Edmund Spenser

Amoretti

XLIII
Shall I then silent be or shall I speak?
And if I speak, her wrath renew I shall:
And if I silent be, my heart will break,
Or choked be with overflowing gall.
What tyranny is this both my heart to thrall,
And eke my tongue with proud restraint to tie?
That neither I may speak nor think at all,
But like a stupid stock in silence die.
Yet I my heart with silence secretly
Will teach to speak, and my just cause to plead:
And eke mine eyes with meek humility,
Love-learned letters to her eyes to read.
Which her deep wit, that true hearts' thought can spell,
Will soon conceive, and learn to construe well.

О, єсс....!)))

Вітаю, Олено! Ви знайшли у Спенсера сонет із антитезою у третій строфі. Мені це було приємно прочитати. Але Спенсер тут змішав французький тип з англійським. Написаний сонет шекспірівським англійським типом: 4-4-4-2, але як у французькому типі перша і друга строфи між собою відносно римуються (у Шекспіра - ні!), третій чотиривірш - антитеза - як у французькій класиці, але ж чотиривірш, а не тривірш...
Взагалі всі думки сонета побудовані на контрастах і вони вигідно підкреслюють думки автора і класична французька схема витримана - теза-антитеза-синтез - в англійському типі сонета - у цьому протиріччя і водночас взаємопроникнення англійської і франко-італійської культур.
Тонкі спостереження любовних перипетій, відтворені автором, Ви досить вдало передали, особливо кінцівка - франкова гармонія любові - синтез - двовірш римований читається легко...))