ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Устимко Яна
2020.06.06 10:30
хмари як отари
в парі і без пари
темні та стоокі
вкупі й одинокі

хмари наче мари
чаполоті чари
срібні сиві сині

Сергій Губерначук
2020.06.06 08:36
Не пропаґуй мене, а занотовуй…
Прости прасотнею "прощай"!
І не влаштовуй сабантуй,
ба, навіть – примітивний чай.

Пройди позбавлений харизм
до сліз, усотаних у раж.
Наздожени наш кожен "-ізм",

Микола Соболь
2020.06.06 06:10
Застеляйте обрусом столи,
Наливайте кожному по вінця,
Бо сьогодні день такий коли –
У селі вшановуємо Трійцю.

М’ята і полин, і очерет
Прикрашає нині кожну хату…
Не гадайте долі наперед.

Олександр Панін
2020.06.05 23:19
Тікають щодуху Граблі,
А зуби у них чималі,
Неначе ікла -
Гострі, великі,
"Рятуйте!" - волають Граблі!

"Топтати воліють нас люди,
На нас наступають усюди,

Євген Федчук
2020.06.05 22:06
Стоїть корчма понад шляхом біля перевозу.
Хто не їде – не минає, зайде пригоститись.
Чи то літом освіжитись, чи зайде з морозу,
Аби випити, поїсти та добре зігрітись.
То селяни було зайдуть кухля пригубити,
То заїдуть запорожці, що на Січ простують.

Іван Потьомкін
2020.06.05 11:47
Якже швидко проминули ті дні незабутні...
Тепер якщо й засміюся, то хіба на кутні.
Я ж йому всіляк годила, як рідная ненька:
Дала грошi на машину – японську, новеньку.
Не було ні в чім відмови, та за таку ласку
Він лишив мені борги й подавсь до Парас

Сергій Губерначук
2020.06.05 08:58
Ти відшукай мій голос у траві,
заввишки в світ.
Поклич на поміч дощ чи буревій
чи сто спекотних літ.

Нехай хоч трішки визирне земля
краєчком з-під трави,
щоб я вдихнув, як спершу немовля

Микола Соболь
2020.06.05 08:45
Природа бачить, чує та мовчить.
Невігласи не чують і не бачать,
Що від людини відвернулась вдача
Уже не за горами жасна мить…

Але тобі важливіша грошва.
Хай здохнуть всі та вся, лишаться гроші…
Навіщо тобі заповіді Божі?

Ярослав Чорногуз
2020.06.05 01:14
Люба, люба, днів печальних
Скільки ще лишилось нам?
Небо саваном прощальним
Вкрите. Хмарам і дощам

День за днем немає ліку.
Ніби траур одягла
Вся природа – свійська й дика,

Олександр Панін
2020.06.04 23:56
З циклу «Химерні Сновидіння»


Фрагмент невловимого
готичного сну…
Пізня осінь переходить
у весну.

Євген Федчук
2020.06.04 19:50
Жив чоловічок у однім селі,
Нажив сохою добрі мозолі,
Але, хоч сили і багато мав,
Не всю він на роботу витрачав,
Бо полюбляв сусідам пики бить
Та ще по селах по чужих ходить.
Мав гарну жінку і синочка він
Та до сусідки лазив через тин.

Сергій Губерначук
2020.06.04 15:23
Знала в небі тільки Бога,
грішна йшла лише на сповідь,
мало гріш який давала
на розвагу чи на вільця.
А когось утамувавши,
а розклавши тіла роздріб
перед очі неївбивці,
жалкувала-жалкувала…

Алла Даниленко
2020.06.04 14:59
Ти чекай, я повернусь, ти чекай мене.
І нехай твою печаль вітром віднесе.
Ти чекай, коли дощить або сніг іде.
Забувають інших хай. Ти ж чекай мене.
Ти чекай мене, чекай, дивись у вікно.
Повернуся, скажуть всі,бо щастить давно.
Вір мені, я повернусь.

Микола Соболь
2020.06.04 08:33
Відчуваю, що у тиші
Не початку, ані краю...
Чавкають трикляті миші,
Держрезерви доїдають.
Три вагони для полівки –
Це на раз перекусити.
Сіно хай жують корівки,
Мишка обирає – жито!

Тетяна Левицька
2020.06.04 06:24
Пригорни мене, мамо, ласкаво до ніжного серця,
розкажи оксамитову казку щасливу й сумну.
Пелюстково, зворушливо, щемно душа стрепенеться.
Притулюсь до грудей, як в дитинстві тебе обійму.
Говоритимемо допізна про життя і родину,
про надії крилаті, нев

Ін О
2020.06.03 23:53
так тихо...навколо дзеркальні сніги.
нашіптує хуга озерам сонети.
пелюстками крові сховались в заметах
торішні троянди старих берегів.
і храми мовчать, за стіною псалми
пожовкли...під пилом слова і куплети...
мій янголе болю, ці крила - секрети,
мо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Микола Байдюк
2020.06.06

Олександр Ку
2020.05.20

Андрій Пелепець
2020.03.29

Степан Вишиватін
2020.03.27

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Надія Мезрина
2020.03.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Спроби перекладу

 З Марини Цвєтаєвої
Днів слизька тягуча гуща
...Доля нить рядків снує...
Що мені життя минуще?
Не моє, раз не твоє.

Не хвилює: спала?.. їла?..
І біда - була чи є...
Що мені до спраги тіла?
Не моє, раз не твоє.

МАРИНА ЦВЕТАЕВА

Дней сползающие слизни,

...Строк поденная швея...

Что до собственной мне жизни?

Не моя, раз не твоя.



И до бед мне мало дела

Собственных... - Еда? Спанье?

Что до смертного мне тела?

Не мое, раз не твое.

Январь 1925


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-11-11 15:58:25
Переглядів сторінки твору 1077
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.159 / 5.69)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.239 / 5.81)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.882
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.05.28 17:12
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-11-11 21:32:19 ]
"Бывают такие периоды уходим тогда в переводы",- казав Леонід Мартинов.
Як на мене, вибір Цвєтаєвої для відтворення рідною мовою, для пані Люби - не випадковий, а доленосний.
Може, тому і якість відтворення висока.
Щоправда, є й заувага: "Доля ниточку снує..." і "Строк поденная швея" - різні за своїм наповненням. І це, як у кожному перекладі,- шлях до вдосконалення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-11 22:48:47 ]
Так, погоджуюсь. У цьому рядку - найбільші втрати. І це мені самій прикро, хоч у перекладі, як на війні, зовсім без втрат неможливо... Ще думаю над цим рядком.
Дякую за відгук, пане Іване.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 08:33:50 ]
трохи підправили рядок, наблизивши до оригіналу )



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 10:18:49 ]
що мені - до скрипу тіла...
бо тлін це вже наче посмертне...а ЛГ жива.
у першотворі что до смертного мне тела? інтерпретувати можна... і скрип...бо старіє...
і що мені до форми тіла...
Розмисли вслух. загалом гарно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 11:13:06 ]

ТЛІНЬ, і, жін., книжн.

1. Те саме, що тління 1. На те й уваги їм [юнакам] нема, Що їм дорогу перейма Нещадно смерті грізна тінь І жде в землі холодна тлінь... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 355); Я трудився, і ріс, і летів у бою, А тебе [комсомольський квиток] я зберіг, наче совість мою, На майбутні літа, на горіння, — не тлінь, На труди, на стремління нових поколінь (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 176).

2. Те, що тліє, розкладається або зотліло; прах. Віє тлінню повішених і загиблих від голоду, від злочинної [фашистів] кулі (Олександр Довженко, III, 1960, 45); І де б я не була, я згадую з теплінню Моїх братів сердечних із Москви. Була б я попелом, була б давно я тлінню, Коли б не ви! (Любов Забашта, Вибр., 1958, 116).

3. рідко. Те, що догоряє. Проїдь, мій коню, спроквола Повз чорне згарище села. Таким десь є й моє село, Що тлінню й попелом лягло (Микола Бажан, Роки, 1957, 234).

4. перен. Про щось нетривке, скороминуще, що не має сили або справжньої цінності. Знаю я друзів своїх, що не мали хвальби, а чи зради, Бо хвальба — то є тлінь, а від зради немає поради (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 176); Я вже дід і скоро вмру, Ні сердитись, ні мститися не стану; Одно скажу: багатство — тлінь та порох (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 201).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 10:20:23 ]
якщо дні - гуща слизька, то
що мені - до форми тіла, нмд, саме те.
Але це моя думка, не наполягаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 11:14:57 ]
форма тіла - це надто банально, як на мене

Тлінь тут саме те. До смертності-скороминущості найближче.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 12:00:24 ]
Мені в оригіналі рядки "Что до собственной мне жизни?/Не моя, раз не твоя." зрозумілися в сенсі, " яке мені діло до власного життя, якщо Я НЕ ТВОЯ", тобто якщо я не належу тобі, а не моє життя не належить тобі. Цікаві тут такі тонкі нюанси індивідуального сприйняття )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 16:24:37 ]
ні-ні-ні
В авторки йдеться саме про тіло (не твоє, тому не моє) і про життя (не моє, якщо не твоє). Уважно вчитайтесь у текст.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 20:27:43 ]
Українською мовою - виразніше. ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 12:09:56 ]
Я знаю значення слова, але тлінь тіла, коли ЛГ жива... наче не зовсім те. Можна пошукати ще...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 12:11:19 ]
Що мені - до тління тіла. Мені б отак ліпше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 13:33:55 ]
а мені саме Тління видається не дуже доречним бо лг ще жива... Але подумаю. Дякую


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-12 13:35:57 ]
ТЛІ́ННЯ, я, сер.

1. Дія і стан за знач. тліти 1, 2. Млосний солодкуватий сморід тління стояв над руїнами (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 152); І образ генія лишився поколінням, Величним і живим серед людей живих, Не маючи кінця, не відаючи тління (Павло Усенко, І сьогодні.., 1957, 210); Горіть, а не тліти! Від тління — лиш дим... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 324).

2. Те, що тліє, розкладається або зотліло; прах. Живи, розгортайся, липкий зелений листе, Буяй, нове життя, серед могил і тлінь (Максим Рильський, I, 1956, 102); Землею стали бідаки давно вже, А з неї виросли в стрункі дерева, Лиш панське тління навіть бур'янами Крізь грубе плиття прорости не може (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 37); Пахло передвечірнім степом, і, може, навіть пахло зовсім по-мирному, якби до запахів землі.. не мішались легкі запахи тління (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 39).

3. Те, що ледве горить, догоряє. На вогонь ішов могутній.. бульдозер. Він горнув землю, попіл, жар.. Бульдозер сунувся крізь дим і полум'я. За ним лишилося саме тління, і люди затоптували його (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 85); * Образно. — Треба, щоб у серці твоєму завжди горів вогонь жадоби до життя, а не жевріло якесь тління, без справжнього горіння немає життя (Іван Цюпа. Вічний вогонь, 1960, 30).

У тлінні нема серед значень пункту 4.
А у тліні є. Тому моя інтуїція і відчуття мови мене схиляють до другого слова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-11-19 11:21:26 ]
чудовий переклад - і дух, і напруга...

що мені до спраги тіла?
(спрага - як прагнення, жага)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-11-19 12:13:03 ]
Та який там чудовий, якщо одне слово таки злукавило... Світлана недарма за нього мене штурхала. Та я все заміни не могла знайти. Все щось не так.
А Ваша пропозиція, Домініку - саме те. Дякую за підказку! Не знаю, може б, колись і сама додумалась... а може, й ні)
Беру це слово, якщо Ви не проти. Дякую ще раз.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-11-19 13:47:06 ]
я щасливий, дорога пані Любове, що сово знайшлося...
звичайно ж - додумалися б...

з кримської осені...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-11-19 13:48:15 ]
сЛово...

хоча містична одруківка :о)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-11-19 13:54:11 ]
сови - істоти загадкові... нічні... майже нечутні... і дивляться кудись за обрій...