ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Гренуіль де Маре / Проза

 У світ заячий




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-13 18:48:59
Переглядів сторінки твору 3754
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.891 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.889 / 5.65)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.798
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.04.21 22:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-01-13 19:46:31 ]
далі! далі!

я страшенно люблю таке, ще й тому - що сам не вмію...

а тут і весело, і лячно...

дяка, Грену


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-14 00:31:16 ]
Дякую, Домініку )) Буде й далі, ось лише голова трохи попустить, бо ці зміни погоди для мігренозників - ціла біда. Та хай би вже і мороз, але ж щоб і сніг - а то он кружляють поодинокі сніжинки, притрушують землю злегка, та я і їм рада ))
Я теж не дуже вмію, Домініку, але воно ж не питає - просто приходить і починає нарізати кола: то за спиною постоїть, то в очі загляне... І так уже часом обридне, що не витримуєш і здаєшся - сідаєш та записуєш ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-01-14 01:03:13 ]
о... література - то і є власне автотерапія...
часто читач тут і ні при чому...

тоді щось і виходить варте...

вітання від почесного кавалєра ордена мігренозників :о)
(попиваючи амігрен...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-14 01:44:25 ]
Ох, то ми ще й Geschwister по нещастю? Мої співчуття (( І хвала тому, хто суматриптан синтезував, бо коли номігрен перестав допомагати, я вже всерйоз про вірьовочку думала :(
(Дістає коробочку антимігрену (діюча речовина - той же сукцинат суматриптану, що й в амігрені), наливає в склянку води):
- Ну, шоб нам голівоньки не боліли... Цирк: хоч бери та на брудершафт оце пий...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-01-14 02:20:19 ]
Гре_де_Ма, в природі є ще невеличкі пірамідки з картону, лікують все, що іще лікується. Точніше - повертають до початкового здорового стану.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-17 23:11:21 ]
О, РМ, дякую щиро за турботу - ті пірамідки таки творять невеличкі (в моєму випадку) дива. Минулого літа зробила собі дві такі, одну просто поставила в кімнаті (так би мовити, для гармонізації простору), а другу коло узголів'я щоночі мостила. Сама не знаю толком, чого я чекала, але результат був таким: практично до норми налагодився сон, а головне - прокидатися почала спокійно, без відчуття безпричинного жаху. На жаль, на цьому чудеса закінчилися - чи то організм захламлений безнадійно, чи то просто пірамідки перестали діяти, бо зроблені були з тонкого картону і від постійного волочіння туди-сюди погнулися. Спробую зробити нові та ще "полікуватися" ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-14 03:51:45 ]
*милується*

Exit Корова
Enter Ворон...
далі має бути...

кіносеанс у прозовій тенденції цього Різдва
це багатообіцяючий ангажеман

*витягає нізвідки пакет попкорнової суміші
всяких часів, світлих, похмурих, ніяких етц.*

ей, Вороне, камон, ціпу-ціпу, ніштяки вже

тут....



*вмощується собі якнайзручніше*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-17 23:21:01 ]
(Накидає на коліна шановному глядачеві плед):
- Перепрошую, другої серії ще трохи доведеться почекати, у нас технічна заминка - все та ж клята мігрень, занадилась, наче їй тут медом намазано, ніяк не дає дописати...
(Ставить на столик поруч із кріслом тацю з кавою і пундиками):
- А це замість попкорну, бо ворон його вже он додзьобує... а під шумок (я ж бачила) цілий пакет сємок під крило запхав ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-17 23:34:55 ]
*трохи гладить пташинку*

мігрень це паршиво ((

останніми днями якось перебор із
веселощами, ну і від попкорну вже щелепи зводить
але що ж робить, Різдво на дворі....


*о класна кава!*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-14 08:07:58 ]
Судорожно варто поміняти на конвульсивно, як гадаєте?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-17 23:27:28 ]
Наскільки я розумію, при виборі котрогось із синонімів кожен автор керується якимось власними, йому одному відомими резонами )) Для мене слово "конвульсія" занадто страшне, бо прямо асоціюється з епілепсією - а то штука жахлива.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-01-16 09:41:42 ]
Тобто, все решта - гут,- так скажіть...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-01-14 15:25:54 ]
Зайченятам привіт)))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-17 23:27:59 ]
Обов'язково передам, дякую ))