ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Андрій Грановський
2017.05.28 01:00
Опруч неї лиш райдуги б'ють,
І проміння олівчиком пише
Заповітні збагнення, що ждуть
Молодого коханого в тиші,
Там, де ніц жодних п'яних хмарин
Та нема громовидних висоток.
Є лиш я, котрий жодних омовок
Не спіткав із самого знайомства,

Ярослав Чорногуз
2017.05.27 23:30
Прохолода вечірня у літнім саду
Тихо пестячи, йде, наростає.
У шовкову траву упаду, упаду,
У блаженну розповінь розмаю.

Майже літо уже, та сумна ця пора
То ридає, то хмари насупить…
Світлий сум темну радість поволі стира

Ігор Шоха
2017.05.27 22:49
Усі на цьому світі одіссеї,
ну, себто – ми, одні чоловіки.
Не можемо лише без однієї,
а з усіма, буває, залюбки.

Але його чекає Пенелопа.
І мій герой подався із війни
по морю-океану автостопом

Ігор Шоха
2017.05.27 22:35
                         І
Я уявляю, як її любили
таку незаяложену, ясну.
А я її, – о горе! У могилу –
її єдину – на усіх одну.
Із неї Ліру вижали за бали
і не мене одного виживали...
Прозорою – не бачили її.

Олександр Сушко
2017.05.27 18:22
Пахтить, шумує у бідоні
Напій для справдішніх мужчин.
Тремтять у захваті долоні,
Коли згадають чарки дзвін.

Булькоче брага водограєм
Не згірш бурхливої ріки.
А "друзі" мліють за сараєм

Юрій Ерметов
2017.05.27 17:53
Скоро вже ніч, а ти мовчиш –
ти сниш, скажи мені, униз глядиш?
На порох підошв, на шорохи крокв –
а завтра прийде, а ніч мине...

Зашепочи мені гірко навзнак,
защекочи мене, сміливо...
так.

Сергій Гупало
2017.05.27 16:30
Не вдалося чимало. Ніхто і не плакав.
Не розквітло задумане, зсохло на корені.
Ми взаємно любились, і дні, як собаки,
Несвідомо за нами брели, упокорені.

На обгін полетіли вітри із майдану –
І застряли в історії. Ми – аж у вічності,
Забрели на

Шон Маклех
2017.05.27 12:58
Літо вином черленим
У келих днів моїх недоречних,
У чашу снів моїх нетутешніх
Наливає бородатий винар-батлер,
Пригощає мене
Та гостей снів моїх – світів синіх:
Кожному вусатому – по краплі,
Кожній кралі келішок

Іван Потьомкін
2017.05.27 12:09
Забудеться печаль і листи від когось там,
На зміну міражам надходить справам час,
Та стежка перша та під назвою «робота»
Впродовж всього життя зостанеться при нас.

Любов покине нас, друзі в путах клопотів,
Дітей розкида світ - їм до пуття якраз

Мирослав Артимович
2017.05.27 08:59
Буяє травень яблуневим цвітом,
не за горами довгождане літо.
Проте допоки ще весна довкола -
то хоч-не-хоч, але ходи до школи.

Приспів:

А ми такі, а ми такі затяті,

Василь Бур'ян
2017.05.27 08:38
Гартуюсь в натовпі людському,
У боротьбі.
Живу в далекому й близькому,
Живу в тобі.
Живу в піднесеному слові,
Без коректур.
Живу в чистилищі любові,
Не без тортур.

Світлана Майя Залізняк
2017.05.27 01:10
На сайті гастролює Поціновувач поезії. Не лише мені він писав коментарі. Всі в одному стилі.
Всі вони збереглися на його сторінці - і ще доступні. Хто за ним ховається?

Сторінка Камінчанської Олександри. Її вірш і коментарі:

поціновувач поезії (Л.П

Олександра Камінчанська
2017.05.27 00:52
не знаю, що тут діється...так званий пан поціновувач поезії, який комфортно розмістився і на інших сайтах відкрито займається дурницями...як такого позбутися?...поясніть...

Ігор Шоха
2017.05.26 17:49
Її лірична героїня –
ікона із далеких літ,
де ще існує і єдиний,
і не один, а цілий світ.

Вона залюблена у себе
і вірна лиш самій собі,
але живе на тому небі,

Ігор Шоха
2017.05.26 15:10
Стоїть, у щось замислена, бабуся.
Її рука зависла біля уст.
Чужа усім. Признатися боюся,
що я не намотав собі на вуса,
які були літа моїх бабусь.

І цю уже ніхто не запитає,
кудою понесуть її літа

Петро Скоропис
2017.05.26 14:31
Допоки ти співала – осеніло.
Лучина пічку затопила.
Доки літала й цокотіла,
похолоділо.

Тепер ти ледь подолуєш емалі
і кіптяву плити, чим далі
година твого виплоду квітнева.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Іцхак Скородінський
2017.04.24

Вікторія Гнепа
2017.04.05

Віктор Наумчиклуцьк
2017.03.09

Максим Личко
2017.02.25

Юлія Гаврилюк
2016.12.24

Ольга Гаврилюк
2016.11.29

Джоанна Колдплей
2016.10.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анна Трепез / Інша поезія

 Мізантрополь

Присвячую О.С.

І

Мізантрополь – не-місто
у якому
приречено кружляють сирени
затиснуті між обрисами куполів
тривожно сіпається ехо в річці
перекроєній мостами
чужими траєкторіями
не долине ні до кого хто почув би
Цегляним повітрям оббиті тіла
з мертвяків виростають нові будівлі
хмарочоси не плачуть
хмарочоси застигли
на картинах талановитих бомжів
Не-місто вкривається льодом
ноги, руки, голова мерзнуть
очі шукають де пригрітися
вони зустрічають іще тисячу пар очей –
всі шукають де зігрітися
ознобом труситься
шматок заасфальтованої землі

я прискорюю ходу
і йду звідси


ІІ

Мізантрополь – не-країна
з літака схожий на плісняву
тут переслідують божевільні
як оцей у костюмі кажана
підбігає до мене і каже:
Я хочу бачити справедливість!
Я хочу дивитися як люди гинуть
від раку товстої кишки, легенів, мозку,
грудей, простати, шкіри, крові
(він онколог?)
від СНІДу
наймодерніших штамів грипу і так далі
я хочу розглядати їхні патологічні органи
(мабуть, просто медик)
страх в очах
на жаль вони не здатні на більше аніж страх
я хочу годувати круків цими очима
і йти повз вовків яким випала неабияка вечеря
(сам дивиться на мене як вовк)
«будьте обережні, не отруїться» ‒ промовлю я до них
І хай отруйні змії та комахи
лізуть до квартир будинків міст
хай кордони захлинаються піною
і розчиняються в конвульсіях землетрусів
місцевий танок смерті
під музику тиші
Німу та чорну – хоча б таку
я хочу бачити справедливість!

Божевільний хоче йти зі мною
що ж, нехай іде


ІІІ

Мізантрополь – не-острів
на якому час неначе весінній вітер
штурхає в різні боки
змушує мружити очі
і видирає волосся
Тут землю засівають смаженим насінням
а голодні
його викопують і їдять
Тут не впиваються сомою
соматично відхилені
а ми тут ніби боги
ступаємо сонячним килимом
крокуємо гниллям
а потім падаємо від задухи

Нас не понесе ця земля
ми відповзаємо далі


IV

Мізантрополь – не-континент
він не закінчується
не омивається
Тут тіло втрапляє у пастку з волосся землі
погляд не зустрічає облич

немає легкої ходи
поміж кісток
немає легкої думки
коли вона одна

Розмитими веселковими плямами
по тісних печерах
назустріч спалаху
без крапки
ми мусимо йти


V

Мізантрополь – не-планета
лиш уламок Всесвіту






2014





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-11-06 15:23:22
Переглядів сторінки твору 172
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.047 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.642 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2016.11.06 15:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-11-06 21:42:36 ]
Вірш вражає своєю тематикою і шокуючою образністю, але він передає певний стан і робить це досконало.