ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2018.09.22 21:11
Якщо похилий вік і похилив мене
То це над тим, що відкладалося на завтра.
Тепер силкуюся перетягти його в сьогодні.
А це не теж, що перетягувать в змаганнях линву...
...Такий собі урок для тих,
Хто мріяв про спокійну старість.
Урок, який мало кому

Нінель Новікова
2018.09.22 19:57
Я подякую осінь за ласку,
За емоції, що через край,
За кохання даровану казку,
За поезій рясний урожай.

Не зігріти душі оксамитом –
Почуття догоріли до тла!
Прощавай, моє бабине літо,

Василина Іванина
2018.09.22 16:45
З ранку нині хмарно. І це добре, бо ми збираємо виноград, а сонце нам не дозволено. Уперше в таку пору, тобто у вересні, почали збирати, але вже мусай, бо надовго відкладати не можемо... У Бога на цю осінь інші щодо нас плани, які нам ще не зовсім відомі.

Ірина Вовк
2018.09.21 22:48
Протягом осінньо-зимового періоду календарного року українців є Три Пречистi – 28 серпня, 21 вересня і 4 грудня. Про них у народi кажуть: ”Перша Пречиста жито засiває, Друга - дощем поливає, а Третя - снігом покриває”. Пiсля Успіння Пресвятої

Шон Маклех
2018.09.21 22:07
День,
Коли хочеться помовчати,
Коли в жовтих автобусах
Дозволяється їздити божевільним**,
Коли осінь лишає на дзеркалі пил,
І можна намалювати пальцями
На його відвертій поверхні
Крислаті пальми Борнео

Ольга Паучек
2018.09.21 13:17
Ніжну душу скував у кайдани,
Для бажання поставив капкан,..
Очі твої - то злі океани,
А слова, як безжальний вулкан...

Все ж я вдячна тобі за синочків,
За моїх пречудових дітей...
А між нас... пересохли струмочки,

Анонім Я Саландяк
2018.09.21 12:42
Аргумент двадцять сім-вісім: точка абсурду...     ... розум має право на абсурд, я так думаю; Кант* - мені здається, всіляко обминає слово абсурдний - Absurditat-absurd-безглуздий... а коли, його ж, “дисципліна доказів” вимагає, від нього ж, відпов

Віта Парфенович
2018.09.21 12:30
Налаштована рішуче, охоплена пристрастю, Ніка вирішила, будь що буде . І якщо навіть красень натякне на секс, вона наперед вирішила, що прийме пропозицію. Їй хотілося шаленої пригоди, сповненої інтриги і новизни. Думки про Гліба заволоділи дівчиною повніс

Світлана Майя Залізняк
2018.09.21 11:14
Занадто доброю - не варто...
Чуже багаття джерґотить.
Тремку мелодію Монмартру
передає вселенська нить.

Мережу вірші блискотючі.
Лелітки досвіду ловіть.
На оксамитові онучі

Марґо Ґейко
2018.09.21 09:27
Він був такий, що міг би і до ста…
Та схибив і пішов у ті квартали,
Де двоє туй у кованих кутах
Небавом синім пологом повстали.

Сукався час, незнано звідкіля,
Вертівся на одвічне мотовило –
Тепер тобою плакало гілля,

Петро Скоропис
2018.09.21 08:39
Ми у лузі гратись в квача охочі,
хоча б не в пальтині, а у сорочці.
А як дощ і сльота пеленою з вікон,
ми, учитись охочі, стидимось хникань.

Ми посібник осилим за назву довгу.
А те, що нам сниться – яві в помогу.
М

Олександр Сушко
2018.09.21 05:08
Без "мусі-пусі" - не життя. а сон,
Ерзац снаги, сироватка чуттєва.
А я блукалець ерогенних зон,
Цю роль заповідала баба Єва.

Її наказ виконую щодня,
Цілунками освячуючи перса.
Сьогодні мавку лагідну б обняв,

Ярослав Чорногуз
2018.09.21 01:52
Очам не вірю: Київ у диму,
Спалахують будівлі і дерева…
І грізний гул по місту усьому,
І літака над садом – тінь сталева.

Чи скине бомби у наступну мить?
Апокаліпсису настала ера?
І чуть: асфальт розтерзаний двигтить –

Ігор Шоха
2018.09.20 21:34
На орду не йди юрбою,
бо орда проклята
всіх потягне за собою
і покаже п’яти.

Краще вийди наодинці
і з усього маху
порахуйся із ординцем

Віта Парфенович
2018.09.20 20:11
Все не стається просто так,
а під надійним неба покривом,
дається успіх, дозвіл, знак,
удачею чи згоди поглядом.
І я гравець у грі буття,
якому двері відчиняються.
Якби ж знаття, яке знаття,
Пригоди де розпочинаються.

Олена Багрянцева
2018.09.20 15:16
І так би сидіти в осінньому вирі удвох за чаєм.
Вдихати повітря, що тягнеться, мов іриска.
Прощатися з літом, підводити жовту риску.
І знати, що вересень все зазвичай прощає…

Отак відчувати вершкові твої долоні.
Збирати у скриню розсипані дні безпе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02

Лариса Пугачук
2016.03.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Майя Залізняк / Критика | Аналітика

 Іменем ринку

http://pahutyak.com/іменем-ринку/
джерело

Автор статті Галина Пагутяк

-Іменем ринку засуджую вас, непропіарених поетів і прозаїків на небуття! А також тих, хто не їздить у промотури і не проводить автограф сесії. Вердикт не підлягає оскарженню. Амінь.

Я знаю, що зараз мене закидають камінням наші мистці, критики, книготорговці, видавці і всі, хто так прагне не відставати від прогресу, і доганяє його, ламаючи обцаси і гублячи капелюхи. За те, що я зараз скажу. В літературі я вже, вважайте, сорок років, видала купу книг і бачила все. Маю трохи читачів, коли йдеться про читачів справжніх, а не дилетантів, знаю, як все працює в літературі і час від часу висловлююся на цю тему, іноді різко, через що наживаю собі неприятелів. Але я ніколи не казала просто з мосту: комерціалізація мистецтва, ринок мистецтва – це абсолютне зло. Воно деформує особистість мистця, розвиток підмінює конкуренцією, а покупців отуплює і розбещує. В глобальному масштабі ми отримуємо культурну катастрофу. Це навіть не маньєризм, з якого мистецтво все таки виходило, це вже Апокаліпсис. Бізнес на мистецтві як і кожен бізнес нашої доби – це нав’язування попиту з метою отримання прибутків.

Чарльз Діккенс свого часу відчинив скриньку Пандори, воюючи за те,щоб письменники заробляли і мали права на власні твори. Він не міг передбачити кабальних угод, що перетворюють письменника на раба, який мусить працювати регулярно, аби не здохнути з голоду. Втім, письменник пролетарського чи селянського походження не помре голодним. Він буде жити скромно, бо завжди знайде, де заробити собі на шматок хліба, і знайде час писати те, що приносить йому втіху. Основна небезпека не в цьому, а в тому, що врешті він робить висновок,ніби мусить догоджати читачеві і виходити на ринок книги. Кому намагався догодити Господь, коли створював світ? Отож бо. Акт творіння – це самовираження вільної істоти. Якщо творіння прекрасне, то за творцем протупотить стадо епігонів. Ні гроші, ні успіх не роблять нікого вільним, а навпаки – принижують. Бо заміський будинок потрібно утримувати, як і авто, тобто треба заробляти творчістю, яка вже й не зовсім творчість, бо потрапила на ринок там її адаптують під чиїсь потреби, що нав’язані самим ринком.

Подивимося, що уже знищив книжковий ринок:

-Поезія – збиткова. А раз вона збиткова, то хто її буде розвивати?

-Драматургія – збиткова. Напишіть п’єсу і запропонуйте її видати.

-Експериментальна новаторська проза – а хто це купить?

-Філософська есеїстика – а кому воно треба?-

-Детектив – краще перекладемо щось іноземне.

-Наукова фантастика – нема попиту.

Заохочується:

-шаблонне фентезі

– шаблонні боєвики.

– нудотне чтиво про каву і смаколики. Місце дії – Львів або Париж.

-ностальгія за совком, теж шаблонна

Один мій знайомий вирішив податися з романом про вампірів у видавництво. Всім підійшов, але у нього попросили додати сцен у ліжку. Він відмовився. Став мережевим письменником і пише так, як йому хочеться. Одному поетові запропонували розкошелитися на 5 тисяч доларів, щоб пропіарили його творчість, і він послав подалі, в дуже грубій формі. Я знаю письменників, які в житті не отримали ні грантів, ні премій, і живуть собі щасливо без тусовок, Коронацій і Золотих письменників, як і рейтингів. Критика їх не бачить впритул, ну, і слава Богу. Ринку не потрібна критика – у них є комерційні радники, які вимагають сцен в ліжку чи весілля у фіналі. І «понятного язика». Тобто для народних мас. Як в отому анекдоті про пісню “Валянки”. Ринку потрібен споживач, якомога тупіший, без жодної власної думки.

Є у нас невеликі видавництва, які не отримують ні крихти з державного столу, і підняття оренди чи подорожчання паперу позбавляє їх змоги видавати некомерційні, але такі потрібні книги. Наклади у них сміховинні, зате те, що навіть літературою не можна назвати, приносить вантажівки грошей видавцям. Автори з цього зиску не мають, хіба що моральну сатисфакцію: дивіться, мою книжку Президент купив і мене вже у школі вивчають.

Треба бути поза процесом, аби зрозуміти, наскільки він здеморалізований і збочений, а в Україні ще й провінційно-вторинний.

Недавно хтось на Заході промимрив, що »Дон Кіхот» Сервантеса занадто переоцінений. »Много букафф”. Це все ринок винен. Куплений маскультом інтелектуал є рабом ринку. Бо дещо треба продавати в стильній упаковці. Особливий, брендовий товар, що косить під елітарну літературу чи контрлітературу.

Яке майбутнє у всього цього? Нагребти грошей і зникнути з літератури.

Я не буду давати жодних рецептів, окрім одного: розвивайтесь думаючи і відчуваючи, бо лише це робить нас по-справжньому вільними і щасливими.




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-02-10 08:59:26
Переглядів сторінки твору 259
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.112 / 5.74)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.214 / 5.89)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2018.09.21 12:39
Автор у цю хвилину відсутній