ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2018.12.12
09:02
Чиї б то діти не були,
Якого б кольору їх шкіра та волосся,
Гостями в моє серце входять
Якими є. І дозволу не просять.
Якого б кольору їх шкіра та волосся,
Гостями в моє серце входять
Якими є. І дозволу не просять.
2018.12.12
05:58
так буває
є любов
і немає
і оголене тіло верби
у осінніх вітрах
затихає
скоро знов
повертаюсь
є любов
і немає
і оголене тіло верби
у осінніх вітрах
затихає
скоро знов
повертаюсь
2018.12.12
02:42
Розфарбовую свою душу:
Сіре-в синє, а чорне-в зелене.
Розфарбовую своє серце
У всі відтінки, що має Вселенна.
Та найбільше візьму блакиті,
Ясновідблиску позолоти:
Найсолодші Небесні Миті,
Як щезають буденні турботи.
Сіре-в синє, а чорне-в зелене.
Розфарбовую своє серце
У всі відтінки, що має Вселенна.
Та найбільше візьму блакиті,
Ясновідблиску позолоти:
Найсолодші Небесні Миті,
Як щезають буденні турботи.
2018.12.11
23:42
А вдома у нього зашторені вікна. Знає:
Молочна зима не зігріє цупких долонь.
Він креслить нерівні кола і ходить краєм.
Він просто звикає до січня самотніх скронь.
У нього в кімнаті троянди цвітуть вітражні.
Він слухає тишу і стелить різдвяні сни.
Молочна зима не зігріє цупких долонь.
Він креслить нерівні кола і ходить краєм.
Він просто звикає до січня самотніх скронь.
У нього в кімнаті троянди цвітуть вітражні.
Він слухає тишу і стелить різдвяні сни.
2018.12.11
21:50
Білі комашки
Сумно летять до землі -
Вік їх короткий...
Сумно летять до землі -
Вік їх короткий...
2018.12.11
20:35
Ты если предал свою стаю
навлек беду и слезы мам
забудь дорогу лучше к Раю
не место там…
11-12-2018
навлек беду и слезы мам
забудь дорогу лучше к Раю
не место там…
11-12-2018
2018.12.11
20:22
Часу не гаю на дебати,
аби укоськати рідню.
Літературні ати-бати
ведуть ефірні окупанти.
А я дратую кацапню.
Оказій море. Та не знаю,
на що воно мені здалось?
аби укоськати рідню.
Літературні ати-бати
ведуть ефірні окупанти.
А я дратую кацапню.
Оказій море. Та не знаю,
на що воно мені здалось?
2018.12.11
17:02
Коробить сон мій хвал тривоги:
"Помер відомий кенгуру..."
У нім відсутні були роги
Ще оспівав був Азнавур
Цей Шарль завжди мене цікавив
Та трохи менш Ален Делон
А ще рецепт смачної кави...
І хто ж писав той "Тихий Дон…"
"Помер відомий кенгуру..."
У нім відсутні були роги
Ще оспівав був Азнавур
Цей Шарль завжди мене цікавив
Та трохи менш Ален Делон
А ще рецепт смачної кави...
І хто ж писав той "Тихий Дон…"
2018.12.11
16:19
Про Сергія Гупала знаю тільки те, що навчався у Літературному інституті ім. Горького в Москві, видав історичний роман про Радзивіллів у «Факті» Фінкельштейна(до читання руки не дійшли), мовчав довгих 15 років і ось тепер випустив у світ чималий том пое
2018.12.11
15:56
Про що це Ви, лікарю?!
Жити б йому ще та жити…
Нехай і не лідером,
без охоронців і джипів;
нехай і не визнаним
і не обтяженим славою.
Порвіть Ваші висновки:
Жити б йому ще та жити…
Нехай і не лідером,
без охоронців і джипів;
нехай і не визнаним
і не обтяженим славою.
Порвіть Ваші висновки:
2018.12.11
15:25
Глибокий спокій...
Тонкої різьби дерев
ніжна голизна.
День коротшає,
життя здається миттю.
Невже минає?
Тонкої різьби дерев
ніжна голизна.
День коротшає,
життя здається миттю.
Невже минає?
2018.12.11
12:45
Аргумент дев’ять
(спроба простої логічної схеми)
ПРО ІДЕАЛЬНЕ ДАЛІ...
... і чому то я, в попередньому Аргументі, згадав “марксисько-ленінський матеріалізм”? – Бо то був час штучного протиріччя між матеріальним та ідеальним, так би мовити - вигід
2018.12.11
09:10
Хрон (infernum) - це делікатес,
Чистить чакри творчості шалено.
У сучасних супер-поетес
Вже не кров, а сік із нього в венах.
З'їв кеге - світлішають думки,
Вірші пруть глибокі та охайні.
В мене хрону бодні, баняки,
Чистить чакри творчості шалено.
У сучасних супер-поетес
Вже не кров, а сік із нього в венах.
З'їв кеге - світлішають думки,
Вірші пруть глибокі та охайні.
В мене хрону бодні, баняки,
2018.12.11
02:41
що не знайшовши загубив
в перелюбі чи навіть шлюбі
про що уста чи хай там губи
не усміхнулися тобі ~
не знаєш голомозий буддо
простуючи поміж гроби
від боротьби або ганьби
в перелюбі чи навіть шлюбі
про що уста чи хай там губи
не усміхнулися тобі ~
не знаєш голомозий буддо
простуючи поміж гроби
від боротьби або ганьби
2018.12.11
00:15
Чом, каштане, пожовк? Може, ночі вже зовсім холодні?
Чи боїшся, що рине хурделиці білий загін?
Ти так довго стояв у зеленім вбранні, а сьогодні
Уночі пожовтів, мов за сонцем побіг навздогін.
Ніч минула-майнула, немов надломилася доля,
Хоч, насправд
Чи боїшся, що рине хурделиці білий загін?
Ти так довго стояв у зеленім вбранні, а сьогодні
Уночі пожовтів, мов за сонцем побіг навздогін.
Ніч минула-майнула, немов надломилася доля,
Хоч, насправд
2018.12.10
20:49
грудень на груди впав
снігом… снагою неба…
сон золотого Феба…
спав би… спав би і спав…
сніг на моїх устах –
тайна… не та… не тане…
сил небесних братання…
доля долає страх…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...снігом… снагою неба…
сон золотого Феба…
спав би… спав би і спав…
сніг на моїх устах –
тайна… не та… не тане…
сил небесних братання…
доля долає страх…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2018.11.25
2018.11.22
2018.11.17
2018.11.17
2018.11.16
2018.11.12
2018.11.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євгеній Андрійченко (1977) /
Вірші
Розділили.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Розділили.
Розділили. Й розділились.
Поховалися по хатам.
Літній день стає немилим,
Схоронила сина мати.
Залякали. Та й злякались.
Кожен з свого двору бреше.
Й підіймає очі вгору,
Чи не кружить часом кречет.
Не нажерлись, хоч й зажрались.
Ненаситним суховієм
Над містами, над ланами
Розповзлися по країні.
На людській крові та муках,
Возвели собі хатини,
А того хто борюкався,
Наче кошенят, топили.
То ж берімо і єднаймось,
Доки світло та є сили,
Щоб і наші діти знали,
В нас незламна Україна.
Поховалися по хатам.
Літній день стає немилим,
Схоронила сина мати.
Залякали. Та й злякались.
Кожен з свого двору бреше.
Й підіймає очі вгору,
Чи не кружить часом кречет.
Не нажерлись, хоч й зажрались.
Ненаситним суховієм
Над містами, над ланами
Розповзлися по країні.
На людській крові та муках,
Возвели собі хатини,
А того хто борюкався,
Наче кошенят, топили.
То ж берімо і єднаймось,
Доки світло та є сили,
Щоб і наші діти знали,
В нас незламна Україна.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ | Підтримка сайту "Altopix"
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0899 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0899 seconds