ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Сидорів
2019.02.16 12:19
З бузини виробляються в Хотові
На заварку чаї бергамотові.
Дозріває полин
Для розбовтаних вин.
І його культивують у Хотові.

Завалили метро у Батурині
Наркомани, «Паміром» обкурені.

Вероніка Новікова
2019.02.16 00:47
Темна чи світла буде твоя сторона,
іди до горіха, спускайся в старий підвал.
Спалимо ковдру і, може, старий диван.
Заліземо вище, до Інчиного вікна.

Там, за вікном, хтось провалився в тінь.
Скло у руці, зіниці блищать, як сталь.
Краще тримайся, мо

Віктор Кучерук
2019.02.16 00:13
Не так, як сусід подарунками
До свята дружину лишень, -
Вітаю тебе поцілунками,
Кохана моя, повсякдень!
Пробач, що плекати обновами
Тебе не навчуся чомусь, -
Що тільки з вітанням віршованим
Щоранку до тебе горнусь.

Ірина Вовк
2019.02.15 21:10
Якось дниною ясною
Стрінулась Зима з Весною.
Так уже з віків ведеться –
День цей «СТРІТЕННЯМ» зоветься…

Зима й каже: «Весно, люба!»
А сама – бліда й беззуба
Трусить снігом понад бором:

Іван Потьомкін
2019.02.15 12:45
Ейн сомхім ал ганес На Бога покладайся, а розуму тримайся. Бог то Бог, та не будь і сам плох. Богу молись, а до берега гребись. Боже, поможи, а сам не лежи. Надія в Бозі, коли хліб у стозі. Ейн ані ела бедАат Бідний лише той, хто не має знань.

Олександр Сушко
2019.02.15 12:32
Дописав елегію таки,
Прочитай, мій братику, не бійся.
Космос чхнув, посипались зірки,
Захитався в піднебессі місяць.

Ласий люд до незвичайних тем,
А мені екзотики не треба.
Про любов писати - це святе,

Ігор Деркач
2019.02.15 10:13
Зима минає. Літо наступає.
Але нічого кращого немає
як на порядку денному – весна,
коли сигнали подає вона, –
зима минає.

Але коли – ніхто не доганяє.
Бо це не те, що буча затяжна.

Віктор Кучерук
2019.02.15 00:01
Мерехтлива віхола лютнева,
Попелом сріблястим уночі, –
Ластиться вагомо на деревах
І хоронить глибоко корчі.
Кружеляє, сиплеться і гусне
Втомлено на влежаних снігах,
Давній наст винищуючи з хрустом
І невидним роблячи весь шлях.

Сонце Місяць
2019.02.14 21:45
у вечір подібний на цей
без будь~ яких панацей
змальований трохи криво
та прискіпливим олівцем

мов деінде альтернатива
дощовий чи сум чи то дзен
градієнт карамельно~ сивий

Олександр Сушко
2019.02.14 21:06
Поете! Не сиди у хаті пнем!
Від компа геть! Існуднув як, ой леле!
Немає мавки - пишеться сумне,
А є красуня - радісне й веселе.

Ти з виду - кремез, ще не у літах,
Цікавити повинні пані пишні.
А в тебе - тьху! - в паперах борода,

Ярослав Чорногуз
2019.02.14 21:05
Не печаль брови ясної
Ти, красуне чарівна.
За холодною зимою
Сонцесяйна йде весна.
Не тривож сердечну рану,
Не роз`ятрюй самоти.
Ще веселка за туманом
Буде квіткою цвісти.

Ігор Деркач
2019.02.14 19:27
Коли любов'ю пахне і весна
свої права качає в повну силу,
ми віддаємось почуттю сповна
і де б тоді по світу не носило,
хміліємо, буває, без вина,
коли приходить щастя і весна.

І навіть лютий майже не лютує,

Вероніка Новікова
2019.02.14 17:06
Цей вірш я писала нікому, тож він нічий.
Складала, як дім чи казку, з простих речей.
Ховаючи світло сорому, страху тінь
У темінь північну з виру його очей.

У темені цій північній горять ліси,
Як губи горять, які цілували мідь.
Хай спогад про це бе

Микола Дудар
2019.02.14 16:21
Фітотерапія
поучні… роки
затікають вії
хліб хіба з муки?
і тіла не з крови
більше - не з води
все воно із Мови
й зникне теж туди…

Володимир Бойко
2019.02.14 15:29
Ласкава жінко, тепла і м'яка,
В тобі усе принадне і доладне,
Солодка в міру, в міру і гірка,
Така жадана, ніжна моя ладо.

Які терни судилось нам пройти,
Якого лиха щедро почерпнути,
Ти лиш одна могла б розповісти...

Вікторія Торон
2019.02.14 13:18
Служити справі*? Відмовляюсь.
Вона невдячна і пуста,
грімка, розхристано-безкрая
і непотрібна, як сльота.

Вертка, насмішкувато-звабна,
перемішає з мулом глиб
і ловить підступом за зябра
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марк Поздняков
2019.02.15

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Ольга Кміт
2019.01.24

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

Віктор Ковіпа
2019.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Спроби перекладу

 З Марини Цвєтаєвої
Днів слизька тягуча гуща
...Доля нить рядків снує...
Що мені життя минуще?
Не моє, раз не твоє.

Не хвилює: спала?.. їла?..
І біда - була чи є...
Що мені до спраги тіла?
Не моє, раз не твоє.

МАРИНА ЦВЕТАЕВА

Дней сползающие слизни,

...Строк поденная швея...

Что до собственной мне жизни?

Не моя, раз не твоя.



И до бед мне мало дела

Собственных... - Еда? Спанье?

Что до смертного мне тела?

Не мое, раз не твое.

Январь 1925


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-11-11 15:58:25
Переглядів сторінки твору 511
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.882
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.01.28 10:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-11-11 21:32:19 ]
"Бывают такие периоды уходим тогда в переводы",- казав Леонід Мартинов.
Як на мене, вибір Цвєтаєвої для відтворення рідною мовою, для пані Люби - не випадковий, а доленосний.
Може, тому і якість відтворення висока.
Щоправда, є й заувага: "Доля ниточку снує..." і "Строк поденная швея" - різні за своїм наповненням. І це, як у кожному перекладі,- шлях до вдосконалення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-11 22:48:47 ]
Так, погоджуюсь. У цьому рядку - найбільші втрати. І це мені самій прикро, хоч у перекладі, як на війні, зовсім без втрат неможливо... Ще думаю над цим рядком.
Дякую за відгук, пане Іване.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 08:33:50 ]
трохи підправили рядок, наблизивши до оригіналу )



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 10:18:49 ]
що мені - до скрипу тіла...
бо тлін це вже наче посмертне...а ЛГ жива.
у першотворі что до смертного мне тела? інтерпретувати можна... і скрип...бо старіє...
і що мені до форми тіла...
Розмисли вслух. загалом гарно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 11:13:06 ]

ТЛІНЬ, і, жін., книжн.

1. Те саме, що тління 1. На те й уваги їм [юнакам] нема, Що їм дорогу перейма Нещадно смерті грізна тінь І жде в землі холодна тлінь... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 355); Я трудився, і ріс, і летів у бою, А тебе [комсомольський квиток] я зберіг, наче совість мою, На майбутні літа, на горіння, — не тлінь, На труди, на стремління нових поколінь (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 176).

2. Те, що тліє, розкладається або зотліло; прах. Віє тлінню повішених і загиблих від голоду, від злочинної [фашистів] кулі (Олександр Довженко, III, 1960, 45); І де б я не була, я згадую з теплінню Моїх братів сердечних із Москви. Була б я попелом, була б давно я тлінню, Коли б не ви! (Любов Забашта, Вибр., 1958, 116).

3. рідко. Те, що догоряє. Проїдь, мій коню, спроквола Повз чорне згарище села. Таким десь є й моє село, Що тлінню й попелом лягло (Микола Бажан, Роки, 1957, 234).

4. перен. Про щось нетривке, скороминуще, що не має сили або справжньої цінності. Знаю я друзів своїх, що не мали хвальби, а чи зради, Бо хвальба — то є тлінь, а від зради немає поради (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 176); Я вже дід і скоро вмру, Ні сердитись, ні мститися не стану; Одно скажу: багатство — тлінь та порох (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 201).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 10:20:23 ]
якщо дні - гуща слизька, то
що мені - до форми тіла, нмд, саме те.
Але це моя думка, не наполягаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 11:14:57 ]
форма тіла - це надто банально, як на мене

Тлінь тут саме те. До смертності-скороминущості найближче.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 12:00:24 ]
Мені в оригіналі рядки "Что до собственной мне жизни?/Не моя, раз не твоя." зрозумілися в сенсі, " яке мені діло до власного життя, якщо Я НЕ ТВОЯ", тобто якщо я не належу тобі, а не моє життя не належить тобі. Цікаві тут такі тонкі нюанси індивідуального сприйняття )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 16:24:37 ]
ні-ні-ні
В авторки йдеться саме про тіло (не твоє, тому не моє) і про життя (не моє, якщо не твоє). Уважно вчитайтесь у текст.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 20:27:43 ]
Українською мовою - виразніше. ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 12:09:56 ]
Я знаю значення слова, але тлінь тіла, коли ЛГ жива... наче не зовсім те. Можна пошукати ще...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 12:11:19 ]
Що мені - до тління тіла. Мені б отак ліпше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 13:33:55 ]
а мені саме Тління видається не дуже доречним бо лг ще жива... Але подумаю. Дякую


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 13:35:57 ]
ТЛІ́ННЯ, я, сер.

1. Дія і стан за знач. тліти 1, 2. Млосний солодкуватий сморід тління стояв над руїнами (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 152); І образ генія лишився поколінням, Величним і живим серед людей живих, Не маючи кінця, не відаючи тління (Павло Усенко, І сьогодні.., 1957, 210); Горіть, а не тліти! Від тління — лиш дим... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 324).

2. Те, що тліє, розкладається або зотліло; прах. Живи, розгортайся, липкий зелений листе, Буяй, нове життя, серед могил і тлінь (Максим Рильський, I, 1956, 102); Землею стали бідаки давно вже, А з неї виросли в стрункі дерева, Лиш панське тління навіть бур'янами Крізь грубе плиття прорости не може (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 37); Пахло передвечірнім степом, і, може, навіть пахло зовсім по-мирному, якби до запахів землі.. не мішались легкі запахи тління (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 39).

3. Те, що ледве горить, догоряє. На вогонь ішов могутній.. бульдозер. Він горнув землю, попіл, жар.. Бульдозер сунувся крізь дим і полум'я. За ним лишилося саме тління, і люди затоптували його (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 85); * Образно. — Треба, щоб у серці твоєму завжди горів вогонь жадоби до життя, а не жевріло якесь тління, без справжнього горіння немає життя (Іван Цюпа. Вічний вогонь, 1960, 30).

У тлінні нема серед значень пункту 4.
А у тліні є. Тому моя інтуїція і відчуття мови мене схиляють до другого слова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-11-19 11:21:26 ]
чудовий переклад - і дух, і напруга...

що мені до спраги тіла?
(спрага - як прагнення, жага)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-19 12:13:03 ]
Та який там чудовий, якщо одне слово таки злукавило... Світлана недарма за нього мене штурхала. Та я все заміни не могла знайти. Все щось не так.
А Ваша пропозиція, Домініку - саме те. Дякую за підказку! Не знаю, може б, колись і сама додумалась... а може, й ні)
Беру це слово, якщо Ви не проти. Дякую ще раз.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-11-19 13:47:06 ]
я щасливий, дорога пані Любове, що сово знайшлося...
звичайно ж - додумалися б...

з кримської осені...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-11-19 13:48:15 ]
сЛово...

хоча містична одруківка :о)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-11-19 13:54:11 ]
сови - істоти загадкові... нічні... майже нечутні... і дивляться кудись за обрій...