ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2019.12.09 07:25
Укрий, тумане, стомлені дерева
Допоки сніг блукає поза містом
Хай горобина полум’я намистом
Освітлює густе, грудневе мрево.

Сіріє день одразу по обіді,
Сиріє сонце та не хоче гріти,
Оголені хитає вітер віти

Олександр Сушко
2019.12.09 02:12
Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
Хай сьогодні розв'яже язик.
Пити крівцю навчитись не важко -
Складно жити людиною вік.

Тяжко ворога й тещу любити,
Зріти правду без лірики шат.
Я свою заганяю у сіті

Олена Побийголод
2019.12.08 22:53
Володимир Висоцький. «Аліса»

- Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
Що за вередливе маленятко!
Будеш видирати рученятка -
начувайся, підсвинку, стривай!..

- Ну і гучність вереску в нащадка...

Оксана Логоша
2019.12.08 21:01
Серед зими яскравий маляр
Малює світ,який ніхто не бачить.
А я вдягнула чорні окуляри
на удачу.

Сумні вітрини гойдають перами,
Мов голуби.Злітають в далечінь.
А я іду і сиплю перлами

Ігор Деркач
2019.12.08 17:18
ІЯ б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
і на овації юрби
не купувалися поети.
Чи спокушає сатана,
чи інші генії рогаті –
усім однакова ціна,
хто сіє суржики у хаті.

Іван Потьомкін
2019.12.08 17:00
Ячмінь знайшов на стежці вовк.
«Ну, що за глум?»-
Знахідку він топче з горя.
І раптом бачить –
Кінь назустріч скаче.
«Спинися, друже, на хвилину!
Не здогадаєшся, яка в мене новина.
Для тебе я зібрав і приберіг ячмінь.

Ярослав Чорногуз
2019.12.08 16:27
Принишклий сад. Іще не вкритий снігом.
Провіяний вітрами зусібіч.
Вляглася на калюжі сиза крига,
На віти легко звісилася ніч.

Химерний дим. За ним – зоря вечірня
Тихенько відпливає в далечінь.
Неоновими сніжками враз вирне

Сергій Губерначук
2019.12.08 13:25
Ми зберемося всі до купи
й підемо
за кинутим уперед яблучком
з Едему.
На кожній зупинці нашій
збудуємо пам’ятник,
в останнім гріховнім кутку
зупинимо маятник,

Олександр Сушко
2019.12.08 12:01
Весна в моїм сердечному саду!
Медами - солов'їне щебетання!
Вплітає світ в життєву суєту
Осонцену рапсодію кохання.

Я жив одинаком. Тепер воскрес!
Душа моя убралась у клечання!
Нарешті доторкнувся до небес,-

Козак Дума
2019.12.08 07:44
На щастя вішати підкову,
скажу відверто – марний труд.
Відчуєш вільно себе знову,
із з шиї скинувши хомут!

Микола Соболь
2019.12.08 05:48
Переродися! Духу не убити,
а наше тіло належить землі.
Прокинься, люде, страхом оповитий –
свіча волає у моїм вікні
та плаче. То материнські сльози,
які ж вони у розпачі гіркі.
Лежать малі роздягнуті на возі,
А небо сипле сотнями зірки…

Володимир Бойко
2019.12.08 01:46
По свежевыпавшему снегу
Меня лыжня ведет, скользя,
И как мне хочется, с разбегу,
Достичь всего, чего нельзя.

Но цепко белая пустыня
Места заветные таит.
Где, в околдованной твердыне,

Тетяна Левицька
2019.12.07 14:09
Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років пер

Ярослав Чорногуз
2019.12.07 14:07
Бузок біліє в сонячнім саду,
і небеса прозорістю дивують.
Весні назустріч нареченим йду,
тебе обожнюю, її - люблю я!

Рапсодія любові нам звучить,
і водограєм розливає звуки.
Яка зворушлива, жадана мить

Сергій Губерначук
2019.12.07 11:00
Оце моє таке життя.
Мої продовження у дітях.
Цвіт яблуневого злиття
в обіймах цих, немов на вітях.

Любистком пахне тихий одр.
На кораблі з рожевих весен,
де гомонів живий народ,

Іван Потьомкін
2019.12.07 10:21
Привелось мне несколько раз дежурить с одним страшно любознательным человеком. Хоть он и не имел высшего образования, как это уже стало традицией в израильских фирмах по охране и уборке, но не страдал комплексом неполноценности, а старался наверстать упущ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Майя Залізняк / Критика | Аналітика

 Іменем ринку

http://pahutyak.com/іменем-ринку/
джерело

Автор статті Галина Пагутяк

-Іменем ринку засуджую вас, непропіарених поетів і прозаїків на небуття! А також тих, хто не їздить у промотури і не проводить автограф сесії. Вердикт не підлягає оскарженню. Амінь.

Я знаю, що зараз мене закидають камінням наші мистці, критики, книготорговці, видавці і всі, хто так прагне не відставати від прогресу, і доганяє його, ламаючи обцаси і гублячи капелюхи. За те, що я зараз скажу. В літературі я вже, вважайте, сорок років, видала купу книг і бачила все. Маю трохи читачів, коли йдеться про читачів справжніх, а не дилетантів, знаю, як все працює в літературі і час від часу висловлююся на цю тему, іноді різко, через що наживаю собі неприятелів. Але я ніколи не казала просто з мосту: комерціалізація мистецтва, ринок мистецтва – це абсолютне зло. Воно деформує особистість мистця, розвиток підмінює конкуренцією, а покупців отуплює і розбещує. В глобальному масштабі ми отримуємо культурну катастрофу. Це навіть не маньєризм, з якого мистецтво все таки виходило, це вже Апокаліпсис. Бізнес на мистецтві як і кожен бізнес нашої доби – це нав’язування попиту з метою отримання прибутків.

Чарльз Діккенс свого часу відчинив скриньку Пандори, воюючи за те,щоб письменники заробляли і мали права на власні твори. Він не міг передбачити кабальних угод, що перетворюють письменника на раба, який мусить працювати регулярно, аби не здохнути з голоду. Втім, письменник пролетарського чи селянського походження не помре голодним. Він буде жити скромно, бо завжди знайде, де заробити собі на шматок хліба, і знайде час писати те, що приносить йому втіху. Основна небезпека не в цьому, а в тому, що врешті він робить висновок,ніби мусить догоджати читачеві і виходити на ринок книги. Кому намагався догодити Господь, коли створював світ? Отож бо. Акт творіння – це самовираження вільної істоти. Якщо творіння прекрасне, то за творцем протупотить стадо епігонів. Ні гроші, ні успіх не роблять нікого вільним, а навпаки – принижують. Бо заміський будинок потрібно утримувати, як і авто, тобто треба заробляти творчістю, яка вже й не зовсім творчість, бо потрапила на ринок там її адаптують під чиїсь потреби, що нав’язані самим ринком.

Подивимося, що уже знищив книжковий ринок:

-Поезія – збиткова. А раз вона збиткова, то хто її буде розвивати?

-Драматургія – збиткова. Напишіть п’єсу і запропонуйте її видати.

-Експериментальна новаторська проза – а хто це купить?

-Філософська есеїстика – а кому воно треба?-

-Детектив – краще перекладемо щось іноземне.

-Наукова фантастика – нема попиту.

Заохочується:

-шаблонне фентезі

– шаблонні боєвики.

– нудотне чтиво про каву і смаколики. Місце дії – Львів або Париж.

-ностальгія за совком, теж шаблонна

Один мій знайомий вирішив податися з романом про вампірів у видавництво. Всім підійшов, але у нього попросили додати сцен у ліжку. Він відмовився. Став мережевим письменником і пише так, як йому хочеться. Одному поетові запропонували розкошелитися на 5 тисяч доларів, щоб пропіарили його творчість, і він послав подалі, в дуже грубій формі. Я знаю письменників, які в житті не отримали ні грантів, ні премій, і живуть собі щасливо без тусовок, Коронацій і Золотих письменників, як і рейтингів. Критика їх не бачить впритул, ну, і слава Богу. Ринку не потрібна критика – у них є комерційні радники, які вимагають сцен в ліжку чи весілля у фіналі. І «понятного язика». Тобто для народних мас. Як в отому анекдоті про пісню “Валянки”. Ринку потрібен споживач, якомога тупіший, без жодної власної думки.

Є у нас невеликі видавництва, які не отримують ні крихти з державного столу, і підняття оренди чи подорожчання паперу позбавляє їх змоги видавати некомерційні, але такі потрібні книги. Наклади у них сміховинні, зате те, що навіть літературою не можна назвати, приносить вантажівки грошей видавцям. Автори з цього зиску не мають, хіба що моральну сатисфакцію: дивіться, мою книжку Президент купив і мене вже у школі вивчають.

Треба бути поза процесом, аби зрозуміти, наскільки він здеморалізований і збочений, а в Україні ще й провінційно-вторинний.

Недавно хтось на Заході промимрив, що »Дон Кіхот» Сервантеса занадто переоцінений. »Много букафф”. Це все ринок винен. Куплений маскультом інтелектуал є рабом ринку. Бо дещо треба продавати в стильній упаковці. Особливий, брендовий товар, що косить під елітарну літературу чи контрлітературу.

Яке майбутнє у всього цього? Нагребти грошей і зникнути з літератури.

Я не буду давати жодних рецептів, окрім одного: розвивайтесь думаючи і відчуваючи, бо лише це робить нас по-справжньому вільними і щасливими.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-02-10 08:59:26
Переглядів сторінки твору 425
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2019.12.06 11:40
Автор у цю хвилину відсутній