ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Ерметов
2017.05.24 11:11
Це щось таке зальотне –
для настрою "із мотанкою"...

Чи майстер-клас майстрині, певно –
а колір тіні в неї незелений!..

Вона за мить учинить ляля-бучу,
бо хтось занадто тут вельбучний!..

Адель Станіславська
2017.05.24 10:59
порухів хижих ми забагато
слів солодкавих мені занадто...
ніц то не срібло геть то не злато
плата за кожде - дивакувата
так бо вбираю та віддаюся
мов на поталу бзумом щиро
глпа? відважна? чом не боюся?
сочиться трутка... думала миро?

Тата Рівна
2017.05.24 10:53
Третій окраєць білого хліба, третя доба Воскресіння чи гарту
Знаєш, а ми ще з тобою жили би, але поплутались карти…
Ганцю, кохана, якби час інакший – я б тебе кликав до танцю,
Але сьогодні в цей чорний Великдень писано рити нам шанці
Ми, по коліна в т

Устимко Яна
2017.05.24 10:33
Агов,шановний пм-адміне,
я тут зайшла, а мені ось нині
хамить такий собі Ю. Єрмєтов.
Візьміть, будь ласочка, пістолета
і побалакайте з ним, адміне,
щоб не хамив на ПМ мені він.
Я розумію, він певно здуру
або бракує йому культури,

Юрій Ерметов
2017.05.24 07:44
Ох, насмішила!..
Але ж і підняла настрій!..
Так допитливо спостерігати,
як зиґзаґом вигинається
думка...

Думка, що втілює і бажання,
і сподівання... і

Віктор Кучерук
2017.05.24 07:20
За попелища і могили
На щедро скровленій землі, –
Невже москаликам простили
Твої скорботи і жалі?
І незлічимі домовини,
І плач удів отут і там, –
Чомусь забулися віднині
Твоїм застояним сльозам.

Олександр Сушко
2017.05.24 07:16
Старезний дід несе у торбі хрін,
Продасть коріння - виручить копійку.
Удома п'є горілку його син,
Щодня на кухні з татом - сварка, бійка.

Тримає міцно батечка за карк
Аби давав на оковиту гроші.
У хід іде усе - матюк, кулак,

Серго Сокольник
2017.05.23 23:00
Написано в співавторстві з поетесою Надією Капінос***


А у мене в банці-хто?
Хто у мене в банці? Хто?
Не вгадаєте ніхто-
Хоч за бублика!
В мене в банці -

Олена Лоза
2017.05.23 21:06
Мов паросток тендітний, що пробивсь
Крізь товщу мегатонного асфальту
У світі, де завжди на перших шпальтах
Війна і бізнес, бізнес і війна -
Пірнеш униз, і не дістати дна,
У світі, де яскраві палітурки
Всміхаються десятками обличч
Та обриси зн

Світлана Майя Залізняк
2017.05.23 19:32
Молитва без слів: гладь чи хрестик до хрестика.
Сидять вишивальниці - літні, розвеснені.

Між листя і квіту на білому - соколи.
Тайнописи барвні над вічними тропами.

І я вишивала дитиною. Гарно ж як!
Летіла за півником... жар-птицею... сарнами...

Іван Потьомкін
2017.05.23 17:49
Дріма Єрусалим у тумані,
Немовби Богом з неба знятий.
І якось млосно на душі мені,
Так конче хочеться дізнатись,
Чи, може, й там усе, як тут:
Снують авто, сопуть трамваї,
«Сови» неохоче на роботу йдуть: .
Не «жайвори», тож смачно позіхають.

Олександр Сушко
2017.05.23 17:41
Непереборна жлобська звичка
До рота увібгати кляп.
Колезі устромити шпичку,
На ньому їздити охляп.

П'яту поставити на карка,
Ув очі хлюпнути лайном,
Зробити аби було жарко

Мирослав Артимович
2017.05.23 17:34
Не піддаюсь…
Пручаюся…
Спиняю…
Воно ж все лізе,
чорт його бери…
– Ану не лізь! – у розпачі волаю. –
Бо придушу!
У м’якості перин

Юрій Ерметов
2017.05.23 14:39
Коли тебе зраджують, це біда...

І ти стаєш таким фахівцем з антизрад, що йдеш
неначе поміж нескінченних уламків зі скла або
прекрасних малюнків – колючим дротом
мальованих!..

І зраджують всі. Так-так. Не жахайтесь!..

Лариса Пугачук
2017.05.23 13:41
Не пiддаюсь, пручаюся, спиняю
сама себе.
Сама в собi придушую живе.
Воно ж — живе
усупереч усьому,
не йде у спомин,
рветься в майбуття,
життям у тiло б’ється,

Володимир Бойко
2017.05.23 12:24
Чарівлива магія кохання
Притомилась мучити мене.
Спогадом – уперше як востаннє
Ніч як мить у безвість промине.

Ніч мине. Прокинеться зневіра,
Жалісна, мов скривджене дитя.
В лігві упокореного звіра
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Степовий Сергій Ханенко Сергій
2017.04.25

Іцхак Скородінський
2017.04.24

Вікторія Гнепа
2017.04.05

Зоряна Інша
2017.03.02

Дейер Аеліта ван
2017.03.01

Ксенія Соколовська
2017.02.23

Геннадій Бакаєв
2017.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Ерметов (1974) / Проза

 Листи до Марії
i Переддумка

Здрастуй, Маріє!
Отримав твою книжечку...
Вже наперед смакую... Може, це буде книжечка на день-два... А може – за рік-два...
Адже спочатку потрібно її відчути, передбачити, розгадати таємний код...
Отож, я готуюсь до твоїх маршрутів – подивимось, наскільки вони перетнуться із моїми!..
Чомусь я передчуваю, що не раз!.. Але є ще якість – на колір, на смак і запах!.. Може, ти полюбляєш грузинське?.. А може, травневе поміж трав?.. Отож, потрібно пройти адаптацію...
Думаєш, легко опинитись на незнайомій планеті?.. Де усе несподівано й неочікувано? Де грають у свої правила й чатують на бентежні пастки?..
Але я озброєний універсальними далекозорами й уважним мікропоглядом!.. А ще... я хочу засмакувати!.. А для цього...
Потрібно вловити невловиме!..

19.06.2016

ii Не востаннє

Здрастуй, Маріє!..
Беру твою книжечку у дорогу... А це значить, що вона – щось справжнє, щось істинне...
Ти – справжня майстриня! Твоя гра словами невимушена, а народження думок – яскраве й грайливе!..
Та зізнаюсь щиро, що я – більше поціновувач правди... Іноді видається, що сказати (правду) – це зізнатись у (чиїхось) гріхах...
Саме тому я правду і ціную. Є поети, яких я не читаю зовсім, а у деяких поезія лиш віднедавна почала набувати óзнак щирості (та обрисів справедливості)...
І тому, залишаючись сам на сам, я знаю, що твоя поезія мене не відволіче, не заплутає, не "занурить" (у себе) або не "втопить" (у собí)...
І саме тому я і беру її із собою у дорогу!..

29.06.2016

iii На ватрі

Здрастуй, Маріє!..
Справжніми є речі, які вплітаються у твоє життя... Але усе справжнє має свій ритм, приховану від зайвих очей логіку, спрямованість та обумовленість. Я про те, що твоя книжечка разом зі мною вже чатує на свої години.
Минуло кілька днів, як я востаннє читав твої вірші. Ніч. І ось наші ритми співпали – твоєї книжечки й моєї тиші...
Справжність – це коли випадковостей не буває. Усе життя складається із випадковостей, а слова і думки виринають знівідкіля. Але інколи життя – це справжня симфонія із зустрічей та вчинків, а поезія – як шедевр із яскравих подробиць та мимовільних істин.
Я прочитав іще декілька віршів. І ось, закінчивши діалог із книжечкою, я продовжу. Так дивно, як щось співпадає або зустрічаєшся...

5.07.2016

iv Абощо

Здрастуй, Маріє!..
Ти ж бо знаєш, що ми ‒ самі тіні, що блукають довкола одне одного...
І так ми блукатимемо, доки не віднайдемо самих себе.
Врешті-решт, у цьому і є наше призначення ‒ допомогати одне одному...
Що станеться, як це станеться? Та хто ж його знає? Чи ми щезнемо? Чи щезнуть тіні або раптом оживуть і перетворяться на щось нове?
Чи залишимось ми музúками ‒ ти моєї, а я ‒ на спраглих до лагідних доторків у своїй самотності твоїх точках?
Це ще чекає ‒ на нас ‒ те, що станеться потóму... А доти ‒ продовжимо грати та співати, як і належить ‒ чутливим тіням у яскравому світлі нашої справжньої природи...

20.07.2016

v Тобто?)

Здрастуй, Маріє!..
Знаєш, що я помітив? Іноді я радий, що хтось залишається у моїй душі!
Іноді я ночами й тижнями намагаюсь від чогось позбутись... Заново й заново прокручую, кадр за кадром, як і що сталось. Що відбувалось й чому...
А іноді – не проти!.. І хоч здавалось би, як це боляче – отак думати й чекати, чекати на когось... Може, навіть соромно й безнадійно. Кволо і дещо аж надто божевільно. Або схоже на страту. Само...
Мені приємно, коли ці спогади у мені. Мені навіть приємно, що частка цих людей залишилась у мені. Їх так небагато. Було.
І тому так радісно. Що вони пройшли крізь моє життя. Може, навіть наскрізно. Я тепер дивлюсь їх очима. Цілі отвори у їх справжні світи. І тому мені так щемно і тепло від цього.
І тому я не всіх впускаю у душу. Я намагаюсь перетиснути усі судини й оминути перетини. Я відгороджуюсь від декого десятими кордонами.
Колись я цього не вмів. А зараз вчусь бачити те, що вартує бачення.
Мені так приємно, що відстань між нами скорочується. Коли ми з тобою. Подумки на відстані душ.

21.07.2016

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-05-07 13:03:21
Переглядів сторінки твору 71
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.464 / 5.18)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.572 / 5.3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.817
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.05.24 14:27
Автор у цю хвилину присутній