ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.09 22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,

Іван Потьомкін
2025.10.09 21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький

Олександр Буй
2025.10.09 20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.

Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить

Євген Федчук
2025.10.09 20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач

Сергій Губерначук
2025.10.09 15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:

С М
2025.10.09 13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Віктор Кучерук
2025.10.09 12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.

Сергій СергійКо
2025.10.09 12:18
Ти вмієш слухати мене роками поспіль.
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм

Юрій Гундарєв
2025.10.09 09:47
Сьогодні, 9 жовтня, йому могло би виповнитися 85 років. Але він пішов у захмар’я сорокарічним.
Можливо, такі яскраві особистості конче потрібні не лише тут…
До речі, одна з львівських вулиць носить його ім‘я.

Дві маленькі зелені фари
висвітлюють шл

Борис Костиря
2025.10.08 22:17
Давно я не був
на залізничному вокзалі.
Узимку він промерзає
до самих глибин,
як серце печалі.
Вокзал став для мене
землею обітованою,
куди спрямовані мої мрії,

Сергій СергійКо
2025.10.08 16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.

Сергій СергійКо
2025.10.08 16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.

Леся Горова
2025.10.08 15:15
Перед осінню ніби винною
Почуваюся без вини.
Розлітається павутиною
Перший зАзимок слюдяний.

І жовтневого дня короткого
Багровиння снує клубки.
Кривда в них примостилась котиком

Володимир Мацуцький
2025.10.08 13:20
грудня 2025 року Норвезький Нобелівський комітет винесе рішення: «нікому з глав держав не присуджувати премію миру». До такого рішення потенційні члени комітету прийшли заздалегідь, ознайомившись з дослідженнями міжнародної групи науковц

Володимир Бойко
2025.10.08 11:12
Колись бункери були прихистком героїв, а нині по бункерах рятує шкуру якесь пуйло. У майбутньому вивчення історії рашизму буде справою не політологів, а паразитологів. Право сильного сильне, але не праве. Малодушним завжди мало загублених душ.

Віктор Кучерук
2025.10.08 06:14
Зранку за вікнами осінь
Хлюпає нудно дощем, -
Плани зруйновано зовсім,
Душу охоплює щем.
Тільки корити не стану
Час дощовитий ніяк, -
Осінь - обманлива пані, -
Знати повинен усяк...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 "А Никсону понравилось..."


Не знаю, как другие, а я некоторые факты своей жизни часто связываю с важными событиями в мире или же с какой-то известной личностью. Так вот и Ричард Никсон стал метой моей биографии...
А дело было так. Накануне, кажется, первого приезда в СССР американского президента, в программе пребывания которого было и посещение Украины, наш Политиздат получил задание ЦК Компартии республики подготовить брошюру на украинском, русском и английском языках. Директор вызвал меня, тогда только что назначенного временным исполняющим обязанности заведующего международной редакцией, объяснил всю важность задания и поручил мне написать текст брошюры.
– Не стесняйся и без всяких там докладов заходи, когда возникнут вопросы, – сказал на прощанье Игорь Максимович. – Дело ведь общее.
Я так и делал и вскоре мы, как мне тогда казалось, подружились. Директор был сведущим историком, а к тому же еще и остроумным человеком, и за чашкой кофе с коньяком, затягиваясь ароматной сигаретой (тогда я курил), мы быстро решали многие, казалось бы, неразрешимые вопросы. Брошюра в основном строилась на цифровом материале, а он, к сожалению, в разных источниках был разный. Порой дело доходило до абсурда, когда даже в наших изданиях был тот же разнобой. Что брать за основу, решить мне самому было не под силу.
– Знаешь, – сказал директор, просмотрев мои заготовки, – плюнь на все это. Лучше выйди на улицу и спроси первого встречного. Его ответ и будет первоисточником.
Были трудности и с подбором фотоматериала, так как нужно было знать личность каждого изображенного на фотографии. А вдруг, не дай Бог, – репрессированный или же политически неблагонадежный... Но в конце концов брошюра была слеплена, одобрена главной редакцией и передана в Министерство иностранных дел. И вот тут-то начались мои новые беды...
– Вы, ебаные журналисты, – встретил меня окриком министр, – привыкли обманывать народ в передовицах “Правды” и здесь лепите лапшу на уши. Кому нужен этот бред – “самый большой в мире пролет моста”? Вы хотите, чтобы Никсон попросил убежище в Украине?..
Более четверти часа, стоя на пороге огромного кабинета, я выслушивал перемешанные с отборным матом справедливые упреки, не зная, что и отвечать. Ведь вопросы Г.Г., как его называли подчиненные, были в основном риторические. Наконец, видимо, поняв, что своими филиппиками он только сотрясает воздух, министр перевел дыхание и, указав на место за длиннющим столом рядом с собой, уже спокойно сказал:
– Это к вам не относится. Но в воскресенье я жду не агитку, а брошюру для президента США. Без хвастовства и всяких там превосходных степеней. Вместе с моим заместителем посидите сегодня и завтра и в готовом виде – на стол. А в понедельник брошюра будет рассмотрена на секретариате ЦК. Желаю удачи.
И начались два безумных в моей жизни дня, когда голова, кажется, срывалась с орбиты. Кофе, ликер и сигареты не помогали. Но с Божьей помощью все как-то устроилось. Брошюра была одобрена всеми инстанциями и сдана в типографию. Не стану пересказывать всех перипетий с набором, когда на место исправленной одной ошибки в английском тексте появлялось десять новых, и я вместе с другими редакторами вынужден был стоять ночи напролет бок-о-бок с наборщиками и типографскими корректорами...
Но вот и первая, и вторая, и третья верстки. С нетерпением ждем сигнальный экземпляр. И надо же такому случиться – в этот день жесточайшая ангина свалила меня, хоть на улице под тридцать в тени. Дело в том, что накануне я повез своего крохотного Сашу в Ватутинский парк. И вдруг, когда мы были уже на полпути к трамваю, разразилась гроза. Спасая младенца от проливного дождя, я снял рубаху и прикрыл коляску. Дождь неожиданно перешел в град, лупивший меня по голой спине.
– Привезите мне домой сигнальный, – прошу я сотрудников.
– Не беспокойся, все будет о’кей, – отвечают они, услышав в трубке мой простуженный голос.
Нет никаких сил, чтобы доказать свою правоту, и я прекращаю разговор. Прошла неделя с высокой температурой и кашлем. И вот я в издательстве. Смотрю на доску приказов у самого входа и не верю своим глазам. За допущенные ошибки в английской части сигнального экземпляра, повлекшие за собой дополнительные расходы, я получаю выговор и лишаюсь квартальной премии. Иду к главному редактору, а он выходит из-за стола и, улыбаясь, протягивает руку:
– Поздравляю. Только что позвонили из ЦК: Никсону понравилось.
– И на том спасибо, – ответил я, еще ожидая каких-то изменений в приказе.
Но главный куда-то торопился и снова протянул руку.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-05-17 19:02:46
Переглядів сторінки твору 2152
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.328 / 6  (5.035 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 5.297 / 6  (5.223 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.741
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.10.09 21:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-05-18 23:47:29 ]
Сподіваюсь, наказ виправили, і Вашому ЛГ підвищили платню, підвищили його на посаді, виплатили квартальну премію, а гонорар заплатили утричі більший! От кляті совки, вимучили людину! Але ж, як кажуть, через терни до зірок!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-05-19 10:08:52 ]
Якби так... У тому ж Політвидаві за книжку, яку я написав від імені президента Киргизії, заплатили не як літзаписувачу за домовленістю, а як перекладчеві. На запитання, з якої мови переклад, відповіді не було.
Це в минулому, але дещо схоже сталося і в Ізраїлі. Так що від переміни доданків сума не змінилася.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2018-05-19 13:50:25 ]
Цікаво, що то за брошура була? Який її зміст?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-05-19 14:43:11 ]
Не варта брошура та уваги,шановний пане Сергію, бо й там було вдосталь хизування й переваг соціалізму.