Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.27
14:51
З'їдає душу болісна саркома.
Круки літають. Вмерли солов'ї.
Мені це місто більше незнайоме,
Мої дороги - більше не мої.
Снують у жалюгідному апломбі
Однакові, безперспективні дні.
Я тут, неначе зомбі серед зомбі,
Круки літають. Вмерли солов'ї.
Мені це місто більше незнайоме,
Мої дороги - більше не мої.
Снують у жалюгідному апломбі
Однакові, безперспективні дні.
Я тут, неначе зомбі серед зомбі,
2026.03.27
13:10
Без майбуття, о, щемна яв!
Я чую зраду в кожнім слові!
І спадної тепер любові
Для мене сяє вже зоря.
Так відлітаючи, із тим,
Не впізнавати безкінечно.
В знемозі цілувати плечі,
Я чую зраду в кожнім слові!
І спадної тепер любові
Для мене сяє вже зоря.
Так відлітаючи, із тим,
Не впізнавати безкінечно.
В знемозі цілувати плечі,
2026.03.27
12:33
Пробудження, немов із поля битви
Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
Це прокидання у росі молитви,
У непорочнім сяєві краси.
Пробудження із-під руїн і горя,
Із-під уламків часу і доби.
Пробудження у буйних хвилях моря,
Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
Це прокидання у росі молитви,
У непорочнім сяєві краси.
Пробудження із-під руїн і горя,
Із-під уламків часу і доби.
Пробудження у буйних хвилях моря,
2026.03.27
07:08
у неміч кануть сни
і сяєво на сході
розвидніється ніч
понад полями дим
нездалі та цупкі
народжені до вроди
слова усе не ті
але усе ж ходім
і сяєво на сході
розвидніється ніч
понад полями дим
нездалі та цупкі
народжені до вроди
слова усе не ті
але усе ж ходім
2026.03.27
06:45
Казковий світ дитячого життя,
Мов потічок весняний, нетривалий,
Безрадісно пішов у небуття,
В душі зродивши паросток печалі.
Майнув, як сон, найщасливіший час
Розливів сміху і всього хотіння, -
Він, наче день, у сутінках погас,
Щоби уяву тішити
Мов потічок весняний, нетривалий,
Безрадісно пішов у небуття,
В душі зродивши паросток печалі.
Майнув, як сон, найщасливіший час
Розливів сміху і всього хотіння, -
Він, наче день, у сутінках погас,
Щоби уяву тішити
2026.03.27
03:35
Знову до минулого йду в гості,
Фантастичні створюю картини.
Березень. Сьогодні двадцять шосте.
Я тебе вітаю, мила Зіно!
Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
Я не їхав! Я летів на крилах!
Невимовний сум сьогодні криє
Фантастичні створюю картини.
Березень. Сьогодні двадцять шосте.
Я тебе вітаю, мила Зіно!
Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
Я не їхав! Я летів на крилах!
Невимовний сум сьогодні криє
2026.03.26
21:41
Це море лупасить хвилями,
дме вітром і студить пусткою.
Хтось міряє море милями,
хтось міряє лиш відпусткою.
Ти ж міряєш море мріями,
що стануть колись реальними,
з чіткими часами й мірами,
дме вітром і студить пусткою.
Хтось міряє море милями,
хтось міряє лиш відпусткою.
Ти ж міряєш море мріями,
що стануть колись реальними,
з чіткими часами й мірами,
2026.03.26
21:15
Там немає біди, і колись не було,
ще душа не вродилася болем,
лиш безмежжя старого совине крило
блискавиця серпом гострим голить.
У отавах незайманих звуки Орфей
розсипає, а я підбираю.
Гнучі башти дерев серед тихих алей
ще душа не вродилася болем,
лиш безмежжя старого совине крило
блискавиця серпом гострим голить.
У отавах незайманих звуки Орфей
розсипає, а я підбираю.
Гнучі башти дерев серед тихих алей
2026.03.26
17:11
Випльовуючи вірш новий
В чекаючий на нього Всесвіт,
Створімо справжній буревій,
Що всі теорії закреслить!
Навіщо правила дурні
У творчій голові тримати?
Тут будуть оплески гучні,
В чекаючий на нього Всесвіт,
Створімо справжній буревій,
Що всі теорії закреслить!
Навіщо правила дурні
У творчій голові тримати?
Тут будуть оплески гучні,
2026.03.26
16:48
Соломон Фогельсон (1910-1994)
Вночі перед боєм
сиджу під вербою,
дивлюсь на дорогу – український шлях...
Й стає пред очима
все те незгасиме,
за що ми б’ємось у жорстоких боях.
Вночі перед боєм
сиджу під вербою,
дивлюсь на дорогу – український шлях...
Й стає пред очима
все те незгасиме,
за що ми б’ємось у жорстоких боях.
2026.03.26
16:26
Сині проліски снива
Мальовані на білому полотні Едему
(У тому саду теж буває весна –
Буває, буяє, п’янить ароматом),
Адам ще не вдягнув
Сирітську сорочку безхатька
І бідний, наче заброда,
Мандрує пустелями
Мальовані на білому полотні Едему
(У тому саду теж буває весна –
Буває, буяє, п’янить ароматом),
Адам ще не вдягнув
Сирітську сорочку безхатька
І бідний, наче заброда,
Мандрує пустелями
2026.03.26
15:01
шкандибає вперед за звичкою скоцюрблено роззираючись на місцевість понад свої крихітні окуляри · звіть його хомою чи сявою чи валєрою байдуже · зима завертається сніги пливуть дехто вже ходить без шапки · незнайомі тітки бабки матусі дідусі під пікселем і
2026.03.26
14:16
Тут хтось зненацька видихнув: - Татари!
Ударив дзвін, одразу і замовк.
І вже орда посунула, як хмара.
Перед Степаном вигулькнув за крок
Кінний татарин, радісно ошкіривсь,
Тримаючи в руці міцний аркан.
Степана взяти у ясир наміривсь.
А той спиною вп
Ударив дзвін, одразу і замовк.
І вже орда посунула, як хмара.
Перед Степаном вигулькнув за крок
Кінний татарин, радісно ошкіривсь,
Тримаючи в руці міцний аркан.
Степана взяти у ясир наміривсь.
А той спиною вп
2026.03.26
12:16
Себе ти бережеш і власні нерви,
Сховашись під байдужості вуаллю.
І виникло тлумачення химерне,
Неначе я тебе вже не цікавлю.
Ні як амант і навіть не товариш,
Чи просто випадковий перехожий,
З яким ніде нічого не навариш,
Сховашись під байдужості вуаллю.
І виникло тлумачення химерне,
Неначе я тебе вже не цікавлю.
Ні як амант і навіть не товариш,
Чи просто випадковий перехожий,
З яким ніде нічого не навариш,
2026.03.26
12:05
Як тяжко розуміти те,
Що час минає невблаганно.
І Фауст чи то Прометей
Не вилікують наші рани.
Ще пів години до кінця
Доби натхнення чи марноти.
Ми не пізнаємо лиця
Що час минає невблаганно.
І Фауст чи то Прометей
Не вилікують наші рани.
Ще пів години до кінця
Доби натхнення чи марноти.
Ми не пізнаємо лиця
2026.03.26
11:32
Зродилася калина як тужлива пісня
В далекій від України північній чужині,
Та, мабуть, з туги добилася до батьківщини,
Де стільки здавна сестер і посестерей її,
Що молодики співають обійнявшись
Про долю тих, хто звик лиш гратися в любов,
Та як
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В далекій від України північній чужині,
Та, мабуть, з туги добилася до батьківщини,
Де стільки здавна сестер і посестерей її,
Що молодики співають обійнявшись
Про долю тих, хто звик лиш гратися в любов,
Та як
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Публіцистика
Петро Чайковський. Ваґнер і його музика
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Петро Чайковський. Ваґнер і його музика
Мене просять висловити для читачів «Морнінґ Джорнал» мою думку про Ваґнера. Я це зроблю з усією прямотою і відвертістю. Але мушу попередити їх, що бачу в цьому питанні дві сторони. Перша – Ваґнер і становище, яке він посідає серед композиторів дев’ятнадцятого сторіччя; і друга – ваґнеризм. Можна відразу побачити, що, захоплюючись композитором, я маю мало симпатії до того, що є культом ваґнерівських теорій.
Як композитор, Ваґнер, безсумнівно, – одна із найвидатніших особистостей у другій половині цього сторіччя, і його вплив на музику величезний.
Він був обдарований не лише великою силою музикальної уяви, він відкрив нові форми свого мистецтва, знайшов шляхи, не знані до нього; він був, можна сказати, генієм, який стоїть у німецькій музиці поряд із Моцартом, Бетговеном, Шубертом і Шуманом.
Але на моє глибоке і тверде переконання, він був генієм, який ішов хибним шляхом. Ваґнер був великим симфоністом, але не оперним композитором. Якби, замість присвячувати своє життя музичній ілюстрації в оперній формі персонажів із германської міфології, ця надзвичайна людина писала симфонії, то ми, можливо, мали б шедеври, гідні зіставлення з безсмертними творіннями Бетховена.
Усе, що нас захоплює у Ваґнері, належить, по суті, до розряду симфонічної музики. Велике і глибоке враження в його музиці залишає майстерна Увертюра, в якій він змальовує доктора Фауста. Вступ до «Лоенґріна», в якому небесні країни Ґрааля надихнули його на створення кількох найпрекрасніших сторінок у сучасній музиці. «Політ Валькірій», «Похоронний марш Зіґфріда», блакитні хвилі Райну в «Золоті Райну» – хіба все це не симфонічна музика за своєю сутністю? У Трилогії та в «Парсіфалі» Ваґнер не дбає про співаків. У цих чудових і величних симфоніях вони відіграють роль інструментів, котрі входять до складу оркестру.
Що ж сказати про вагнеризм? Які догми належить сповідувати, аби бути вагнеристом? Треба заперечувати все, що створив не Ваґнер, необхідно ігнорувати Моцарта, Шуберта, Шумана, Шопена; треба виявляти нетерплячість, обмеженість смаків, вузькість, екстравагантність. – Ні! Поважаючи високий геній, який написав Вступ до «Лоенґріна» і «Політ Валькірій», віддано схиляючись перед пророком, я не сповідую релігії, що він створив.
Як композитор, Ваґнер, безсумнівно, – одна із найвидатніших особистостей у другій половині цього сторіччя, і його вплив на музику величезний.
Він був обдарований не лише великою силою музикальної уяви, він відкрив нові форми свого мистецтва, знайшов шляхи, не знані до нього; він був, можна сказати, генієм, який стоїть у німецькій музиці поряд із Моцартом, Бетговеном, Шубертом і Шуманом.
Але на моє глибоке і тверде переконання, він був генієм, який ішов хибним шляхом. Ваґнер був великим симфоністом, але не оперним композитором. Якби, замість присвячувати своє життя музичній ілюстрації в оперній формі персонажів із германської міфології, ця надзвичайна людина писала симфонії, то ми, можливо, мали б шедеври, гідні зіставлення з безсмертними творіннями Бетховена.
Усе, що нас захоплює у Ваґнері, належить, по суті, до розряду симфонічної музики. Велике і глибоке враження в його музиці залишає майстерна Увертюра, в якій він змальовує доктора Фауста. Вступ до «Лоенґріна», в якому небесні країни Ґрааля надихнули його на створення кількох найпрекрасніших сторінок у сучасній музиці. «Політ Валькірій», «Похоронний марш Зіґфріда», блакитні хвилі Райну в «Золоті Райну» – хіба все це не симфонічна музика за своєю сутністю? У Трилогії та в «Парсіфалі» Ваґнер не дбає про співаків. У цих чудових і величних симфоніях вони відіграють роль інструментів, котрі входять до складу оркестру.
Що ж сказати про вагнеризм? Які догми належить сповідувати, аби бути вагнеристом? Треба заперечувати все, що створив не Ваґнер, необхідно ігнорувати Моцарта, Шуберта, Шумана, Шопена; треба виявляти нетерплячість, обмеженість смаків, вузькість, екстравагантність. – Ні! Поважаючи високий геній, який написав Вступ до «Лоенґріна» і «Політ Валькірій», віддано схиляючись перед пророком, я не сповідую релігії, що він створив.
Переклав Василь Білоцерківський
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Петро Чайковський. Щодо «Сербської фантазії» Римського-Корсакова"
• Перейти на сторінку •
"Георгій Свиридов. Великий Шопен"
• Перейти на сторінку •
"Георгій Свиридов. Великий Шопен"
Про публікацію
