистами і з такою, належною усім тирсою! І порошенко знітився, він хоча і стале надихав мишей в тирсі теплим і батьківським - все буде добре, хоча на нас і напали! - але тим, дивним мишам, що скинули нещодавно кепського господаря янкуковича і більше не вважали себе мишами в тирсі, пропонував боротися із зухвалими котами лише пазурами і непереможним духом, й упевненістю у своїй історично-тирсовій правоті. Бо як інакше, як можна ж бо поставати проти котів, та ще очолюваних таким ось "Х..лом"! Порошенко ж насправді теж був із тирси, порошинка від порошинки, тирсинка від рідної, завше такої обережної коморної тирсинки, тож і страшенно боявся - як би чого з тими котами не вийшло - в них бо ж такі зуби, такі пазурі, та й сметана його там, у них...
А тирси чогось усе меншало й меншало, і попереду маячила чергова холодна зима. Коти облизували криваві свої морди і знову вовтузилися в господарській тирсі, а порошенко виступав і виступав перед мишами, а також за шкляночкою хмелю перед іншими господарями щодо наглого нахабства їхніх геть здичілих котів, і, потайки, перед котами - щодо забезпечення його безсумнівних прав щодо сметани.
Коти ж усе тісніше і тісніше стискали коло округ глибоко занепокоєного господаря порошенка, і тирси все меншало й меншало, і миші в тирсі заривалися якомога глибше, розважливо і праведно пискотячи по кутках, - о, як би чого не вийшло, як би чого не вийшло, може обмине, хоча б мене омине, я ж лише мишка в тирсі, чого усі біди чіпляються мене?..




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-08-30 22:31:29
Переглядів сторінки твору 3319
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.489 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.497 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.793
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
КАЗКИ
Автор востаннє на сайті 2026.11.09 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2014-08-31 08:08:36 ]
...і та казочка наче й не казочка... і коти за сметану ой як ще повоюють... тай миші не ті уже,засмакували сметани... мишей завжди більше ніж котів...і життя в тирсі та піднятих у небо порохах залежить від того як ті миші ворушитимуться... а коти думають що вміють літати, а в тих порохах ж невидно, що вони, хоч дехто і на пальчиках, та всеж стоять на сирій землі...
Ця казочка нематиме кінця ніколи... хіба що для окремої мишки, яка перетвориться на кажана-летючу мишу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2014-08-31 10:00:55 ]
…але най парадоксальнішим поняттям у цій казочці, як на мене, є само поняття «сметани»… ефімерність цього продукту, здавалось би конкретного та матеріального очевидна… та ж цяя сметана доступна і кожній мишці… як стверджує філософія: кількість матерії в світі завжди залишається незмінною… ще ніколи не бачив кота, який наївся сметани, а скільки довкола котів, які у ній (сметані) втопилися!?. а я сам, не то муркотик, не то - маленька, сіренька мишка, тої сметанки у своєму житті насмакувався, скільки її там треба…
а тих летючих мишей!? – та ж повні Поетичні Майстерні і омлайн простір…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Олещенко (Л.П./Л.П.) [ 2014-08-31 10:37:14 ]
Кота, який захворів на сказ,ізолюють і примусово лікують. Або умертвляють.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-08-31 17:45:56 ]
А мораль казки яка? Що порошенко не ліпше януковича, що інстинкт самозбереження мишей в тирсі вагоміше непереможного духу тих, що відмовилися від статусу перших і помирали в котячих пазурах? Не надто райдужна перспектива.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-09-07 13:10:25 ]
Мораль, напевно, проста - найпростіші, одноклітинні, безсмертні і незнищенні за природою своєї мінливої найпростішості. Вони легко змінюються і ось вони вже і по суті, і з вигляду інші, хоча й далі такі ж найпростіші.
Це зовсім не значить, що вони не страждають. Це значить, що над ними завше буде щось складніше, чим найпростіші так чи інакше живитимуться, що обурено чи із захопленням обговорюватимуть - десь глибоко в рідній тирсі...