ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2020.01.19 18:57
Збав ходу, і я поруч піду,
обережно ступаючи кроки,
біля тебе, півночі, півроку,
півжиття без знаття проведу.

Ти розгледь, це моя напівсмерть,
щоб отак про одне лиш благати –
зачекати мене, пригадати,

Ігор Шоха
2020.01.19 16:33
Процеси хаосу – дорога у нікуди,
якщо це засоби досягнення мети.
Але ідуть по ній наївні люди –
природа сущого боїться пустоти.

Цивілізація являється пустою
породою землі. Це той же діатез
на мапі океанів, суші і небес,

Олена Музичук
2020.01.19 16:23
Ай! Моє брязкальце
троїсто лунає,
як циганська пісня
мре і серце крає!
Мре і серце крає
на циганській мові.
Кінець пісні, танку, горю
і моїй любові.

Ігор Федів
2020.01.19 12:35
Балакаємо нині про… Турботу,
Якою доля душу обсідає,
Затягує журою у болото…
Немає слів?.. І тема не чіпає?
Поговорімо брате за … Роботу,
Яка не дуже грошей добавляє.
Чекаємо омріяну суботу…
Що і ця тема душу оминає?

Олександр Сушко
2020.01.19 11:27
Порохоботи" чи "ЗЕбіли"?
Біде чи золотий клозет?
Поспільство глупство навпіл ділить,
А я ізнов - ні те, ні се.

Владар наобіцяв пасатів,
Епохи бідності кінець.
Не вірю гномикам пейсатим,

Козак Дума
2020.01.19 09:57
Пролунав останній дзвоник
і настало літо.
У село до баби з дідом
завтра я поїду!

Там червоні помідори,
гарбузи пузаті,
кавунів розлогі гори,

Тетяна Левицька
2020.01.19 08:02
Нащо, Чайко, втрачаєш волосся,
мов останню надію на завтра.
Скільки спити тобі довелося
трунку відчаю, пір'я не варта.

Доля терен, жаливу стелила,
самий рідний топив у  багнюці,
упивались голками чорнила

Микола Соболь
2020.01.19 06:03
Раніше у небо дивився і мріяв про зорі
Думками радів, що людина сягла висоти,
Й лежав на землі у розбитім війною соборі,
У нім і ховався від мряки життя і сльоти.

Роки пролетіли на крилах швидкого Ікару.
Собор відновили, віряни до храму пішли.
Міл

Мессір Лукас
2020.01.18 23:51
Ми сиділи на травичці.
Грали скрипочки й челести.
Я розписував про звички.
Про кохання п’яно-престо.

Ти всміхалася, чи навіть
Реготалася потрхи,
Я вірші читав напам’ять,

Сергій Губерначук
2020.01.18 18:56
Хвилями котиться,
множиться й божиться
щастя народу мого!
і невідомо, якого свого
я відчуваю щастя!
Лину вітрами-просторами
за долинами, горами!
У ліс залітаю,

Оксана Логоша
2020.01.18 18:16
Штормило море.
Навісні вітри
вітрила рвали,рвали чайкам крила,
Кололи скелі на самотні брили.
І був у захваті від отакої гри
Нащадок Тора.
Штормило море.
Мітини рубці-

Тетяна Роса
2020.01.18 16:11
Вітаю вас, Лікарю… О, який ви сьогодні зосереджений… Наче я гордіїв вузол і вам треба вирішити, розплутувати чи розрубати… Лікарю, а ви знаєте, що ви – павук? Па-а-ву-у-у-к… Павучок…. Павучище! Ні-ні, не ображайтесь, бо я теж павук… а-а-а… ні-і-і, я павуч

Козак Дума
2020.01.18 15:46
Мана зелена завела в оману
усіх, сама відправившись в Оман...
Прем’єр же повідомив щодо стану, –
У преЗЕдента в голові туман!

Ігор Деркач
2020.01.18 14:01
Що є, то є... і любі вороги,
і фурії із манією зграї –
винищувати зайве до ноги
у лицедійній халабуді скраю.

І їм найбільше додає снаги,
коли спочатку ніби помічають
та іноді до серця притуляють,

Микола Соболь
2020.01.18 06:10
Війною засмальцьована душа,
Чи відчуваєш насолоду миру?
Написано: "не сотвори кумира"...
Вона ж у пекло бою вируша.

Бо їй болить зруйнований Донбас,
Тортури побратимів у полоні
І сльози матерів гірко-солоні

Уляна Світанко
2020.01.17 21:44
Пробачити здатен лиш той, хто страждав,
Нікому про це не зізнавшись,
Миритися вкотре не бачу підстав,
Я думаю так, хтось інакше.

Уміння прощати - справжнісінький труд:
Забути слова та образи,
А нерви киплять, накопичую бруд
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Уляна Яресько (1988) / Критика | Аналітика

 До Дня пам'яті жертв голодоморів...
День пам'яті жертв голодоморів... четверта субота листопада...
Пишемо вірші... збираємо спогади очевидців, яких вже майже не залишилося, тож треба поспішати, якщо є можливість щось зафіксувати. Бо це - не лише історія, а нагадування, страшне, чорне, голодне нагадування нам - не збайдужіти тепер, коли є хліб на столі. Ми - досі українці. Отже, у той жахливий час мракобісся ВОНИ втримали для нас небо - українське небо. Не маємо ні зернини права здати його тепер!!!
Страшенний потрійний замах на існування української нації. 1921-1923 - відвертий грабіж, вивезення хліба з південних областей, 1932-1933 - організація штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР; 1946-1947рр. - післявоєнне "виконання хлібозаготівельного плану", а , по суті, ще один геноцид проти нашого люду , в результаті якого (за даними різних дослідників) загинуло від 100 тис. до 2,8 млн осіб, переважно українських селян-хлiборобiв.Подекуди голод продовжувався майже до кінця 40-х років.
У світлі сьогоднішніх подій не лише в Україні, а і в світі загалом, маємо ще більше гуртуватися, пам"ятаючи, що ми у боргу перед жервами голодоморів, об"єднувати свої зусилля у нелегкій війні зі злом, яке вже почало знову ропростувати чоренні крила, прикриваючись боротьбою з тероризмом (!???) Коли найбільший терорист видає себе за гуманіста, який всім встигає допомогти - і Сирії, і Франції, і.... - це театр абсурду (а ми у ньому живемо, і деякі ще й аплодують виконавцю головної ролі!!!).
Звісно, люди, котрих Бог не покарав найбільшою карою - втратою розуму, усвідомлюють, що теракти у Франції - чітко сплановані дії нашого ворога, спрямовані на відновлення "довіри" європейських країн.
Ну треба дуууже потужного туману пустити, щоб ця довіра почала відроджуватися (хоча, власне, деякі європейські лідери і до недавніх подій у Франції грали подвійну гру...)
Висновок напрошується один - сподіватися на когось і нічого не робити самим - те саме, що здати Україну. Радію з того, що піднявся Кривий Ріг! Радію, що наші футболісти (зокрема Федецький) у Словенії крики обурених фанатів противника "Росія! Росія!" заглушили своїм "Слава воїнам АТО!" хай вже буде АТО... Всі розуміємо, що це війна... але такі прояви національної гідності свідчать, що нічого ще не втрачено. І не буде!!!

Контекст : Спогади очевидців, представників української діаспори



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Контекст Спогади очевидців, представників української діаспори
Дата публікації 2015-11-23 10:11:14
Переглядів сторінки твору 1207
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.987 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.928 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.10.23 11:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2015-11-23 22:45:23 ]
Голодомор 1946-1947 рр. я відчув на собі, повернувшись з допомогою сусідів у ночвах з того світу.
Таке не забувається...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Яресько (Л.П./Л.П.) [ 2015-11-24 08:08:49 ]
Розумію, які це для Вас важкі спогади... А для мого покоління важливо на забути, не збайдужіти...