якби ми всі пишемо один і той самий роман у віршах, Ярославе
і безперечно, нам усім є боляче

Так що це просто перегуки сердечні... Відрадно, друже!))

та ми самі у цьому віртуалі і є мабуть перегуки й відлуння,
і провідчуття іноді, теж

о, Ярославе

дякую, о Шоне
тринадцятирядники ~ окремий такий вимір

щиро дякую за розмисли, Олександре
ніщотність як вища ідея, це якби законна антитеза XXст.
від модерну і далі скрізь
насправді, творіння, осмислюючи себе і середовище,
підсумковуючи знання & домисли, зіткається
із грандіозною порожнечею, і не здатна прийняти її
в себе

цікаві були думки, здається у Прішвіна, десь у 1920х
щодо того, що у світі все більше віддзеркалюється
у малих його створіннях,
за винятком тих, котрі звуть себе ’прості люди’
котрі про цілий світ й усесвіт неодмінно судять по собі
бо нема для них нічого іншого, окрім них самих

тоді всі ті недобиті інтелігенти сильно боялися того,
що ось такий продукт системи (тоталітарної)
і заселить собою все суціль...

а щодо часу, оскільки ми з Вами все-таки знаємо
що душа безсмертна ~
що нам тих тисяча років, насправді
час немає значення саме тому, що існує вічність

а ’шедеври’ мабуть всі завершилися ще на переході від ренесансу до бароко
це продукт світоглядний,
теперішній світ потребує зовсім інших речей
автоматизоване виробництво, маскульт, телепропаганда
реальна віртуальність в дії

плин такий:
беремо по нульп’ять
& гайда ~ поетично гулять
а закінчаться фарби й слова
є іще лікувальна трава....


* хтось уже набирає 102..... *

було давно тепер неправда
зірки у мареві спливали
всміхалася суєтна слава
заводила пісень....

кружляли від & до мангала
горлали привидів навали
& листя розкіш драпувала
єднальну карусель.....


PS: а за вікном проспект латають все
& молотки відбійні кулемети
автівки істеричні, лід конкретний
& лютий люд лютнево десь повзе...

ну, він тут недалік

...та сам Пришвін не боявся, дєдушка старий, єму всьо равно
а от інші - таки було діло. сіра маса їх і чавкнула,
так чи інакше. є і тепер ще якісь останки розкошів
але Пришвинів нових катма, і не очікується більш


а слова про любов це скоріше високі слова -
хоча є момент непонятки, мабуть, тому і сплін


*радо підтягує стільчика & якби
натякає...*

Ото ніби старим не страшно )) Та й не завжди ж Пришвін стареньким був. Я он його "Фацелію" весною як перечитала, то аж пішла та купила насіння тої самої фацелії - захотілося глянути, що ж за краса така )) Правда, до сіяння діло не дійшло - здоровлячка не хватило, щоб ділянку скопати. Але цеї весни, як доживу, то обов'язково посію ))
Ну і нові Пришвіни є, тільки ж не потрібні нікому, як і співаки-музиканти путні etc... та що я розказую, і так все ясно.
(Наливає з бутля):
- Ну, будьмо! А то "прозіт", "прозт" - ну не Штірліц же я ;)

*такий весь радий, о*


дуже до речі всякі оці непонятки які сплітаються мов і нізвідки
а потім стають подеколи ідефіксами

ну за весну & фацелії, авжеж


прост!

зачарувавсь і собі*

о Ларисо

і літери, і склади можуть бути притихшеними, тихішими
тоді трохи чутніше що там, за ними, у відлуннях

коли музика просто оглушує & давить
тоді простіше жити, згоден

але