ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.21
11:51
СО-СУ-КУР
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
2024.05.21
11:25
Вертить римами поет,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
2024.05.21
10:58
Мрії збуваються.
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
2024.05.21
08:12
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
2024.05.21
07:03
Сколихнувши гілку,
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
2024.05.21
04:06
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
2024.05.21
00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
2024.05.20
13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
2024.05.20
12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
2024.05.20
12:46
Святині зруйновані житимуть в наших серцях,
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
2024.05.20
11:46
Над соколом небо безкрає,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
2024.05.20
10:29
Лицедій
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
2024.05.20
09:48
Запроданець – то не пусті слова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.05.20
2024.05.18
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Уля Задарма (1978) /
Вірші
за мотивами казки СИНЯ БОРОДА
*** прочитала казку СИНЯ БОРОДА ( враження ще з дитинства - страшна-страшнюча казочка )... і от ...щось таке...за мотивами ...якісь відлуння казки ( хі...)
РОЗМОВА ПРИМАР - УБИТИХ дружин КОРОЛЯ СИНЯ БОРОДА
( за потаємними зачиненими дверцятами в підземеллі палацу )
примара 1 : -Ця темрява густа,як мармелад...
А спогади...А спогади - каТАми
нявчать...нявчать голодними котами,
про те,що не повернеться назад...
примара 2 : -Які товстезні бігають щурі,
хоч кров схолола...І зотліла сукня...
примара 3 : -...нема очей - не бачити зорі,
не плакати,зачувши звуки лютні...
примара 4 : - Сестриці,так не личить гречним паннам-
хай мертвим...Але - про щурів!...котів!
примара 1 : - Колись мене ВІН ніжно кликав - АННО!...
примара 2 : -Мені -МАРІЯ... -тихо шепотів...
примара 3 : - ...любив мене...
примара 1 : -Та ні - МЕНЕ любив!
примара 4: - Любив УСІХ! підвал... темниця... яма...
...усім меча у серденько встромив...
А я буЛА - найпершою... І рана
вогнем палає з тих далеких днів:
... Гучне весілля! ЗОЛОТОМ - приДАне...
А наречена - з роду ЧАКЛУНІВ...
Король дізнався - налякався... вбив!
( все ж - в"язочку ключів ЗАЧАКЛУВАЛА,
допоки кров не зВУрдилась руда...
У Короля - не серце - КАМІНЬ - стало
і СИНЯ - КУрам НАсміх! - борода...:):):)
...з тих пір нема йому ніде споКОю..
...та чую...чую котиться луною
ноВЕ весілля шляхом під горою...
ВЕСІЛЛЯ СИНЬОЇ БОРОДИ
-Як ВЕСІЛЛЯЧКО гуляє -
Гоц! Гоц! Гуп - Гуп!
-В гальби пиво наливає-
і танцює,і співає
весь люд! Весь люд!
-Одружився наш воЛОдар - грізний СИНЯ БОРОДА!
Вже п"ятнадцята дружина - і красива й молода!
(-Де ж поділись - чотирнадцять?)
Свят-куй,народ!
(-Засолив у бочці з квасом
сам чорт! Сам чорт...)
(-Наш король чорТУ - знайомий-
брат,сват - свій чуб!
-Тільки цить! Про це - нікому!!!)
Гей! Гей! Гуп! Гуп!
ПРОЩАННЯ СИНЬОЇ БОРОДИ З МОЛОДОЮ ДРУЖИНОЮ
-як тужно вітер плаче у деревах...
Уже в похід заграли сурмачі...
(...Жінкам - молитви,а муЖАМ - мечі...)
-ЙДЕМО В ПОХІД! ТОЖ ОСЬ ВАМ,КОРОЛЕВО,
ОД ВСІХ ПОКОЇВ - КЛЮЧИКИ Й КЛЮЧІ...
-О,мій Король...Чомусь у сновидінні
скотилось Сонце з почорнілих круч...
-УВЕСЬ ПАЛАЦ - У ВАШІМ ВОЛОДІННІ !
ЛИШ НЕ СПУСКАЙТЕСЬ( ЗА МОЇМ ВЕЛІННЯМ ! )
У ПІДЗЕМЕЛЛЯ...( ТАМ БЛУКАЮТЬ - ТІНІ...)
ХОВАЮТЬ ВІД ОЧЕЙ ПОХМУРІ СТІНИ
ТІ ДВЕРІ ПОТАЄМНІ ... В ПАВУТИНІ...
ЩО ВІДЧИНЯЄ ЦЕЙ - НАЙМЕНШИЙ - КЛЮЧ!
-тремтять між хмар печальні клапті неба...
сіріє день,немов мутНА вода...
В опочивальнях - холодно без Тебе...
-НАКАЗ МІЙ НЕ ПОРУШТЕ,КОРОЛЕВО!
СПУСКАТИСЬ В ПІДЗЕМЕЛЛЯ - БЕЗ ПОТРЕБИ...
-корюсь,мій Пане Синя БОРОДА...
( Кохаю ВАС...хоч серце б"ється птахом:
кохання ЦЕ - мабуть, МОЯ БІДА... )
МОНОЛОГ КОРОЛЕВИ
Мій пане,за кінським копитом ще куриться порохом...
Цілунок прощальний не студить холодна вода!
В порожніх кімнатах - лиш тіні...А сВІчки - як сполохи...
І нудить цим світом дружина твоя молода...
бо дзвони весільні ще ген по угіддях - відлуннями...
А Ти вже зникаєш на битім шляху між дерев...
Чекати повернень,покірно німіючи буднями,
то доля дружин - хоч селянок,а хоч королев...
І ТЯгнуться дні,як неНАвисна нитка за голкою...
В печальних поКОях споКОю - ні вдень,ні вночі...
Твоя НЕ-ПРИСУТНІСТЬ лишає сліди,наче опіки...
Твоя НЕ-ПРИСУТНІСТЬ - у ЗВ"ЯЗЦІ ХОЛОДНИХ КЛЮЧІВ
що водить мене по палацу,як звіра - на шворочці...
Кімнати,покої - по колу,хоч очі заплющ!
Бо ГОЛОС - тоненький,страшний,наче привид у мороці,
ШЕПОЧЕ... ШЕПОЧЕ...ШЕПОЧЕ про ДВЕРІ та КЛЮЧ...
...покручені сходи - печальні,потворні,як ПОкручі,
чепляють за ноги,немов зачарований плющ...
...спуститись...додолу...
додолу ... там двері... ось - ключ...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
за мотивами казки СИНЯ БОРОДА
*** прочитала казку СИНЯ БОРОДА ( враження ще з дитинства - страшна-страшнюча казочка )... і от ...щось таке...за мотивами ...якісь відлуння казки ( хі...)
РОЗМОВА ПРИМАР - УБИТИХ дружин КОРОЛЯ СИНЯ БОРОДА
( за потаємними зачиненими дверцятами в підземеллі палацу )
примара 1 : -Ця темрява густа,як мармелад...
А спогади...А спогади - каТАми
нявчать...нявчать голодними котами,
про те,що не повернеться назад...
примара 2 : -Які товстезні бігають щурі,
хоч кров схолола...І зотліла сукня...
примара 3 : -...нема очей - не бачити зорі,
не плакати,зачувши звуки лютні...
примара 4 : - Сестриці,так не личить гречним паннам-
хай мертвим...Але - про щурів!...котів!
примара 1 : - Колись мене ВІН ніжно кликав - АННО!...
примара 2 : -Мені -МАРІЯ... -тихо шепотів...
примара 3 : - ...любив мене...
примара 1 : -Та ні - МЕНЕ любив!
примара 4: - Любив УСІХ! підвал... темниця... яма...
...усім меча у серденько встромив...
А я буЛА - найпершою... І рана
вогнем палає з тих далеких днів:
... Гучне весілля! ЗОЛОТОМ - приДАне...
А наречена - з роду ЧАКЛУНІВ...
Король дізнався - налякався... вбив!
( все ж - в"язочку ключів ЗАЧАКЛУВАЛА,
допоки кров не зВУрдилась руда...
У Короля - не серце - КАМІНЬ - стало
і СИНЯ - КУрам НАсміх! - борода...:):):)
...з тих пір нема йому ніде споКОю..
...та чую...чую котиться луною
ноВЕ весілля шляхом під горою...
ВЕСІЛЛЯ СИНЬОЇ БОРОДИ
-Як ВЕСІЛЛЯЧКО гуляє -
Гоц! Гоц! Гуп - Гуп!
-В гальби пиво наливає-
і танцює,і співає
весь люд! Весь люд!
-Одружився наш воЛОдар - грізний СИНЯ БОРОДА!
Вже п"ятнадцята дружина - і красива й молода!
(-Де ж поділись - чотирнадцять?)
Свят-куй,народ!
(-Засолив у бочці з квасом
сам чорт! Сам чорт...)
(-Наш король чорТУ - знайомий-
брат,сват - свій чуб!
-Тільки цить! Про це - нікому!!!)
Гей! Гей! Гуп! Гуп!
ПРОЩАННЯ СИНЬОЇ БОРОДИ З МОЛОДОЮ ДРУЖИНОЮ
-як тужно вітер плаче у деревах...
Уже в похід заграли сурмачі...
(...Жінкам - молитви,а муЖАМ - мечі...)
-ЙДЕМО В ПОХІД! ТОЖ ОСЬ ВАМ,КОРОЛЕВО,
ОД ВСІХ ПОКОЇВ - КЛЮЧИКИ Й КЛЮЧІ...
-О,мій Король...Чомусь у сновидінні
скотилось Сонце з почорнілих круч...
-УВЕСЬ ПАЛАЦ - У ВАШІМ ВОЛОДІННІ !
ЛИШ НЕ СПУСКАЙТЕСЬ( ЗА МОЇМ ВЕЛІННЯМ ! )
У ПІДЗЕМЕЛЛЯ...( ТАМ БЛУКАЮТЬ - ТІНІ...)
ХОВАЮТЬ ВІД ОЧЕЙ ПОХМУРІ СТІНИ
ТІ ДВЕРІ ПОТАЄМНІ ... В ПАВУТИНІ...
ЩО ВІДЧИНЯЄ ЦЕЙ - НАЙМЕНШИЙ - КЛЮЧ!
-тремтять між хмар печальні клапті неба...
сіріє день,немов мутНА вода...
В опочивальнях - холодно без Тебе...
-НАКАЗ МІЙ НЕ ПОРУШТЕ,КОРОЛЕВО!
СПУСКАТИСЬ В ПІДЗЕМЕЛЛЯ - БЕЗ ПОТРЕБИ...
-корюсь,мій Пане Синя БОРОДА...
( Кохаю ВАС...хоч серце б"ється птахом:
кохання ЦЕ - мабуть, МОЯ БІДА... )
МОНОЛОГ КОРОЛЕВИ
Мій пане,за кінським копитом ще куриться порохом...
Цілунок прощальний не студить холодна вода!
В порожніх кімнатах - лиш тіні...А сВІчки - як сполохи...
І нудить цим світом дружина твоя молода...
бо дзвони весільні ще ген по угіддях - відлуннями...
А Ти вже зникаєш на битім шляху між дерев...
Чекати повернень,покірно німіючи буднями,
то доля дружин - хоч селянок,а хоч королев...
І ТЯгнуться дні,як неНАвисна нитка за голкою...
В печальних поКОях споКОю - ні вдень,ні вночі...
Твоя НЕ-ПРИСУТНІСТЬ лишає сліди,наче опіки...
Твоя НЕ-ПРИСУТНІСТЬ - у ЗВ"ЯЗЦІ ХОЛОДНИХ КЛЮЧІВ
що водить мене по палацу,як звіра - на шворочці...
Кімнати,покої - по колу,хоч очі заплющ!
Бо ГОЛОС - тоненький,страшний,наче привид у мороці,
ШЕПОЧЕ... ШЕПОЧЕ...ШЕПОЧЕ про ДВЕРІ та КЛЮЧ...
...покручені сходи - печальні,потворні,як ПОкручі,
чепляють за ноги,немов зачарований плющ...
...спуститись...додолу...
додолу ... там двері... ось - ключ...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію