Не хотілося перед Новим Роком піднімати на поверхню піну, яка і так б'є через край. Здогадуєтеся? Авжеж, тут люди розумні. Є речі, які за будь-яких умов не можна спускати на гальма, а саме: зневажливі публікації по відношенню до жінок. Дехто, може, забув? Нагадати? Це мало місце по відношенню до поетеси Майї Залізняк. Якщо дехто думає, що видалив ту злостиву публікацію, де ця жінка теліпалася між ногами Ліпчинського, то забув про одне: всі речі, які з'являлися в інтернеті, і ті, які були набрані але неопубліковані - зберігаються там назавжди. Як поновити написане але стерте колись поясню. Але добре що видаляють, бо розуміють, що виглядають непристойно. Як мінімум. І вибачень не побачив. Чоловік написав гидоту про жінку, стер і думає, що про це ніхто не нагадає. Помиляєтеся. Я нічого не забуваю. І чоловік назавжди в моїх очах залишиться гівнюком. Принаймні до того часу, поки тут- на ПМ - привселюдно не вибачиться перед Майєю Залізняк. Можу поновити тут цю публікацію аби всі згадали про що тут мова.
Поетичні вибрики на власну адресу сприймаю нормально, оскільки сам люблю пожартувати. Але є межа за яку переступати не варто. І сьогодні ми всі це побачили. Ну, що ж - така поведінка властива невихованим дітям, або дорослим з важким дитинством.
Як на це реагувати? Та просто. Не звертати увагу на блазнів і невдах. Не коментувати дурниць, не піддаватися на провокації, не встрявати в суперечку. І пам'ятати, що рано чи пізно доведеться відповідати за образи честі та достоїнства.
Шануймося, колеги. З Новим роком!