ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2018.01.17 23:53
Леся Миронюк- Ви , напевно, за сандалями скучили... (з коменту під викладеним мною на Фейсбуці "літнім" фото)))

Поетам чоботи не до лиця.
Ми генерали іншого взірця.
Завжди розуті... Долею сприйняв,
Як босі душі ріже навмання
Брехні спокуса... Це

Василь Кузан
2018.01.17 23:29
Зима, як жінка, міняє позу,
Морочить душу, туманить розум.
То хоче глибше у сніг зарити
Вчорашніх вражень дереворити,
То хоче ззаду поцілувати,
Обводить пензлем важливі дати,
А то, як дівка у сні дволикім –
Її лякає раптова близькість.

Сергій Гупало
2018.01.17 20:39
Пора. Обіцянки забудь зачерствілі.
Тумани позаду, окутали горе.
Надія на чисті, стрімкі заметілі,
Що вибілять душу і ніченьку чорну.

Якось паралельно йде правдошукання,
І так популярні оті, що невинні…
І пнуться незграбно одні запитання –

Сонце Місяць
2018.01.17 20:36
П’єретти & коломбіни, офелії, саломеї
старанні, зухвалі пози
аргументи, резони, догми

За кавою або кейфом
на сепії чи пастелі
вітаючи сум & втому
фотелі й пустелі готельні

Вікторія Лимарівна
2018.01.17 20:30
Життя смугасте і мінливе.
Нема зупину, вороття.
Щасливе, іноді жахливе.
Грайливе, начебто дитя.

На зебру схоже – її смуги,
Чергуючись, ідуть до нас.
На що чекати: радість , тугу?

Іван Потьомкін
2018.01.17 17:40
Постаріла кішка. Хазяїв нема.
А голод триклятий вже кишки вийма.
Десь там у коморі жиріє мишва,
А вона на призьбі лежить ледь жива.
«Куди щезла молодість, а з нею і спритність?
А що залишилось – так це тільки хитрість.
Хай сміються миші. Я таке підс

Лілея Дністрова
2018.01.17 16:31
Лунарний блік нависнув повновидо,
Даруючи осяяність землі.
Розцвічення нічного колориту,
Соната світла у німій пітьмі.

Гігантський блік, припливи і відпливи...
У лабіринтах снів чи наяву,
Падінь і злетів диво-переливи,

Олександр Сушко
2018.01.17 15:53
Поламалась ліра,
Не цвітуть сади.
Наплодилось сіре -
Ти сюди не йди.

Золоті перлини
Вчавлено у бруд.
Урожай загинув,

Олександр Сушко
2018.01.17 10:42
Кацапоязичіє - це гріх.
Де воно - там розбрат, зрада, крівця.
Рідна ж мова - роду оберіг,
Захист від лукавого ординця.

На вустах огидні матюки,
Кожне слово, як сичання змія.
Зрадиш мову, смерде боязкий,-

Олена Багрянцева
2018.01.17 10:38
А я не сердита. Це просто настали морози.
Дме вітер суворо. Не клеїться наша розмова.
Вдягає метелиця вулицю в сукню махрову.
Не вірить зима у мої несподівані сльози…

А я не сердита. Це крига накрила озера.
Даремно двірник замітає дорогу похмуру.

Леся Геник
2018.01.17 09:33
І падає сніг, і знову розлючена вітром хуга
розказує змерзлим вікнам, що досі мовчати тут,
бо десь за Дніпром на Сході утратив хлопчина друга,
а дядько, такий товстенький, збрехав, що у нас все "ґут" .

І б'ється об дах пташина, сховатися у незм

Марґо Ґейко
2018.01.17 09:12
Ні! Ще можна спинитись, гальмуй передчасність смеркання!
Обійми ніжно-владно тендітність наядиних пліч.
Ще занадто жива, щоб у саван вдягати кохання,
«Вічну пам’ять» співати у чаді оплавлених свіч.

Закрути у спіралі чуттєвої пагоди злети.
Не дозвол

Ярослав Чорногуз
2018.01.16 23:52
Темноти навалився огром,
І небесна імла загуса.
Чарівливі вогні над Дніпром –
Дивовижна вечірня краса.

Вітер віти колише сумні,
Я милуюсь, милуюсь, іду…
Як же хороше, Боже, мені,

Серго Сокольник
2018.01.16 23:40
абсолютно новаторський еротичний вірш. Авторські знахідки***

Ми "розслабляємось" у ванні.
Я- скорпіон на полюванні.
-ах ти ж-бо гусене безкрила!
Твого оголення жагу я
Мисливським поглядом фіксую...
Як опиратися несила

Володимир Бойко
2018.01.16 21:34
Що ти по собі, друже, залишаєш
У цьому не найкращому з світів,
Коли душа у вирій відлітає,
Неначе ключ осінніх журавлів?

На кого залишаються турботи,
І версти недопройдених шляхів,
І вічна, недороблена робота,

Марта Январская
2018.01.16 21:07
И вот повалил, тот который меня вдохновляет.
Хоть тот и не валит – он тихо и робко идет.
Как чёрными чайки порой на лимане бывают -
Январской вороне стать белой везде повезёт.

Всей сажи не хватит, чтоб вымазать каждые двери.
И только снежинок у бог
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Лариса Пугачук
2016.03.01

Богдан Завідняк
2016.02.29

Іолана Тимочко
2015.03.20

Ольга Значкова
2014.09.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Дарина Гладун (1993) / Рецензії

 Енциклопедія лисицезнавства Еміля Хьорвара Петерсена

Лисиця — рід ссавців родини псових, ряду хижих.
Найпоширеніший представник – лисиця звичайна (Vulpes vulpes)

R.M. Nowak

Образ твору Що ви знаєте про ісландських лисиць?

«Лисиця» – друга збірка молодого* ісландського письменника Еміля Хьорвара Петерсена і досі – єдина, перекладена іншими мовами світу.
В ісландській мові є три слова на позначення поняття лисиця: lágfóta, tofan (позначає саме полярну лисицю – песця – «того єдиного ісландського звіра не завезеного з материка») і refur (оригінальна назва збірки Еміля Хьорвара Петерсона). Серед цих трьох слів refur – найзагальніше, а отже, охоплює найбільший спектр значень [5, 52]. І здавалося б: чому б ісландському авторові не акцентувати увагу читача саме на полярній лисиці?..** Річ у тім, що у поезіях Петерсена ми можемо побачити не лише ісландських, але й китайських (міфічний лис-перевертень хулі-цзін), японських (кіцуне – аналог китайського хулі-цзіну), а також браузер Firefox («вогняного лиса») та Промелиса (лиса, який украв вогонь). Сам автор в одному з інтерв’ю назвав свою збірку «‘поширенням лисиць літературним шляхом’» [5, 52].
Досить цікавим є питання, чому письменник (який створив, крім іншого, пост-апокаліптичну сагу «Після Рагнарку» [7]) провідним образом своєї другої поетичної збірки обрав саме лисицю. Річ у тім, що «в Ісландії немає великих хижаків», тому у місцевому фольклорі саме лисиця набуває усіх функцій, які фольклори європейських країн зазвичай приписують іншим хижакам, зокрема, вовкам [5, 52]. І хоча між континентальними та ісландськими лисицями є деякі відмінності, та слід зазначити, що загалом образ лисиці є універсальним у багатьох народів.
Таким чином, подаючи у книзі узагальнений образ лисиці, автор переходить зі локального міфологічного часопростору (Ісландії з її полярними лисицями) у глобальний (де панують інші лисиці), і створює єдиний образ Лисиці, збираючи докупи найрізноманітніші її іпостасі. Більше того, Еміль Петерсен переходить навіть межу міфологічної реальності і робить свою Лисицю, зокрема, віртуальною (Firefox).
На рівні форми віртуалізацію Лисиці можна побачити в поезії «Re: [Fwd: уява з картинкою]», записаній як цитата з електронного повідомлення:
>Ти в дитинстві весь у воску
>біля червоного столу кут дев’яносто градусів
>коло, три лінії і дуга
>чого ще треба
>дуга була позитивна
>бо ти був малий
>/
[4, 23].
Також до лисячої породи долучається «езопівська лисиця з вороною і виноградом», лис із давньоіндійських легенд і навіть зовсім «не лисячий» «bragðarefur – шахрай» (це – слово-композит, складові частини якого означають «смакувати» і «лис»; в українському перекладі – «Лисощі») [5, 53]. Звісно, лисячу шкуру приміряє і людина.

Як ми бачимо, лисиця Петерсена – не лише тварина, не просто міфологічний образ-символ, це – метатекст, який активно функціонує одразу у трьох вимірах: реальному (лисиця-звір), міфологічному (лисиця-перевертень) та віртуальному («вогняна лисиця»), водночас також перебуваючи у минулому, теперішньому та майбутньому часі. Таким чином, у збірці ісландського автора зі «зграї» різноманітних лисиць виростає НадЛисиця***.
Однак, попри всю привабливість універсального образу лисиці, слід зазначити, що «саме полярна лисиця», яка, «виживаючи в найскладніших умовах, демонструє вершини хитрості, підступності й пристосуванства – змінює колір залежно від пори року, харчується, серед іншого, водоростями, ягодами і будь-якими тваринами, що потрапляють до мисливських силків (хай навіть там інший песець!), риє нори» (деякі використовує століттями і навіть тисячоліттями), стала тим фундаментом, на якому Еміль Хьорвар Петерсон за допомогою міфопоетичних текстів інших культур створив НадЛисицю [5, 53].
Це – знаково у контексті зв’язку письменника із народними традиціями.

Vulpes extraordinaria*

Незвичайною у «Лисиці», серед іншого, є і структура збірки, оскільки, крім поезій, у ній наявні також три прозових тексти: «Лисяче відділення-1», «Лисяче відділення-2» та «Сусідське лігво». Ці твори не лише розмежовують три частини книжки, але також є певним маніфестом поетичної творчості, чи то пак, краще сказати, поглядом автора на питання творчості загалом.
Так у «Лисячому віддаленні-1» ліричний герой потрапляє на човен (човен письменницької творчості), де на верхній палубі зустрічає Авторів (водночас, знайомить українських читачів із культовими постатями ісландської літератури такими як: Маттіас Йокумссон, Йонас Гатльґрімссон, Ейнар Бенедіхтссон, Сноррі Стурлусон, Крістіан Йонссон). Незвичайність цього корабля полягає ще й у тому, що пливе він (точніше, рухається у часопросторі) без допомоги двигунів, вітрил чи весел. Щоправда, є там свої «раби-галерники» – люди, без яких корабель стояв би на місці – молоді митці. Вони сидять у трюмах і пишуть... пишуть... Кожен мріє потрапити на верхню палубу, однак це вдається небагатьом. І це не дивно, адже, щоб туди потрапити, потрібно створити щось надзвичайне. А це, погодьтеся, досить складно зробити, коли над тобою тяжіють суцільні правила та заборони, одна із яких – заборона заходити у лисяче відділення [4, 5-8].
У «Лисячому відділенні-2» ліричний герой порушує табу і вночі заходить до концептуального відсіку, де у клітках перевозять полярних лисиць. Це коротке перебування за межею встановлених Авторами кордонів надихає «поета-галерника» на творчість [4, 29-30].
Таким чином, Еміль Хьорвар Петерсен звертає увагу читача на дуже важливе питання, якому вчені і митці у різні часи присвятили чимало творів: що саме перетворює «поета-галерника», постать, нехай і обдаровану, але досить пересічну, на Автора – людину, яка залишає помітний слід в літературі? І Петерсен дає нам відповідь: полярна лисиця. Власне, не лисиця-тварина, а саме петерсенівська НадЛисиця. Фактично, письменник стверджує, що для того, аби залишити слід в історії людства, потрібно мислити глобально, торкатися у своїй творчості глобальних тем, і створювати глобальний міф (що, власне, сам Петерсен і зробив у збірці). З іншого боку, безпосередньо у «Лисячих відділеннях» ми не побачимо жодних маркерів, які би вказували на глобалістичну спрямованість творів. Натомість, зустрінемо полярних лисиць.
Як було зазначено раніше, в Ісландії на позначення лисиці і полярної лисиці використовується два слова з різними коренями, тобто, автор, коли говорив про джерело

*з лат. «лисиця надзвичайна»
натхнення, то мав на увазі саме «питомо-ісландських» лисиць, фактично, стверджуючи, що для того, аби з поета-галерника (одного з багатьох) перетворитися на Автора, потрібно звернутися до народних традицій своєї батьківщини.
Як полярна лисиця надихає ліричного героя-ісландця, так народні традиції свого часу надихали найвизначніших митців усього світу.
І я маю на увазі не лише традиціоналістів, митців-класиків, але й авангардистів. Саме так, ті, хто формально заперечував традицію, черпали з неї натхнення для власних творів. Зокрема, відомий кубіст Казимир Малевич найвідоміші свої полотна написав після відвідин українських сіл [1]. А іспанський поет-авангардист Федеріко Гарсія Лорка за основу для сюрреалістичної «Поеми про канте хондо» взяв фольклор рідної Андалузії [2].

Таким чином, Еміль Хьорвар Петерсен у своїй другій збірці «Лисиця» показує шлях, який проходить кожен письменник до того, як стає Автором, і говорить, що досягнути вершини зможе лише той, хто не боїться експериментувати, порушувати правила і виходити за межі власної зони комфорту.
У цьому контексті концепція молодого ісландського поета співзвучна з «природною цікавістю», яку утверджувала у своїй творчості Віслава Шимборська****.
Хто знає, можливо на Петерсена чекає така ж блискуча доля?




*1984 р.н.
** У такому разі, ймовірно, українською назва збірки звучала б як «Писець», що, ймовірно, суттєво вплинуло б на рівень її продажів.
***не плутати з НадЛюдиною Ніцше.
****польська письменниця; лауреат Нобелівської премії з літератури 1996 року.



Перелік використаної літератури:

1. Горбачов Д. Гопашно-шароварна культура як джерело світового авангарду. – Серія «Університетські діалоги». – №6. – Л., 2008. – 96 с.
2. Лорка Ф.Г. Канте хондо (Народная андалузская песня) // Лорка Ф.Г. Об искусстве. – М., «Искусство», 1971. – 310 с. – С.50-75.
3. Петерсен Е. Біографічна довідка. – Режим доступу: http://bookforum.ua/customer/2391/39.html.
4. Петерсен Е. Х. Лисиця / З ісланд. пер. Яновська Г. – Т., «Крок», 2014. – 58 с.
5. Яновська Г. Поширення лисиць літературним шляхом. // Петерсен Е. Х. Лисиця / З ісланд. пер. Яновська Г. – Т., «Крок», 2014. – 58 с. – С.52-56.
6. Nowak R.M. Walker’s carnivores of the world. – Baltimore: John Hopkins University Press, 2005. – Режим доступу: http://books.google.com.ua/books?id=0q5aHw2mFi8C&pg=PA72#v=onepage&q&f=false.
7. Peterson E. After ragnarӧk. – Режим доступу: http://emilhpetersen.com/after-ragnarok/.

/листопад 2014/


Контекст : Часопис



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-03-06 19:58:09
Переглядів сторінки твору 1137
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.686 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.686 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ВИДАННЯ
Автор востаннє на сайті 2016.01.28 20:58
Автор у цю хвилину відсутній