Дякую, Світлано. Мабуть я таки грішу незрозумілістю своїх образів. Ви ж знаєте, що є гіпотеза про матерію і антиматерію. Усе суще має свою антисуть. В поезії - це антиобраз. Якби я написав - в холод, в стужу, в холоднечу, це було би зрозуміло, бо де, як не в холоді може розчинитися відлуння літнього тепла. Але я написав - антитіла, як противагу сутності тепла. Згоден, що до вірша не повинно бути розлогих пояснень, але якось так стається.

Щиро дякую за детальне пояснення. Це я, мабуть, не зовсім зорієнтувалася. Бо для мене антитіла - це щось з медичних аналізів. Філософські течії значно глибші за аналізи, звісно. Просто "кому що болить". Я теж часто вживаю терміни, якими думаю, а мені потім дорікають, що я занадто "вумна".:-))) А вірш і насправді дуже ліричний. Дякую Вам!

О, Світлано! Ви така приємна в своїх коментарях... Буду радий і далі вас бачити на своїй сторінці, як кажуть, і в радості, і в печалі, бо це - найбільш рушійні емоції в творчості. Щира вам дяка.

Дякуючи Музі, я ще й досі живий як віршувальник. А дякуючи таким відгукам, моя Муза на пенсію не збирається. Натхнення і вам, не обов'язково осіннього, а всепогодного.

Дякую, Артуре. Якщо чесно, то в стилістиці не розбираюсь, але якось так виходить. Щасти вам!