ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрко Бужанин
2026.09.21 17:28
Лежу. Та сон не йде мені –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.

І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –

Борис Костиря
2026.09.21 13:28
Повноводнеє озеро. Берег любові.
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.

Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л

Володимир Бойко
2026.09.21 12:19
Пусток у головах не буває, просто вони заповнені чимось іншим. Умільці напускати туману чомусь іменуються ясновидцями. Думки були настільки глибокими, що рідко спливали на поверхню. Корисним ідіотам корисно користуватися уроками історії. Руйн

Віктор Кучерук
2026.09.21 06:07
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з

Ірина Вовк
2026.09.21 05:41
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон

хома дідим
2026.09.20 23:24
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях

Ольга Береза
2026.09.20 21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.

Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,

Вячеслав Руденко
2026.09.20 19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.

Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге

Євген Федчук
2026.09.20 17:17
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч

Борис Костиря
2026.09.20 13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.

Куди не поїдь, повертатися знову

Іван Потьомкін
2026.09.20 12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен

Ольга Садкова
2026.09.20 12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.

І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.

С М
2026.09.20 12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі

[ПЕРЕХОЖИЙ]

Ірина Вовк
2026.09.20 10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви

Віктор Кучерук
2026.09.20 07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.

хома дідим
2026.09.19 23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 "А Никсону понравилось..."


Не знаю, как другие, а я некоторые факты своей жизни часто связываю с важными событиями в мире или же с какой-то известной личностью. Так вот и Ричард Никсон стал метой моей биографии...
А дело было так. Накануне, кажется, первого приезда в СССР американского президента, в программе пребывания которого было и посещение Украины, наш Политиздат получил задание ЦК Компартии республики подготовить брошюру на украинском, русском и английском языках. Директор вызвал меня, тогда только что назначенного временным исполняющим обязанности заведующего международной редакцией, объяснил всю важность задания и поручил мне написать текст брошюры.
– Не стесняйся и без всяких там докладов заходи, когда возникнут вопросы, – сказал на прощанье Игорь Максимович. – Дело ведь общее.
Я так и делал и вскоре мы, как мне тогда казалось, подружились. Директор был сведущим историком, а к тому же еще и остроумным человеком, и за чашкой кофе с коньяком, затягиваясь ароматной сигаретой (тогда я курил), мы быстро решали многие, казалось бы, неразрешимые вопросы. Брошюра в основном строилась на цифровом материале, а он, к сожалению, в разных источниках был разный. Порой дело доходило до абсурда, когда даже в наших изданиях был тот же разнобой. Что брать за основу, решить мне самому было не под силу.
– Знаешь, – сказал директор, просмотрев мои заготовки, – плюнь на все это. Лучше выйди на улицу и спроси первого встречного. Его ответ и будет первоисточником.
Были трудности и с подбором фотоматериала, так как нужно было знать личность каждого изображенного на фотографии. А вдруг, не дай Бог, – репрессированный или же политически неблагонадежный... Но в конце концов брошюра была слеплена, одобрена главной редакцией и передана в Министерство иностранных дел. И вот тут-то начались мои новые беды...
– Вы, ебаные журналисты, – встретил меня окриком министр, – привыкли обманывать народ в передовицах “Правды” и здесь лепите лапшу на уши. Кому нужен этот бред – “самый большой в мире пролет моста”? Вы хотите, чтобы Никсон попросил убежище в Украине?..
Более четверти часа, стоя на пороге огромного кабинета, я выслушивал перемешанные с отборным матом справедливые упреки, не зная, что и отвечать. Ведь вопросы Г.Г., как его называли подчиненные, были в основном риторические. Наконец, видимо, поняв, что своими филиппиками он только сотрясает воздух, министр перевел дыхание и, указав на место за длиннющим столом рядом с собой, уже спокойно сказал:
– Это к вам не относится. Но в воскресенье я жду не агитку, а брошюру для президента США. Без хвастовства и всяких там превосходных степеней. Вместе с моим заместителем посидите сегодня и завтра и в готовом виде – на стол. А в понедельник брошюра будет рассмотрена на секретариате ЦК. Желаю удачи.
И начались два безумных в моей жизни дня, когда голова, кажется, срывалась с орбиты. Кофе, ликер и сигареты не помогали. Но с Божьей помощью все как-то устроилось. Брошюра была одобрена всеми инстанциями и сдана в типографию. Не стану пересказывать всех перипетий с набором, когда на место исправленной одной ошибки в английском тексте появлялось десять новых, и я вместе с другими редакторами вынужден был стоять ночи напролет бок-о-бок с наборщиками и типографскими корректорами...
Но вот и первая, и вторая, и третья верстки. С нетерпением ждем сигнальный экземпляр. И надо же такому случиться – в этот день жесточайшая ангина свалила меня, хоть на улице под тридцать в тени. Дело в том, что накануне я повез своего крохотного Сашу в Ватутинский парк. И вдруг, когда мы были уже на полпути к трамваю, разразилась гроза. Спасая младенца от проливного дождя, я снял рубаху и прикрыл коляску. Дождь неожиданно перешел в град, лупивший меня по голой спине.
– Привезите мне домой сигнальный, – прошу я сотрудников.
– Не беспокойся, все будет о’кей, – отвечают они, услышав в трубке мой простуженный голос.
Нет никаких сил, чтобы доказать свою правоту, и я прекращаю разговор. Прошла неделя с высокой температурой и кашлем. И вот я в издательстве. Смотрю на доску приказов у самого входа и не верю своим глазам. За допущенные ошибки в английской части сигнального экземпляра, повлекшие за собой дополнительные расходы, я получаю выговор и лишаюсь квартальной премии. Иду к главному редактору, а он выходит из-за стола и, улыбаясь, протягивает руку:
– Поздравляю. Только что позвонили из ЦК: Никсону понравилось.
– И на том спасибо, – ответил я, еще ожидая каких-то изменений в приказе.
Но главный куда-то торопился и снова протянул руку.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-05-17 19:02:46
Переглядів сторінки твору 2554
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.329 / 6  (5.055 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 5.303 / 6  (5.247 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.741
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.09.21 21:24
Автор у цю хвилину присутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-05-18 23:47:29 ]
Сподіваюсь, наказ виправили, і Вашому ЛГ підвищили платню, підвищили його на посаді, виплатили квартальну премію, а гонорар заплатили утричі більший! От кляті совки, вимучили людину! Але ж, як кажуть, через терни до зірок!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-05-19 10:08:52 ]
Якби так... У тому ж Політвидаві за книжку, яку я написав від імені президента Киргизії, заплатили не як літзаписувачу за домовленістю, а як перекладчеві. На запитання, з якої мови переклад, відповіді не було.
Це в минулому, але дещо схоже сталося і в Ізраїлі. Так що від переміни доданків сума не змінилася.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2018-05-19 13:50:25 ]
Цікаво, що то за брошура була? Який її зміст?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-05-19 14:43:11 ]
Не варта брошура та уваги,шановний пане Сергію, бо й там було вдосталь хизування й переваг соціалізму.