ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валерій Хмельницький / Проза / ЛхжД

 Летиція (18+)
Летиція, повністю оголена, стоїть на виступі скелі, а звідти, просто з кам'яних сутінків, до її тіла тягнуться чоловічі руки, обхоплюють ноги, гладять стегна, тримають міцно за зап’ястя, обіймають живіт і припадають до повних, наче налитих медом, важких грудей. Вона втомлено закидає голову назад, її красиві губи міцно стиснуті, а очі заплющені.
Летиція намагається вирватись із обіймів багаторукого чудовиська, але сили надто нерівні. Ліву ногу вона ледь підіймає і притискає до правої, прикриваючи темний трикутник внизу живота, наче бажаючи зберегти цноту, але зрадливий стогін все-таки виривається із її уст: то ніжні, то брутальні доторки, то легенькі, то міцні обійми, то болючі, то ледь чутні потискування не залишають її тіло байдужим, і ним прокочується хвиля солодкої знемоги…
Десь здалека чується ніжна мелодія, звук поволі наростає, а тоді раптово обривається. За мить знову з’являється, досягає піку і зникає. «Тьох-тьох-тьох-тьох-тьох-тьох-тьох» - пронизливо щебече у саме вухо Жану невідома пташка. «Тьох-тьох-тьох-тьох-тьох-тьох-тьох, тьох-тьох-тьох-тьох-тьох-тьох-тьох» - повторюється щебетання удруге й утретє.
Жан розплющує очі, обводить нерозуміючим поглядом кімнату – і в його ще затуманений мозок починає поволі вповзати реальність.
Дверний дзвоник щебече наполегливіше. Жан встає з ліжка, чвалає до дверей, забуваючи подивитись у дверне вічко або хоча би запитати, хто там, і навстіж відчиняє двері.
На порозі стоїть засмагла дівчина в коротенькій білій сукні, що не приховує високих і струнких ніжок красуні. Крізь цупку тканину вгадуються тугі груди з набубнявілими сосками.
Вона усміхається, побачивши перед собою заспаного Жана, котрий з'явився перед нею в чому мати народила (бо саме так він завжди і спить - відколи почув розповідь про те, як на зборах збірної зі спортивної гімнастики дівчата до півночі голосно реготали у своєму номері готелю і не давали заснути хлопцям у сусідньому. Тоді один із них встав із ліжка (а спав він, треба зауважити, так, як радять лікарі - без одягу) і зайшов до номера веселух, де суворо пригрозив: якщо гімнастки негайно ж не перестануть шуміти, то всі спортсмени з його номера зараз, як і він, прийдуть до них у гості в костюмах Адама. Після його слів із номера дівчат не стало чутно ані звуку – перелякані, вони довго не могли заснути, а на ранок усім їм наснився обіцяний візит сміливих гімнастів)).
- Привіт! Виспався?.. – весело питає Летиція, піднімаючись навшпиньки і потягнувшись губами до губ Жана.
Жан обіймає Летицію і пристрасно впивається в солодкі губи коханої, тоді ледь присідає, обхоплює її нижче сідничок обома руками, підіймає і несе до ліжка.
Двері так і залишаються прочиненими, і сусіди, яким поталанило в той самий час проходити мимо, стають свідками незабутньої сцени: юнак, що наче зійшов із картини Мерварта «Потоп», несе звабливу юнку до незастеленого ліжка, вкладає її обережно горілиць і нетерпляче стягує із неї коротеньку сукню, яка й досі лише ледь приховувала розкішне тіло Летиції.
Нитка намиста - це все, що залишається на її тілі. Жан лягає на Летицію, м'яко входить у неї і починає рухати стегнами одразу в такому шаленому темпі, одночасно впиваючись їй у губи, що Летиція знетямлено намагається вирватись, але їй це не вдається, і вона звивається під ним, важко дихаючи, і стогне від насолоди.
Хвилі оргазму стають схожі на океанські, по яких вона злітає, як під час серфінгу, але дев’ятий вал накриває її з головою, і тоді вона голосно і пронизливо кричить.
Луна від крику через прочинені двері досягає вух консьєржки, яка сидить у своїй кабінці на першому поверсі, і та тремтячими пальцями починає набирати на телефоні «911».
Поліцейські прибувають за кілька хвилин і, скрадаючись попід стінкою на звук криків Летиції, зненацька виринають у дверному отворі і наставляють на коханців пістолети з криком:
- Поліція! Всім залишатися на своїх місцях! Стріляємо без попередження!
Жан від несподіванки скочується з Летиції на ліжко, а тоді, не втримавшись на краю, падає на підлогу.
Летиція, спершись на лікті і забувши прикритись, ошелешено витріщається на поліцейських.
- У вас все нормально, мадам?.. – питає один із поліцейських, хоча черв’ячок сумніву вже й так закрався у його мозок.
- Так… - невпевнено відповідає Летиція, - а в чому справа?..
- Нам поступив дзвінок, що тут, можливо, відбувається щось незаконне… - відповідає другий поліцейський, і раптом до них обох, нехай і з запізненням, доходить, що ж саме тут насправді відбувається.
Вони заходяться таким гомеричним реготом, що пістолети аж випадають із їхніх ослаблених рук.
Летиція, переживши нервовий шок, і собі долучається до реготу, скрутившись у калачик на ліжку.
Жан, із обуренням дивлячись на все це, встає із підлоги, іде до дверей і зачиняє їх просто перед носом у поліцейських, щоправда, перед тим повертає їм пістолети.
За спинами поліцейських він бачить розгублену консьєржку, яка, усвідомивши свій промах, спішить непомітно повернутися на пост.
Жан підходить до ліжка, падає на нього і теж регоче аж до кольок в животі.
Насміявшись досхочу, Летиція встає з ліжка і, не одягаючись, іде на кухню, де готує канапки собі і Жану.
Жан тим часом заварює каву у джезві і вони, добряче зголоднілі, сідають за стіл.
Трохи заморивши черв'ячка, обоє виходять на балкон і запалюють цигарки, намагаючись до кінця зняти стрес, але забувають, що й досі не одягнені - і тим самим створюють його сусідам навпроти, які здивовано витріщаються на голу парочку. Коханці знову вибухають сміхом, неквапно допалюють цигарки, погасивши їх у попільниці, і повертаються до спальні, залишаючи прочиненими двері балкону.
На цей раз у ліжку Летиція стає навколішки, ліктями спираючись на подушки, а Жан прилаштовується позаду, і вони починають повільно рухатись назустріч одне одному, поступово збільшуючи темп.
За деякий час Жан стомлено падає на простирадло. Летиція лягає на бік, повернувшись спиною до Жана, наче запрошуючи його до продовження. Звабливий краєвид збуджує Жана, і він знову припадає до Летиції, яка вже не опирається, а тільки лукаво і пристрасно шепоче:
- Ще, ще, ще…
Тоді Жан лягає горілиць, садовить Летицію на себе у позу вершниці і вона, щасливо усміхаючись, починає повільно виписувати стегнами химерні танцювальні па, згодом падає Жану на груди і знеможено каже:
- Мені наче феєрверки в голові вибухають і розлітаються яскравими іскрами... Тобі теж?..
Жан усміхається і цілує її у м'яке волоссячко, що прилипло до лоба, а Летиція ніжно горнеться до нього всім тілом.
З настанням сієсти вони засинають, міцно обійнявшись - права нога Жана між ногами Летиції, її ліва - на його правій.
Попереду – довгий weekend, під час якого Жан і Летиція взагалі не збираються вилазити із ліжка.


14.07.2016

Примітки:

* Weekend (англ.) – вихідні.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-07-18 09:53:46
Переглядів сторінки твору 4427
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.807
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Еротична проза
Автор востаннє на сайті 2023.04.12 17:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-07-18 12:24:25 ]
Досить непогано, Кристіане, з відчуттям, зі знанням справи написано!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-07-18 12:49:10 ]
Дякую, Ярославе! )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-07-18 20:16:15 ]
Гарний опис. Усе змальовано яскравими, соковитими, щедрими фарбами.
Мабуть, я зарано постригся в ченці...))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-07-19 08:15:06 ]
Ну, так можна ж розстригтися - будете монахом-розстригою. )) Дякую, Вікторе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-07-19 09:46:04 ]
Міцнюще здоров'я треба мати до тої Летиції...:)). Сміливий твір!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-07-19 11:57:14 ]
Та яке вже є!..)) Не занадто сміливий, як гадаєте?..)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-07-19 13:55:05 ]
Дякую за відгук, Богдане!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-07-19 11:20:46 ]
Гарно так написано, Кристіане. Слова та лінії ніде не скотились у вульгарність. Ніжний твір.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-07-19 11:59:16 ]
Ну, слава Богу, а то я вже й сам трохи розхвилювався... ) Дякую, Ларисо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Кучеренко (Л.П./Л.П.) [ 2016-07-19 14:47:08 ]
Мені здалося, що Ви приймаєте те, що інші можуть дещо додати до Вашого пориву, якщо, звісно, Ви на це зважите. Так от, якщо дозволите:
з якогось моменту ви переходите від своїх інтригуючих оповідей до досить технарського викладання питання. Так, з моменту зближення героїв – не вистачає образної чуттєвості, яка не тільки зобразить бажання, а й захопить читача у ту круговерть емоцій. Ну наприклад:
…..Жан владно притискає гнучкий стан Летиції. Відчувши прохолоду її плоті в своїх розгарячілих обіймах, пристрасно припадає до її п’янких вуст і, вловивши легке здригання пружного тіла, ледь присідає..….. і т.д. Я звісно, ж не оповідач еротики, але, ж все таки, ми всі тут не діти.

А із слів «……майже в одну лінію…..» у Вас просто починається хронологія викладення подій із секундоміром, начеб то пишете про якість перегони, хто скільки витратив часу, з яким проміжком і як довго ще до фінішу. Слова, що по’вязані із часом, зустрічаються 6 разів в останніх 12 рядках. При цьому, відчувається, що ви розказуєте не про насолоду, а про спортивні досягнення і при цьому насолода – то таке, а от 45 хвилин!!!_ то ж ого-ого. А що воно на відчуття – ті 45 хвилин. Ви можете їх описати? Звісно, присмак бажання і еротики щезає від цього.
Мені бачиться, то має бути Ода любові, без озирань на прочинені двері…..



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-07-19 16:10:06 ]
Так, Галино, Ви не помиляєтесь - я дуже гарно сприймаю будь-яку критику і щиро вдячний коментаторам за конструктивні підказки. 45 хвилин у мене з'явились як натяк на інше моє оповідання, але, оскільки вони зникли і звідти, то втратили сенс і тут, і, дійсно, виглядають як хизування чи то головного героя чи то автора, який, як відомо, про що б не писав, а пише завжди про себе. )) Зауважу, що це моя перша, ще несмілива спроба в царині еротичної прози, а з першого разу, як відомо, не завжди виходить так вправно, як наступного.) Дякую за слушні підказки!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-07-19 14:51:32 ]
вмієш розвеселити.
гляди, які питаннячка вмент виринають -
стоїть на виступі скелі, а звідти до неї - звідти - це зі скали чи як, такий собі стьоб на лесею українкою і осокою разом, той, що в скалі сидить чи що?
втомлено закидає - ну чого вона втомлено, летиція ота, вона ж сниться ніби?
Ліву ногу вона ледь підіймає і притискає до правої, прикриваючи темний трикутник внизу живота - це ти з ботічелівської венери стібешся чи що, це ж вона так стоїть. і не дуже так постоїш, до речі
висока струнка красива засмагла дівчина - тут явно смішно, може ти ще якісь прикметиники пригадав? а не написав, бо полінувався?
починає рухати стегнами в такому шаленому темпі - в якому - такому? ти ж перша згадка про темп
то стискаючи стегна Жана ногами, то щосили розставляючи їх майже в одну лінію - їх? ну, воно зрозуміло, що свої ноги, але за побудовою, то звучить як жанові
ну, витривалість жана таки анекдотична (це як чоловік питає в колєги - слухай, твоя моїй сказала, що ти за ніч вісімнадцять палок їй кинув, ну, поділись секретом
а той відповідає - та що ти її слухаєш, вона ж рахує раз - туда, два - назад)
з.і. ледь чутні подряпини звикло звуться пошкробуванням
з.з.і. зап'ястя рук і соски на грудях - ну, думаю, сам розумієш


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-07-19 16:25:21 ]
Та це я спробував описати сон головного героя, який надивився картин Боріса Вальєхо (тут ілюстрацію не вдалось, як завжди, завантажити, на відміну від лк - зазирни туди і все стане зрозумілим) - але, видно, не зовсім вдало, якщо у тебе викликав асоціації з Лесею Українкою, Сергієм Осокою на ГАК-у і "Венерою" Ботічеллі.))
Ну, витривалість головного героя зовсім не анекдотична, а цілком реальна, можливо, у це важко повірити, але це справді так - як автор, можу посвідчити.))
Усі твої зауваження, як і завжди, вважаю слушними і вже виправляю, хіба що в процесі виправлення знову насмішу народ - але то таке, не боги ж глечики ліплять - навчусь, може, і я колись.)
Дякую, Андрію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-07-19 16:48:10 ]
права нога Жана між ногами Летиції, її ліва - на його правій. - щось аж надто докладне пояснення, що сплять лицем до лиця, хоч воно ніби й очевидно з того, що обнялись.
але це так, придирка - тобто, така деталь додає якоїсь чуттєвості, грубої такої фактурності.
слухай, я ось перший раз читав і думав - цікаво, а чого раком не ставить - а тут на тобі, все як замовлено. все ж цікаво, а чого змінив останню позу з пози на боці на коліно-ліктьову?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-07-19 16:57:05 ]
отже, сприйняв твої думки просто з ноосфери ) наблизився до реальності ) - а якщо чесно, то сам не знаю чому, можливо, аби додати різноманітності )