ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.02.10 07:12
На фото пожовкле дивлюся
І згадую легко краї
В яких потрапляла бабуся
В обійми юначі мої.
Як сонцю весна, довірялась
Теплу моїх лагідних рук
І тішилась щиро помалу,
Що часто гостює онук.

Лесь Коваль
2026.02.09 21:55
Ми колись перестрінемось поглядом
в центрі міста твого серед натовпу
мимовільно, побіжно і поквапом.
Я дивитимусь пильно й не знатиму
звідки мчиш і куди повноводною
провесінньою чистою річкою.
Милуватимусь літньою вродою
і душею, що сонцем відсвіч

С М
2026.02.09 21:41
закриття сезону
закриття сезону
літо йде
мов недовгий сон
що діяти
закриття сезону

вранці ми не думали про те

Володимир Бойко
2026.02.09 21:19
Кому бракує друзів – вишукує ворогів. У московській мові слова «братство» і «рабство» пишуться по-різному, але сприймаються однаково. Невчасно подана до обіду ложка може обернутися ложкою дьогтю. Московському баранові Золотих воріт не бачити.

Іван Потьомкін
2026.02.09 21:09
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн

Олександр Буй
2026.02.09 20:59
Він приречено жив, бо давно розумів,
Що горітиме вперше й востаннє,
І собою вогонь запалити хотів
Неземного святого кохання.

А у неї із кременя серце було –
Почуття їй були незнайомі.
Що горіння для неї? Воно – ремесло,

Віктор Насипаний
2026.02.09 19:14
У село на місяць бабці
З міста син привіз онука.
Щоб привчить його до праці,
Бо село -то добра штука.

А малий – у телефоні,
Не піде нізащо з хати.
Що йому корова, свині?

Сергій Губерначук
2026.02.09 16:51
Ївґа горлала на третій день весілля
так – ніби їй всипали п’яного зілля:
«Так, немає обручки! Не-ма-є!!
Вона вислизнула, а де – не знаю!
Вона розбилася й десь закотилася!..»
Тут Ївдю й кинув до льоху пан Тодорош:
«О-ось тобі наша весільна подорож!!!

Ярослав Чорногуз
2026.02.09 16:39
Вись розчулила весною,
Навіть крізь холодне скло,
Сяєва голубизною
Творить голубине тло.

Фіанітом пречудово
Спалахнув небесний цвіт.
І шаленствами любові

Марія Дем'янюк
2026.02.09 14:24
«Служу Україні!» — від віку й донині
Слова ці лунають і серце діймають.
«Служу Україні!» — їй, неньці єдиній.
Міцне в нас коріння, родюче насіння.
Традиції, мова, батьків заповіт —
Основа держави на тисячі літ.
Пильнуймо зірко, тримаймося стійко.
Б

Тетяна Левицька
2026.02.09 14:06
В червоній сукні жінка чарівна,
Іще не осінь, та вже не весна.
Красиві форми і смарагд очей
Непересічних зваблюють людей.
Одним здається, що таких кобіт
Гойдає у долонях цілий світ.
Співають херувими в небесах,
Дарує лебедині крила птах.

Микола Дудар
2026.02.09 10:39
Відтепер і дотепер
Маю сотню зауважень.
Свідки поруч — власний нерв.
Правда, він без повноважень.

Є двигун, і є штовхач…
Є кажись, дивлюсь, предтеча:
Після неї знову плач —

Борис Костиря
2026.02.09 10:36
Мовчання, мов кактус в пустелі німій,
Родилося після словесних завій.
Мовчання, мов крапка в поемі життя,
Що скине з вершини в степи каяття.
Мовчання, мов клекіт природних стихій,
Пронизливі звуки в сонаті сумній.
Так звершиться сила холодних

Євген Федчук
2026.02.08 15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч

Лесь Коваль
2026.02.08 12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.

Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і

Борис Костиря
2026.02.08 11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць / Вірші

 інакше
 
ізнову бачив сни
та не було зі мною тебе в
імлі цупкій
між мертвих & живих
шукав не знати що
 
снігами навкруги
стрічав давно не тих
& на позір сторонніх
 
крізь тьмаві
пройми коридорні
кімнати прохідні
без люстер &
 
не відчував
сумління ані горя
мовби згодом
& щезав
 
наступний
спогад
 
не
пригадавши

 
 

 
 
 
 
 
 
 
 

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-02-15 03:02:14
Переглядів сторінки твору 8856
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.682 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.625 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.650
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.02.10 08:42
Автор у цю хвилину присутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2018-02-15 04:49:51 ]
Нехай присниться поряд...
Нехай у сни прийде.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-15 05:20:30 ]
о Тамаро

дякую за світлі чуття
тлумачення снів - такий надісторичний бізнес
а як на мене, поезії ті ж самі снива

от РМ і досі не визначилася, що ж воно таке
’неритмізована поезія’
але се ж метафізика чистої води
неупереджений потік свідомості
де не мають значення відповіді на питання
’як хто що де звідки чому чого... ’

а також - найголовніший головняк - навіщо


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2018-02-15 06:39:58 ]
Живучи в іншомовному світі і стикнувшись зі вправами перекладів - своїх і чиїхось,- я стала інакше дивитись на римовану поезію. То цікава гра в слова, але - лиш при вживанні лише для своєї мови. Перекладаєш же - суть, настрій, колорит, чуття ітд в основному, рима - заднє в тім, ба навіть зайве... Тому - римування, як на мене, - то на здоров“я-, якщо охота з тим гратися. Це так, - коротко кажучи, спрощено))
Нічого проти того не маю, і сама ще часом бавлюся, як охотка візьме і часу маю вдосталь (в основному-то його - катма.) Та і Муза, - вона ж коли яка, приходить...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2018-02-15 06:45:56 ]
...ой, я трохи не туди відповіла, - про римовану. Але про ритмізовану - те ж саме. І ритм і рима - то є одна з складових поезії. Може бути, а може - і ні. Аби лиш поезія була, думка поетична... Або і оригінальна, переломна.. Ну то вже як пощастить...
А ПМ - добре що є. Де б оце я з вами, милими поетами, через роки стрічалася? Щира дяка ПМ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-15 07:03:47 ]
вжеж
рима & метрика якби обов’язкові атрибути
класичної музикальності поетичної

але мені йшлося за аналогію зі сновидінням
бо уявити собі сновидіння метричне або й
’чітко ритмізоване’ ~ мабуть годі

першим це протиріччя намагався подолати, здається
Новаліс ( із відомих нам
безсумнівно класичних персон)

’Гімни до ночі’ прецікавий маніфест
Михайло Орест навіть перекладав українською
хоча і не повністю, але все ж


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-15 08:36:28 ]
Цікава думка, пані Тамаро. Ритмізована поезія дається не кожному. Тому аби замаскувати свою безпорадність люди хапаютьсч за верлібр. Так набагато простіше. Потік свідомості можна навіть не редагувати - і так "сойдьоть". Я б зрозумів би якщо до такого фокусу перейшов би зрілий, знаний автор. Це б сприйиалося б як пошуки нового. А коли це роблять люди, незграбні в силаботоніці, то це виглядає не інакше як утеча. Та ввд самого себе не втечеш. Прикладів геніальності при переходіз віршованої поезії до верлібру мій колега - дуже відомий поет- каже, що ге знає. А Ви як гадаєте?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-02-16 16:20:13 ]
Н-да, верлібр - це все-таки вищий пілотаж. За наявності вродженого відчуття ритму зляпати ритмізований текст - не проблема, а заримувати сяк-так і першокласник може, ну а якщо насобачитись як слід, то можна видавати на-гора навіть непогані рими, тільки от поезії в цьому всьому може не бути й близько.
А от коли проковтуєш текст не очима, а всією собою (і логіка при цьому сидить тихенько, роблячи вигляд, що її в твоїй голові зроду не було і вона свого носа скрізь не пхала), і лишаються тільки чисті емоції - отоді розумієш, що поезія - це не рими і навіть не ритм (хоча він, хай і ламаний, здебільшого присутній). Потоки свідомості - вони різні бувають, настільки різні, як і їхні автори.
Гарно і трохи лячно вийшло - ну, то для мене лячно, бо прохідних кімнат не люблю, вони - нежилі, як же в них можна жити, коли - прохідні? І коридори лякають, вони під наркозом ввижаються: чи то коридори, чи тунелі, і тебе туди вкручує, а ти навіть не знаєш, ЩО ти таке - не те що хто...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-16 17:39:56 ]
дяки))


у снах наче немає диктату еґо, яке керується масою
явних і не дуже обмежень, правил, поправок до них &
інших заморочок, набутих у реальному житті, якби
тому і було трохи таке порівняння щодо ілюзорної вільності
чи довільності верлібрів, хоча невідомо що насправді
є механізмом і верлібрів і сновидінь — може і підсвідоме
може й позасвідоме, може якесь вище свідоме, — або й ні...

взагалі тема хороша щодо висловлення будь-якого автора
хоча ми, здається, говорили скоріше про поезії пані Тамари
а стосовно того, що ця тема не сильно цікавить ПМ, то
тут одна із відповідей, які лежать на поверхні, це —
відсутність серйознішого критичного підходу, та бо
реальна критика у світлі контекстів & підтекстів, все ж,
потребує чимало часу, певного хисту, та й бажання,
не кажучи вже про досвід.

а максимум ’критики’, який тут, на Майстернях, завжди
був звичним, це дрібніші технічні якісь недоліки, які
в принципі можна одразу побачити і на них вказати, а отже
не втягуватися в складнішу якусь аналітичну роботу, щоби
отримати ’дякую’, у ліпшому випадку. тому тема ’критики’ і
викликає глузування з боку тих, що десятки років пишуть
і видаються собі, без особливих заморочувань стосовно того,
наскільки смертельні збіги приголосних чи голосних у їхніх
віршах, чи то які наголоси невідповідні. бо чого не пофіксить
редактор, те пройде собі спокійно в дужках переднього
зауваження на першій-другій сторінці про ’авторський текст’
навіщо ж мучитися, перестворювати те, що не хоче й не може
перестворюватися з урахуванням якихсь ’критиків’

можуть бути ще всякі інші моменти, але не хочу лізти в матерії —
а резон щодо побіжності чи зверхності задля зручності, він
таки є, бо зручно винести все в окрему теку ’іншої поезії’ і там
вже можна не звертати уваги, бо ну що про це можна загалом
сказати? та й ’інша поезія’ вже хоч якесь досягнення, або ж на
початках і того не було, а була засторога ’не публікуйте непоезію!’
вона і зараз має місце, але ж те не означає не публікуйте ’іншої
поезії’, що має означати якийсь прогрес, але на цім і все, мабуть

наразі




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-02-16 19:43:52 ]
От навіть додати нічого - стосовно критики. Втішає одне: всі ми, власне, самоучки, і той, хто хоче вчитися і вдосконалюватися, завжди знайде шлях до того.
А щодо снів і сновидінь - вчені (не британські, кажись :)) ) наче ж кажуть, що об'єктивно потреби у сні в земних організмів немає. А проте всі ми спимо і бачимо сни. У "небывалые комбинации бывалых впечатлений" чогось не віриться )) Може, це те ж життя, тільки в інших вимірах, без участі тілесної оболонки - така собі репетиція посмертя, щоб коли прийде час, не сильно шугалися ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-17 06:14:05 ]


якщо земне життя є сон
то сон у земному сні
міг чи мав би бути чимсь тоншим
аніж репетиція пробудження

а може, все притаманно
залежить від ракурсів


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-02-16 19:19:00 ]
І проміж поміж
не знайшов тебе
така покута
не для нас з тобою
високовольтні теплять
міражі
десь там є ти
як вітер наді мною
сповзає тінь
у сніжну заметіль
і ти


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-17 05:20:06 ]
як заметіль по
всій землі &
вигасає одиноке
тіло на
фоні~тлі

не говори мені
про міражі
напівзотлілі
ліпше

про щось
інакше
помовчи
зі мною

сниво


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Дем'янюк (Л.П./Л.П.) [ 2018-03-02 11:37:39 ]
"наступний спогад
не пригадавши з"
Оця незакінечена динамічна незавершеність...це неймовірно тонко й вишукано...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-03-02 18:18:38 ]
все тримається на і/з/і саме так ~

зі зворушеною подякою

Маріє