Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.04
19:53
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
2026.07.04
16:15
I How Local Harmony Becomes a Contour of Metaharmony
The Image of the Work: From a Creative Method to an Aesthetic–Philosophical Category
The foundation of traditional artistic creation, in most cases, is the aspiration toward an integral unity—whet
2026.07.04
13:59
Я не хочу дивитись в обличчя абсурду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.
Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.
Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,
2026.07.04
13:43
липня народилася видатна українська поетеса Тетяна Левицька.
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
2026.07.04
12:39
Зшитого за незнаними лекалами,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,
2026.07.04
12:27
Гвинтики і шайби,
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.
2026.07.04
10:49
поліція моралі
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном
2026.07.04
09:57
Пливуть за роками
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.
Небіжчики кличуть
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.
Небіжчики кличуть
2026.07.04
07:56
За мною вслід плететься щодоби,
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника
2026.07.04
05:44
Розділ XІV: ПОПІЛ СИРИНА* ТА ВІЧНІСТЬ НА ПЕРГАМЕНТІ
1075 рік. Париж. Палац Сіте. Король Філіп І, уже зрілий і могутній володар, сидів за великим дубовим столом, заваленим хартіями. Поруч із ним стояла Анна. Рауля вже не було на цьому світі – він пішов
2026.07.03
22:45
На відстані руки,
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.
2026.07.03
20:00
Говори до мене тонкосердно -
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.
Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.
Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?
2026.07.03
14:10
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
2026.07.03
12:55
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
2026.07.03
11:55
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
2026.07.03
10:33
Пізнім вечором похожим
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.07.04
2026.06.20
2026.06.18
2026.06.15
2026.06.14
2026.06.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця LIX, облiтаючи вiдболiти
1.
усе
що має відболіти
нестерпно прикре
і нудне
ситніше
ближче до корита
в помиях рило
день за днем
2.
таке
що має облітати
просохло
до останніх жил
сказати є що автомату
коли у серці засніжить
і кулі
з дикістю стрімкою
шукають місця
для вини
кривавою спливе рікою
це бісоявлененя війни
3.
це переповнення емоцій
і недоживлення подій
ти на якому
правдо
боці
найнепідкупніша з судів
тобою
їздять миротворці
латаюсь хрестиком
діла
то їхня шия
вік у шворці
без опочивки провела
4.
кров
на пагонах генерала
цвістиме липою
й вогнем
чого ти
правдонько
шукала
між тьмою вічною
і днем
кому ти долю дарувала
з короною
і кумачем
той зняв твій лик
із п’єдесталу
і блазня виставив
з мечем
5.
паяц в палац шмигнув
і щиро
роздав капусту паяцні
коли б то я
собі так вірив
на Боже ‘так’
порожнє ‘ні’
на п’яне ‘стій’
тверезе ‘тупни’
стисни скрути
і відіжми
загостення
проходить тупо
між дичиною
і людьми
6.
та світлий той
у кого свічка
від вітру вільна
і задух
несе мене венозна
річка
у море кисню
упаду
насолоджуся
кругозором
багатим стану
на сльозу
і небо
у душі прозоре
опеленаю
у грозу
7.
давися владою
паяце
лякай проказами
вогнем
ти вклав багато
сил
і праці
аби приборкати
мене
але любов
росте не з кусня
не з крихти
з царського стола
давися
поки сам не луснеш
ла-ла ла-ла
ла-ла ла-ла
8.
весна в любов
а та на серце
лягає наче там сніги
немов холодний світ
помер цей
а з ним душа
і вороги
і виросло
в безхмар’ї небо
що жоден постріл
не візьме
мені би трішки сонця
ще би
і покурличе в мандри
смерть
і роздаватиме надію
тепло і радість
той кого
так легко
розпинати вміють
прикрившись іменем
його
24 Грудня, 2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця LIX, облiтаючи вiдболiти
1.усе
що має відболіти
нестерпно прикре
і нудне
ситніше
ближче до корита
в помиях рило
день за днем
2.
таке
що має облітати
просохло
до останніх жил
сказати є що автомату
коли у серці засніжить
і кулі
з дикістю стрімкою
шукають місця
для вини
кривавою спливе рікою
це бісоявлененя війни
3.
це переповнення емоцій
і недоживлення подій
ти на якому
правдо
боці
найнепідкупніша з судів
тобою
їздять миротворці
латаюсь хрестиком
діла
то їхня шия
вік у шворці
без опочивки провела
4.
кров
на пагонах генерала
цвістиме липою
й вогнем
чого ти
правдонько
шукала
між тьмою вічною
і днем
кому ти долю дарувала
з короною
і кумачем
той зняв твій лик
із п’єдесталу
і блазня виставив
з мечем
5.
паяц в палац шмигнув
і щиро
роздав капусту паяцні
коли б то я
собі так вірив
на Боже ‘так’
порожнє ‘ні’
на п’яне ‘стій’
тверезе ‘тупни’
стисни скрути
і відіжми
загостення
проходить тупо
між дичиною
і людьми
6.
та світлий той
у кого свічка
від вітру вільна
і задух
несе мене венозна
річка
у море кисню
упаду
насолоджуся
кругозором
багатим стану
на сльозу
і небо
у душі прозоре
опеленаю
у грозу
7.
давися владою
паяце
лякай проказами
вогнем
ти вклав багато
сил
і праці
аби приборкати
мене
але любов
росте не з кусня
не з крихти
з царського стола
давися
поки сам не луснеш
ла-ла ла-ла
ла-ла ла-ла
8.
весна в любов
а та на серце
лягає наче там сніги
немов холодний світ
помер цей
а з ним душа
і вороги
і виросло
в безхмар’ї небо
що жоден постріл
не візьме
мені би трішки сонця
ще би
і покурличе в мандри
смерть
і роздаватиме надію
тепло і радість
той кого
так легко
розпинати вміють
прикрившись іменем
його
24 Грудня, 2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
