ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Наталя Мазур
2018.12.11 00:15
Чом, каштане, пожовк? Може, ночі вже зовсім холодні?
Чи боїшся, що рине хурделиці білий загін?
Ти так довго стояв у зеленім вбранні, а сьогодні
Уночі пожовтів, мов за сонцем побіг навздогін.

Ніч минула-майнула, немов надломилася доля,
Хоч, насправд

Домінік Арфіст
2018.12.10 20:49
грудень на груди впав
снігом… снагою неба…
сон золотого Феба…
спав би… спав би і спав…
сніг на моїх устах –
тайна… не та… не тане…
сил небесних братання…
доля долає страх…

Олександр Сушко
2018.12.10 08:32
Доста глупства! Посивіли пейси,
Додалося у лобі ума.
Покататися на пікінесі
Ізнадвору гукнула кума.

В упряж "левів" пакую попарно,
Трохи сала стоплю з ненажер.
Пси могутні, потягнуть титана,

Василь Кузан
2018.12.09 21:00
У тимчасовому житті
Усе крихке і тимчасове.

Міняють обриси світи
І деформуються основи,
В літописанні літ і сфер
Міняють межі континенти…
Ментальне прагнення рости

Микола Дудар
2018.12.09 20:09
…зійшлися до лопат своїх понурих
Шкребли той сніг, що падав кілька днів
Ячіли горобці на мерзлих фурах
Невимкнутий ліхтар ніяковів…
Неначе світло денне знову зайве
На поручні обпершись лаяв пес
Ось-ось і баба Нюра вийти має
У неї давня хартія - Соб

Володимир Бойко
2018.12.09 20:08
Польоти мрій – у снах і наяву,
Польоти мрій крізь ночі до світанку,
Коли туман лягає на траву
І сонце зазирає у фіранку.

Польоти вище зради і брехні,
Обмов, лукавства, підступів і скверни.
Фантазія ще оживе у сні,

Олександр Сушко
2018.12.09 13:22
Час минув еротичних поез,
Їх чимало писалося літом.
Дощ - це сльози богині небес,
Восени їй завжди сумовито.

Віршомазики їй не рідня,
Тільки пишуть, показують розум.
Ну, а я її звично обняв,

Мирослав Артимович
2018.12.09 13:10
Запрошую всіх охочих, котрі шпацируватимуть центральною частиною м. Львова
у п’ятницю 14 грудня 2018 року, на презентацію моєї чергової збірки поезій «Повінь осолоди» на 18.00 за адресою: м. Львів, вул. М. Грушевського, 5 (поблизу пам’ятника М. Гр

Марія Дем'янюк
2018.12.09 13:03
Поцілована полум'ям ранку
В Божий Світ відслонила фіранку-
В золотаве з багрянцем небо
Птах молитви злітає до тебе.
Він присяде на Божій долоньці,
Де блакитна Земля і Сонце,
Де заграви та дивохмари
Мрій людських випасають отари.

Іван Потьомкін
2018.12.09 12:59
Поволі так збуваємося страху,
Що дивними здаємось молодим.
Тим, хто не знав доносів і на плаху
Не сходив безневинним чи на дим
Із газових печей у небеса полинув...
Хто не вставав з молитвою єдиною:
«Спасибі батьку Сталіну за те,
Що жи

Домінік Арфіст
2018.12.09 12:14
я пізнав тебе по жесту…
я пізнав тебе по звуку…
у глибинах палімпсесту
у гущавинах бамбуку
тихе-тихе бурмотіння
виливається віршами
в моє ледве животіння
долітає голос мами…

Сонце Місяць
2018.12.09 04:51
Витримуй екзамен
Тримаючись до кінця
Дивись хто йде позаду
Не затримуйся
Тримайся задля вірних
Бо це правдива честь
Дотримуючись правил
Хай інші грають без

Володимир Півторак
2018.12.09 00:13
Коли погляд -
пружиною скручений нерв.
Коли твоє мовчання кричить,
Поступово дорешти втрачаю себе,
Розчиняючись у тобі.

Твої хмари - червоні, і скали морські
Доторкаються стоп твоїх.

Серго Сокольник
2018.12.08 21:58
поетичний сюр***


Пробився совиний клич
крізь сплетіння дерев і тьму-тьмущу...
О час неймовірний! Ніч
і трамвай, що прямує із Пущі.
"записано вірно", хоча у квит-

Ярослав Чорногуз
2018.12.08 20:43
Туманом сірим все заволокло:
І небо, і дороги, і дерева.
І простір весь – як потьмяніле скло,
Його укрила курява сталева.

І сіється, і сіється, і сі…
Крізь туманець іскринами пороша.
І падає завіса… Й у красі –

Ванда Савранська
2018.12.08 17:35
Хтось подзвонив. Питаю: «Хто ви?
Без імені нема розмови».

І чую: «Не впізнали друга?»
Дочка злякалась: «Це злодюга!»

«Та хто ви, хто ви, як вас звати?» –
Тривога в серці, йду із хати…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ліна Редіген
2018.11.25

Катерина Теліга
2018.11.22

Ігор Федів
2018.11.17

Артем Харченко
2018.11.17

Юлія Стиркіна
2018.11.16

оксана деркач
2018.11.12

Віктор Католик
2018.11.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Спроби перекладу

 З Марини Цвєтаєвої
Днів слизька тягуча гуща
...Доля нить рядків снує...
Що мені життя минуще?
Не моє, раз не твоє.

Не хвилює: спала?.. їла?..
І біда - була чи є...
Що мені до спраги тіла?
Не моє, раз не твоє.

МАРИНА ЦВЕТАЕВА

Дней сползающие слизни,

...Строк поденная швея...

Что до собственной мне жизни?

Не моя, раз не твоя.



И до бед мне мало дела

Собственных... - Еда? Спанье?

Что до смертного мне тела?

Не мое, раз не твое.

Январь 1925


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-11-11 15:58:25
Переглядів сторінки твору 401
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.882
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.12.09 12:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-11-11 21:32:19 ]
"Бывают такие периоды уходим тогда в переводы",- казав Леонід Мартинов.
Як на мене, вибір Цвєтаєвої для відтворення рідною мовою, для пані Люби - не випадковий, а доленосний.
Може, тому і якість відтворення висока.
Щоправда, є й заувага: "Доля ниточку снує..." і "Строк поденная швея" - різні за своїм наповненням. І це, як у кожному перекладі,- шлях до вдосконалення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-11 22:48:47 ]
Так, погоджуюсь. У цьому рядку - найбільші втрати. І це мені самій прикро, хоч у перекладі, як на війні, зовсім без втрат неможливо... Ще думаю над цим рядком.
Дякую за відгук, пане Іване.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 08:33:50 ]
трохи підправили рядок, наблизивши до оригіналу )



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 10:18:49 ]
що мені - до скрипу тіла...
бо тлін це вже наче посмертне...а ЛГ жива.
у першотворі что до смертного мне тела? інтерпретувати можна... і скрип...бо старіє...
і що мені до форми тіла...
Розмисли вслух. загалом гарно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 11:13:06 ]

ТЛІНЬ, і, жін., книжн.

1. Те саме, що тління 1. На те й уваги їм [юнакам] нема, Що їм дорогу перейма Нещадно смерті грізна тінь І жде в землі холодна тлінь... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 355); Я трудився, і ріс, і летів у бою, А тебе [комсомольський квиток] я зберіг, наче совість мою, На майбутні літа, на горіння, — не тлінь, На труди, на стремління нових поколінь (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 176).

2. Те, що тліє, розкладається або зотліло; прах. Віє тлінню повішених і загиблих від голоду, від злочинної [фашистів] кулі (Олександр Довженко, III, 1960, 45); І де б я не була, я згадую з теплінню Моїх братів сердечних із Москви. Була б я попелом, була б давно я тлінню, Коли б не ви! (Любов Забашта, Вибр., 1958, 116).

3. рідко. Те, що догоряє. Проїдь, мій коню, спроквола Повз чорне згарище села. Таким десь є й моє село, Що тлінню й попелом лягло (Микола Бажан, Роки, 1957, 234).

4. перен. Про щось нетривке, скороминуще, що не має сили або справжньої цінності. Знаю я друзів своїх, що не мали хвальби, а чи зради, Бо хвальба — то є тлінь, а від зради немає поради (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 176); Я вже дід і скоро вмру, Ні сердитись, ні мститися не стану; Одно скажу: багатство — тлінь та порох (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 201).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 10:20:23 ]
якщо дні - гуща слизька, то
що мені - до форми тіла, нмд, саме те.
Але це моя думка, не наполягаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 11:14:57 ]
форма тіла - це надто банально, як на мене

Тлінь тут саме те. До смертності-скороминущості найближче.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 12:00:24 ]
Мені в оригіналі рядки "Что до собственной мне жизни?/Не моя, раз не твоя." зрозумілися в сенсі, " яке мені діло до власного життя, якщо Я НЕ ТВОЯ", тобто якщо я не належу тобі, а не моє життя не належить тобі. Цікаві тут такі тонкі нюанси індивідуального сприйняття )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 16:24:37 ]
ні-ні-ні
В авторки йдеться саме про тіло (не твоє, тому не моє) і про життя (не моє, якщо не твоє). Уважно вчитайтесь у текст.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 20:27:43 ]
Українською мовою - виразніше. ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 12:09:56 ]
Я знаю значення слова, але тлінь тіла, коли ЛГ жива... наче не зовсім те. Можна пошукати ще...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 12:11:19 ]
Що мені - до тління тіла. Мені б отак ліпше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 13:33:55 ]
а мені саме Тління видається не дуже доречним бо лг ще жива... Але подумаю. Дякую


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 13:35:57 ]
ТЛІ́ННЯ, я, сер.

1. Дія і стан за знач. тліти 1, 2. Млосний солодкуватий сморід тління стояв над руїнами (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 152); І образ генія лишився поколінням, Величним і живим серед людей живих, Не маючи кінця, не відаючи тління (Павло Усенко, І сьогодні.., 1957, 210); Горіть, а не тліти! Від тління — лиш дим... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 324).

2. Те, що тліє, розкладається або зотліло; прах. Живи, розгортайся, липкий зелений листе, Буяй, нове життя, серед могил і тлінь (Максим Рильський, I, 1956, 102); Землею стали бідаки давно вже, А з неї виросли в стрункі дерева, Лиш панське тління навіть бур'янами Крізь грубе плиття прорости не може (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 37); Пахло передвечірнім степом, і, може, навіть пахло зовсім по-мирному, якби до запахів землі.. не мішались легкі запахи тління (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 39).

3. Те, що ледве горить, догоряє. На вогонь ішов могутній.. бульдозер. Він горнув землю, попіл, жар.. Бульдозер сунувся крізь дим і полум'я. За ним лишилося саме тління, і люди затоптували його (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 85); * Образно. — Треба, щоб у серці твоєму завжди горів вогонь жадоби до життя, а не жевріло якесь тління, без справжнього горіння немає життя (Іван Цюпа. Вічний вогонь, 1960, 30).

У тлінні нема серед значень пункту 4.
А у тліні є. Тому моя інтуїція і відчуття мови мене схиляють до другого слова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-11-19 11:21:26 ]
чудовий переклад - і дух, і напруга...

що мені до спраги тіла?
(спрага - як прагнення, жага)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-19 12:13:03 ]
Та який там чудовий, якщо одне слово таки злукавило... Світлана недарма за нього мене штурхала. Та я все заміни не могла знайти. Все щось не так.
А Ваша пропозиція, Домініку - саме те. Дякую за підказку! Не знаю, може б, колись і сама додумалась... а може, й ні)
Беру це слово, якщо Ви не проти. Дякую ще раз.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-11-19 13:47:06 ]
я щасливий, дорога пані Любове, що сово знайшлося...
звичайно ж - додумалися б...

з кримської осені...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-11-19 13:48:15 ]
сЛово...

хоча містична одруківка :о)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-11-19 13:54:11 ]
сови - істоти загадкові... нічні... майже нечутні... і дивляться кудись за обрій...