Німіє вечір та худіють свічі,
і кожен хоче бути перед нас.
Та чи заглянеш страхові у вічі,
та чи приймеш ти незворотній час???

Пройде життя у дикому сторіччі,
де кожен гонить віру і любов.
Чи ти згадаєш як німіє вечір,
і як заграва студить в жилах кров???

Чи як не стане нас на цьому світі
уже не буде так цвісти захід,
чи не дзижчатиме цвіркун у житі
коли пройде опала наших літ???

Ні, вже тожі не так німіє вечір,
і свічка тіло губить вже не так,
і не спаде зоря надією на плечі,
і не злетить у небо мрії птах.

БО НАС НЕМА
у новому сторіччі,
німіє інший вечір,
худіють чужі свічі!!!