ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.12.13 21:01
* * *
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.

Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.

В Горова Леся
2025.12.13 16:56
Ближче до ранку
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.

Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н

Микола Дудар
2025.12.13 12:09
***
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…

Пиріжкарня Асорті
2025.12.13 08:57
Чого могло не бути знову
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів. І от що ми маємо в підсумку. Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорідне

Тетяна Левицька
2025.12.13 08:13
Природа почуття
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.

Юрій Лазірко
2025.12.13 00:28
Пісня Про Св. Миколая --- музика родинного свята
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.

Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай

Борис Костиря
2025.12.12 22:21
* * *
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.

Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.

Іван Потьомкін
2025.12.12 19:50
***
По грудках їхав грудень,
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.

С М
2025.12.12 14:44
Недільно-дівчачий блюз (Jefferson Airplane)
Є чуття у моєму серці
Не знаю я що і робити
О ти чудовий світе о світе
Як мені бути і що робити?
Чи знаєш ти що виснував я?
Ти міг би і сам осягнути
Сьогодні всякчас завтра але й учора
Недільно-дівчачий блюз із її горем

Сергій Губерначук
2025.12.12 14:03
У мене на грудях ти стогнеш, і довго…
У мене на грудях ти стогнеш, і довго,
звитяжуєш голосно щем.
А рима – проста й заримована Богом,
й окреслена віщим дощем.

Про що ця розмова? Коли ані слова?
Про що нереально тужу?
Ти плачеш білугою, дещо з совою.

Богдан Манюк
2025.12.12 12:51
Образи новаторського роману
Марія Лавренюк. Улиянка. Роман. —Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2024. —216 с. Чи не кожен автор рецензії замислюється над тим, чому не оминув увагою твір того чи іншого письменника, що підштовхнуло його до роздумів про прочитане і, власне, якими б

Тетяна Бондар
2025.12.12 07:59
***
ця Присутність незримо гріє
ізсередини
як свіча
проростає в думки
надією
вперто спалюючи печаль
її дихання тихше тиші
її голос як неба глиб

Тетяна Левицька
2025.12.12 07:34
Через сніги і океани
Дзвінок бентежний тишу зранив —
не мріяла узріть тебе
через сніги і океани,
захмарні молитви небес
такого дивного, чужого
без квітів і ковтка води.
Навіщо ж не лишив за рогом
свої непрохані сліди?

Віктор Кучерук
2025.12.12 06:55
* * *
Заспаний ранок туманиться
Стишено далі в півсні, -
Росами вкрита вівсяниця
Губить краплини ясні.
Чується каркання галичі,
В озері - слески плотви, -
Запах цвітіння вчувається
І шелестіння трави.

Віктор Насипаний
2025.12.12 01:13
Пояснив
Чому спізнивсь у школу ти? –
Питає вчителька Сашка Гудзя.
- На рибу з татом нині мали йти,
Та він мене з собою не узяв.

- Тобі ж, напевно, батько пояснив,
Чому до школи йти. Не на ставок.
- Еге ж. Сказав, чому не піду з ним.

Наталя Мазур
2025.12.11 21:42
І попросиш
Відколоситься, відголоситься,
Відцвіте, відшумить, відіграє.
Сива осінь - журлива пророчиця
Позбирає лелеки у зграї.

І відплаче дощем, і відмолиться,
Відгорить, порозносить димами.
Побілішає місто та вулиця,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Вірлан Роксолана (1971) / Вірші

 Лавиносердя ( незвітреними слідами)

https://www.youtube.com/watch?v=Jku90o0K0EI

Наростає з потОйсвіту, міста напругу ятрить
голосіння невмовчане. Видивом ночі закрапало.
Стиглий місяць огніє - напевне ж на сильні вітри.
Хмари в трави небесні вгрузають - важкі, наче бафало.

Де гайвеї пасмують маунди старих бойовищ,
а дерева судомні та вигаслі квилять під зорями -
мов ізплетена з карагуати - все вище і вищ...
та мелодія тонка твоя плине далями горними.

Йду за знаками стебел ізігнутих, гілля розхвиль.
Наче з листя сторічної осені просвіт вихоплюю.
Ти так близько до мене - аж рушаться відстані миль...
за мембраною часу орлієш високою волею.

Гостро зиришся в мене, на мене росою зіниць.
Пролітаєш наскрізно нейтронами лавиносердними.
Лише голосом, зболено словом, собою озвись!
Лише вирости з тіні густої за тихими кедрами

і земля черокійська розбудить каміння живе.
Ми з тобою овітрені в коло сновидь ошаманених,
підіймемо - як рибу на списі з Огайо - із вен -
наших вен ізневірене сонце - з кривавої гавані.




Найвища оцінка Ігор Шоха 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка е ю 5.25 Майстер-клас / Любитель поезії
Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2016-01-18 06:24:34
Переглядів сторінки твору 3443
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.11.03 09:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-01-18 20:29:04 ]
Дуже цікавий твір, Роксолано! У вірші так і відчувається дух гордого і нескореного індіанського народу, що "орліє за мембраною часу". І виникають паралелі: дай, Боже, українцям не згубити древній дух волі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2016-01-24 19:14:50 ]

Дякую, Оленко.
Так, паралелі обов"язкові - бо, власне, десь за лаштунками слів - заховала відчування трагедійності з історичних пластів і мого народу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-01-18 22:05:39 ]
Ціную Ваш неповторний стиль відображення загадкових світів.
У мелодії слова, рікою, тайгою у снах
по метафорах-тропах у давні світи повертаю,
де на terra incognita ще проглядається шлях
Слідопита, Ункаса і ген – у пірогах-човнах
могікан, ірокезів і нинішніх сіу Огайо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2016-01-24 19:19:35 ]
дякую, Ігоре! ЦІную відгук - дуже мені до душі таке Ваше відлуння. ВЖе от 10 літ торуючи стежки черокійських земель - неможливо не навідчувати тих енергій, що залишилися і жувуть тут - в Америці: у кожному порусі гілки і невисловленій думці, невиспіваній пісні, у мовчазній скелі. Хто слухає - той чує.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-01-18 22:12:05 ]
Роксолано, моя прабабця, яку добре пам'ятаю, часто вживала антоніми бідний - багатий. Одного разу вона назвала багатим найбіднішого чоловіка в селі, коли вела мене за руку повз його оселю. Тільки згодом зрозумів, що був той чоловік багатий душею. Ваш вірш теж дуже багатий душею, а ще - своєрідними, властивими Вашому стилю неологізмами та поетичними тропами. Велике задоволення - читати такі вірші. У 8 рядку раджу полегшити трішки ритм, наприклад: та мелодія тОнка буятиме...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2016-01-24 19:36:14 ]

Вдячна, Богдане!!! Радію, що цей вірш провідчули саме так. Світла Пам"ять Вашій золотій пробабці!
(думатиму, що можна змінити у 8 рядку, бо для мене важиливо заакцентувати на "мелодія ТВОЯ" для розуміння читачем присутності кількох літ героїв у творі...пометикую над цим фраґментом - обіцяю.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2016-01-19 16:23:50 ]
О, ці лавиносердні нейтрони... Проймає!
Чи не прокинулися в тобі, Роксоланко, гени давніх предків з тих країв?:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2016-01-24 19:44:43 ]
Дяка, Мирославе! :) Нуу, наче не прослідковувалося в моєму родовому дереві відгілля з індіанським геном, але - живучи на землях автохтонів Америки- начуваєш оті лавиносердя з потойсвіту. А ось - до речі - цікаві унісооні прoявu у танцювальному мистецтві:

https://www.youtube.com/watch?v=M4osMpuyssQ&feature=autoshare


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2016-01-24 21:10:45 ]
Отож-бо! Нашого цвіту - по всьому світу!:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-01-26 11:38:04 ]
Зразу подумалося про Джеймса Мейса, дослідника Голодомору, черокі за корінням...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2016-01-27 08:16:32 ]
Дякую, Галинко!
До речі, якщо будете мати час і бажання прочитати мою присвяту Джеймсу Мейсу - то се тут:

http://maysterni.com/publication.php?id=106248