Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.04
15:38
Наша зима розлуки не минула з лютим,
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога —
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких — і моя нехолонуча тривога.
Вона відчутно пронизує мене,
і мовчить у регістрах невгамовної німот
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога —
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких — і моя нехолонуча тривога.
Вона відчутно пронизує мене,
і мовчить у регістрах невгамовної німот
2026.05.04
15:10
Не дає болоту жити
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!
2026.05.04
14:15
Там вечір п’є із горщика туман,
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож
2026.05.04
10:58
Розвиднюються обриси зникомі
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.
І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.
І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,
2026.05.04
09:12
Твори уяву, Незбориме -
Овечий скарб від прабатьків
На вівцях стежкою вовків
Торує шлях до полонини.
Мовчать Пенати*, страх Господній,
Але двоногий неземний
Овечий скарб від прабатьків
На вівцях стежкою вовків
Торує шлях до полонини.
Мовчать Пенати*, страх Господній,
Але двоногий неземний
2026.05.04
08:23
Літо п'є ставки джерельні,
знищує посадки.
На розпеченій пательні
смажить день оладки.
Не тримають воду греблів
репані колоди,
журавлем курличе в небі
зношений колодязь.
знищує посадки.
На розпеченій пательні
смажить день оладки.
Не тримають воду греблів
репані колоди,
журавлем курличе в небі
зношений колодязь.
2026.05.04
06:20
Легко дихаю і вільно йду
По уже розквітлому саду,
Де пелюсток ясних мерехтіння
З ароматами поперемінно
Слабнуть тільки для того на мить,
Щоб себе сильніше ще явить
У моїм піднесеному слові,
Повному захоплення й любові...
По уже розквітлому саду,
Де пелюсток ясних мерехтіння
З ароматами поперемінно
Слабнуть тільки для того на мить,
Щоб себе сильніше ще явить
У моїм піднесеному слові,
Повному захоплення й любові...
2026.05.03
17:30
хмаровиння білий плин
і самотній пароплав
я шукав себе за цим
де-не-де або деінде
коли бачив моряків
зважувався і питав
а чи хто не зна який
пароплав прибув сьогодні
і самотній пароплав
я шукав себе за цим
де-не-де або деінде
коли бачив моряків
зважувався і питав
а чи хто не зна який
пароплав прибув сьогодні
2026.05.03
16:43
Ти завела собі кота.
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
2026.05.03
15:04
Отих думок розпалене багаття
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
2026.05.03
14:44
Хитрим, кажуть, свого часу був Павло Тетеря.
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
2026.05.03
13:43
Яків Хелемський (1914-2003; народився й провів юність в Україні)
Пари у танці кружляють закохано,
серце сповняють пісні.
Рвуться у вікна нестримно, непрохано
свіжі вітри весняні.
Юність минає умить зазвичай,
Пари у танці кружляють закохано,
серце сповняють пісні.
Рвуться у вікна нестримно, непрохано
свіжі вітри весняні.
Юність минає умить зазвичай,
2026.05.03
13:26
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
2026.05.03
13:01
В котрімсь містечку раннього ранку
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
2026.05.03
11:10
Мріями не ходиться — ними літається.
Вони займають простір невагомості,
де речі були розкладені по місцях.
Лад не наводиться, і подовгу там ніхто
не затримується.
Місія з поверненням –
у полумї плазми спротиву.
Назад не приймають без ризику згоріт
Вони займають простір невагомості,
де речі були розкладені по місцях.
Лад не наводиться, і подовгу там ніхто
не затримується.
Місія з поверненням –
у полумї плазми спротиву.
Назад не приймають без ризику згоріт
2026.05.03
10:42
Озираюсь на прожиті роки:
Було вдосталь і грошей, і слави.
Та, до фінішу наближаючись,
Розгубив все, наліво й направо.
Піддавався спокусам неправедним,
Все хотілось чогось, іще кращого,
Чогось більшого, чогось солодшого,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Було вдосталь і грошей, і слави.
Та, до фінішу наближаючись,
Розгубив все, наліво й направо.
Піддавався спокусам неправедним,
Все хотілось чогось, іще кращого,
Чогось більшого, чогось солодшого,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Проза
Драмо-казочки. Порошенко і миші в тирсі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Драмо-казочки. Порошенко і миші в тирсі
Миші в тирсі обрали порошенка, порошенко здавався їм добрим господарем, не те, що янукович, якого миші в тирсі також обирали, але страшенно помилилися з його справжніми намірами щодо їхньої тирси, та й самих мишиних прав на традиційне вовтузення в тирсі...
Януковича, зрештою, вигнали інші миші, котрі відмовилися бути мишами в тирсі, але справжнім патріотичним мишам у тирсі таке не дуже сподобалося, бо як би чого не вийшло! А таки вийшло! Бо сусідські коти, очолювані особливим котом під іменем "Х..ло", що давно вже паслися побіля тирси, вирішили, що після всього, що сталося, порошенко ніхто і звати його ніяк, і ті, котрі скинули януковича, зовсім не миші, а просто якісь виродки-фашисти, бо хіба миші так можуть себе вести? та й уся порошенкова сметана контролювалася котами, тож і нічого гратися в самостійність із такими фашистами і з такою, належною усім тирсою! І порошенко знітився, він хоча і стале надихав мишей в тирсі теплим і батьківським - все буде добре, хоча на нас і напали! - але тим, дивним мишам, що скинули нещодавно кепського господаря янкуковича і більше не вважали себе мишами в тирсі, пропонував боротися із зухвалими котами лише пазурами і непереможним духом, й упевненістю у своїй історично-тирсовій правоті. Бо як інакше, як можна ж бо поставати проти котів, та ще очолюваних таким ось "Х..лом"! Порошенко ж насправді теж був із тирси, порошинка від порошинки, тирсинка від рідної, завше такої обережної коморної тирсинки, тож і страшенно боявся - як би чого з тими котами не вийшло - в них бо ж такі зуби, такі пазурі, та й сметана його там, у них...
А тирси чогось усе меншало й меншало, і попереду маячила чергова холодна зима. Коти облизували криваві свої морди і знову вовтузилися в господарській тирсі, а порошенко виступав і виступав перед мишами, а також за шкляночкою хмелю перед іншими господарями щодо наглого нахабства їхніх геть здичілих котів, і, потайки, перед котами - щодо забезпечення його безсумнівних прав щодо сметани.
Коти ж усе тісніше і тісніше стискали коло округ глибоко занепокоєного господаря порошенка, і тирси все меншало й меншало, і миші в тирсі заривалися якомога глибше, розважливо і праведно пискотячи по кутках, - о, як би чого не вийшло, як би чого не вийшло, може обмине, хоча б мене омине, я ж лише мишка в тирсі, чого усі біди чіпляються мене?..
Януковича, зрештою, вигнали інші миші, котрі відмовилися бути мишами в тирсі, але справжнім патріотичним мишам у тирсі таке не дуже сподобалося, бо як би чого не вийшло! А таки вийшло! Бо сусідські коти, очолювані особливим котом під іменем "Х..ло", що давно вже паслися побіля тирси, вирішили, що після всього, що сталося, порошенко ніхто і звати його ніяк, і ті, котрі скинули януковича, зовсім не миші, а просто якісь виродки-фашисти, бо хіба миші так можуть себе вести? та й уся порошенкова сметана контролювалася котами, тож і нічого гратися в самостійність із такими фашистами і з такою, належною усім тирсою! І порошенко знітився, він хоча і стале надихав мишей в тирсі теплим і батьківським - все буде добре, хоча на нас і напали! - але тим, дивним мишам, що скинули нещодавно кепського господаря янкуковича і більше не вважали себе мишами в тирсі, пропонував боротися із зухвалими котами лише пазурами і непереможним духом, й упевненістю у своїй історично-тирсовій правоті. Бо як інакше, як можна ж бо поставати проти котів, та ще очолюваних таким ось "Х..лом"! Порошенко ж насправді теж був із тирси, порошинка від порошинки, тирсинка від рідної, завше такої обережної коморної тирсинки, тож і страшенно боявся - як би чого з тими котами не вийшло - в них бо ж такі зуби, такі пазурі, та й сметана його там, у них...
А тирси чогось усе меншало й меншало, і попереду маячила чергова холодна зима. Коти облизували криваві свої морди і знову вовтузилися в господарській тирсі, а порошенко виступав і виступав перед мишами, а також за шкляночкою хмелю перед іншими господарями щодо наглого нахабства їхніх геть здичілих котів, і, потайки, перед котами - щодо забезпечення його безсумнівних прав щодо сметани.
Коти ж усе тісніше і тісніше стискали коло округ глибоко занепокоєного господаря порошенка, і тирси все меншало й меншало, і миші в тирсі заривалися якомога глибше, розважливо і праведно пискотячи по кутках, - о, як би чого не вийшло, як би чого не вийшло, може обмине, хоча б мене омине, я ж лише мишка в тирсі, чого усі біди чіпляються мене?..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"«Я бачив дивний сон»"
• Перейти на сторінку •
"Повноцінний напад кремлінів на Україну неминучий - до жовтня, до дощів..."
• Перейти на сторінку •
"Повноцінний напад кремлінів на Україну неминучий - до жовтня, до дощів..."
Про публікацію
