
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2021.04.16
15:00
Раз в жизни мне привелось быть командором. Вообще-то я больше люблю принимать участие в походах как рядовой: принести с собой то, что выпадет на мою долю.
А стал я командором потому, что услышал от кого-то рассказ о малоизвестной речке Пре, где, как ока
2021.04.16
13:24
Розбилося вікно.
Фуґас упав на стіл.
Скрізь покотивсь кришталь дорогоцінний.
Під вибух душ від тіл
кров приснула в вино.
Це вже не просто прояв реакційний!
Це виділення зла.
Фуґас упав на стіл.
Скрізь покотивсь кришталь дорогоцінний.
Під вибух душ від тіл
кров приснула в вино.
Це вже не просто прояв реакційний!
Це виділення зла.
2021.04.16
09:55
Чекаю ельфа...
уві сні...
але буває,
веселий лицар у вікні
мене вітає.
Мені одній
в часи нічні
ніяк не спиться.
уві сні...
але буває,
веселий лицар у вікні
мене вітає.
Мені одній
в часи нічні
ніяк не спиться.
2021.04.16
09:53
Іще живу...
і наяву
вітаю фею,
а уві сні на рандеву
лечу до неї.
Але її
у ці краї
ніяка сила,
і наяву
вітаю фею,
а уві сні на рандеву
лечу до неї.
Але її
у ці краї
ніяка сила,
2021.04.16
08:51
Нене! Ти для мене - божество!
Світ навчила як себе любити.
Але ми давно уже не вдвох,-
Самотію вже десятий квітень.
Крилами махнувши над Дніпром
Відлетіла в ирій,, мов жар-птиця.
Я поет. А водиш ти пером,
Світ навчила як себе любити.
Але ми давно уже не вдвох,-
Самотію вже десятий квітень.
Крилами махнувши над Дніпром
Відлетіла в ирій,, мов жар-птиця.
Я поет. А водиш ти пером,
2021.04.16
08:45
Звільнившись нарешті з полону кружінь,
Згубивши на спокій надію, –
Занурився вітер у гущу цвітінь
І запахи врозтіч розвіяв.
Чадні аромати наповнили враз
До краю навколишній простір, –
І ширшав, і глибшав струмуючий час,
Весну зустрічаючи в гості
Згубивши на спокій надію, –
Занурився вітер у гущу цвітінь
І запахи врозтіч розвіяв.
Чадні аромати наповнили враз
До краю навколишній простір, –
І ширшав, і глибшав струмуючий час,
Весну зустрічаючи в гості
2021.04.16
08:07
і він говорив їй дихаючи прямо в лице
що усі хто пишуть бідні неначе церковні миші
що усе що є послідовним приносить якийсь процент
і тому лише протяг шугав по її горищу
що вона не геній і у неї надто посередній талант
а він мусить ним дихати на оц
що усі хто пишуть бідні неначе церковні миші
що усе що є послідовним приносить якийсь процент
і тому лише протяг шугав по її горищу
що вона не геній і у неї надто посередній талант
а він мусить ним дихати на оц
2021.04.16
06:28
Небозводе, сьогодні заплач,
завоскуй свої сльози туманом.
Час летить невгамовно, навскач.
Людська щедрість скоріше омана.
Ошукають у храмі святих,
править світом лукавість, облуда…
Наживатись на бідних не гріх,
завоскуй свої сльози туманом.
Час летить невгамовно, навскач.
Людська щедрість скоріше омана.
Ошукають у храмі святих,
править світом лукавість, облуда…
Наживатись на бідних не гріх,
2021.04.15
20:25
Батьку, ти один у мене є,
А матусі більше вже немає.
Ти здоров`я бережи своє,
Не спіши іти за небокраї.
Ти завжди є синові взірцем
У родині, в праці – гордість роду.
Бо завжди відмінним є борцем
За свободу рідного народу.
А матусі більше вже немає.
Ти здоров`я бережи своє,
Не спіши іти за небокраї.
Ти завжди є синові взірцем
У родині, в праці – гордість роду.
Бо завжди відмінним є борцем
За свободу рідного народу.
2021.04.15
20:19
Максимові не довго на Січі сумувалось.
Не встигли ще гармати як слід заговорить,
Підгайці штурмувати лиш козаки збирались,
Як кошовий на раду зібрати всіх велить.
І довбиші взялися товкти у тулумбаси,
Вся Січ завирувала, зійшлася на майдан.
Для чого
Не встигли ще гармати як слід заговорить,
Підгайці штурмувати лиш козаки збирались,
Як кошовий на раду зібрати всіх велить.
І довбиші взялися товкти у тулумбаси,
Вся Січ завирувала, зійшлася на майдан.
Для чого
2021.04.15
16:57
Моя мама педагог від Бога,
як до рук ухопить кропиву,
то тікають небажання й втома
і не знаю: вмер, чи ще живу.
Так зростали і сусідські діти
(кропиви хватало геть на всіх)
молоді цього не зрозуміти,
як до рук ухопить кропиву,
то тікають небажання й втома
і не знаю: вмер, чи ще живу.
Так зростали і сусідські діти
(кропиви хватало геть на всіх)
молоді цього не зрозуміти,
2021.04.15
15:34
Навальний сидить...
А чому не сидить Медведчук?
Ганьба! Вже на часі змінити безвільну позицію,
Збагнути принадність російського слова «каюк»
І гідно, як слід, вшанувати свою опозицію.
А чому не сидить Медведчук?
Ганьба! Вже на часі змінити безвільну позицію,
Збагнути принадність російського слова «каюк»
І гідно, як слід, вшанувати свою опозицію.
2021.04.15
10:35
А чи справді люди люблять правду
(особливо лірики-поети)?
Хто зі мною поетичну варту
Аж до гробу нестиме уперто?
Не про квіточки чи мусі-пусі
Піде мова, а про люту січу.
Нагадаю тим, хто ще не в курсі:
(особливо лірики-поети)?
Хто зі мною поетичну варту
Аж до гробу нестиме уперто?
Не про квіточки чи мусі-пусі
Піде мова, а про люту січу.
Нагадаю тим, хто ще не в курсі:
2021.04.15
08:28
Коли умру, не хочеться зотліти.
Життя і так точили хробаки...
аби душі у пеклі не горіти –
хай полум’я поглине на віки.
На камені – один рядок поезій:
« Усім живим світитиму в імлі...»
А від золи моєї у землі
Життя і так точили хробаки...
аби душі у пеклі не горіти –
хай полум’я поглине на віки.
На камені – один рядок поезій:
« Усім живим світитиму в імлі...»
А від золи моєї у землі
2021.04.15
08:22
Коли почалася війна з німцями, мамі було сімнадцять років. У серпні1941 року майже всю сільську молодь примусово вивезли на роботу до Німеччини у товарних вагонах, як худобу. Мама розповідала, як її та інших дівчат німці заставляли митися, тобто проходит
2021.04.15
08:15
Мов порою весняною
Повернув снігопад, –
Білизною духмяною
Затуманився сад.
Замітає порошею
Поміж яблунь стежки,
Де з тобою хорошою
Я гуляв залюбки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Повернув снігопад, –
Білизною духмяною
Затуманився сад.
Замітає порошею
Поміж яблунь стежки,
Де з тобою хорошою
Я гуляв залюбки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.03.31
2021.01.05
2020.12.03
2020.10.11
2020.08.13
2020.07.28
2020.07.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Мойсей Фішбейн (1946) /
Проза
/
ПЕРЕКЛАДИ
Aviva Fishbein. WIR LIEBEN
Авіва Фішбейн у перекладі Мойсея Фішбейна
Wir lieben, jedoch wissen wir überhaupt was Liebe ist? Und wenn, dann woher? Sind es die Schmetterling die wir glauben ganz genau spüren zu können, oder ist es doch nur der Wunsch den wir zu verspüren glauben, der Wunsch eines jeden von uns nicht alleine sein zu wollen, „geliebt“ zu werden.
Doch ist Liebe tatsächlich nur dieses eine Gefühl nicht alleine zu sein, dieses Gefühl welches bei den meisten von uns in den Zukunftsgedanken geistert? Die Liebe ist das Hauptthema der Menschen, über sie wurde bisher mehr als über jedes andere Thema geschrieben, gesungen, gefühlt, es wurden Tränen ob aus Freude oder auch aus Leid wegen dieser so bekannten und genannten Liebe vergossen. Und doch weiß keiner genau was die Liebe für ein Phänomen ist, ist sie „nur“ ein Gefühl, aus dem Bauch heraus, oder doch aus dem Kopf oder vielleicht sogar aus beidem???!
Wir lernen jemanden kennen, treffen uns einige Male mit diesem Menschen und fühlen entweder Symphatie oder jedoch Antipathie, wir Frauen stellen uns meistens schon die ganze Zukunft mit diesem Menschen vor. Gedanklich sind wir schon mit diesem Menschen verheiratet und ehe wir uns versehen sehen wir uns schon als glückliches altes Ehepaar zufrieden vor unserem netten kleinen Häuschen im Jahre 2060 sitzen, doch kaum öffnen wir die Augen sehen wir einen Menschen vor uns stehen den wir erst seit kurzer Zeit kennen doch dieser verlockende Gedanke der ewigen Zweisamkeit, lässt uns vieles vergessen mit dem einen Ziel; „NICHT ALLEINE ZU SEIN“!
Die Liebe besteht aus so vielen Zutaten dass sie der beste Koch nicht nachkochen könnte, und doch glaubt jeder die Zutaten zu kennen, na dann, bon appétit!!
München, 2005.
Auf dem Bild: Aviva Fishbein, Maria Fishbein, Moses Fishbein (Czernowitz, 02.12.2006)
Авіва Фішбейн
МИ КОХАЄМО
Ми кохаємо, та чи знаємо ми взагалі, що це таке – кохання? А якщо знаємо – звідки воно? Це метелик, і ми віримо, що напевне можемо його доторк відчути, чи це тільки бажання, й ми віримо, що його відчуваємо, бажання кожного з нас не бути самотнім, стати „коханим”.
Та чи справді кохання – лише це єдине чуття: не бути самотнім, те чуття, що в більшості з нас миготить у думках про майбутнє? Кохання – чільна тема людей, досі про нього щонайбільше писано, співано й відчуто, сльози радості й горя пролито через нього – знане й згадуване кохання. Втім, цей феномен не знаний нікому, чи це „тільки” чуття – назовні з утроби чи таки з голови, чи й з обох?!!!
Ми знайомимось з кимось, стрічаємось з ним кілька разів і відчуваємо приязнь або й неприязнь, ми, жінки, уявляємо: все прийдешнє вже пов’язане з ним. Подумки ми вже у шлюбі й, не встигнувши оком змигнути, вже бачимо нас щасливим літнім подружжям, що розчулено сидить перед нашим милим маленьким будиночком 2060 року, та, щойно розплющимо очі, перед нами ледь знайома людина, проте ця спокуслива думка про вічність удвох змушує нас чимало забути заради одного „НЕ БУТИ САМОТНІМ!”
Кохання – то стільки присмáк, що навіть найліпший кухар тут неспроможний, втім, кожен певен, що йому ці присмáки знані, що ж, тоді – bon appétit !!!
Мюнхен, 2005.
* Bon appétit! (франц.) – Смачного!
З німецької переклав
Мойсей ФІШБЕЙН.
На фото: Авіва Фішбейн, Марія Фішбейн, Мойсей Фішбейн (Чернівці, 02.12.2006).
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Aviva Fishbein. WIR LIEBEN
Авіва Фішбейн у перекладі Мойсея Фішбейна

Doch ist Liebe tatsächlich nur dieses eine Gefühl nicht alleine zu sein, dieses Gefühl welches bei den meisten von uns in den Zukunftsgedanken geistert? Die Liebe ist das Hauptthema der Menschen, über sie wurde bisher mehr als über jedes andere Thema geschrieben, gesungen, gefühlt, es wurden Tränen ob aus Freude oder auch aus Leid wegen dieser so bekannten und genannten Liebe vergossen. Und doch weiß keiner genau was die Liebe für ein Phänomen ist, ist sie „nur“ ein Gefühl, aus dem Bauch heraus, oder doch aus dem Kopf oder vielleicht sogar aus beidem???!
Wir lernen jemanden kennen, treffen uns einige Male mit diesem Menschen und fühlen entweder Symphatie oder jedoch Antipathie, wir Frauen stellen uns meistens schon die ganze Zukunft mit diesem Menschen vor. Gedanklich sind wir schon mit diesem Menschen verheiratet und ehe wir uns versehen sehen wir uns schon als glückliches altes Ehepaar zufrieden vor unserem netten kleinen Häuschen im Jahre 2060 sitzen, doch kaum öffnen wir die Augen sehen wir einen Menschen vor uns stehen den wir erst seit kurzer Zeit kennen doch dieser verlockende Gedanke der ewigen Zweisamkeit, lässt uns vieles vergessen mit dem einen Ziel; „NICHT ALLEINE ZU SEIN“!
Die Liebe besteht aus so vielen Zutaten dass sie der beste Koch nicht nachkochen könnte, und doch glaubt jeder die Zutaten zu kennen, na dann, bon appétit!!
München, 2005.
Auf dem Bild: Aviva Fishbein, Maria Fishbein, Moses Fishbein (Czernowitz, 02.12.2006)
Авіва Фішбейн
МИ КОХАЄМО
Ми кохаємо, та чи знаємо ми взагалі, що це таке – кохання? А якщо знаємо – звідки воно? Це метелик, і ми віримо, що напевне можемо його доторк відчути, чи це тільки бажання, й ми віримо, що його відчуваємо, бажання кожного з нас не бути самотнім, стати „коханим”.
Та чи справді кохання – лише це єдине чуття: не бути самотнім, те чуття, що в більшості з нас миготить у думках про майбутнє? Кохання – чільна тема людей, досі про нього щонайбільше писано, співано й відчуто, сльози радості й горя пролито через нього – знане й згадуване кохання. Втім, цей феномен не знаний нікому, чи це „тільки” чуття – назовні з утроби чи таки з голови, чи й з обох?!!!
Ми знайомимось з кимось, стрічаємось з ним кілька разів і відчуваємо приязнь або й неприязнь, ми, жінки, уявляємо: все прийдешнє вже пов’язане з ним. Подумки ми вже у шлюбі й, не встигнувши оком змигнути, вже бачимо нас щасливим літнім подружжям, що розчулено сидить перед нашим милим маленьким будиночком 2060 року, та, щойно розплющимо очі, перед нами ледь знайома людина, проте ця спокуслива думка про вічність удвох змушує нас чимало забути заради одного „НЕ БУТИ САМОТНІМ!”
Кохання – то стільки присмáк, що навіть найліпший кухар тут неспроможний, втім, кожен певен, що йому ці присмáки знані, що ж, тоді – bon appétit !!!
Мюнхен, 2005.
* Bon appétit! (франц.) – Смачного!
З німецької переклав
Мойсей ФІШБЕЙН.
На фото: Авіва Фішбейн, Марія Фішбейн, Мойсей Фішбейн (Чернівці, 02.12.2006).
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію