Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
риби плавали мовчки
якого кричати рибі-от
для чого навіщо тощо
під водотовщею кригою
у будь-який час дня і ночі
сам би любив плисти рибою
де-небудь незаморочливо
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.
І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.
Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...
Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим
Зими епічної, важкої,
Як покарання за гріхи.
Не вибратися нам із колій.
Спадають краплі й матюки.
Співає крига колискову.
Останні помахи зими,
Мимовільною вийшла стріча.
Та твій образ зі серцем зрісся –
Із розсудливістю протиріччя…
Глузд здоровий давно в ігнорі,
Він забути тебе шепоче.
Попри це, я тобою хворий,
Рожевим небо розцвіло… Зоря займається…
Десь мріє човник… і весло… А серце – крається…
Ну от… вже знову на порі осіннє марево,
І на руках… і на пері – рахманне зарево…
Твій біль на кінчику пера жаріє-леститься
Сплять вже ліси та степи,
Спати слухняно лягла
Поміж сестричок бджола,
І в зоопарку бізон
Також поринув у сон.
Спи, люба донечко, - спи.
заради миру
й хтось поширив
хай нелогічно хоч непросто
дожити не згубивши віри
коли дощить і ллє за комір
і знову пролетіло літо
коли не пишеться у розмір
вусаня катати.
Поскидали рюкзаки,
узяли санчата.
Повсідалися обоє,
а між ними — кіт.
Полетіли вниз стрілою,
аж іскриться слід.
Із хлопчиком за столиком сиділи,
З маленьких філіжанок каву пили,
Дивились на розбурханий цей світ,
Який кудись постійно поспішав,
Чогось шукав, десь мчав в автомобілях.
Вони ж удвох відпочивати сіли,
Полишити до ч
Виходить божевілля із порогів.
Ідей могутніх первісна зоря
Укаже шлях для магів і пророків.
Виходить з берегів прадавній світ,
Давно забутий, згаяний, завмерлий.
Він проривається, немовби квіт
На цвинтарі, де відпочили ме
Коли ти усміхнешся
Це те, що кожен робить, скрізь, так само
Наче на мові спільній
За твоїм одягом, бачу, друже
Що ти із іншого табору
Єдина річ, яку я знати хочу
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
"ЛЮБОВ СВЯТА" (авторська пісня)
Цю авторську пісню створено ще наприкінці 70-их у період останніх років школи. Ми її виконували дуетом з мамою, у якої був чудовий дзвінкий голос (оперне сопрано),який дзвенів силою любові до світу у період її тяжкої юності.
Десь на початку 80-их її почув Львівський бард Олесь Дяк і аранжував її, наспівав і включив у два своїх ранніх пісенних диски. Останній називався "Хвиля щастя"(Олесь Дяк - Хвиля щастя (2004) https://toloka.to/t23401),на жаль в інтернет-ресурсі є тільки перелік пісень цього диску, а самої пісні нема (хоча, може її вдасться завантажити разом з усім диском!).
...Тепер про присвяту. Сьогодні день пам'яті мого вуйка - Вовка Зеновія Михайловича, заступника начальника Львівенерго у ті далекі часи - який трагічно загинув у 1978 році у 40-літньому віці якраз 9 жовтня о 10.07. Це був, по трагічному збігу обставин, день народження його дружини Лариси, яку в нашій сім'ї звали тета Леся,Вона пережила його на 37 років, виховала йому 2 дітей - Романа та Любу, і померла у 2015 році (о диво-дивне!) в день народження вуйка 24 березня.
Цей текст - про безсмертя Любові...Нехай він звучить як епітафія.
ЛЮБОВ СВЯТА
(Слова і музика - Ірина Вовк, аранжування - Олесь Дяк)
Хто звик любити світ земний,
той в хмари погляд не зверта,
йому дана в житті хвилина та,
яку не спинять сотні мрій...
Яку засіє у літа ЛЮБОВ СВЯТА.
На хвилину лиш тобі
в руки птахи голубі
дарують відгадку світлих мрій
в ЛЮБОВІ ЗЕМНІЙ...
В хвилині цій усе моє -
у неї істина проста:
що новий день зі мною настає
і крапля нас на світі є...
Живе, не минає крізь літа ЛЮБОВ СВЯТА.
На хвилину лиш тобі
в руки птахи голубі
дарують відгадку світлих мрій
в ЛЮБОВІ ЗЕМНІЙ...
Хвилину лиш в моїх руках
із хмар далекий Синій Птах.
Несе у білий світ мою зорю -
в ній свою Долю пізнаю...
Палає крізь всі мої літа - ЛЮБОВ СВЯТА.
На хвилину лиш тобі
в руки птахи голубі
дарують відгадку світлих мрій
в ЛЮБОВІ ЗЕМНІЙ...
(З неопублікованого, пісня написана у 1978 році).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
