ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Лариса Пугачук
2017.03.29 18:02
пiсля зими до тебе йду
земленько
ще холодно
ступати ще боязко
та сонечко
всмiхається променем
стаю навколiшки
молюсь

Олександр Сушко
2017.03.29 15:56
У казанах з кипучою смолою
Крамольників мордує чортівня,
Гамселить у лобища кочергою
Та шпички у сідниці заганя.

Палає до небес пекельна баня,
В окропі гріє руки віршомаз.
Свого тут не уникнуть покарання

Лариса Пугачук
2017.03.29 15:46
На вихiднi приїхала на дачу:
люблю її.
Дивлюся, знову курка чорна скаче,
та й по рiллi.
Воно б нiчого, хай би собi дерла,
але ж газон
посiяний там гарний i веселий
(це сорт «ню-понт»).

Світлана Майя Залізняк
2017.03.29 09:24
Глуздометра немає, впереміж мудрі й бевзі.
Вершаться зліва справи... Хитаю терези.
Дожити б молодою у звихренні-бентезі.
Таланти употужнились на йоту чи в рази.

Вчорашні галаретки міняються на галас,
Вічноковтьобна траса - на житні манівці.
Місцев

Вітер Ночі
2017.03.29 08:31
Мы с Томасом наелись плова
И завалились на диван,
А ты, бездомная обжора,
Ушла в какой-то ресторан.

Но нам с котом тепло и мягко,
Меня он любит, повезло.
Под вечер, наглотавшись мяска,

Олександр Сушко
2017.03.29 07:14
Я до жаркОго жадібний кохання,
Цілющий трунок всотую до дна.
Втішаюся, неначебто востаннє,
А скроні угортає сивина.

Мене до зваби кликати не треба,
Бо звик до цих амурових оков.
І боги схвально дивляться із неба,

Віктор Кучерук
2017.03.29 06:23
Як тільки сонце навесні
Почне городи прогрівати, –
Стають для мене затісні
Кути привітної кімнати.
Дурманять прагнення такі ж,
Які й торік штовхали з хати –
Копати, сіяти – і скрізь
Обійстя любе прибирати.

Серго Сокольник
2017.03.29 02:48
В безталанності є талан...
Щось було... А можливо ні...
Ми писали кохання план
Акварелькою на стіні,

Медом мазані... Та бджола
Наздогнала. Укус... Абсцес...
Може ти це сама взяла

Ярослав Чорногуз
2017.03.28 22:01
О красеню весняний, ранній,
Журби в душі моїй не сій,
Прийшов дарунок твій останній –
Чудовий теплий Олексій.

Я душу ним так спрагло грію,
Та не вгамую ненасить,
І березневу ностальгію

Шон Маклех
2017.03.28 21:23
Місто, де продають черевики
З вогнетривкими підошвами,
Місто, де я граю на вулиці блюз
На старому банджо без струн.
Місто, що здалеку виглядає,
Наче місто вогнів –
Наче марево Магеллана
На краю Ойкумени,

Шон Маклех
2017.03.28 20:54
Любас мандрагори – розстріляний капітан
Кермує свою каравелу незриму
На окцидент гірко-солоного обрію.
Вітер грає пісню незнаних земель
На окарині з чорними знаками,
Що лежала в землі проклятого пагорба треби
Три тисячі літ.
Покинули місто-торжище,

Сірко Олександр Сушко
2017.03.28 19:37
Я до жаркОго жадібний кохання,
Цілющий трунок всотую до дна.
Втішаюся, неначебто востаннє,
А скроні угортає сивина.

Мене до зваби кликати не треба,
Бо звик до цих амурових оков.
І боги схвально дивляться із неба,

Іван Потьомкін
2017.03.28 18:04
Не всім судилось в добірному гурті бути сьогодні –
М’ятою-рутою побратими вітають живих із безодні.
А ті, що зібрались довкола Тараса,
Пригадають літа молоді. Чи не найкращі.
Міфом і сміхом гірким видасться нині,
Як фах здобувавсь в «найщасливші

Олексій Кацай
2017.03.28 16:23
Оголених торосів сторчаки
стоять на чатах
порепаної криги океану,
де привиди планет зникають в чорних дірах
промоїн білих порожнеч,
а сніг
вже навіть не сльозиться
зірок очима,

Анонім Я Саландяк
2017.03.28 14:43
роздуми невігласа) Поняття відносності... ... здавалось би – і бабця розуміє що це таке (відносність)... продаючи цибульку зелененьку на базарі - дбає аби були пучечки зеленіші-більші відносно як - у сусіда, і що число – то химера: число пучечків,

Лариса Пугачук
2017.03.28 14:17
На волю вирвалось маленьке сонечко —
пiсля зими.
Cтоптало клумби всi, тепер на гойдалцi —
аж верещить.
Хоча замерзло вже, та в хату вимани-
ти анiчим,
хiба бешкетника утихомирити
обiймами?..
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Віктор Наумчиклуцьк
2017.03.09

Максим Личко
2017.02.25

Юлія Гаврилюк
2016.12.24

Ольга Гаврилюк
2016.11.29

Джоанна Колдплей
2016.10.04

Назар Ворпсак
2016.08.15

дощ Листя дощ Листя
2016.08.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анна Трепез / Інша поезія

 Мізантрополь

Присвячую О.С.

І

Мізантрополь – не-місто
у якому
приречено кружляють сирени
затиснуті між обрисами куполів
тривожно сіпається ехо в річці
перекроєній мостами
чужими траєкторіями
не долине ні до кого хто почув би
Цегляним повітрям оббиті тіла
з мертвяків виростають нові будівлі
хмарочоси не плачуть
хмарочоси застигли
на картинах талановитих бомжів
Не-місто вкривається льодом
ноги, руки, голова мерзнуть
очі шукають де пригрітися
вони зустрічають іще тисячу пар очей –
всі шукають де зігрітися
ознобом труситься
шматок заасфальтованої землі

я прискорюю ходу
і йду звідси


ІІ

Мізантрополь – не-країна
з літака схожий на плісняву
тут переслідують божевільні
як оцей у костюмі кажана
підбігає до мене і каже:
Я хочу бачити справедливість!
Я хочу дивитися як люди гинуть
від раку товстої кишки, легенів, мозку,
грудей, простати, шкіри, крові
(він онколог?)
від СНІДу
наймодерніших штамів грипу і так далі
я хочу розглядати їхні патологічні органи
(мабуть, просто медик)
страх в очах
на жаль вони не здатні на більше аніж страх
я хочу годувати круків цими очима
і йти повз вовків яким випала неабияка вечеря
(сам дивиться на мене як вовк)
«будьте обережні, не отруїться» ‒ промовлю я до них
І хай отруйні змії та комахи
лізуть до квартир будинків міст
хай кордони захлинаються піною
і розчиняються в конвульсіях землетрусів
місцевий танок смерті
під музику тиші
Німу та чорну – хоча б таку
я хочу бачити справедливість!

Божевільний хоче йти зі мною
що ж, нехай іде


ІІІ

Мізантрополь – не-острів
на якому час неначе весінній вітер
штурхає в різні боки
змушує мружити очі
і видирає волосся
Тут землю засівають смаженим насінням
а голодні
його викопують і їдять
Тут не впиваються сомою
соматично відхилені
а ми тут ніби боги
ступаємо сонячним килимом
крокуємо гниллям
а потім падаємо від задухи

Нас не понесе ця земля
ми відповзаємо далі


IV

Мізантрополь – не-континент
він не закінчується
не омивається
Тут тіло втрапляє у пастку з волосся землі
погляд не зустрічає облич

немає легкої ходи
поміж кісток
немає легкої думки
коли вона одна

Розмитими веселковими плямами
по тісних печерах
назустріч спалаху
без крапки
ми мусимо йти


V

Мізантрополь – не-планета
лиш уламок Всесвіту






2014





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-11-06 15:23:22
Переглядів сторінки твору 152
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.047 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.642 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2016.11.06 15:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-11-06 21:42:36 ]
Вірш вражає своєю тематикою і шокуючою образністю, але він передає певний стан і робить це досконало.