ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2018.07.20 14:55
Ми їли з одної миски...
Ми пили з одної кварти...
І бігли на наверх із писком
З нори на будь-яку варту
Мокали себе у колір…
Найкращий - жовтоблакитний
Заради дітей і волі
Готові себе убити

Богдан Манюк
2018.07.20 14:53
Лялька-мотанка час вибирає і руки
для появи своєї. Утішся, майстрине,
що магічне до тебе раптово прилине.
Доторкнися до нього й нікому – ні звуку.
У мовчанні – сходини. А вниз чи угору –
вибирати тобі. Не спіши. Не барися,
як оті на горі причепуре

Світлана Майя Залізняк
2018.07.20 10:17
а щастя - відсутність горя.
Біжи... виринай на біс.
Життя і пере, і поре,
міняє фасон куліс.

Жадаєш світопорядку.
Знов чубляться злі брати,
дружбанчик центрує грядку,

Олександр Сушко
2018.07.20 08:42
Надійшла із тьми хвилина зла,
Крок - і провалився в темну прірву.
Важко полетіти без крила.
Я ж - літаю. Думав - неможливо.

На хвилинку, втомлений, приліг -
Увігнали ніж по саму гарду.
Вогнептаха гномик переміг,

Ігор Шоха
2018.07.20 08:21
Творець одвічно експериментує
на неосяжнім поприщі своїм –
об'єднує, роз'єднує, парує
усе, що на землі Його існує
на грані між розумним і дурним.

Була цивілізація і буде,
тасуються народи, племена,

Галина Михайлик
2018.07.20 06:44
Я – фонтан! Феєрверк! Вибухаюча магма!
Наднового чуття галактичний вулкан!
Я – криниця (зі мною не знатимеш спраги)
і простий подорожник, цілющий бальзам,

пломінке па-де-де у стрімкім падолисті,
легендарно-манливе злотаве руно…
Я – найкращий сцен

Сонце Місяць
2018.07.20 03:56
а долі зникають як вірші
& зорі небесні
бо тим що не знали і вчора
не відати днесь

& ти залишаєшся десь там
у щирому квесті
із часом не граючи в карти

Олена Балера
2018.07.19 20:43
Красуня, незворушна й чарівна,
Жене від себе на шляхи земні,
Та Неба скаламученого знак
Велить для неї проживати дні.
Кому тепер скоритися мені,
Найкраще знають тільки Небеса,
Та нижче небо вивергає гнів,
Коли моя покора їй згаса.

Іван Потьомкін
2018.07.19 19:48
«Ой пішла я в понеділок, в суботу вернулась.
Вибачайте мені, сестри, що недовго була.
У вас лагідно і тихо...Янголи довкола...
Та я в кожнім із них бачу любого Миколу.
Залицявсь він до Горпини, Секлети і Марти,
А до мене не озвався ні словом, ні жарт

Віта Парфенович
2018.07.19 16:22
Ми розійшлися... розійшлися через дрібницю, побутові питання і роздратованість. Ти і я втомилися, один від одного, від покладених на один одного надій, а ще – від роботи, напруженої, виснажливої... Того вечора ти чекав теплої вечері, турботи, любощів. Я

Світлана Майя Залізняк
2018.07.19 15:18
Вирізьбиш десь на камені
(кайла пливуть - бери)
всі наративи мамині...
правила анти-гри...

Є ще сестри квадратики:
пильно заповни їх,
щоб від Пристром до Аттики

Олександр Сушко
2018.07.19 11:00
Жона не здається без бою,
На ложі кручуся як в'юн.
Замучила мавка любов"ю,
Безсилий уранці встаю.

Друзяка без меду став жовчним,
Бажає скрипучих пружин.
Поглипує поглядом вовчим,

Ярослав Чорногуз
2018.07.19 08:38
Боги, навіщо мучите любов`ю?
Чи це уже до смерті не мине?
Здавалося, із серця вирвав з кров`ю
Нарешті почуття оте жахне.

Здавалося… І знову мимоволі
Вишукую загублені сліди.
Й уколами оці сердечні болі,

Ігор Деркач
2018.07.19 07:04
Охоплюю душею    цілий світ
і   подумки    рушаю   у   політ
поза    водойми    гори і моря
де   сяє   ще     поетова    зоря
і     вечорами     пізно    уночі
іще     перекликаються     сичі
його Дніпро Арал і Петербург
у    кондуїт     нотує  

Сонце Місяць
2018.07.19 04:05
убраний в чорний монолог
він розстіба її пальто
& однопартники його
вантажать інший ешелон

.

вона блонд ~ бестія

Микола Соболь
2018.07.18 20:09
Замерло все, листок не шерхотить.
Воліє день умовчати печалі…
У чорнім небі наступає мить –
Грімниця б’є посеред хмар вуалі.

Як блиснула! Ясніше за життя.
Змішався спогад у сльозі та зливі…
В калюжі вигопцьовує дитя,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02

Лариса Пугачук
2016.03.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Майя Залізняк / Критика | Аналітика

 Іменем ринку

http://pahutyak.com/іменем-ринку/
джерело

Автор статті Галина Пагутяк

-Іменем ринку засуджую вас, непропіарених поетів і прозаїків на небуття! А також тих, хто не їздить у промотури і не проводить автограф сесії. Вердикт не підлягає оскарженню. Амінь.

Я знаю, що зараз мене закидають камінням наші мистці, критики, книготорговці, видавці і всі, хто так прагне не відставати від прогресу, і доганяє його, ламаючи обцаси і гублячи капелюхи. За те, що я зараз скажу. В літературі я вже, вважайте, сорок років, видала купу книг і бачила все. Маю трохи читачів, коли йдеться про читачів справжніх, а не дилетантів, знаю, як все працює в літературі і час від часу висловлююся на цю тему, іноді різко, через що наживаю собі неприятелів. Але я ніколи не казала просто з мосту: комерціалізація мистецтва, ринок мистецтва – це абсолютне зло. Воно деформує особистість мистця, розвиток підмінює конкуренцією, а покупців отуплює і розбещує. В глобальному масштабі ми отримуємо культурну катастрофу. Це навіть не маньєризм, з якого мистецтво все таки виходило, це вже Апокаліпсис. Бізнес на мистецтві як і кожен бізнес нашої доби – це нав’язування попиту з метою отримання прибутків.

Чарльз Діккенс свого часу відчинив скриньку Пандори, воюючи за те,щоб письменники заробляли і мали права на власні твори. Він не міг передбачити кабальних угод, що перетворюють письменника на раба, який мусить працювати регулярно, аби не здохнути з голоду. Втім, письменник пролетарського чи селянського походження не помре голодним. Він буде жити скромно, бо завжди знайде, де заробити собі на шматок хліба, і знайде час писати те, що приносить йому втіху. Основна небезпека не в цьому, а в тому, що врешті він робить висновок,ніби мусить догоджати читачеві і виходити на ринок книги. Кому намагався догодити Господь, коли створював світ? Отож бо. Акт творіння – це самовираження вільної істоти. Якщо творіння прекрасне, то за творцем протупотить стадо епігонів. Ні гроші, ні успіх не роблять нікого вільним, а навпаки – принижують. Бо заміський будинок потрібно утримувати, як і авто, тобто треба заробляти творчістю, яка вже й не зовсім творчість, бо потрапила на ринок там її адаптують під чиїсь потреби, що нав’язані самим ринком.

Подивимося, що уже знищив книжковий ринок:

-Поезія – збиткова. А раз вона збиткова, то хто її буде розвивати?

-Драматургія – збиткова. Напишіть п’єсу і запропонуйте її видати.

-Експериментальна новаторська проза – а хто це купить?

-Філософська есеїстика – а кому воно треба?-

-Детектив – краще перекладемо щось іноземне.

-Наукова фантастика – нема попиту.

Заохочується:

-шаблонне фентезі

– шаблонні боєвики.

– нудотне чтиво про каву і смаколики. Місце дії – Львів або Париж.

-ностальгія за совком, теж шаблонна

Один мій знайомий вирішив податися з романом про вампірів у видавництво. Всім підійшов, але у нього попросили додати сцен у ліжку. Він відмовився. Став мережевим письменником і пише так, як йому хочеться. Одному поетові запропонували розкошелитися на 5 тисяч доларів, щоб пропіарили його творчість, і він послав подалі, в дуже грубій формі. Я знаю письменників, які в житті не отримали ні грантів, ні премій, і живуть собі щасливо без тусовок, Коронацій і Золотих письменників, як і рейтингів. Критика їх не бачить впритул, ну, і слава Богу. Ринку не потрібна критика – у них є комерційні радники, які вимагають сцен в ліжку чи весілля у фіналі. І «понятного язика». Тобто для народних мас. Як в отому анекдоті про пісню “Валянки”. Ринку потрібен споживач, якомога тупіший, без жодної власної думки.

Є у нас невеликі видавництва, які не отримують ні крихти з державного столу, і підняття оренди чи подорожчання паперу позбавляє їх змоги видавати некомерційні, але такі потрібні книги. Наклади у них сміховинні, зате те, що навіть літературою не можна назвати, приносить вантажівки грошей видавцям. Автори з цього зиску не мають, хіба що моральну сатисфакцію: дивіться, мою книжку Президент купив і мене вже у школі вивчають.

Треба бути поза процесом, аби зрозуміти, наскільки він здеморалізований і збочений, а в Україні ще й провінційно-вторинний.

Недавно хтось на Заході промимрив, що »Дон Кіхот» Сервантеса занадто переоцінений. »Много букафф”. Це все ринок винен. Куплений маскультом інтелектуал є рабом ринку. Бо дещо треба продавати в стильній упаковці. Особливий, брендовий товар, що косить під елітарну літературу чи контрлітературу.

Яке майбутнє у всього цього? Нагребти грошей і зникнути з літератури.

Я не буду давати жодних рецептів, окрім одного: розвивайтесь думаючи і відчуваючи, бо лише це робить нас по-справжньому вільними і щасливими.




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-02-10 08:59:26
Переглядів сторінки твору 227
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.105 / 5.73)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.205 / 5.88)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2018.07.20 15:13
Автор у цю хвилину відсутній