ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тамара Борисівна Маршалова / Вірші

 Білий сон, чи сон під Новий рік


Снігопад? Йой, снігопад! Укриває все підряд: cела, ниви, ліс... Усе!
Білі сни з небес несе.
Сплять у нірках мишенята, cплять у дуплах білченята, у ставочках риби сплять... Зірочки рясні іскрять.
Та не спить оце, малята, ведмежа мале брунатне. Не дає малому спати, сніг, що випав, наче вата.
- Білий він, як цукор справжній! Ні, зефір! А може вафлі, бо хрусткий? Та ні! Напевно, молоко оце згущене…. Місяць теж на діжу схожий. Не пусту, а з медом, може! - меду ласого горнятко уявляє ведмежатко.
Сніг літає, сніг кружляє, землю щільно укриває...
- Це ж усе цукрова вата! - ведмежа збагнуло раптом.
Тихий стукіт у віконце... Ведмежа питає:
- Хто це?
Визирає... І... О диво! Там стоїть щось біле-біле.
- Ти мій сон? – мале питає. - Зачекай, я саме граюсь! Ще не час лягати в ліжко. Дай помріяти хоч трішки.
- Я не сон! – лунає в тиші. - Ось поглянь – у мене лижі! Я такий, як ти, ведмедик. Хутром лиш різнюсь від тебе. Тож виходь у двір, мій друже! Ніч сьогодні гарна дуже! Свято білих ведмежат та усіх лісних звірят.
- Ведмежат? Усіх звірят! Та от тільки би назад повернутися до хати, у пітьмі не заблукати, - ведмежа відповідає. Тихо двері відкриває... А за ними – ранок наче, видко все довкола, значить.
Незнайомець там чекає. Справжній він, бо не зникає. Посміхається, до речі, ще й говорить дуже ґречно:
- Що ж, знайомитись давай. І мене вже називай ти Сніжком. Ведмідь я сніжний, ріс у хащі Білосніжній. А тебе – Брунатик, знаю. Так тебе тут називають Заєць, Білка, всі пернаті. Та й табличка є на хаті.
План у нас такий, послухай... Наставляй, мій друже, вуха. Поспішаймо до Діброви, шлях до неї досить довгий. І веде той шлях повз кручу. Вітер дме отам колючий... Через гай, у сонній тиші, знадобляться, звісно, лижі... Через річечку-струмок морозець скував місток. Поспішаймо, що є сили, щоб до півночі ми встигли до Діброви вже добігти. Бо дзиґар почне там бити о дванадцятій, я знаю. Час усі по нім звіряють.
Вдвох на лижі станьмо, отже. Шлях нам здасться в них коротшим. Промайне, як уві сні. Лижі наші швидкісні!
Став Брунатик із Сніжком. Замигтіло все кругом. Понесли їх лижі живо, аж в очах їм зарябіло...
Тільки раптом - дивний гул, дужий вітер тут подув. Сніг здійнявся однією білосніжною змією...
А була то Хуртовина, Сніговія зла дружина. Казку хоче зіпсувати, ведмежат розчарувати.
Тож вона усе хурделить. Замітає... А до неї Холоднеча ще приспіла та огидно так занила.
- Що на свято поспішаймо? Ні, постійте! Я бо знаю, нас забули - Хуртовину та мене, її дитину.
Отже, з вами, друзі, підем, не пручайтеся. Не вийде! Бо, як буде нас забуто, то і вам отам не бути. Заметемо вас снігами. Ми не гратимемо з вами. Не знайти вам до обіду ані стежки, ані сліду.
Тут Брунатик наш злякався, білий ляку не піддався. Холоднечі гордо каже:
- Поведінку вашу вражу в тій Діброві кожен знає. І тому всяк уникає запросити вас на свято. З вами клопоту багато. Тож ми вас туди не візьмем, а удвох, як швидше, підем. Забирайтеся з дороги! Та несіть хутчіше ноги!
- То ви так! Тоді тримайтесь! Краще, телепні, здавайтесь! - Хуртовина закричала, закрутила, завищала. - Замету у чистім полі! Не побачите більш волі! Холоднеча вас застудить, не до свята вам тут буде!
Вихри Хузі підвивають, сніг до неба підіймають. Холоднеча холодить, лижі вкрасти норовить.
Ведмежата не здаються. За свободу гідно б'ються... Холоднечу відганяють та зубами зігрівають. А Сніжок ще приловчився, в гриву Хузі вже вчепився... І давай її тріпати, в клоччя ревно розривати.
Клоччя сніжне скрізь кружляє, ведмежатам заважає. Досягає бій вершини, бо вже гаряче, не зимно.
І отут чийсь голос чують :
- Розбишаки бешкетують?! В ніч веселощів й утіх хто здіймає вгору сніг?! Хто затіяв бійку? З ляку? Хто покаже задираку? Хто на свято йти не хоче, рік Новий стрічати отже?
Хуртовина вмить притихла.
- Від ведмедів, - каже, - лихо! Примирити я їх хтіла, ледве-ледве не зомліла. Вихри всі допомагали та добряче постраждали. Це засвідчить Холоднеча. Ось вона сидить, до речі.
Озирнулись ведмежата - Миколай спішить на свято. Віз ялинку й повернув, бо почув потужний гул.
- Кажеш, винні ведмежата? Зіпсувати хтіли свято? Не обманюйте, бо знаю, хто і де всім заважає, - тут Святий примружив очі. - І тому тепер я хочу в Хуртовини сніг відняти, Холоднечу заховати. Покараю зло отак - відішлю їх по хатах! Де сидіти їм доволі, доки вийти не дозволю!
А ведмедиків вітаю! В диво-сани хай сідають. Дуже радий їх зустріти. Миром треба дорожити!
Сніг скрипить, несуться коні. Вітерець їх жвавий гонить. Ось Діброва... Гра вогнів... Миколай... Та свято снів...
Білих снів під рік Новий. Там Брунатик повен мрій - не дає малому спати сніг, що випав, наче вата.
Білий він, як цукор справжній! Ні, зефір! А може вафлі, бо хрусткий? Та ні! Напевно, молоко ото згущене….
Місяць теж на діжу схожий. Не пусту, а з медом, може!
- Меду ласого горнятко! - облизнулось ведмежатко.
......................................................

Снігопад? Йой, снігопад! Укриває все підряд: села, ниви, ліс... Усе! Білі сни з небес несе.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-11-19 16:23:09
Переглядів сторінки твору 405
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.741
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ВІРШІ ДЛЯ ДІТЕЙ
Автор востаннє на сайті 2024.04.25 19:54
Автор у цю хвилину відсутній