ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.

Борис Костиря
2026.03.15 11:56
У сні побачу болісні пророцтва,
Які хотів спалити у вогні,
Тривог і болів, дива і юродства
В мінливій і безмежній глибині.

У сні приходить те, що неможливо,
Химерне, дивне, неземне, із дна
Морів і океанів. Пустотливо

М Менянин
2026.03.15 02:02
Насичено ядом життя України,
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?

Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти

Нічия Муза
2026.03.14 21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.

І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,

Ігор Терен
2026.03.14 21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.

А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною

Світлана Пирогова
2026.03.13 21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.

Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив

Ігор Шоха
2026.03.13 20:00
                    І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Пугачук (1967) / Вірші

 Хміль
Шовковиста пелюстка
лоскоче припухлі губи,
осереддя оголене
ніяковіє в пальцях.
Щоб добитися правди –
чи «любить», а чи «не любить» –
по одній обриваються білі вістки оман.
Ця невинна ромашка
забудеться за хвилину.
Та чи ж винна рука,
що питала у квітки броду.
У розгублений погляд
обманутої дитини
пелюстки залітають,
як сніг узимі до рота.

08.12.2017




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-12-08 00:36:52
Переглядів сторінки твору 4376
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / 0  (4.941 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.875 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.810
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.05.10 03:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2017-12-08 11:32:16 ]
Хм. Я бачу трохи інакше цю проблему. Приблизно так.

Шовковисте пелюстя
Мнуть пожадливо губи.
Осереддя - наростіж,
Пальці ж - підлий капкан.

Хоче дівчина правди:
Любить милий? Не любить?
Обриваються мрії,
А насправді - обман.

Нещаслива ромашка
Зацвіла білопінно.
Та чужа забаганка
Роздягла догола.


Гнівом кривиться серце -
Не знайшло "половину".
А ромашка зів'яла,
Відлетіла бджола.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-12-08 11:46:26 ]
інакшість в тому, що я й про грубе ніжно, Ви й про ніжне грубо, але кому як хочеться і можеться, світ все приймає


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2017-12-08 14:05:45 ]
Не так. Я ріжу глибоко, майстерно, без прикрас. Як хірург, якого покликали зробити термінову операцію аби спасти пацієнта від смерті. А дехто - як вільний художник - здалеку пензлем - не наближаючись до полотна. А як підійдеш ближче, глянеш на роботу майстра - ой, леле!
Але переживати не варто: доки є я - пацієнти будуть жити!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-12-08 14:49:03 ]
Глибоко і без прикрас ріжуть м'ясники.
А відносно того, з якої відстані варто роздивлятись полотна, Саш, то це питання до мистецтвознавців.
Але жахає думка, що в якомусь музеї до геніальних картин отако впритул підійде "хірург" і заволає: "Різати, тільки різати, бо ж ні х.. не видно, рятувати тра пацієнта!" Але це вже дискусія не по темі вірша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2017-12-08 17:25:04 ]
І таке буває. Та краще різати і спасати, аніж не різати і мовчати. Як ви думаєте?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-12-08 17:35:12 ]
Думаю, що міру треба знати. Ну і кваліфікацію мати відповідну.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2017-12-08 19:07:20 ]
Так, звісно. Але Ви мене надихнули написати твір на цю тему. Називається "Циган зна".

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-12-08 23:11:07 ]
Сашо, зір у Вас специфічний. Все, що бачите, трансформуєте в пошлість. На це Вас хтось інший надихає. Чи щось.
Світ світлий і гарний. Не йдіть в чорноту. Або хоча б іншим не брудніть душу.
Радості Вам бажаю. Щиро.





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2017-12-09 00:47:37 ]
Навпаки! Я показую грань, за якою блищить чорнота. Знімаю з людей окуляри і навчаю людей дивитися на світ без них. Вчу брати на себе відповідальність за написане і застерігаю давати оцінки подіям та картинам яких не розумієш. Не вистачає знань - за підручники, не вистачає досвіду - направляю стопи до старших колег, не вистачає таланту - раджу шукати себе деінде. І це чесно. Решта - від лукавого. Шануймося.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2017-12-09 00:54:39 ]
І стосовно пошлості. Це Ваше творіння пробило діру в моїй аурі естетики. Тому казати про пошлість Вам якось не дуже личить. Чи не так?

Сукенка біла апетит псує.
Ти кажеш, направляючи мінет:
– Свій голод акуратніше тамуй –
Найбільше видно бруд на чистому.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-12-09 15:48:14 ]
Не так, Саш. Це чисті рядки.
Але наша дискусія марна, гадаю. У нас різні погляди на пошлість. Та й на поезію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2017-12-11 18:19:23 ]
на мій неупереджений погляд, дискурс тут
(у віршеві) -
йде від серця, без лакованих слів -
такий як у безпосередніх думках

(& це не зрежисуєш, ніяк, ні)

зміст - менш важливий, ніби вторинний
ніби й так зрозуміло давно все
апріорі



а взагалі, будь-який реальний зміст іще тá матерія


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-12-11 18:35:14 ]
настроєво-пікантно...

узимку - звучало б природніше)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-12-11 20:28:47 ]
Радію Вашим очам, Любо.
Ох, те пікантне вилізло саме по собі нашаруванням. Геть не думала про таке, як прочитала і дійшло, то аж почервоніла.

"Узимку" по наголосу наче не йде, але навіть не в тому річ. "Узимі" тепліше звучить за рахунок "і" (розрізняю букви по кольору, температурі, твердості), і тут тепло має бути, бо ніжність.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-12-12 12:26:58 ]
узимку, взимку
навіть зимою - чула

узимі - вперше чую
воно мені звучить неоковирно, так і хочеться відділити У

У зимі не бачу сенсу, весни тощо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-12-12 12:32:43 ]
Але це суто моє, суб'єктивне)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-12-12 20:11:51 ]
Згодна відносно суб'єктивного сприйняття. "Узимі" знайоме мені з дитинства, мама, щоправда, частіше говорила "взимі". І коли слово часто уживане, і коли воно пов'язане з хорошими спогадами, то воно й живе, незважаючи на словники. Нащо ж вбивати живе?