Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.12
01:09
Я так хочу з тобою зустрітись,
Я так хочу тебе обійняти!
Та у тебе маленькі діти,
Й тобі потрібно їх вкласти спати.
А вранці ти їх везеш до школи,
І забираєш їх по обіді,
Ми ж не стрінемось так ніколи,
Я так хочу тебе обійняти!
Та у тебе маленькі діти,
Й тобі потрібно їх вкласти спати.
А вранці ти їх везеш до школи,
І забираєш їх по обіді,
Ми ж не стрінемось так ніколи,
2026.05.12
00:23
Скільки москаля Європою не годуй, а він усе одно в Азію дивиться.
Насильна дружба гірша за ворожнечу.
Сильних історія навчає, слабких – повчає.
Коли Україна в небезпеці, хтось рятує Україну, хтось рятує свою шкуру, а хтось непогано заробляє і на
2026.05.11
21:55
Ми йшли за возами, зорі сяяли блякло.
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.
Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.
Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і
2026.05.11
19:49
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по
2026.05.11
16:53
Довго тримав у секреті
Звичку свою непросту.
Хочу сказати відверто
Мамі про ознаку ту.
Тільки не знаю, як буде:
Радісно чи у жалю.
Слів для розмови бракує,
Звичку свою непросту.
Хочу сказати відверто
Мамі про ознаку ту.
Тільки не знаю, як буде:
Радісно чи у жалю.
Слів для розмови бракує,
2026.05.11
13:55
Відлуння віршів, тихе та пісенне -
Присвята осені, шляхетній дамі.
У пошуках розради і натхнення
Пливе душа осінніми шляхами.
У вересні тепла ще буде вдосталь...
Цей спадок від усміхненого літа
Зігріє серце... Тільки болем гострим
Присвята осені, шляхетній дамі.
У пошуках розради і натхнення
Пливе душа осінніми шляхами.
У вересні тепла ще буде вдосталь...
Цей спадок від усміхненого літа
Зігріє серце... Тільки болем гострим
2026.05.11
12:42
Забута стежка заростає
Важким солідним лопухом.
Забута стежка, як питання
Чи у житті різкий надлом.
Забута стежка вкрита мохом,
Травою, пилом забуття.
Не заростуть чортополохом
Важким солідним лопухом.
Забута стежка, як питання
Чи у житті різкий надлом.
Забута стежка вкрита мохом,
Травою, пилом забуття.
Не заростуть чортополохом
2026.05.11
11:56
мою печаль художник
намалював як міг
він не ван гог на бога
але ж і я не з тих
від мойого порога
пустир відомий всім
а хто хотів ван гога
згубилися між цін
намалював як міг
він не ван гог на бога
але ж і я не з тих
від мойого порога
пустир відомий всім
а хто хотів ван гога
згубилися між цін
2026.05.11
09:30
На дворі розігралася спека —
травень в літа позичив жарінь.
Сироїжки із чорного дека
витягає засмучена лінь.
Вечір виснажив тіло лелече,
відбирає красу у наяд,
і вагомих нема заперечень
травень в літа позичив жарінь.
Сироїжки із чорного дека
витягає засмучена лінь.
Вечір виснажив тіло лелече,
відбирає красу у наяд,
і вагомих нема заперечень
2026.05.11
09:03
Ані синиці,ні тим паче журавля
Так і не вдалось мені спіймати.
Може, тому,, що все звелося до життя,
Аби йому якесь облаштування дати.
Щасливі ті, хто не картав себе,
Кому життя саме під ноги слалось,
Кому немов в дитинство вороття,
Мені ж у прикри
Так і не вдалось мені спіймати.
Може, тому,, що все звелося до життя,
Аби йому якесь облаштування дати.
Щасливі ті, хто не картав себе,
Кому життя саме під ноги слалось,
Кому немов в дитинство вороття,
Мені ж у прикри
2026.05.11
09:02
Ні мідні дзвони, ні масні макітри
Нам не наврочать шлях вузький за межі,
Де хрест новий звели нейромережі
Над рештками природної палітри.
І не марнОта! Лише пересуди -
Ковтай вареник пійманий в сметані,
Рятуй від спраги березня тюльпани,
Нам не наврочать шлях вузький за межі,
Де хрест новий звели нейромережі
Над рештками природної палітри.
І не марнОта! Лише пересуди -
Ковтай вареник пійманий в сметані,
Рятуй від спраги березня тюльпани,
2026.05.11
07:00
Спалахнула блискавка на сході
І невдовзі докотився грім, -
Підганяло торжество негоди
Якнайшвидше втрапити у дім.
Ударяли в спину, наче кулі,
Перші краплі сильного дощу
І гудів на вітрі, ніби вулик,
Дім мені, як завше: Упущу...
І невдовзі докотився грім, -
Підганяло торжество негоди
Якнайшвидше втрапити у дім.
Ударяли в спину, наче кулі,
Перші краплі сильного дощу
І гудів на вітрі, ніби вулик,
Дім мені, як завше: Упущу...
2026.05.11
01:47
Нема чого прибріхувати про вік,
а що треба, то це голитись, щоб не виглядати старшим.
На четвертак неголеним не тягнеш, з тобою
охоче знайомляться, гадаючи що ти при бабках,
і можеш зійти за папіка не дозріваючого, а бутона.
А тебе цим часом тільки п
2026.05.10
23:12
«Час кохати» – шепотять світила,
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.
2026.05.10
15:05
Москалі уже віддавна люблять похвалятись,
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл
2026.05.10
13:30
Я жду новин, живильної води,
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.
Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.
Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Діалектика для фейсбука (ще далі)
... поняття! Вся діалектика зійде на поняття... Це, ще далеко, не окремі слова – навіть коли поняття це вже – окремі слова... Вірніше, колись я думав, що цей процес є - тлумаченням окремих слів... тепер думаю - все є навпаки – для поняття, котре плаває собі невизначеним у свідомості, добираються слова... Якщо тлумачення зводиться, в свідомості, до одного слова то уже в діалектиці зміст губиться і – де дві людини там два тлумачення найяснішого слова... а ще, що все “відносно” – і вже тоді... О! - скільки слів, ще, треба буде... задля мистецтва бесіди.
Візьмемо – “щупаю”! Мені здається – найдавніше-найясніше з наших понять, - ми ще не чули-бачили... а щупали уже... ще в маминій утробі - шкірою... тож щупаємо й досі... і оком-язиком, і вухом... і розумом - рахуючи, наприклад яблука...
17.01.2017 р.
Діалектика дев’ять...
... і поняття понять... Як одна з алегорій - кишеня... Наша свідомість мов кишеня для понять... А поняття мов - кишеня для ... кишень понять... У кишені лежать слова і... А усе разом - в кишені Бога.
18.01.2017 р.
Діалектика десять...
... кишеня Бога. Цікава річ – діалектика померлих... Кант дав зрозуміти (ой я брешу - брешу я на Канта*), що, наче, усе, в поняттях, засіло в нас самих, мов в кишенях... і Бог... там... А я, тут-як-тут, над поняттями всілякими у власній кишені, - сам собі бог! - Так думав Ніцше – Заратустра сраний... за ним і атеїсти... І, здається, то дуже просто так подумати... Але кишеня в кишені, кишеня в кишені... в кишені матерії – в кишені ідеї... І як би я, догори, носа свого дер - не дер... Навсього, як той жук – з кишені у кишеню лізу.
Називай ту кишеню як хочеш – корзина, папка, документ Word... все, однак, опиниться в кишені Бога... Раз є таке поняття – непоняттяБог!
* Насправді Кант казав: “...коли я приймаю божественну сутність, я, правда, не маю найменшого поняття як про внутрішні можливості його вищої досконалості, так і про необхідність (Notwendigkeit – потребо-рухомість) нашого буття (Dasein - там-тут буття) ... “ (Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про кінцеву мету природної діалектики людського розуму, сьомий абзац).
21.01.2017 р.
Діалектика одинадцять...
...заперечене поняття. Взагалі то легко-заперечуваним може бути лиш, існуючий в понятті, предмет... Тоді буде рахуватись, для свідомості, що цей предмет, начебто, не існує, але – насправді ця ситуація буде визначати, лиш, поняття - усвідомлення відсутності предмета... Але що сказати про відсутнє поняття? Про - непоняття. Спробую взяти щось за непоняття... Візьму легший приклад: асфальт-пласмасу-комп’ютер... Ще недавно дорога-тротуар поняття не мали що таке асфальт... а про не комп’ютер у свідомості моїй – що й казати? - Рахівниця не комп’ютер!
А от приклад складніший: непоняття матерії – непоняття ідеї... звичайно я можу сказати, що я не мав поняття, колись, про матерію-ідею... але це буде ствердженням лиш того, що я ще не умів говорити логічно – але срав-верещав про ідею-матерію я справно... Зрештою я дійшов до розуміння того, що лиш Бог можливий як чисте непоняття... і то в силу самого визначення Його поняття – ненамацальний - незнищенний!
Може хто знає логіку матерії-ідеї поза поняття ідеї-матерії ?..
22.01.2017 р.
Діалектика дванадцять...
...непоняттяБог! Навіть у понятті непоняттяБог... я, про це, волів би мовчати.
23.01.2017 р.
худ. Я Саландяк – Віть Вітько – У кишені... композиція на тему… (фотошоп)

Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Діалектика для фейсбука (ще далі)
У кишені в мене жук, жук, жук,
угадаєш у котрій -
покажу!
Віть Вітько
Діалектика вісім...... поняття! Вся діалектика зійде на поняття... Це, ще далеко, не окремі слова – навіть коли поняття це вже – окремі слова... Вірніше, колись я думав, що цей процес є - тлумаченням окремих слів... тепер думаю - все є навпаки – для поняття, котре плаває собі невизначеним у свідомості, добираються слова... Якщо тлумачення зводиться, в свідомості, до одного слова то уже в діалектиці зміст губиться і – де дві людини там два тлумачення найяснішого слова... а ще, що все “відносно” – і вже тоді... О! - скільки слів, ще, треба буде... задля мистецтва бесіди.
Візьмемо – “щупаю”! Мені здається – найдавніше-найясніше з наших понять, - ми ще не чули-бачили... а щупали уже... ще в маминій утробі - шкірою... тож щупаємо й досі... і оком-язиком, і вухом... і розумом - рахуючи, наприклад яблука...
17.01.2017 р.
Діалектика дев’ять...
... і поняття понять... Як одна з алегорій - кишеня... Наша свідомість мов кишеня для понять... А поняття мов - кишеня для ... кишень понять... У кишені лежать слова і... А усе разом - в кишені Бога.
18.01.2017 р.
Діалектика десять...
... кишеня Бога. Цікава річ – діалектика померлих... Кант дав зрозуміти (ой я брешу - брешу я на Канта*), що, наче, усе, в поняттях, засіло в нас самих, мов в кишенях... і Бог... там... А я, тут-як-тут, над поняттями всілякими у власній кишені, - сам собі бог! - Так думав Ніцше – Заратустра сраний... за ним і атеїсти... І, здається, то дуже просто так подумати... Але кишеня в кишені, кишеня в кишені... в кишені матерії – в кишені ідеї... І як би я, догори, носа свого дер - не дер... Навсього, як той жук – з кишені у кишеню лізу.
Називай ту кишеню як хочеш – корзина, папка, документ Word... все, однак, опиниться в кишені Бога... Раз є таке поняття – непоняттяБог!
* Насправді Кант казав: “...коли я приймаю божественну сутність, я, правда, не маю найменшого поняття як про внутрішні можливості його вищої досконалості, так і про необхідність (Notwendigkeit – потребо-рухомість) нашого буття (Dasein - там-тут буття) ... “ (Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про кінцеву мету природної діалектики людського розуму, сьомий абзац).
21.01.2017 р.
Діалектика одинадцять...
...заперечене поняття. Взагалі то легко-заперечуваним може бути лиш, існуючий в понятті, предмет... Тоді буде рахуватись, для свідомості, що цей предмет, начебто, не існує, але – насправді ця ситуація буде визначати, лиш, поняття - усвідомлення відсутності предмета... Але що сказати про відсутнє поняття? Про - непоняття. Спробую взяти щось за непоняття... Візьму легший приклад: асфальт-пласмасу-комп’ютер... Ще недавно дорога-тротуар поняття не мали що таке асфальт... а про не комп’ютер у свідомості моїй – що й казати? - Рахівниця не комп’ютер!
А от приклад складніший: непоняття матерії – непоняття ідеї... звичайно я можу сказати, що я не мав поняття, колись, про матерію-ідею... але це буде ствердженням лиш того, що я ще не умів говорити логічно – але срав-верещав про ідею-матерію я справно... Зрештою я дійшов до розуміння того, що лиш Бог можливий як чисте непоняття... і то в силу самого визначення Його поняття – ненамацальний - незнищенний!
Може хто знає логіку матерії-ідеї поза поняття ідеї-матерії ?..
22.01.2017 р.
Діалектика дванадцять...
...непоняттяБог! Навіть у понятті непоняттяБог... я, про це, волів би мовчати.
23.01.2017 р.
худ. Я Саландяк – Віть Вітько – У кишені... композиція на тему… (фотошоп)

Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Діалектика для фейсбука (з Канта)..."
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 65.7 – Могильний Віктор Миколович (під псевдом Вихтір Орклин, Віть Вітько) Химерики"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 65.7 – Могильний Віктор Миколович (під псевдом Вихтір Орклин, Віть Вітько) Химерики"
Про публікацію
