ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Лесь Українець
2017.09.25 09:59
Сирої дощової днини
У тихому вагоні
Тепло ковдра ноги гріє
І чай смакує, як ніколи.

А зі мною ввічливим
Усі чемні дуже,
Випадкові зустрічні

Олександр Жилко
2017.09.25 08:27
Розібрати безлад у голові
від кого тікати,
до чого йти.

Кадр за кадром засвіченою плівкою
рухатись по минулому,
ніби картою дивних пропорцій,
чудернацьких проекцій.

Микола Соболь
2017.09.25 06:00
Аура осіннього дощу
Віяла розлогими шляхами.
Наберу собі у пригорщу –
Срібла, розрахуюся з боргами.

Цю краплинку людям за добро,
Ця для тих, що бережуть у серці…
Заховаю трохи у цебро,

Серго Сокольник
2017.09.24 22:10
Любов минула. Сірий смуток, ліг
На віти снів, похилені безсило...
...ти прихились, до мене притули
Своє вологе і жадане тіло!..

Ми знову поєднаємо серця,
Немов тоді, коли були щасливі,
Із потаємних виймемо дверцят

Мирослава Шевченко
2017.09.24 21:41
Il pleure dans mon coeur
Comme il pleut sur la ville ;
Quelle est cette langueur
Qui pntre mon coeur ?

bruit doux de la pluie
Par terre et sur les toits !
Pour un coeur qui s'ennuie,

Ігор Шоха
2017.09.24 21:23
коли проснуться люди до зорі
і їх покличе каятись Марія
настане мир у кожному дворі
і може вдруге явиться Месія
коли проснуться люди на зорі
якщо за обрій полум'я завіє
і передохнуть змії упирі
а на Дону прокинеться надія

Олександр Олехо
2017.09.24 16:53
у шторм поламане стерно
і навігація до біса
все шкереберть але кіно
механік п’яний от гульвіса
ще крутить в час коли не п’є
у трюмі наче в кінозалі
вгорі борвій знамена рве
а тут лунає «тралі-валі»

Микола Дудар
2017.09.24 16:40
І де ж ота хвалебна твердь?…
Переспіви повітря милозвучні
Розмиті береги нарешті вщерть
Хвилює лейб-мотив бесаме мучо…
І де ж ота хвалебна рать -
На всі часи їх гуркіт войовничий?..
Палац… фуршет… ось так святкує знать -
На краєвидах душ, що смерті

Ігор Шоха
2017.09.24 16:19
Щасливі сім'ї, ой, не часті –
і невеликі, і малі,
та економимо на щасті,
забуті генами землі.

***
У першому коханні
шукаємо основ,

Ірина Вовк
2017.09.24 10:29
Таки не по-буденному вершить
над нами суд блаженна веремія –
Нам жить і задихатися ... і жить,
по-іншому не можем, чи не вмієм?
Пропащі ми – над яром летимо,
над товщами, гнітючо навісними ...
Для чого живемо – куди йдемо! –
обмерзлі душі з крила

Сонце Місяць
2017.09.24 01:08
моцарт усе ніяк за реквієм не сяде
щось в ньому убивають вальси ті
а хто він є тим більше по житті
від музики окремо ~ тільки вади

в його меню занюховий паштет
шато демонтеклер із витримкою навіть
куди тепер стопи свої направить

Олександр Сушко
2017.09.24 00:25
Біля клубу дід пасе козу.
А мене гризуть важкі печалі.
Бо ж народ вподобав ковбасу -
Майже пусто у помпезній залі.

Двадцять душ окучує поет,
Сил немає слухати це "чудо".
Декламує задом наперед -

Олександр Олехо
2017.09.23 19:43
Сюжети снів приходять уві сні.
Іде вистава у порожній залі.
Герой один у марення на дні.
Але який! У Божому кварталі
рятує не індиго – цілий світ
і, навіть, трохи більше… Забагато,
як на одного, праведних побід:
усі для миру, жодної – Ерато.

Ігор Шоха
2017.09.23 16:10
Сіє-віє мрякою погода.
Не чекає згоди у народу.
Ранками – туманами ріки,
вечорами – бурею зі сходу
спеку надолужує природа
розою вітрів на всі боки.

На дуель запізнюється осінь.

Ігор Шоха
2017.09.23 16:01
Нові рекорди ставить осінь.
Четвертий рік іде війна.
Які мімози у морози,
така й реформа затяжна.

Ніщо так довго не триває
як обіцяння, – все мине.
Вогню без диму не буває.

Любов Бенедишин
2017.09.23 13:45
Щира публіка, типаж –
Шарм, харизма, антураж.
Бісер слів. Зневаги твань.
Чудеса розчарувань

23.09.2017
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ді Чубай
2017.08.22

Гетьман Павло Чорний
2017.08.08

Стригони Кампус Стригони Кампус
2017.08.06

Містер Альфред
2017.07.22

Сергій Щєпкін
2017.07.02

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович (1983) / Проза

  Мене хвилює дещо...
Мене хвилює дещо...
Інколи, коли до мене звертаються за порадою, я ніяковію. Бо коли тобі задають зі сторони питання, яке можна екстраполювати на твоє життя, то починаєш думати, що взагалі не можеш відповісти, але ж відповідь чекають...
І я починаю вмикати розум. Розум, а не серце.
Як ось...
Моя подруга, оминемо імена, кілька років зустрічається з хлопцем. Вік у нього уже дозволяє приймати доленосні рішення, і, власне, вона цих рішень чекає.
Чекає кілька років, але... пригнічення не полишає її. Тим часом, поки коханий «спить», у полі зору виникає інша постать – вільний, успішний, з чудовим почуттям гумору.
І от вона починає симпатизувати, спочатку, потім, як виявляється, симпатія виростає в дещо більше.
І от вона мене питає – що робити? Як виявити, хто насправді призначений їй?
А я сама розумію, що бажання відчувати метеликів у животі надто сильне.
Сама розумію. Бо після втрати стосунків, які змінили моє життя, у кращу сторону, безповоротно, але трагічно обірвалися, я сама шукаю отой невловимий шлейф, сповнений внутрішнього тремтіння.
Якісний секс, полишений отого тремтіння, перетворюється на тренажерну залу. І відсутність духовного єднання тільки розширює відчуття спустошеності. Воно мене наповнює інколи настільки, що бере помалу розпач.
Я мужньо несу свій тягар, вмикаю розум, але душа просить того, чого їй бракує.
І от я вже сама у такій ситуації – вдивляюся в нові очі, прагнучи віднайти дещо інше, ніж просто тренажерку.
І поки оточення пліткує про те, який він, об*єкт мого чергового натхнення, як він цілується, чи ніжний, яке у нього авто, у мене не виникають ці питання... мене хвилює інше – хто переді мною?
Мені важливо розібратися у собі... конче необхідно.
Я даю пораду подрузі.
А сама подумки благословляю її спробу стати щасливою.


Ситуацію номер два мені підкидає життя в той же день.
Одна гарненька нова знайома, яка працює у установі, де дрес код має значення, розповіла.
«Мій столик стоїть у приміщенні, і щодня він – колега, мило усміхаючись, проходить повз. Ми перекидаємося парою слів, і посміхаємося.
І от так минуло 2 роки.
В одну із обідніх перерв ми опинилися на кухні удвох. І тут він, колега, сміливо заявив: «Навіть і не надійся!»
Я ошелешена... адже просто всміхалась у відповідь. А він тим часом подумки будував ілюзії, що я за ним впадаю. Тащився від того стану гіперсексуальності. А потім, можливо, вирішив розставити крапки над «і».

Схожу ситуацію пережила і я... коли зустріла випадково схожу людину, перед якою мені було неважко розкритися і бути собою. І я відкрито дивувалась нашим спільним інтересам і захопленням. Але і він малодушно заявив: «Ти на мене вішалась».
Я була не менш ошелешена. Адже симпатія – то лише початок. І вона може перерости у будь-що. У дружбу, партнерство, секс, у кохання. Ми не спілкуємось. Для мене то було принизливо.
І я рада, що все припинилося, швидко і жорстко.

Мене хвилює дещо...
Інколи, коли до мене звертаються за порадою, я ніяковію. Адже сама бачу себе у схожій ситуації. І якщо сама не знаю, як вчинити, то що я можу підказати? Але намагаюся вмикати розум... хоча душа і розум говорять різними мовами.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-10-27 14:39:02
Переглядів сторінки твору 425
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.899 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.654 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.857
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
Автор востаннє на сайті 2017.09.21 17:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-10-27 18:03:29 ]
Сподобалося мудре узагальнення - душа і розум говорять різними мовами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович (Л.П./Л.П.) [ 2016-10-28 10:05:38 ]
Вітаю, Вікторе, дякую,що читаєте, заходите і лишаєте коментарі. А все інше - виходить - не сподобалось? )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-10-28 12:12:46 ]
Ніяковіти не треба,тому що в жодній із цих ситуацій Ви не можете (і не мусите) нічого вирішального порадити. Ви не знаєте всіх подробиць, можете покладатись тільки на версію однієї сторони. Єдине, що можна, це обговорити кожну з ситуацій (навіть згадати власний досвід) вже це одне може помогти Вашим подругам. У другому й третьому (Вашому) випадку можна просто посміятися з "непорозуміння", яким би болючим воно не було, і запам'ятати, що чоловіки й жінки багато що сприймають по-різному. Нехай це просто поповнить скарбницю життєвого досвіду — Вашого й Вашої подруги. Чоловіки ці виявилися цинічними й грубими, але це їхня проблема. Цинічним людям не так вже й весело живеться, і з часом життя їм мститься. У першій ситуації хотілося б порадити подрузі іти туди, куди веде її серце, але й тут є свої перестороги. З тим, хто "спить", скорше всього нічого не буде (та й принизливо це — роками чекати, доки він "прокинеться), але з другим їй також треба виявити обережність, навіть коли душа просить свята. Він звучить надто "ідеальним". Не виключено, що вона не бачить його об'єктивно. Нехай представить його своїм друзям, щоб узнати й їхню думку.