Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.05
23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
2026.08.05
21:37
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
2026.08.05
16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
2026.08.05
13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
2026.08.05
12:51
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз
2026.08.05
11:36
Тобі написала б я, милий, листа,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
2026.08.05
09:49
мене тримали і тримають
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм
2026.08.05
05:58
З часів обтесаних чепіг
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.
2026.08.05
00:56
Змикає туго в коло Уробороса -
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині
2026.08.04
21:35
Ні доказів, ні печатки —
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
2026.08.04
20:06
У саду медово пахне втома,
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
2026.08.04
17:38
Заблукали хасиди в Путивлі.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.
Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.
Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.
2026.08.04
16:35
коли нема про що писати-
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
2026.08.04
13:01
вона сидітиме сумна
тарас чубай собі співа
і ти співаєш із чубаєм
у заворушливих тонах
серпневий ранок між атак
і серпокрили ще ганяють
у небі чистім аж до краю
літає тополиний пух
тарас чубай собі співа
і ти співаєш із чубаєм
у заворушливих тонах
серпневий ранок між атак
і серпокрили ще ганяють
у небі чистім аж до краю
літає тополиний пух
2026.08.04
13:00
Здіймусь я на пагорб величний
І хліба з росою вкушу.
Нехай мене тиша покличе
В безодню озер і дощу.
Нехай мене кличе безмовність,
Нехай мене кличе печаль,
Немов недописана повість,
І хліба з росою вкушу.
Нехай мене тиша покличе
В безодню озер і дощу.
Нехай мене кличе безмовність,
Нехай мене кличе печаль,
Немов недописана повість,
2026.08.04
10:32
Ольга Фадєєва (1906-1986)
Давно вам, друзі, всім відомо,
що днів у тижні рівно сім,
але найкращий, звісно, – сьомий,
він посміхається усім!
Бо неділя – це вітанки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Давно вам, друзі, всім відомо,
що днів у тижні рівно сім,
але найкращий, звісно, – сьомий,
він посміхається усім!
Бо неділя – це вітанки
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Діалектика для фейсбука (ще далі)
... поняття! Вся діалектика зійде на поняття... Це, ще далеко, не окремі слова – навіть коли поняття це вже – окремі слова... Вірніше, колись я думав, що цей процес є - тлумаченням окремих слів... тепер думаю - все є навпаки – для поняття, котре плаває собі невизначеним у свідомості, добираються слова... Якщо тлумачення зводиться, в свідомості, до одного слова то уже в діалектиці зміст губиться і – де дві людини там два тлумачення найяснішого слова... а ще, що все “відносно” – і вже тоді... О! - скільки слів, ще, треба буде... задля мистецтва бесіди.
Візьмемо – “щупаю”! Мені здається – найдавніше-найясніше з наших понять, - ми ще не чули-бачили... а щупали уже... ще в маминій утробі - шкірою... тож щупаємо й досі... і оком-язиком, і вухом... і розумом - рахуючи, наприклад яблука...
17.01.2017 р.
Діалектика дев’ять...
... і поняття понять... Як одна з алегорій - кишеня... Наша свідомість мов кишеня для понять... А поняття мов - кишеня для ... кишень понять... У кишені лежать слова і... А усе разом - в кишені Бога.
18.01.2017 р.
Діалектика десять...
... кишеня Бога. Цікава річ – діалектика померлих... Кант дав зрозуміти (ой я брешу - брешу я на Канта*), що, наче, усе, в поняттях, засіло в нас самих, мов в кишенях... і Бог... там... А я, тут-як-тут, над поняттями всілякими у власній кишені, - сам собі бог! - Так думав Ніцше – Заратустра сраний... за ним і атеїсти... І, здається, то дуже просто так подумати... Але кишеня в кишені, кишеня в кишені... в кишені матерії – в кишені ідеї... І як би я, догори, носа свого дер - не дер... Навсього, як той жук – з кишені у кишеню лізу.
Називай ту кишеню як хочеш – корзина, папка, документ Word... все, однак, опиниться в кишені Бога... Раз є таке поняття – непоняттяБог!
* Насправді Кант казав: “...коли я приймаю божественну сутність, я, правда, не маю найменшого поняття як про внутрішні можливості його вищої досконалості, так і про необхідність (Notwendigkeit – потребо-рухомість) нашого буття (Dasein - там-тут буття) ... “ (Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про кінцеву мету природної діалектики людського розуму, сьомий абзац).
21.01.2017 р.
Діалектика одинадцять...
...заперечене поняття. Взагалі то легко-заперечуваним може бути лиш, існуючий в понятті, предмет... Тоді буде рахуватись, для свідомості, що цей предмет, начебто, не існує, але – насправді ця ситуація буде визначати, лиш, поняття - усвідомлення відсутності предмета... Але що сказати про відсутнє поняття? Про - непоняття. Спробую взяти щось за непоняття... Візьму легший приклад: асфальт-пласмасу-комп’ютер... Ще недавно дорога-тротуар поняття не мали що таке асфальт... а про не комп’ютер у свідомості моїй – що й казати? - Рахівниця не комп’ютер!
А от приклад складніший: непоняття матерії – непоняття ідеї... звичайно я можу сказати, що я не мав поняття, колись, про матерію-ідею... але це буде ствердженням лиш того, що я ще не умів говорити логічно – але срав-верещав про ідею-матерію я справно... Зрештою я дійшов до розуміння того, що лиш Бог можливий як чисте непоняття... і то в силу самого визначення Його поняття – ненамацальний - незнищенний!
Може хто знає логіку матерії-ідеї поза поняття ідеї-матерії ?..
22.01.2017 р.
Діалектика дванадцять...
...непоняттяБог! Навіть у понятті непоняттяБог... я, про це, волів би мовчати.
23.01.2017 р.
худ. Я Саландяк – Віть Вітько – У кишені... композиція на тему… (фотошоп)

Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Діалектика для фейсбука (ще далі)
У кишені в мене жук, жук, жук,
угадаєш у котрій -
покажу!
Віть Вітько
Діалектика вісім...... поняття! Вся діалектика зійде на поняття... Це, ще далеко, не окремі слова – навіть коли поняття це вже – окремі слова... Вірніше, колись я думав, що цей процес є - тлумаченням окремих слів... тепер думаю - все є навпаки – для поняття, котре плаває собі невизначеним у свідомості, добираються слова... Якщо тлумачення зводиться, в свідомості, до одного слова то уже в діалектиці зміст губиться і – де дві людини там два тлумачення найяснішого слова... а ще, що все “відносно” – і вже тоді... О! - скільки слів, ще, треба буде... задля мистецтва бесіди.
Візьмемо – “щупаю”! Мені здається – найдавніше-найясніше з наших понять, - ми ще не чули-бачили... а щупали уже... ще в маминій утробі - шкірою... тож щупаємо й досі... і оком-язиком, і вухом... і розумом - рахуючи, наприклад яблука...
17.01.2017 р.
Діалектика дев’ять...
... і поняття понять... Як одна з алегорій - кишеня... Наша свідомість мов кишеня для понять... А поняття мов - кишеня для ... кишень понять... У кишені лежать слова і... А усе разом - в кишені Бога.
18.01.2017 р.
Діалектика десять...
... кишеня Бога. Цікава річ – діалектика померлих... Кант дав зрозуміти (ой я брешу - брешу я на Канта*), що, наче, усе, в поняттях, засіло в нас самих, мов в кишенях... і Бог... там... А я, тут-як-тут, над поняттями всілякими у власній кишені, - сам собі бог! - Так думав Ніцше – Заратустра сраний... за ним і атеїсти... І, здається, то дуже просто так подумати... Але кишеня в кишені, кишеня в кишені... в кишені матерії – в кишені ідеї... І як би я, догори, носа свого дер - не дер... Навсього, як той жук – з кишені у кишеню лізу.
Називай ту кишеню як хочеш – корзина, папка, документ Word... все, однак, опиниться в кишені Бога... Раз є таке поняття – непоняттяБог!
* Насправді Кант казав: “...коли я приймаю божественну сутність, я, правда, не маю найменшого поняття як про внутрішні можливості його вищої досконалості, так і про необхідність (Notwendigkeit – потребо-рухомість) нашого буття (Dasein - там-тут буття) ... “ (Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про кінцеву мету природної діалектики людського розуму, сьомий абзац).
21.01.2017 р.
Діалектика одинадцять...
...заперечене поняття. Взагалі то легко-заперечуваним може бути лиш, існуючий в понятті, предмет... Тоді буде рахуватись, для свідомості, що цей предмет, начебто, не існує, але – насправді ця ситуація буде визначати, лиш, поняття - усвідомлення відсутності предмета... Але що сказати про відсутнє поняття? Про - непоняття. Спробую взяти щось за непоняття... Візьму легший приклад: асфальт-пласмасу-комп’ютер... Ще недавно дорога-тротуар поняття не мали що таке асфальт... а про не комп’ютер у свідомості моїй – що й казати? - Рахівниця не комп’ютер!
А от приклад складніший: непоняття матерії – непоняття ідеї... звичайно я можу сказати, що я не мав поняття, колись, про матерію-ідею... але це буде ствердженням лиш того, що я ще не умів говорити логічно – але срав-верещав про ідею-матерію я справно... Зрештою я дійшов до розуміння того, що лиш Бог можливий як чисте непоняття... і то в силу самого визначення Його поняття – ненамацальний - незнищенний!
Може хто знає логіку матерії-ідеї поза поняття ідеї-матерії ?..
22.01.2017 р.
Діалектика дванадцять...
...непоняттяБог! Навіть у понятті непоняттяБог... я, про це, волів би мовчати.
23.01.2017 р.
худ. Я Саландяк – Віть Вітько – У кишені... композиція на тему… (фотошоп)

Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Діалектика для фейсбука (з Канта)..."
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 65.7 – Могильний Віктор Миколович (під псевдом Вихтір Орклин, Віть Вітько) Химерики"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 65.7 – Могильний Віктор Миколович (під псевдом Вихтір Орклин, Віть Вітько) Химерики"
Про публікацію
