ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Нінель Новікова
2019.01.18 17:10
Не дай Вам Бог життя своє покласти
На ниву творчу в прагматичний час!
Життя Петренка*, як за приклад взяте,
То – засторога, не дороговказ.

Ніхто тобі ніде не допоможе
І доброзичливо не прийме твір –
За все платити треба гроші, гроші,

Олександр Бобошко Заколотний
2019.01.18 13:30
Може, хтось запопадливий
здогадається й постелить соломи.
Втім, якщо вже оступиться –
червонітиме перед ровесницями.
Навіть Бог заколисаний

Іван Потьомкін
2019.01.18 11:48
Якщо хочеш мене затримать (поглянь відходжу) подай мені руку
іще може мене затримать тепло твоєї долоні
усміх теж має магнетичні властивості, слово
якшо хочеш мене затримать, вимов моє ім’я

слух має гостро окреслені межі
і плече набагато коротше н

Олександр Сушко
2019.01.18 09:25
У дитинство вже не повернути,
Дідуган зробився з хлопчака.
Бо в душі не червень - місяць лютий,

І горить кровиця на руках.
Все було - дружина і робота,
А тепер забризкав рай кармін.

Віктор Кучерук
2019.01.18 09:12
Морозним вітром дихає зима,
Рясні сніжинки сіються на стежку, –
Звисає із ялинки бахрома,
А сосонку оздоблює мережка.
Мов білий килим виткало життя, –
Без пагорбів, улоговин і ліній, –
На ньому чітко бачу відбиття
Кружляння маячливих світлотіней

Катерина Теліга
2019.01.17 21:16
паломництво
дорога до серця твого
пахне полинами і
обвітреною стернею
скошених трав

куди не поглянь пшениці й ковила
чіпляється лініями долі

Ігор Деркач
2019.01.17 12:00
Коли одного пам'ятаєш,
тоді усе – ніщо навкруг.
Іде у небуття товариш.
Лишається у серці друг.

Йому не снились лаври слави,
але займав свої щаблі,
любив поезію і барви

Нінель Новікова
2019.01.17 10:22
И куда не иду, что ни делаю,
То виденье забыть не могу:
Словно вышивка – белым по белому,
Две берёзки на белом снегу…

2017

Віктор Кучерук
2019.01.17 09:27
Проти ночі обмінялись
Номерами телефонів, –
І тепер щоніч зухвалість
Нищить скромності кордони.
Услухаюся терпляче
В монологи безупинні –
То у розпачі ти плачеш,
То смієшся безпричинно.

Олександр Сушко
2019.01.17 05:42
Дзвінок по смартфону відволік мою увагу від написання чергового опусу про кохання. Шукав риму до слова «циці». А це потребує особливої концентрації уваги. Уява мусить виразно виопуклити ті бездоганні витвори мистецтва, якими обдарувала жінок щедра природа

Віктор Кучерук
2019.01.16 22:52
Не так, як думаю, роблю,
Не так, як хочеться, буває,
Коли, подібно ручаю,
Ніде калюж не оминаю.
Та не спроможна жодна з них
Мій неугавний біг спинити
Ані далекістю доріг,
Ані ціною вічних витрат.

Іван Потьомкін
2019.01.16 18:22
Москві, а за нею й Києву привиділось,
Що в горах, неподалік таджицької столиці,
Не знаючи, що їй робить, ходить «сніжна людина».
Які там «єті », думалось, як опинився там,
Де скорш ведмедя стрінеш біля аличі,
Ніж звичайнісіньку людину?
Зрештою,

Марія Дем'янюк
2019.01.16 14:07
А Він переступив спокуси земних втіх,
І Боже Слово ніс безмірності доріг.

А Він ступав тихенько на поріг
І стукав кожному: у ношу збирав гріх.

Не всі оселі двері відчиняли,
Не всі миряни радо зустрічали...

Ігор Деркач
2019.01.16 12:14
Вичунюю. Перед очима – бісики,
якась церата лізе на батут...
Не вистачає хроніки і містики,
а фея, відчуваю, тут-як-тут.

Вирулюю оазами та плесами,
провалююся думкою у час...
Як силосують люди непричесане!

Олександр Сушко
2019.01.16 09:24
Ось сиджу і думаю - чи все склалося б інакше, якби після армії не втелющився вчитися у швейне СПТУ №42 імені Лілі Карастаянової. Нині там такий собі ” Dream House Hostel» для бідних мільйонерів та крамниця з продажу граніту для пам’ятників собачкам та кот

Вячеслав Семенко
2019.01.16 00:44
З Томаса Венцлова

Патетика, здавалось, нам не знадобиться,
та цей сюжет цікавить знов і знов -
яку художник приховав тут таємницю,
що як багаття палить полотно!

Над барикадою з туману квітне заклик,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02

Надін Ко
2018.12.16

Гобіт Васильковий
2018.12.08

Євген Лінивий
2018.10.20

Місіс Анонім
2018.09.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович (1983) / Проза

 Курва
Пролог
Він застав мене зненацька. Я чекала поблизу дверей кухні у холі, прогулюючись, поки закипить чайник, і я зможу приготувати горнятко кави.
Стояти просто і чекати над чайником, коли вода заклекотить, і кнопка сама відключиться було тупо, адже так завжди, коли чогось чекаєш, то час ніби розтягується, і повільно, ніби мед з ложки, стікає.
Він відчинив двері і я хотіла утекти. Я добре знала, про що говорять бісики у його очах. Він був радий мені, радий мене бачити, і правила поведінки і пристойності відійшли на задній план.
Він накинувся на мене, ніби тигр, не зважаючи на присутність сторонніх – саме двоє моїх колег вийшли теж на кухню, і стали свідками того, як цей чоловік обіймає мене. І у їхньому погляді я прочитала – ОСУД.
***
Курвою і проституткою я стала ще у юному віці.
Толком навіть не знала, що саме означають ці слова, але батько часто у гніві так кричав на маму, і я точно розуміла, що це щось погане. Лайка та й лайка.
Потім, коли досягла підліткового періоду, всюди намагалася бути кращою і достойною права на життя, адже батько сильно хотів сина, і мені необхідно було доводити, що доньки не так погано. До того часу мама уже настільки переслухала цих слів, що вони стали звичним атрибутом і її лексикону. Це було не завжди, але було… Нерви не сталеві. Коли щось йшло не так, як передбачалося, коли ми, доньки, намагалися щось змінити у нашому домашньому господарстві і проявляли зацікавленість до того, аби бути причетними і повноправними членами родини, як от мили вікно, яке треба було давно помити, замітали в дворі і розбивали неочікуваний квітничок там, де мама не планувала, прали не порадившись з мамою, яка постійно говорила і говорить «я зроблю сама», але не робить, бо у гризотах з батьком і вимотаними нервами не вистачає сил на те, щоб все переробити, ми стали суками, проститутками і курвами усі.
Просто слова. Слова, які наклали подальший вагомий відбиток на наші долі.
Я можу говорити лише про те, що сама відчуваю, отже, висловити свою суб’єктивну думку.
Ударити словом і ударити фізично – речі різні, але болючі, як не крути.
Я не росла в ідеальному середовищі, звісно, буває і гірше, але психологічно склалося так, що змалку ми, діти, бачили, як батько зневажає маму. Просто так йому хотілося. Лайками криє світ. Піднімає руку. Кидається всім, що під руку попаде. Б’є посуд. Посуду було перебито багато. Мамою пролито силу-силенну сліз і перечуто лайок і матюків. Мамою, інтелігентною жіночкою з вищою освітою, хоча родом із села, що на мальовничій Волині. Ми усі боялися і боїмося батька. Неврівноважена психіка. Надлишкова збуджуваність. З висоти мого теперішнього віку - я ні дня не жила б з чоловіком з такими сюрпризами.
Батько у моєму дитинстві був різним. Часто – п’яним і агресивним. І ми лили сльози і падали на коліна перед мамою, просячи кинути його і поїхати до її батьків на далеку Волинь. Мама терпіла, говорячи, що все налагодиться, боячись привезти батькам трьох малих діток і не знаючи, як жити далі там, підлаштовуючись під осуд односельців.
Батько був і добрим, бо навчився від нашого діда майструвати і займався столяркою. Водив нас на ставок купатися, і то було справжнісіньким святом, майстрував меблі для наших ляльок, виточував підбори і прилаштовував до наших дитячих капців. Дитячі підбори, які так хотілося носити і дорослішати швидше. Татко приносив зарплату додому, старався закалимити, щоб мати додаткові кошти для сім’ї, кошти клалися в тому числі на книжку в Ощадбанк, і ми мали бути забезпеченими при досягненні повноліття завидними нареченими. Ми живемо у будинку, який побудував він і його батько – мій дід, що після заслання в Сибір приїхав до нашого міста і допомагав відбудовувати його після Великої Вітчизняної війни. А ще – мій батько краще ставиться до тварин, аніж до людей.
Отже, з раннього віку я боялася батька, і чоловіки як вид були для мене небезпекою.
Я росла і всіляко відгороджувалася від думки, що колись мені самій доведеться вибирати чоловіка для створення сім’ї. Хоча симпатію до хлопчиків я почала відчувати ще у дитсадочку. Хлопчики мені були цікаві тим, що вони відрізнялися від дівчаток. Зацікавленнями. Іграшками. Я весь час хотіла розібратися, певно, чим хлопчик кращий за дівчинку. З дівчатками мені все було зрозуміло. Мені хотілося з хлопчиками спілкуватися, аби розуміти різницю. Адже батько хотів сина.
Але коли прийшла юність, і почалася пора перших обіймів і поцілунків серед моїх однолітків, а я почала читати романтичні книжечки про красиву любов, яка існує часто у книжках, аби відгородитися від почуття небезпеки, яку становлять чоловіки, я змогла себе переконати, що у мене все буде інакше, обов’язково гарно і романтично. Безхмарно і ідеально.
І почалися перші кроки. Перші зізнання у коханні, хоча тепер я знаю, що кохання більш ширше поняття, ніж ходити обійнявшись, затискатися і цілуватися, бувши зненацька застуканими. Так робили мої однолітки. І так не робила я. Бо той хлопець, який мені ніби подобався, він соромився моїх почуттів. Та і я його не знала зовсім. Такий собі симпатичний і чемний, позитивний герой в цілому. Я не осягала його внутрішній світ, адже мені здавалося, що мого внутрішнього світу вистачить на нас обох.
Невдалий перший досвід зізнань-зітхань зробив свою справу. Я заглибилася у розвиток себе і становлення, хоча симпатизувати деяким хлопцям направду симпатизувала. Але тоді вже всі хоча б раз спробували спати. А я не хотіла просто як усі. Я не грала в перегони у цьому делікатному питанні. Дівчата перешіптувалися про те, як це було у кожної, часто – у алкогольному хмелю. Такі перешіптування часто спостерігалися на медогляді, біля дверей кабінету гінеколога. «Ти на кушетку чи на крісло?» – питали одна одну. Я не знала, що відповідь у собі містила короткі інтимні факти, аж поки мене не спитала гінеколог
– Живеш?
– Живеш? – я зніяковіла. Я ж жива. До чого таке питання? – Тобто? – перепитала я.
– Живеш статевим життям? Спала уже з чоловіками? – повторила роздратовано гінеколог.
– Ні. Ще ні – зашарілася я…
– Лягай тоді.
Оглянувши і помацавши живіт, запиласала «годна» і вигукнула «слєдующій!»
Я вийшла тоді з кабінету червона, ніби помідор. Дівчата кидали косі погляди, перешіптувалися…
З часом я розібралася у тонкощах прийому жіночого лікаря.
І коли настала пора, після того, як все сталося вперше для мене, пішла на консультацію.
Мені хотілося переконатися, що все гаразд, що все пройшло нормально.
Мені хотілося поговорити на цю тему, а не було з ким. І я придумувала ідеальну історію, яка містила питання, які мене хвилювали. Я отримала відповіді.
Це сталося не рано і не пізно. Це сталося усвідомлено, і я дуже рада, що пізнання своєї сексуальності почалося саме таким чином.
Я все ще боялася заводити стосунки з чоловіками. Але наперекір знайомилася, симпатизувала, розчаровувалася. Жила у великому місті. Час від часу ходила на побачення. Вчилася і вивчала себе. Свої уподобання і те, з чим я змиритися можу, а що – табу чи не йде ні в які ворота. Пробувала побудувати ідеальні стосунки. Але не вдавалося.
Пригадалося, як на кухні у подруги, яка була на той час заміжня, ми весело гомоніли про чоловіків. Я завжди починала говорити на цю тему з гумором, та й тема цікава для молодих дівчат. Розмову почув її чоловік, і потім, з часом, назвав мене вітряною. Я не надала значення його коментареві одразу, а потім навіть плакала, коли усвідомила, що він має на увазі. Адже гулящою я ніколи не була. Але, як сказано у святому писанні: «Не судіть і не судимі будете, якою мірою міряєте, такою і вам відміряють» Попався він на своїх безкінечних зрадах у саунах-банях. На злодієві і шапка горить.
За п’ять років спроб взагалі втратила надію на те, що десь у світі існує чоловік для мене, добрий, красивий, розумний, веселий і інтелігентний, відчайдушний і мудрий, сильний і щедрий.
І зустріла його.
В мережі інтернет. Реального. Красивого. Доброго і душевного. Талановитого і відчайдушного.
Коли він з’явився у моєму життя – усі перестали існувати. Він мені замінив весь світ чоловіків. Ми жили у різних країнах, і хоча країни знаходилися поряд, проте якщо взяти глобус і виміряти відстані – ми жили на відстані чверті земної кулі.
Він не встояв і прилетів до мене знайомитися. Прилетів, бо йому хотілося пригод, надходив час відпустки і треба було зробити щось нетипове, пригодницьке.
У нас була пристрасть, романтика, секс, любов. Але і була пристрасть до пива з його боку. Алкоголізм захопив його і міцно тримав у своїх пазурах.
Три роки роману скінчилися, потім півроку моїх страждань, проб і помилок у прагненні замінити того, кого замінити було не можливо.
За цей час я пробувала побудувати стосунки чотири рази. Усі ці чоловіки не годилися і ніяким чином не могли конкурувати з моїм заморським гостем.
Ніяким!
Перший був інтелігентний імпотент, що вже само собою було велетенським мінусом. Жив з мамою, хоча був ніби при посаді. Симпатичний, але нерішучий, скупуватий і боягуз. Не здатний на авантюризм і стриманий. Показав мені те, що імпотент під спідницею мами – не для мене зовсім!!!
Другий – знавець душ людських, як він сам казав. Алкоголік. Сексуально стурбований і розпущений. Розкомплексований і експериментатор. Показав, як можна вивільнити свою темну сторону, за що я йому певною мірою вдячна. Нормальний на відстані. В одному замкнутому просторі краще не перетинатися.
Третій – романтик. Життєлюб і турист, музикант і художник. Балагур і бабій. За сумісництвом – виявився одруженим. Гарно пудрив мізки і умів робити сюрпризи. Але постійний шелест спідниць навколо нього змушував напружуватися. Непоганий коханець, досвід, стаж, гарантія.
Четвертий – хижак з татуюванням тигра на грудях. Самовпевнений і впливовий. Владний і голодний до нових надто молодих пасій. Випасав мене, немов вовк ягня з-за кущів, пропонував бонуси, поїздки, переконував, що хоче дітей. Не мій типаж взагалі. Такі, певно, подобаються дівчатам, які крім того, щоб бути залежною від чоловіка і ходити по струночці, нічого у житті більш не хочуть. А мені хотілося бути собою, вільною, обирати, помилятися і вчитися. Темперамент мій не дозволяв мені заводити стосунки, які будуть схожі на пташку у клітці. Експеримент вдався.
Весь цей час, з першого сексуального досвіду до часу постановки експерименту молодих і амбітних тьолок я вивчала себе і свою сексуальність. Я вчилася і вивчала те, що подобається мені, що буде значимим для мене і несуттєвим. Я піднімалася, падала і підіймалася знов.
Я переживала, чи є я курвою, сукою і проституткою, потім мене взагалі це почало обходити!
Я знала, ким є я. Це сталося після того, як експеримент завершився і у випадковому місці, де я не мала бути, випадковий хлопець, адже віком молодший за мене, попросив мій номер телефону і наступного дня позвав на прогулянку. Ми говорили, гуляли, не все, що він мені говорив співпадало, але я йому подобалася. Він хотів справити враження. Ми їли морозиво, горішки, сміялися, і побачення неочікувано для мене переросло у купання в Дніпрі. Я не готувалася до такого повороту подій. Стояла спека. Серпень. Купальника, звісно, не було. Він потягнув мене купатися у білизні. Вмовив, і я повелася. Було весело і нетипово.
Це був перший не старший, а молодший за мене кавалер, який стрінувся мені випадково. Коли у нас зав’язалися стосунки, я згадала слова, які мені говорила неодноразово мама на моє питання – «де мій той самий єдиний і найкращий?»
«Значить десь іще росте!» – впевнено відповідає мама і мені стає від цих слів легше.
Так і сталося. Не курва і не проститутка, а доросла жінка, яка вивчила свою сексуальність, пройшла свої кола аду у вивченні себе ж. Вільна від осуду. Вільна від чужої думки з приводу того, що нікого, крім мене не стосується.
І як же приємно, випадково зіштовхнутися з тигром, який хоче загребти бодай на трішки у свої обійми ягня, аби впиватися ароматом волосся і пружністю тіла, обіймаючи (хапаючи за груди і сідниці), не боятися і не рахуватися з осудом випадкових глядачів цієї сцени. Як приємно знати, що для цього старого тигра лишаєшся солодкою дівчинкою, яка уже не повернеться до його ложа. Бо ягня вивчило себе і змирилося з темними сторонами. Ягня знає, як отримати задоволення і як його подарувати тому левові, що своїми сильними лапками береже стосунки, які є.
Вільна від осуду, чужої думки. Сильна і вдоволена. Курва і проститутка лише тоді, коли хочеться зіграти цю роль у ліжку з коханим. Самодостатня жінка, яка не боїться спілкуватися з чоловіками, сучасна і вільна у виборі.
Так, я визнаю, я є і хочу бути вільною у виборі, спілкуюся і хочу спілкуватися з чоловіками, які мені симпатичні і лишатися достойною і сильною, а не жертвою чужих косих поглядів і перешіптувань і пліток. Я знаю ким я є, і мені цього достатньо!

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-11-05 20:24:33
Переглядів сторінки твору 345
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.277 / 5.5  (4.894 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 5.155 / 5.5  (4.702 / 5.28)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.814
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
Автор востаннє на сайті 2019.01.18 09:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-11-06 11:50:15 ]
Читала з цікавістю. Моє дитинство схоже: мама - красуня, розумна...і батько-ловелас... Нині наледве стримуюся (і таки здебільшого не стримуюся) від докорів мамі: навіщо занапастила своє життя? Вона й сама знає, що жити з чоловіком, у якого список жінок...нерозумно... Дізналася нещодавно, що вдарив у живіт маму вагітну батечко мій ...мій братик народився неживим. Це шок. Якби не така дивна історія.........не народилася б я...
Але: що вона відчувала всі 25 років шлюбу...Я бігала від п'яного батечка до сусідки, мама тікала, а я за нею. Мене він не бив... не взивав...А я була дівчинкою, що боїться батька і співчуває мамі. Чому? Навіщо жити ОТАК? риторичне запитання. Мене ніхто не готував до сімейного життя.
Тепер я з відразою ставлюся до тих, хто вживає алкоголь, не розумію жінок, що не рвуть шлюбних тенет...пробачають адюльтери. Мої уявлення про любов особливі. Я не пробачила б зради. А маму...хочеться пожаліти, батька давно немає... Є гіркота. Я розумію, що народжена від двох осіб, що не могли бути разом і не могли окремо. Це якесь дивоглядне кіно. Мене запитувала жіночка сільська, яка знала батька ще молодим: Мати і досі з Іваном?...... І сплескувала руками... Дуже вдячна за розповідь.........А сексуальність... її розвій тут описаний чудово.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович (Л.П./Л.П.) [ 2018-11-07 23:26:43 ]
у кожного свої скелети у шафі, свій досвід, свій біль, через який ми розвиваємося, приходимо чи не приходимо до чогось... я вдячна Вам, землячко, за високу оцінку та розгорнутий коментар, вона для мене багато важить!
справа в тому, що "чужу біду - руками розведу" - зі сторони, коли не варишся у ситуації, легко давати поради, бути правильним, але коли опиняєшся у замкненому колі... колі людей, яких любиш, хоча ідилій нема... інша справа
прикро, що братик не народився, співчуваю... і ми теж тікали, і тремтіли від холоду, коли виганяв рідний батько з дому, коли злився...плакали і були биті...
тепер я точно знаю, з якими чоловіками мені не жити ні дня) уроки були наглядні, хоча люблю свого татка і маму, молю Бога про їх довголіття і здоров*я у благості щодня, чого і Вам, моя щира, бажаю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-11-06 15:49:55 ]
Серйозно. Треба осмислити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович (Л.П./Л.П.) [ 2018-11-07 11:17:18 ]
Доброго часу доби,назву "Курва" можна було б змінити на "Вільна" у сенсі сприйняття чужих думок, але, здається, у мене це вже десь було...) дякую


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-11-07 11:04:00 ]
... читав прозу Вашу... неуважно...усвідомив: ця проза варта на увагу... зАйду ще... колись...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-11-07 11:17:05 ]
...таки взяв і прочитав - гав-гав! няв-няв... люблю жінок і Канта!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович (Л.П./Л.П.) [ 2018-11-07 11:18:45 ]
Вітаю, був колись у мене один знайомий хороший і талановитий, він мені теж сюди "няв-няв" писав, якщо це Ви, то моя поштова адреса не змінилася, буду рада листові )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-11-07 15:12:22 ]
... це хороші няв-няв... жінок люблю завжди - ще до паркінсона...