«Чи бог, чи богиня кошачого сну...»

(Райнер Рільке)

У царстві снів
Нині всі сни чужі.
Коли ти нині блукаєш
У Царстві Морфея
Свій сон ти не знайдеш,
Навіть коли знаєш,
Який він на колір і запах,
На смак і біль.
Все одно.
Твої сни продані,
Пошматовані і спалені.
Зважені, зважені продані...
Лишились там тільки чужі.
От і блукаємо.
Кожної ночі
Зі сну смугастої кішки
У сон сірого горобця
(А там калюжі і вулиці,
Ліхтарі й дахи,
І неба шматочки),
Зі сну сентиментального безхатька
У сон гнучкої гадюки.
Головне не потрапити
В останній сон болотної черепахи,
Яку з’їли зголоднілі солдати.
Бо той сон навіки лишився сиротою
Завис у нескінченності пасткою
(А ви туди юрбами...)
Зростити б нам знову
Свої сни незачесані –
Бо іншої втіхи на не лишилося.
Ні.