ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Адель Станіславська
2018.06.21 11:25
Не суди
й незасудженим будеш, -
кажуть.
Та засудять тебе -
повір...
І гріхи нанесуть
чорнотою сажі
мастехіном

Маркіяна Рай
2018.06.21 11:04
Залиш собі мої присвяти.
Покинь на мене нашу вічність.
Ніхто не здатен подолати
Такої вирви часової.

Я навчена собі брехати -
Найнепомітніша погрішність.
Найдосконаліша поразка, -

Микола Соболь
2018.06.21 06:01
У поліклініці – «совок».
Гниє чи догнива система?
Бо черги це болюча тема.
Із неї (черги) – ні на крок!
Жінки зчепилися в дуелі
Словесні поки що шрапнелі…
Ось – рукопашного урок.
У хід пішла війна сумками

Олена Багрянцева
2018.06.20 21:57
Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій.
Одягаюся в ніч і чекаю, що скоро знайдеш.
Я покірно стою у космічній густій атмосфері.
Без обмежень і меж.

Усміхаюсь тобі. Ти рахуєш до тисячі спритно.
Повний місяць ясний видає мене. Ну і нехай.
Я зн

Іван Потьомкін
2018.06.20 20:57
– Возвращаюсь я как-то электричкой в свой Энергодар – городок строителей и эксплуатационников Запорожской атомной станции. Вагон почти пустой. Редкие пассажиры уже готовятся к выходу, как вдруг подходит ко мне сельского вида пожилая женщина и спрашивает,

Олександр Сушко
2018.06.20 16:53
Вікно закрито. Човга тінь за склом,
Неситий погляд ковзає по шипці.
Вже не болить одірване крило,
Поніс в зубах трофей писака-гицель.

У нього голоднеча й ціль нова,
Плете зі слів міцні облавні сіті.
Кровиця жертв п'янить, немов первак,

Ігор Шоха
2018.06.19 22:32
Десь помандрував і ти, Іване.
Зав’язався калиновий цвіт.
Сходить сонце, як гаряча рана.
Сонях доганяє білий світ.

Синє небо відкриває браму.
Там і Щек, і Либідь, і Хорив...
Дядько Кий узяв тебе на раму

Микола Дудар
2018.06.19 18:32
Розваги виніс ти за дужки
Годиник вимкнув, телефон
Позвав із роздумів Забужко
Який не є, а камертон
І горизонти й паралелі
Позеленіли геть в журбі
Ще й споглядає хтось зі стелі
Невчасно, байдуже тобі...

Наталка Пілігрим
2018.06.19 16:34
Весна насипає у горло пилу,
усе навколишнє вбирає у сірість,
дороги і люди – ти вирви, вирви…
Твоя й березнева самотність стрілись.

Лице сполотніле, прообраз дому,
їм промінь жахкий домалює зморшок,
у тебе із містом одні геноми –

Олександр Сушко
2018.06.19 06:10
Тарганисько сховалося у шпарку,
Поласувало нагло кавуном.
Узимку люди мерзнуть, літом – жарко,
Вдоволених не бачу вже давно.

Не вистачає грошей, хисту, тями,
Ще й вороги в Донбасі і Криму.
Рука сусіда піднімає камінь,

Маркіяна Рай
2018.06.19 00:18
Коли в тобі скінчився день,
Аж ніч заплакала раптово,
Коли в тобі немає слова
І не співається пісень,

І лінь дивитися на світ,
І тінь сповзає геть у п'яти,
Коли у грудях стужа м'яти,

Ігор Шоха
2018.06.18 23:08
А у оборі нашої корови
ще є телята нашої біди -
мураєви, і гепи, і царьови -
ті самі клони, що і муравйови,
на вим’ї євразійської орди.

***
А на цьому світі легше жити,

Адель Станіславська
2018.06.18 15:33
У всі часи інакшості - інакші.
У всі часи приречені вони.
І навіть сильні духом - завжди слабші
І зметені в нерівностях війни.

Були і каменовані, й розп'яті
І топлені, і палені в вогні...
Нормальніші нормальних - більш

Олексій Кацай
2018.06.18 15:13
Йде сніг.
Вечір темряву бгає
у ламп віртуальні сніжки.
Комп’ютерні ігри стирає,
залишивши ярлики.

Забралами висять вони
на моніторах шибок.

Володимир Бойко
2018.06.18 12:14
Дощать дощі, зміняючись дощами,
А після них приходять ще дощі.
В повітрі пахне гниллю і грибами,
Чатують жертв поміж кущів кліщі.

Така погода увійшла у моду,
Згнивають полуниці на грядках,
З-за бур'янів не видко вже городу,

Ірина Вовк
2018.06.18 10:55
…і ти, мій друже, будь мені зі мною, -
Шепоче серце лірою-струною,
Коли паде із лип духмяний цвіт,
І неба окривавлений болід
Засліплює вогнем печальні очі
Посеред тьми безсонних свідків ночі, -
Пребудь мені… о будь мені зі мною!..
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Александра Макуха
2018.06.14

Ясен Лад
2018.06.08

Юлія Джа
2018.05.24

Настя Камінська
2018.05.20

Лія Олексієнко
2018.04.20

Володимир Дубровський
2018.03.23

Тамара Швець
2018.03.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович (1983) / Проза

  Мене хвилює дещо...
Мене хвилює дещо...
Інколи, коли до мене звертаються за порадою, я ніяковію. Бо коли тобі задають зі сторони питання, яке можна екстраполювати на твоє життя, то починаєш думати, що взагалі не можеш відповісти, але ж відповідь чекають...
І я починаю вмикати розум. Розум, а не серце.
Як ось...
Моя подруга, оминемо імена, кілька років зустрічається з хлопцем. Вік у нього уже дозволяє приймати доленосні рішення, і, власне, вона цих рішень чекає.
Чекає кілька років, але... пригнічення не полишає її. Тим часом, поки коханий «спить», у полі зору виникає інша постать – вільний, успішний, з чудовим почуттям гумору.
І от вона починає симпатизувати, спочатку, потім, як виявляється, симпатія виростає в дещо більше.
І от вона мене питає – що робити? Як виявити, хто насправді призначений їй?
А я сама розумію, що бажання відчувати метеликів у животі надто сильне.
Сама розумію. Бо після втрати стосунків, які змінили моє життя, у кращу сторону, безповоротно, але трагічно обірвалися, я сама шукаю отой невловимий шлейф, сповнений внутрішнього тремтіння.
Якісний секс, полишений отого тремтіння, перетворюється на тренажерну залу. І відсутність духовного єднання тільки розширює відчуття спустошеності. Воно мене наповнює інколи настільки, що бере помалу розпач.
Я мужньо несу свій тягар, вмикаю розум, але душа просить того, чого їй бракує.
І от я вже сама у такій ситуації – вдивляюся в нові очі, прагнучи віднайти дещо інше, ніж просто тренажерку.
І поки оточення пліткує про те, який він, об*єкт мого чергового натхнення, як він цілується, чи ніжний, яке у нього авто, у мене не виникають ці питання... мене хвилює інше – хто переді мною?
Мені важливо розібратися у собі... конче необхідно.
Я даю пораду подрузі.
А сама подумки благословляю її спробу стати щасливою.


Ситуацію номер два мені підкидає життя в той же день.
Одна гарненька нова знайома, яка працює у установі, де дрес код має значення, розповіла.
«Мій столик стоїть у приміщенні, і щодня він – колега, мило усміхаючись, проходить повз. Ми перекидаємося парою слів, і посміхаємося.
І от так минуло 2 роки.
В одну із обідніх перерв ми опинилися на кухні удвох. І тут він, колега, сміливо заявив: «Навіть і не надійся!»
Я ошелешена... адже просто всміхалась у відповідь. А він тим часом подумки будував ілюзії, що я за ним впадаю. Тащився від того стану гіперсексуальності. А потім, можливо, вирішив розставити крапки над «і».

Схожу ситуацію пережила і я... коли зустріла випадково схожу людину, перед якою мені було неважко розкритися і бути собою. І я відкрито дивувалась нашим спільним інтересам і захопленням. Але і він малодушно заявив: «Ти на мене вішалась».
Я була не менш ошелешена. Адже симпатія – то лише початок. І вона може перерости у будь-що. У дружбу, партнерство, секс, у кохання. Ми не спілкуємось. Для мене то було принизливо.
І я рада, що все припинилося, швидко і жорстко.

Мене хвилює дещо...
Інколи, коли до мене звертаються за порадою, я ніяковію. Адже сама бачу себе у схожій ситуації. І якщо сама не знаю, як вчинити, то що я можу підказати? Але намагаюся вмикати розум... хоча душа і розум говорять різними мовами.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-10-27 14:39:02
Переглядів сторінки твору 638
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.891 / 5.36)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.681 / 5.27)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.857
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
Автор востаннє на сайті 2018.06.14 12:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-10-27 18:03:29 ]
Сподобалося мудре узагальнення - душа і розум говорять різними мовами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович (Л.П./Л.П.) [ 2016-10-28 10:05:38 ]
Вітаю, Вікторе, дякую,що читаєте, заходите і лишаєте коментарі. А все інше - виходить - не сподобалось? )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-10-28 12:12:46 ]
Ніяковіти не треба,тому що в жодній із цих ситуацій Ви не можете (і не мусите) нічого вирішального порадити. Ви не знаєте всіх подробиць, можете покладатись тільки на версію однієї сторони. Єдине, що можна, це обговорити кожну з ситуацій (навіть згадати власний досвід) вже це одне може помогти Вашим подругам. У другому й третьому (Вашому) випадку можна просто посміятися з "непорозуміння", яким би болючим воно не було, і запам'ятати, що чоловіки й жінки багато що сприймають по-різному. Нехай це просто поповнить скарбницю життєвого досвіду — Вашого й Вашої подруги. Чоловіки ці виявилися цинічними й грубими, але це їхня проблема. Цинічним людям не так вже й весело живеться, і з часом життя їм мститься. У першій ситуації хотілося б порадити подрузі іти туди, куди веде її серце, але й тут є свої перестороги. З тим, хто "спить", скорше всього нічого не буде (та й принизливо це — роками чекати, доки він "прокинеться), але з другим їй також треба виявити обережність, навіть коли душа просить свята. Він звучить надто "ідеальним". Не виключено, що вона не бачить його об'єктивно. Нехай представить його своїм друзям, щоб узнати й їхню думку.