ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2018.02.23 00:39
І (ХІІ)

Веди вперед, за межі небокраю
Душа – об`ємна вдалеч і ушир
Усесвіт неохопний обіймає,
Лише уяву їй розворуши.

У ній – печаль, розпука світовая

Сергій Гупало
2018.02.22 21:13
Поетичні друзі, поетичні хвилі
І думки високі, і відверті струни
Біля мене завжди та для серця милі,
Прийдуть і освітять,і сповиють сумом.

Відібрали тихо знаки рівноваги.
Я не нарікаю. Значить, Богу треба.
Оберіг мене він від поетомагій,

Ярослав Чорногуз
2018.02.22 21:09
Хто плює душком на тінь лелеки,
Той, либонь, на розум недалекий.
Бо ляга на того тінь невдахи,
Хто глумився зі святого птаха!

22.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)

Микола Дудар
2018.02.22 20:24
Британія не за горами -
Велика - зі слів примар,
Махає мені руками:
Не вам цей від Бога дар…
Ну що ж, заб’юся в куточок
Курчам, а краще як лис.
І вириватиму з мочок
Свою волохатість - брись!

Микола Дудар
2018.02.22 20:22
Ех жаль, не зустрічав я Вангу
Я би присів і запитав…

Самотній страх все грає танго
За кожним тактом - «зап’ята»…

Звиняйте, кома - крапка й хвостик
Це ж задля рими, куражу

Гренуіль де Маре
2018.02.22 20:15
Сніги старались як могли,
Та їх було занадто мало -
І сірість, посестра імли,
Розкошувала й панувала.

Дахи сіріли і дими,
Вже й сажі марилось про біле…
Такої сірої зими

Іван Потьомкін
2018.02.22 18:58
– Ну как? – спросил я своего знакомого об очередном туре на первенство Иерусалима. – Проигрыш, – ответил Игорь, но как-то без досады, что случалось ранее. Он прикрыл ладонями глаза и где-то с полминуты молчал. – Такого у меня еще не было... – Покажи

Ярослав Чорногуз
2018.02.22 17:27
Краями у цього трищастя -
дві площі, а в центрі - Майдан:
з пришестям мільйонів, з причастям,
Простим прикладанням до ран.
Як цілили в нас відморозки,
чий погляд з-під масок склянів,
ти знав: ми лише відголоски
нестомлених Стусових слів.

Василь Світлий
2018.02.22 16:01
Колись тут був садок і вишні,
Витав над ними дух всевишній,
Співали німфи і птахи:
Живи, Поезіє ! Живи !
Яка, скажи, була капела!
Краси небесної озера.
І тут творилися дива,
І тут Поезія цвіла.

Анонім Я Саландяк
2018.02.22 13:13
дай то Бог – щоб нісенітне)

“...тече довга – довга червона ріка.
Та...”* завжди робилося буденним
переступати мертвих і іти... та ні! ще
немає права на червоне інше -
по берегах тої ріки... ще рано
сіяти червоні буряки

Олександр Сушко
2018.02.22 13:00
У трупа раптом відновився пульс,
Букетами себе назвали мітли:
- Тепер я дятел, а не чорногуз!
Довбати хочу! Жабки остогидли!

Чимало є у живності хвороб,
Та лікувати глупство неможливо:
Застряг в сусідськім тині довгий дзьоб,

Андрій Грановський
2018.02.22 11:30
Пронзительный ветер вдоль набережной кружил,
Пролетая прибрежье столицы до самого Южного моста,
В этот край из мест жлобских многоэтажных жил
Шла фигура в плаще и очках не зная куда.

Фигура имеет прямую осанку, прямой подбородок, и прямолинейность

Юрій Лях
2018.02.22 11:02
По кому подзвін? Чия то міна?
Прошелестіла, розірвалась.
Ні. Не моя. Загусла слина.
Секунда. Друга. Яка тривалість…

У бліндажі, у два «накати»,
Життя рятуєм, така ось штука.
Накрила тілом родюча мати,

Світлана Майя Залізняк
2018.02.22 10:47
Екстазні місяці...
Кружляння... завірюха...
Коханця від поезій Ліліт не відтягти...
Балансували вдвох на крайці, лезі... Сухо.
Обжити залишається прокурені кути.

До кинутої - зась... Від яблук тих оскома.
Для музи помаранчі. Волога нагота.

Олександр Сушко
2018.02.22 08:13
А кохана сьогодні гаряча,
Шалом дихає від божества.
Обціловую їй кожен пальчик -
І змертвіла душа ожива.

Ми навчилися щиро любити
Без щитів, без брехні та одеж.
Одізвались луною бескиди:

Сонце Місяць
2018.02.22 02:19
перетинаються зірками
вона рахманна книжний він
що полюбляє гексалгін
& придорожній цвіт кав’ярні

школяр огидник лицемір
проз поневірені нагоди
світила що заходять сходять
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Інеса Завялова
2018.02.17

Джей Уей Ґамалія
2018.02.10

Володимир Кепич
2018.02.06

Олександр Прок
2018.02.01

Наталія Шовкун Лія
2018.02.01

Соня Безсонна
2018.01.30

Віталій Чепіжний
2018.01.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Маріанна Челецька (1979) / Вірші

 Твоє МЕМО

за правилами Ольги Рапай-Маркіш

Мистецькі карти "Казковий світ Ольги Рапай-Маркіш" (вид-во "Дух і Літера")



є дві гри
які допомагають тобі
втекти від самого себе –
від власних метаморфоз
Всередині –
це МАФІЯ і НАРДИ

У першій
діють ті ж правила
що й в театрі
де ти просто Артист
моно
соло
чи вже й оркестру
..Мені набридла твоя гармошка, Сурмачу!.. –
а вдіяти нічого
треба грати, П’єро!
у світі без правил
де Арлекінів нема
і старий вже П’єро..
бо він забуває слова
і покладається на Ворожку
що як суфлер пригадає йому
Правила
як колядувати..
А Колядники – теж артисти
і коли вони надто зливаються
із Сутністю
то перетворюються в неї –
в єдиний Метеморфоз
із глини –
подобу короля-півня
коли світ зливається в суцільний апулей –
мірило, шаблон, матрицю –
за яким виготовляють
для дурнів корабель
і в ньому двоє сумують а третій – ніхто
Голий король
чи блазень
не порахувавши собаки
мирним жителям вічно не щастить
прокидатись і знати
що ти просто для гри
інструмент
що сплутує карти..

Але є інша сторона карт –
завжди однаковісінька
як піжама
коли не знаєш
що за чим чи за ким стоїть
і просто пригадуєш
чи вгадуєш
хто сховався, уникнув чарів..
Бо є інший вид казок
де ти в ніщо не перетворюєшся
а просто ховаєш у пазусі
свій братик-біль і заклинання
(наче весни)
для сестрички-радості
і від мертвого півня в собі
втікаєш притьмом
по-біженськи
викрадаючи Книгу Життя
із метафізики
Вони – друзі твої
на голові
наче голуби
наче соколи
вони ті, кого брат Францизк
обрав для вічної подорожі
Вони – причетні усі
до гри твого мемо –
нарди
бо без цієї гри
ти не зможеш і в сні
позбутися
чужих метамофоз
що колядуючи
змінюють торси й сліди
а в тобі ж насправді
їх тільки три –
Варлаам
Йона
Товій
двоє – з рибиною а третій – ніхто
бо вічно носиться
зі своєю ослицею..

Твоє мемо –
це тільки дві гри
в яких ти втікаєш
від свого вчора
І завдяки їм
ти відбуваєш різні себе
знаючи наперед
що залишиться
тільки та
в якій ти природний як риба, –

тому що там Йона

14-15.07.2017






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-07-15 15:19:09
Переглядів сторінки твору 109
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.354 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.674 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.773
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми АНДЕГРАУНД! Без кохання, любові, ніжностей !
Автор востаннє на сайті 2017.10.23 23:06
Автор у цю хвилину відсутній