ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Проза
Драмо-казочки. Порошенко і миші в тирсі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Драмо-казочки. Порошенко і миші в тирсі
Миші в тирсі обрали порошенка, порошенко здавався їм добрим господарем, не те, що янукович, якого миші в тирсі також обирали, але страшенно помилилися з його справжніми намірами щодо їхньої тирси, та й самих мишиних прав на традиційне вовтузення в тирсі...
Януковича, зрештою, вигнали інші миші, котрі відмовилися бути мишами в тирсі, але справжнім патріотичним мишам у тирсі таке не дуже сподобалося, бо як би чого не вийшло! А таки вийшло! Бо сусідські коти, очолювані особливим котом під іменем "Х..ло", що давно вже паслися побіля тирси, вирішили, що після всього, що сталося, порошенко ніхто і звати його ніяк, і ті, котрі скинули януковича, зовсім не миші, а просто якісь виродки-фашисти, бо хіба миші так можуть себе вести? та й уся порошенкова сметана контролювалася котами, тож і нічого гратися в самостійність із такими фашистами і з такою, належною усім тирсою! І порошенко знітився, він хоча і стале надихав мишей в тирсі теплим і батьківським - все буде добре, хоча на нас і напали! - але тим, дивним мишам, що скинули нещодавно кепського господаря янкуковича і більше не вважали себе мишами в тирсі, пропонував боротися із зухвалими котами лише пазурами і непереможним духом, й упевненістю у своїй історично-тирсовій правоті. Бо як інакше, як можна ж бо поставати проти котів, та ще очолюваних таким ось "Х..лом"! Порошенко ж насправді теж був із тирси, порошинка від порошинки, тирсинка від рідної, завше такої обережної коморної тирсинки, тож і страшенно боявся - як би чого з тими котами не вийшло - в них бо ж такі зуби, такі пазурі, та й сметана його там, у них...
А тирси чогось усе меншало й меншало, і попереду маячила чергова холодна зима. Коти облизували криваві свої морди і знову вовтузилися в господарській тирсі, а порошенко виступав і виступав перед мишами, а також за шкляночкою хмелю перед іншими господарями щодо наглого нахабства їхніх геть здичілих котів, і, потайки, перед котами - щодо забезпечення його безсумнівних прав щодо сметани.
Коти ж усе тісніше і тісніше стискали коло округ глибоко занепокоєного господаря порошенка, і тирси все меншало й меншало, і миші в тирсі заривалися якомога глибше, розважливо і праведно пискотячи по кутках, - о, як би чого не вийшло, як би чого не вийшло, може обмине, хоча б мене омине, я ж лише мишка в тирсі, чого усі біди чіпляються мене?..
Януковича, зрештою, вигнали інші миші, котрі відмовилися бути мишами в тирсі, але справжнім патріотичним мишам у тирсі таке не дуже сподобалося, бо як би чого не вийшло! А таки вийшло! Бо сусідські коти, очолювані особливим котом під іменем "Х..ло", що давно вже паслися побіля тирси, вирішили, що після всього, що сталося, порошенко ніхто і звати його ніяк, і ті, котрі скинули януковича, зовсім не миші, а просто якісь виродки-фашисти, бо хіба миші так можуть себе вести? та й уся порошенкова сметана контролювалася котами, тож і нічого гратися в самостійність із такими фашистами і з такою, належною усім тирсою! І порошенко знітився, він хоча і стале надихав мишей в тирсі теплим і батьківським - все буде добре, хоча на нас і напали! - але тим, дивним мишам, що скинули нещодавно кепського господаря янкуковича і більше не вважали себе мишами в тирсі, пропонував боротися із зухвалими котами лише пазурами і непереможним духом, й упевненістю у своїй історично-тирсовій правоті. Бо як інакше, як можна ж бо поставати проти котів, та ще очолюваних таким ось "Х..лом"! Порошенко ж насправді теж був із тирси, порошинка від порошинки, тирсинка від рідної, завше такої обережної коморної тирсинки, тож і страшенно боявся - як би чого з тими котами не вийшло - в них бо ж такі зуби, такі пазурі, та й сметана його там, у них...
А тирси чогось усе меншало й меншало, і попереду маячила чергова холодна зима. Коти облизували криваві свої морди і знову вовтузилися в господарській тирсі, а порошенко виступав і виступав перед мишами, а також за шкляночкою хмелю перед іншими господарями щодо наглого нахабства їхніх геть здичілих котів, і, потайки, перед котами - щодо забезпечення його безсумнівних прав щодо сметани.
Коти ж усе тісніше і тісніше стискали коло округ глибоко занепокоєного господаря порошенка, і тирси все меншало й меншало, і миші в тирсі заривалися якомога глибше, розважливо і праведно пискотячи по кутках, - о, як би чого не вийшло, як би чого не вийшло, може обмине, хоча б мене омине, я ж лише мишка в тирсі, чого усі біди чіпляються мене?..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"«Я бачив дивний сон»"
• Перейти на сторінку •
"Повноцінний напад кремлінів на Україну неминучий - до жовтня, до дощів..."
• Перейти на сторінку •
"Повноцінний напад кремлінів на Україну неминучий - до жовтня, до дощів..."
Про публікацію