ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2017.07.23 21:41
Я не пишу, а виливаю,
неначе крицю сталевар.
А недописане клепаю
і закипає самовар.

Іду косарити на луки,
перелопачую город -
усе одно ази та буки

Микола Соболь
2017.07.23 21:26
Найкраще, це любові почуття,
Коли летиш замріяний у вічне,
Я розумію: тільки ти, і я…
І поміж нас іще оце – магічне…
А ти уже не можеш не радіти,
Іще одна душа спішить з пітьми!
Коли любов – народжуються діти,
Вульгарний секс – не пахне він дітьми!

Ігор Шоха
2017.07.23 17:33
Як любо, що немає смерті,
коли із вирію летять
високі думи не затерті
як вечорами зорепад.

А ще миліше йти до неї
дощем у недосяжну даль
і аж до осені цієї

Лариса Пугачук
2017.07.23 17:14
Повз уважність очей, що пiдблимують хижо і сiро,
не зважаючи на цвiркотiння пустих балачок,
йдеш вперед.
Не слідкуєш за вартісним виглядом шкiри.
Часто публiку томно-манiрну ввергаєш у шок.

Свiт якраз для таких.
Свiт для тебе сотворений, друже.

Олександр Сушко
2017.07.23 16:49
У кожного народа свій Христос,
Пілат байдужий, зрАдливий Іуда.
Навергали своїх гріхів обоз,
Але чужим богам несем до суду.

Своє лайно - сусіду за паркан ,
Неначе із балкона папіросу.
І усихає з люті Іордан,

Анонім Я Саландяк
2017.07.23 14:06
спроба простої логічної схеми) З Канта. Спроможність розуміти... ... Віть Вітькову екзотичну історію “Кажана”*: “Ми впіймали кажана. Кажаниха каже: на!.. Нате по пів гривні, аби Папі в Римі не боліла голова ще й за мого янгола. Будьте-но привітні!

Ірина Вовк
2017.07.23 09:19
Панорамний вид лівого берега Нілу - усипальниці єгипетських фараонів. Над Єгиптом прослалася Небесна Зоряна Корова - Нут і огорнула "Та - Кемет" м'якими, теплими сувоями Ночі. Спочиває "Та-Кемет", розкривши своє плодоносне,

Ірина Вовк
2017.07.23 09:08
Над "Оселею бога Птаха" зависло понуре дощове Сонце.
Ра-Атум у зажурі. Важкі непрозорі склепіння його небесних володінь, здається, усім тягарем лягли на плечі виснаженої хамсином землі "Та-Кемет". Крилатий Сонячний Диск покрили темні плями. Єгипет

Микола Дудар
2017.07.23 00:44
Терпимо, но
вот мамы только и отца…
в потусторонней жизни где-то бродят
на улицах прозрачных - радость без лица
не женятся и замуж не выходят
ты там бывал однажды (было… ) повезло
какой-то сбой
болезнью зацепило

Ігор Шоха
2017.07.22 22:28
Живемо у час перемін.
Така уже карта упала.
Не ми обирали, а він
у гавані долі причали.

У часу немає керма.
У люду опущені крила.
А на перепутті нема

Світлана Майя Залізняк
2017.07.22 19:06
Кажуть Кості: не треба віршів.
Краще шубку дружині, саж...
Від Шевченка писав ти гірше,
Ось під грушу клади вантаж,
Докопай до світанку яму,
Заплануй хмарочос, біде,
Ну, навіщо ті епіграми,
Не повісиш реклам ніде,

Ігор Шоха
2017.07.22 15:35
Історію писали не герої
забутої уже старовини.
Ми - орачі і ратаї весни.
Але на сході оживає воїн
у кожному учаснику війни.

Ми обереги бойового духу
усупереч Європі і орді.

Іван Потьомкін
2017.07.22 12:42
Аврагаму,
лікарю й піаністу

Руки музика поклав на рояль.
Очі заплющив, і тої ж миті
Долоні немов одійшли од зап’ясть
На дивну розмову з чорним і білим.
Ліва басила голосом Баха,

Мирослава Шевченко
2017.07.22 12:16
Чому ізнов душа моя шукає забуття?
Чом не знайшов любові я у вирові життя?
Чому тепер знесилено блукаю у пітьмі?
Де дивний сон примарився щасливому мені?

В очах твоїх, в очах твоїх я бачив небеса,
І не питай, чом знову по щоках моїх сльоза.
Ти не

Мирослава Шевченко
2017.07.22 11:56
Бездонная лазурь морских глубин
Блестит в лучах рассвета, словно нимб.
И к небу ясному взлетает птица,
И пламенем костра волна искрится.

Хрустальный замок дремлет вдалеке,
Русалки спят на золотом песке,
Над ними звезды, как огни, мерцают,

Ірина Вовк
2017.07.22 10:35
Злетівши у Небо, Ра-Атум* 82 продовжував т в о р и т и світ, бо сотворене було ще не все. Він промовив таємне:

-- Упокоється Поле Велике!

І вийшли Поля Упокою -- Загробнеє Царство.

-- І будуть для мене рости очерети між трав соковитих! -- і
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Любов Матузок
2017.07.04

Садовнікова Катя
2017.06.30

Артем Ємченко
2017.06.19

Ірина Вовк
2017.06.10

Іцхак Скородінський
2017.04.24

Вікторія Гнепа
2017.04.05

Віктор Наумчиклуцьк
2017.03.09






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анна Трепез / Інша поезія

 Мізантрополь

Присвячую О.С.

І

Мізантрополь – не-місто
у якому
приречено кружляють сирени
затиснуті між обрисами куполів
тривожно сіпається ехо в річці
перекроєній мостами
чужими траєкторіями
не долине ні до кого хто почув би
Цегляним повітрям оббиті тіла
з мертвяків виростають нові будівлі
хмарочоси не плачуть
хмарочоси застигли
на картинах талановитих бомжів
Не-місто вкривається льодом
ноги, руки, голова мерзнуть
очі шукають де пригрітися
вони зустрічають іще тисячу пар очей –
всі шукають де зігрітися
ознобом труситься
шматок заасфальтованої землі

я прискорюю ходу
і йду звідси


ІІ

Мізантрополь – не-країна
з літака схожий на плісняву
тут переслідують божевільні
як оцей у костюмі кажана
підбігає до мене і каже:
Я хочу бачити справедливість!
Я хочу дивитися як люди гинуть
від раку товстої кишки, легенів, мозку,
грудей, простати, шкіри, крові
(він онколог?)
від СНІДу
наймодерніших штамів грипу і так далі
я хочу розглядати їхні патологічні органи
(мабуть, просто медик)
страх в очах
на жаль вони не здатні на більше аніж страх
я хочу годувати круків цими очима
і йти повз вовків яким випала неабияка вечеря
(сам дивиться на мене як вовк)
«будьте обережні, не отруїться» ‒ промовлю я до них
І хай отруйні змії та комахи
лізуть до квартир будинків міст
хай кордони захлинаються піною
і розчиняються в конвульсіях землетрусів
місцевий танок смерті
під музику тиші
Німу та чорну – хоча б таку
я хочу бачити справедливість!

Божевільний хоче йти зі мною
що ж, нехай іде


ІІІ

Мізантрополь – не-острів
на якому час неначе весінній вітер
штурхає в різні боки
змушує мружити очі
і видирає волосся
Тут землю засівають смаженим насінням
а голодні
його викопують і їдять
Тут не впиваються сомою
соматично відхилені
а ми тут ніби боги
ступаємо сонячним килимом
крокуємо гниллям
а потім падаємо від задухи

Нас не понесе ця земля
ми відповзаємо далі


IV

Мізантрополь – не-континент
він не закінчується
не омивається
Тут тіло втрапляє у пастку з волосся землі
погляд не зустрічає облич

немає легкої ходи
поміж кісток
немає легкої думки
коли вона одна

Розмитими веселковими плямами
по тісних печерах
назустріч спалаху
без крапки
ми мусимо йти


V

Мізантрополь – не-планета
лиш уламок Всесвіту






2014





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-11-06 15:23:22
Переглядів сторінки твору 203
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.047 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.642 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2016.11.06 15:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-11-06 21:42:36 ]
Вірш вражає своєю тематикою і шокуючою образністю, але він передає певний стан і робить це досконало.