Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Які ото їхні предки героїчні були.
Як вони на своїх нивах мирно працювали,
Та, коли була потреба, мечі в руки брали.
І громили супостата, і гнали, і били,
Аби ті до них «у гості» з мечем не ходили.
Не було
крізь продихи стіни - в кімнатну глиб -
у мить, коли Душа твоя розкрита -
безназвана, безрольна, і безли...
безлика - вільно пущена на хвилю
сновидива - у просторі безчась.
Без дозволу прийшла, бо можу й смію
На полі парадоксів і пасток.
Схрестився я у лютому двобої
Із долею на згарищі думок.
І тільки так пребуду я собою,
Будуючи із космосом місток.
На полі бою круки голосили,
забрала репутацію, ім'я,
і дерев'яні іграшки дитинства,
і право дерев'яне на стояк.
А ще можливість виграти в фіналі
сусально-золотий товстий ліфон.
І боячись, і прагнучи аналу,
нестерпна ніч і день, немов смола.
Ятриться воском кров'яниста стигма,
мов поминальна свічка край стола.
В коморі погреба глибока вирва —
на три замки я ляду зачиню.
Таке чуття, що ворог серце вирвав
хоч літні грози поетична річ
вода спадає з пліч тече за комір
стікає по очах атож поет спішить
сушитися спивати чай ожиновий
який дружина заварила вже
ну а якщо не має він дружини
заварить сам чи джину споживе
Балетмейстер кіло контрабанди.
І мішок панталон,
Бо спішив на поклон
До солістки балету Уганди.
Виступали хористки гуняві
З симфонічним оркестром на Яві.
Художнику Ярославові Саландяку
1.
Ти намалюєш музику, як діву
з обличчям, розпашілім на вітрах,
і з усмішкою, що не облетіла,
і з косами, жвавішими од трав.
Вдихатиме та музика на повні,
І очі набряклі від сліз,
Бо ніч у підвалі бетоннім
Посеред візків і валіз.
Утомою пройняте тіло
Зрадливо німіє й гуде, -
Набігався вниз очманілий,
Щоб тісно присісти хоч де.
бо тепер їх два
там де тиша гостра
коляться слова
і думок дві ріки
висохли до дна
нам тепер довіку
бачитись... у снах...
Та спізнався з облесними дівами.
Гриць до решти на дів
Усі гроші подів
І не марить відтоді Мальдівами.
В сучки знатної із Цинциннаті
Народились круті цуценята.
Мовлю, щоб тебе торкнутись, Джуліє
Джуліє, Джуліє, океанча зве мене
Я співаю про любов, Джуліє
Джуліє, очі-мушлі
Усміх вітру, зве мене
Я співаю про любов, Джуліє
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
- Звідкіля втручання,
звідкіля?
- Зо земського тла, що бог
роздмухав -
там, де на енергії посуха -
звідтіля, кохані, звідтіля.
Пише вірш безпритульна душа.
Не знаходить омріяний спокій -
Тільки біль, тільки шрам від ножа.
Під дощем я ховаю сльозу
Тридцять сім з половиною років.
Хрест важкий дерев'яний несу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
"ЛЮБОВ СВЯТА" (авторська пісня)
Цю авторську пісню створено ще наприкінці 70-их у період останніх років школи. Ми її виконували дуетом з мамою, у якої був чудовий дзвінкий голос (оперне сопрано),який дзвенів силою любові до світу у період її тяжкої юності.
Десь на початку 80-их її почув Львівський бард Олесь Дяк і аранжував її, наспівав і включив у два своїх ранніх пісенних диски. Останній називався "Хвиля щастя"(Олесь Дяк - Хвиля щастя (2004) https://toloka.to/t23401),на жаль в інтернет-ресурсі є тільки перелік пісень цього диску, а самої пісні нема (хоча, може її вдасться завантажити разом з усім диском!).
...Тепер про присвяту. Сьогодні день пам'яті мого вуйка - Вовка Зеновія Михайловича, заступника начальника Львівенерго у ті далекі часи - який трагічно загинув у 1978 році у 40-літньому віці якраз 9 жовтня о 10.07. Це був, по трагічному збігу обставин, день народження його дружини Лариси, яку в нашій сім'ї звали тета Леся,Вона пережила його на 37 років, виховала йому 2 дітей - Романа та Любу, і померла у 2015 році (о диво-дивне!) в день народження вуйка 24 березня.
Цей текст - про безсмертя Любові...Нехай він звучить як епітафія.
ЛЮБОВ СВЯТА
(Слова і музика - Ірина Вовк, аранжування - Олесь Дяк)
Хто звик любити світ земний,
той в хмари погляд не зверта,
йому дана в житті хвилина та,
яку не спинять сотні мрій...
Яку засіє у літа ЛЮБОВ СВЯТА.
На хвилину лиш тобі
в руки птахи голубі
дарують відгадку світлих мрій
в ЛЮБОВІ ЗЕМНІЙ...
В хвилині цій усе моє -
у неї істина проста:
що новий день зі мною настає
і крапля нас на світі є...
Живе, не минає крізь літа ЛЮБОВ СВЯТА.
На хвилину лиш тобі
в руки птахи голубі
дарують відгадку світлих мрій
в ЛЮБОВІ ЗЕМНІЙ...
Хвилину лиш в моїх руках
із хмар далекий Синій Птах.
Несе у білий світ мою зорю -
в ній свою Долю пізнаю...
Палає крізь всі мої літа - ЛЮБОВ СВЯТА.
На хвилину лиш тобі
в руки птахи голубі
дарують відгадку світлих мрій
в ЛЮБОВІ ЗЕМНІЙ...
(З неопублікованого, пісня написана у 1978 році).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
