ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Маркіяна Рай
2018.12.19 12:56
Що ти, літуне, видів за горизонтами, -
Грізними швами двох неосяжних твердей?
Я б тобі видала віру свою приземлену,
Як видають нагороди і таємниці,
Щоби не падала ниць, не зривалась з мого лиця,
Щоб уплітав її до сонячного вінця.
Промені, наче спиц

Світлана Майя Залізняк
2018.12.19 10:28
Розцвів нарцис у авторськім єстві.
Стеблом повзе комашка величава.
- Не вказуй... не потрібен шелех твій!
На пуф до мене прийде юнка-пава,
А ти - дозріла, мудра... ти - не та,
яку я намалюю на шпалері.
Зламавсь нарцис...
І просить в ос бинта...

Олександр Сушко
2018.12.19 10:11
Укліщився в сідниченьку зоїл,
Щодня гризе мої творіння, злюка:
- Драглисті, бевзе, віршики твої!
Пегас не кінь, а хвора й лиса курка!

Мій читачу! Сонетяра прости!
Чудовні оди грамузляв ізмалку.
Та це не ґандж, такий у мене стиль,

Ігор Деркач
2018.12.19 08:18
З одного боку, нібито – орли,
а з іншого , мов когути, обоє.
Ой, людоньки! Закльовує малий
великого ліричного героя.

Але оба – мої учителі:
один – сонету, інший – параної...
А дисципліна – наче москалі:

Віктор Кучерук
2018.12.19 07:57
Від самоти осатанілий,
У плині скорбному ночей, –
Шукаю досі марно тілом
Її довірливе плече.
Ніяк змиритися не можу
Із тим, що стихнув скрип пружин, –
Що на розстеленому ложі
Лежу засмучено один.

Василина Іванина
2018.12.18 20:58
ожеледиця жебрає
на роздоріжжі
_дайте хоч одненьку жертву_
тихо канючить
підступно скалячись
услід перехожим
мовляв
недалеко втечете від мене

Тетяна Левицька
2018.12.18 17:14
День врунився, хмелів учора,
сьогодні - втратив щастя шарм.
І знову хочеться на море
в оазу фінікових пальм.

В тропічнім царстві оживаю,
Блакитним лотосом цвіту.
Блаженство неземного раю

Ярослав Чорногуз
2018.12.18 15:50
Мене повчає псевдодруг, як жить,
Хоча молодший віком проти мене.
Та уявля себе «великим» вченим,
Й нема нахабству дикому межі.

І по воді його все пишуть вила –
Він хоче, щоб поліг я на війні.
А він пророком став, був на коні,

Віта Парфенович
2018.12.18 15:27
кому доводити і що?
а головне – то є навіщо?
танцюючи на попелищі,
розплата буде і «расчет»

кому доводити і де?
хто я – я теє добре знаю,
на ранок з кавою чи чаєм,

Олександр Сушко
2018.12.18 11:43
Замріявся (на те я і піїт),
Із пуза долина приємний буркіт.
Померти в ліжку аж під сотню літ
Забаглось між турботливих онуків.

Хай патріоти скніють на війні,
А я на кухні попишу віршата
Про сад, любов, озера та лани.

Любов Бенедишин
2018.12.18 11:23
Хочеться крикнути: «Де ти?» –
У глибину Інтернету.
Між чудасій і докорів
Щастя впізнати своє.

Скрізь – несполохана тиша,
Луни її не колишуть.
Бачити внутрішнім зором

Ігор Шоха
2018.12.18 11:15
Усі ми аплодуємо, буває,
всьому новому, любимо пісні.
І не буває соромно мені,
що долучився із якогось краю
до арії у опері одній.

ІІ
Є фабула. Анонси оминаю я...

Світлана Майя Залізняк
2018.12.18 10:23
Сон...
піднімаюся вище за трави.
Сила тяжіння тепер несуттєва
Ось долітає червіньковий гравій.
Хто ж там зустріне - Евтерпа чи Єва?

Сцени...
ліани...

Віктор Кучерук
2018.12.18 06:36
Як прикро, люба, що не разом
Уже радіється й болить, -
Що ти впокоїлась одразу,
А я - вагаюся що мить.
Зіперсь лякливо на онуків
І, мов зачумлений, стою, -
Собі продовжуючи муку
Та поділяючи твою...

Галина Михайлик
2018.12.17 22:02
сніжно
ніжно
біло

біль
минув
давно -
гадало_ся...

Ігор Шоха
2018.12.17 21:16
Йдемо за обрій інеєм повиті.
Усе насущне маємо з небес.
Неуязвимі, бо за правду биті,
і віковічні, бо Ісус воскрес.

До видимого муляємо ноги
та істині радіємо здаля.
У нас немає битої дороги,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02

Лариса Пугачук
2016.03.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Майя Залізняк / Критика | Аналітика

 Іменем ринку

http://pahutyak.com/іменем-ринку/
джерело

Автор статті Галина Пагутяк

-Іменем ринку засуджую вас, непропіарених поетів і прозаїків на небуття! А також тих, хто не їздить у промотури і не проводить автограф сесії. Вердикт не підлягає оскарженню. Амінь.

Я знаю, що зараз мене закидають камінням наші мистці, критики, книготорговці, видавці і всі, хто так прагне не відставати від прогресу, і доганяє його, ламаючи обцаси і гублячи капелюхи. За те, що я зараз скажу. В літературі я вже, вважайте, сорок років, видала купу книг і бачила все. Маю трохи читачів, коли йдеться про читачів справжніх, а не дилетантів, знаю, як все працює в літературі і час від часу висловлююся на цю тему, іноді різко, через що наживаю собі неприятелів. Але я ніколи не казала просто з мосту: комерціалізація мистецтва, ринок мистецтва – це абсолютне зло. Воно деформує особистість мистця, розвиток підмінює конкуренцією, а покупців отуплює і розбещує. В глобальному масштабі ми отримуємо культурну катастрофу. Це навіть не маньєризм, з якого мистецтво все таки виходило, це вже Апокаліпсис. Бізнес на мистецтві як і кожен бізнес нашої доби – це нав’язування попиту з метою отримання прибутків.

Чарльз Діккенс свого часу відчинив скриньку Пандори, воюючи за те,щоб письменники заробляли і мали права на власні твори. Він не міг передбачити кабальних угод, що перетворюють письменника на раба, який мусить працювати регулярно, аби не здохнути з голоду. Втім, письменник пролетарського чи селянського походження не помре голодним. Він буде жити скромно, бо завжди знайде, де заробити собі на шматок хліба, і знайде час писати те, що приносить йому втіху. Основна небезпека не в цьому, а в тому, що врешті він робить висновок,ніби мусить догоджати читачеві і виходити на ринок книги. Кому намагався догодити Господь, коли створював світ? Отож бо. Акт творіння – це самовираження вільної істоти. Якщо творіння прекрасне, то за творцем протупотить стадо епігонів. Ні гроші, ні успіх не роблять нікого вільним, а навпаки – принижують. Бо заміський будинок потрібно утримувати, як і авто, тобто треба заробляти творчістю, яка вже й не зовсім творчість, бо потрапила на ринок там її адаптують під чиїсь потреби, що нав’язані самим ринком.

Подивимося, що уже знищив книжковий ринок:

-Поезія – збиткова. А раз вона збиткова, то хто її буде розвивати?

-Драматургія – збиткова. Напишіть п’єсу і запропонуйте її видати.

-Експериментальна новаторська проза – а хто це купить?

-Філософська есеїстика – а кому воно треба?-

-Детектив – краще перекладемо щось іноземне.

-Наукова фантастика – нема попиту.

Заохочується:

-шаблонне фентезі

– шаблонні боєвики.

– нудотне чтиво про каву і смаколики. Місце дії – Львів або Париж.

-ностальгія за совком, теж шаблонна

Один мій знайомий вирішив податися з романом про вампірів у видавництво. Всім підійшов, але у нього попросили додати сцен у ліжку. Він відмовився. Став мережевим письменником і пише так, як йому хочеться. Одному поетові запропонували розкошелитися на 5 тисяч доларів, щоб пропіарили його творчість, і він послав подалі, в дуже грубій формі. Я знаю письменників, які в житті не отримали ні грантів, ні премій, і живуть собі щасливо без тусовок, Коронацій і Золотих письменників, як і рейтингів. Критика їх не бачить впритул, ну, і слава Богу. Ринку не потрібна критика – у них є комерційні радники, які вимагають сцен в ліжку чи весілля у фіналі. І «понятного язика». Тобто для народних мас. Як в отому анекдоті про пісню “Валянки”. Ринку потрібен споживач, якомога тупіший, без жодної власної думки.

Є у нас невеликі видавництва, які не отримують ні крихти з державного столу, і підняття оренди чи подорожчання паперу позбавляє їх змоги видавати некомерційні, але такі потрібні книги. Наклади у них сміховинні, зате те, що навіть літературою не можна назвати, приносить вантажівки грошей видавцям. Автори з цього зиску не мають, хіба що моральну сатисфакцію: дивіться, мою книжку Президент купив і мене вже у школі вивчають.

Треба бути поза процесом, аби зрозуміти, наскільки він здеморалізований і збочений, а в Україні ще й провінційно-вторинний.

Недавно хтось на Заході промимрив, що »Дон Кіхот» Сервантеса занадто переоцінений. »Много букафф”. Це все ринок винен. Куплений маскультом інтелектуал є рабом ринку. Бо дещо треба продавати в стильній упаковці. Особливий, брендовий товар, що косить під елітарну літературу чи контрлітературу.

Яке майбутнє у всього цього? Нагребти грошей і зникнути з літератури.

Я не буду давати жодних рецептів, окрім одного: розвивайтесь думаючи і відчуваючи, бо лише це робить нас по-справжньому вільними і щасливими.




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-02-10 08:59:26
Переглядів сторінки твору 316
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.125 / 5.75)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.209 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2018.12.19 14:13
Автор у цю хвилину відсутній